04.07.2011

                                                                                              Справа № 2-197/11

                                                     РІШЕННЯ

                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 року   

Ленінський  районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді                  Буйлової С.Л.,

при секретарі    Муслєдіновій Е.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Леніне  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) на несплату аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з нього на її користь неустойку (пеню) за несплату аліментів в сумі 5236грн.64коп..

Позовні вимоги мотивовані тим, що з відповідачем ОСОБА_2 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню дитину  - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає з матір’ю ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні. Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 07.10.2008 року з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на її утримання  в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного  віку,  починаючи з 29 липня 2008 року. Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 01.09.2008 року з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно,  але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22 липня 2008 року. Виконавчі листи по зазначеним рішенням були пред’явлені до примусового виконання до ВДВС Ленінського РУЮ. Від сплати аліментів відповідач ОСОБА_2 ухиляється,  сплачує аліменти в розмірі нижче ніж передбачено рішеннями суду, у зв’язку з чим виникла заборгованість по сплаті аліментів  по виконавчому листу № 2-1431/08, який виданий Ленінським районним судом АР Крим  17.09.2008 року  про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно,  але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та по виконавчому листу № 2-1480/08, який виданий Ленінським районним судом АР Крим  29.10.2008 року  про стягнення з ОСОБА_2  аліментів на її утримання в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного  віку, станом на 01.02.2011 року загальна заборгованість по двом зазначеним виконавчим листам складає 2846грн.00коп. Оскільки заборгованість виникла з вини відповідача ОСОБА_2 позивач ОСОБА_1  вона просить стягнути з нього неустойку (пеню) в розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожний день прострочення в сумі 5236грн.64коп.

В судовому засідання позивач ОСОБА_1  позовні вимоги підтримала в повному обсязі по тих же підставах та просила позов задовольнити.

Відповідач  ОСОБА_2 та його представник –адвокат ОСОБА_4, яка діє на підставі договору про надання юридичної  допомоги, позовні вимоги не визнали та пояснили, що відповідач ОСОБА_2 згоден з  тим, що повинен сплачувати аліменти, не заперечує проти того, що за ним виникла заборгованість по сплаті аліментів. Однак у зв’язку з тим, що в нього не було постійної роботи, він не міг сплачувати аліменти, вважає, що його вини в тому, що виникла заборгованість не має. Крім того, відповідач ОСОБА_2 пояснив, що він був повідомлений державним виконавцем про те, що повинен сплачувати щомісячно аліменти в сумі по 412 грн. по кожному виконавчому листу, однак сплачував по мірі можливості всього по 100грн. або по 200 грн. щомісячно, оскільки не мав постійної роботи, постійного прибутку. Крім того, в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 зазначила, що відповідач не був повідомлений державним виконавцем про суму заборгованості, тому не має підстав для нарахування пені (неустойки) за несплату аліментів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, заперечення відповідача ОСОБА_2 та його представника –адвоката ОСОБА_4, проаналізувавши та оцінивши надані сторонами доказі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог з наступних підстав.          

Частиною 1 ст.3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких між сторонами ті іншими особами, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

По справі встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 22.09.2007 року, який 16.09.2009 року був розірваний Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського РУЮ (а.с.6).

Від шлюбу подружжя ОСОБА_2 мають дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).  

Дитина –ОСОБА_3 проживає з матір’ю  - ОСОБА_1  та знаходиться на її утриманні, що  не оспорює відповідач ОСОБА_2

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 07.10.2008 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на її утримання  в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного  віку,  починаючи з 29 липня 2008 року (а.с.63).

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 01.09.2008 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно,  але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22 липня 2008 року (а.с. 8).

Виконавчі листи по зазначеним рішенням були пред’явлені до примусового виконання до ВДВС за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 –до ВДВС Ленінського РУЮ.

Згідно розрахунку старшого державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ ОСОБА_5  заборгованість по аліментам з 01.10.2010 року по 01.02.2011 року по виконавчому листу № 2-1431/08, який виданий Ленінським районним судом АР Крим  17.09.2008 року  про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно,  але не менш 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку складає 1423грн.00коп (а.с.3).

Згідно розрахунку старшого державного виконавця ВДВС Ленінського РУЮ ОСОБА_5  заборгованість по аліментам з 01.10.2010 року по 01.02.2011 року по виконавчому листу № 2-1480/08, який виданий Ленінським районним судом АР Крим  29.10.2008 року  про стягнення з ОСОБА_2  аліментів на її утримання в розмірі ј частки всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного  віку складає 1423грн.00коп (а.с.4).

Відповідно до  ст. 196 Сімейного кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Таким чином, відповідальність у вигляді сплати неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів настає за наявності вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»роз’яснено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх слати у виді неустойки (пені) настає за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв’язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.   

Аналізуючи зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів підлягають задоволенню в повному обсязі,  оскільки з особистих пояснень відповідача ОСОБА_2 убачається, що він був повідомлений державним виконавцем про те, що повинен сплачувати щомісячно аліменти в сумі по 412 грн. по кожному виконавчому листу, однак сплачував по мірі можливості всього по 100грн. або по 200 грн. щомісячно, оскільки не мав постійної роботи, постійного прибутку.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 –адвоката ОСОБА_4 про те, що відповідач ОСОБА_2 не був особисто повідомлений про суму заборгованості не заслуговують уваги, оскільки спростовуються особистими поясненнями відповідача ОСОБА_2 Крім того, до матеріалів справи долучений за клопотанням відповідача ОСОБА_6 розрахунок заборгованості по аліментам за період з 01.04.2010 року по 01.12.2010 року, надісланий на його адресу державним виконавцем, з якого убачається, що заборгованість існує, крім того ОСОБА_2 був попереджений про кримінальну відповідальність за несплату аліментів.

Відповідачем ОСОБА_2 не доведено, що у виниклої заборгованості по аліментам відсутня його вина.

Доводи відповідача відносно того, що ним не були сплачені аліменти, оскільки він не має постійної роботи,  суд вважає необґрунтованими, оскільки відповідач ОСОБА_2 працездатна людина, має вищу освіту, тобто має можливість працевлаштуватися і погашати заборгованість з аліментів.

    Відповідно до розрахунку, наведеного позивачем ОСОБА_1, з яким погоджується суд,  розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів складає  5236грн.64коп.  Виходячи з того, що загальна сума заборгованості по двом виконавчим листам складає 2846 грн., тобто 1% від якої складає 28,46; кількість днів прострочення аліментів по двом виконавчим   листам –184, тому: 28,46 х 184=5236грн.64коп.

    Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Тому, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат підлягає стягненню  172грн.37коп.

На підставі ст. ст. 196 Сімейного |родинного| Кодексу  України, керуючись ст. ст. 3,10, 11, 60,88, 209, 212, 213, 214, 215, 294ЦПК України, суд

                                                      ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з  ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) на несплату аліментів в сумі 5236(п’ять тисяч двісті тридцять шість) грн.64коп.

Стягнути з ОСОБА_2  на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 172грн.37коп.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АР Крим шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення  судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: