Справа №2-1765-2007

РІШЕННЯ

Іменем України

25 грудня 2007 р.                                                                          м. Селидове    

Селидівський міський суд Донецької області в складі

- головуючого судді Богомолової Ю.І.

- при секретарі Васильчук О.В.

 за участю представників

-     позивача ОСОБА_1

-     відповідача Кудрова А.С., Шашкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове про відшкодування моральної шкоди,  -

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2006р. позивач звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Селидове про відшкодування моральної шкоди, що заподіяна ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, пославшись у їх обґрунтування на обставини, викладені у позовній заяві, пояснивши, що 07 липня 2002 року під час виконання ним його трудових обов'язків, з ним трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав гостре отруєння чадним газом та продуктами горіння конвеєрної стрічки. Висновком МСЕК, у зв'язку з цим нещасним випадком, йому було встановлено 25% втрати працездатності. Аварія на виробництві залишила наслідки на його психологічному та фізичному здоров'ї, в зв'язку з чим він змушений регулярно проходити лікування у невропатолога, психіатра з приводу головного болю, стресу, безсонні.

В судовому засіданні представник позивача, який діє на підставі відповідної довіреності, підтримав заявлені позивачем вимоги та зазначив, що моральні страждання, які ОСОБА_1 зазнає внаслідок отриманого каліцтва, він оцінює у 25000 грн., які просить стягнути з відповідача.

Представник відповідача, який діє на підставі відповідної довіреності позовні вимоги не визнав та в обґрунтування своїх заперечень пояснив, що Законом України «Про Державний бюджет на 2006р.» призупинена дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам а також їх родинам. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення  позивача, представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, (ст. 11 ЦПК України) суд установив наступне:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно із Наказом №270к від 05 квітня 2002р. був прийнятий у ДХК «Селидіввугілля» ДП ДВАТ шахта «Україна» виконуючим обов'язки головного енергетика та направлений на енергомеханичну службу. 19 червня 2002р. Наказом №498к переведений головним енергетиком у енергомеханічній службі.

Згідно із актом форми Н-1 №2 від 20.01.2003р., під час перезміни робітників шахти на наклоному конвеєрному квершлагу 07.07.2002р. трапилося запалення конвеєрної стрічки, продукти паління пересунулися на робоче місце де знаходився ОСОБА_1, який отримав отруєння в результаті дії шкідливих та токсичних речовин.

Як убачається з наданих виписок історії хвороби, ОСОБА_1 встановлений діагноз: гостре виробниче отруєння угарним газом та продуктами горіння легкого ступеню, вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу, іпохондричний розлад.

 Згідно висновку МСЕК від 24.04.2003р. ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності у зв'язку із хворобою, пов'язаною з нещасним випадком на виробництві та встановлено 30% втрати професійної працездатності. При наступному медичному переогляді 15.06.2004р. ступінь втрати працездатності не змінився.

Згідно із висновком МСЕК від 28.09.2006р. ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на отримання потерпілим страхових виплат внаслідок виробничої травмі настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Згідно із ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професіональних захворювань, що потягли втрату працездатності .

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно ст.. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», укладаючи з роботодавцем угоду про обов'язкове страхування від нещасного випадку тим самим бере на себе зобов'язання надати застрахованим особам передбачені Законом соціальні послуги та виплати. Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює забезпечення соціального захисту громадян у разі тимчасової , стійкої або повної втрати працездатності.

Згідно п.п. «е» п.1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», до страхових виплат належать, зокрема, грошова сума, яка виплачується застрахованому за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Як убачається з рішення Конституційного Суду України №1-рп/2004 від 27 січня 2004р. моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я, тощо. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як роз'яснено в пунктах 9 та 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001р. «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступені зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 внаслідок отриманої ним хвороби, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві завдані моральні страждання, пов'язані з погіршенням стану здоров'я, обмеженням фізичних можливостей та життєдіяльності, обсягу трудової діяльності, необхідністю регулярного проходження медикаментозного лікування у медичних закладах, необхідністю додаткових зусиль для організації  його життя.

Доводи відповідача в частині того, Законом України «Про Державний бюджет на 2006р.» призупинена дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності» у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам а також їх родинам, судом до уваги не приймаються, оскільки вищезазначений закон набрав чинності з 01.01.2006р., а спірні правовідносини виникли до 01 січня 2006р.

Доводи відповідача, що позивач не надав суду доказів про наявність заподіяння йому моральної шкоди внаслідок отриманої ним хвороби, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, суд не приймає до уваги, оскільки вони спростовуються обставинами справи та нормами діючого законодавства.

Відповідно до ст. 71 ЦК УСРСР (в редакції 1963 р.) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Відповідно до вимог п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, в редакції 2004р., правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд виходячи із встановленої висновком МСЕК часткової втрати працездатності, обсягом фізичних та душевних страждань, обумовлених хворобою, вік потерпілого та можливість потерпілого працювати на інших роботах, виходячи з засад розумності та виваженості вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково в сумі 9000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про охорону праці», ст..ст. 1, 5, 21, 22, 28, 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. 71 Цивільного кодексу УСРСР (в редакції 1963 р.), ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове Донецької області, 85400, Донецька область, м. Селидове, вул.. К. Маркса, 41а на користь ОСОБА_1, 1972 року народження, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 9000 (дев'ять тисяч) грн.

У решті позовних вимог - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя