Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О. Шеремет А.М.,
з участю секретаря судового засідання Приходько Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання справу за апеляційною скаргою скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на постанову Рівненського міського суду від 18 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, третя особа на стороні відповідача –Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання неправомірними дій та рішень, зобов”язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА :
У січня 2010 року заступник прокурора м. Рівне в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, третя особа управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести донарахування та виплату позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 30 вересня 2009 року по 25 січня 2010 року.
Постановою Рівненського міського суду від 18 травня 2010 року дії відповідача визнані неправомірними та зобов’язано донарахувати й виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в період з 30 вересня 2009 року по 25 січня 2010 року.
У задоволенні позову про виплату у подальшому позивачу додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Доводить , що виплату пенсій здійснював у розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Просив відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Приписами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Частиною 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв’язку із втратою годувальника. При цьому визначено , що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими восьми мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
________________________________________________________________________________________________
справа № 22-а-436-11 Головуючий в суді 1 інст. Доля В.А.
Суддя-доповідач Хилевич С.В.
Як встановлено судом першої інстанції , позивач є інвалідом II групи , віднесений до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує державну пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 цього ж Закону, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"
Постановами Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року № 654 були визначені розміри державної та додаткової пенсій , які не відповідають розмірам пенсій , визначених цим Законом.
При вирішенні спору суд першої інстанції, виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" , застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" , на думку колегії суддів , не є перешкодою для застосування за аналогією закону зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в проведенні у перерахунку додаткової пенсії в подальшому, оскільки відповідно до ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист порушеного права, а не захист можливого його порушення в майбутньому.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки постанова суду першої інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують висновків місцевого суду.
Керуючись ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200 , ст. 206, КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відхилити, а постанову Рівненського міського суду від 18 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності
Головуючий:
Судді: