Є.у.н.с.512/880/24

Провадження №3/512/647/24

с-ще Саврань

"14" листопада 2024 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Савранського районного суду Одеської області Брюховецький О.Ю., розглядаючи матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності, яка надійшла від Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статтею 184 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

06.11.2024 до Савранського районного суду Одеської області від Сектору поліцейської діяльності № 2 Відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 1 статті 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей).

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 106373 від 04.11.2024 зазначено, що 25.10.2024 біля 14 години 15 хвилин за адресою с-ще Саврань по вул.Соборна, у місцевому парку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , наніс тілесне ушкодження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що свідчить про те, що мати неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 184 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнала та пояснила, що між її сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в приміщенні роздягальні Савранського ліцею виник конфлікт. Під час якого ОСОБА_3 наніс удар ззаду ОСОБА_2 . Так, 25.10.2024 після закінчення учбового процесу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зустрілися в місцевому парку с-ща Саврань де ОСОБА_3 почав чіплятися та штовхати ОСОБА_2 та останній у відповідь наніс удар ОСОБА_5 .

В матеріалах справи міститься: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 106373 від 04.11.2024; рапорт інспектора чергового СПД №2 ВП №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області капітана поліції Сакалюка М. від 25.10.2024 з якого вбачається, що 25.10.2024 на службу 102 надійшло повідомлення жительки с-ща Саврань ОСОБА_6 щодо побиття її неповнолітнього сина ОСОБА_3 (а.с.3); заява ОСОБА_6 від 25.10.2024 (а.с.4); письмові пояснення ОСОБА_3 , які відібрані в присутності матері ОСОБА_6 від 25.10.2024 (а.с.5); копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 (а.с.6); виписка з медичної картки хворого ОСОБА_3 (а.с.7-9); письмові пояснення ОСОБА_2 (а.с.10); копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 (а.с.11); письмові пояснення ОСОБА_7 (а.с.12); письмові пояснення ОСОБА_8 (а.с.13); письмові пояснення ОСОБА_9 (а.с.14).

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція частини 1 статті 184 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Слід зазначити, що частина 1 статті 184 КУпАП є бланкетною нормою, тобто у ній закріплюються лише загальні ознаки правила поведінки, тому, викладаючи суть правопорушення, слід посилатися на конкретні норми спеціального Закону, які порушила особа, що відповідно до статті 256 КУпАП має відображатися у протоколі про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, суд констатує, що у змісті даного протоколу відсутні посилання на конкретні норми спеціального Закону, які на думку працівника поліції порушила ОСОБА_1 .

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.1998 р. у справі про тлумачення терміну «законодавство» визначено, що під законодавством слід розуміти (охоплюється) закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України. Тобто, якщо вказані акти передбачають обов`язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за порушення таких батьків мають притягувати до відповідальності згідно диспозицій норм статті 184 КУпАП. Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

При складанні протоколу про адміністративні правопорушення не було конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності, закріпленому у рішеннях ЄСПЛ (п.31 по справі «Ракевич проти Росії» та п.109 по справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови»), згідно якого «закон має бути доступним та передбачуваним, що стосується його наслідків, тобто вираженим із достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку».

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 184 ч.1 КУпАП).

Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ст. 254 КУпАП).

Разом з тим, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №106373 від 04.11.2024 року зазначено, що 25.10.2024 біля 14 години 15 хвилин за адресою с-ще Саврань свул.Соборна у місцевому парку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю якого є ОСОБА_1 , наніс тілесне ушкодження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що свідчить про те, що мати неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, разом з тим, не зазначає суті адміністративного правопорушення (не конкретизовано, у який спосіб особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала), а також не зазначає прізвища, адреси свідків, що необхідні для вирішення справи (а.с.2).

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Склад правопорушення - сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою для притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Вчинення діяння за ознаками частини 1 статті 184 КУпАП через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Диспозиція статті 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Тому, для притягнення особи до відповідальності за частиною 1 статті 184 КУпАП слід встановити, які саме обов`язки особа, як мати неповнолітньої дитини, не виконала.

Протокол серії ВАД №106373 від 04.11.2024 не зазначає у який спосіб ОСОБА_1 ухилилася від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання своєї неповнолітньої дитини та яких саме обов`язків така особа не виконала, що прямо суперечить принципу правової визначеності.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Завданням законодавства про охорону дитинства є розширення соціально-правових гарантій дітей, забезпечення фізичного, інтелектуального, культурного розвитку молодого покоління, створення соціально-економічних і правових інститутів з метою захисту прав та законних інтересів дитини в Україні.

Статтею 4 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що система заходів щодо охорони дитинства в Україні, включає, зокрема забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров`я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності; встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Відповідно до статті 12 Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Невиконання батьками або особами які їх заміняють обов`язків щодо виховання дітей мають містити систематичний та триваючий характер, що не відповідає даному випадку.

Відповідно до частини 2 пункту 16 Постанови Пленуму Верховного Суду від 30.03.2007 N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. (стаття 155 Сімейного кодексу України).

Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення може бути у формі бездіяльності, пов`язаної із незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.

Отже, суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом» (п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості (ст. 62 Конституції України).

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Згідно з положеннями частини 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти росії" ("Malafeyeva у russia", рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та "Карелін проти росії" ("Karelin у. russia" заява N 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (рішення від 17.06.2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Отже, матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом вказували на винні дії ОСОБА_1 щодо її ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина, тому з урахуванням положень статті 62 Конституції України, суд приходить до переконання про відсутність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності складу адміністративного правопорушення (ст. 247 ч.1 п.1 КУпАП).

Приймаючи до уваги, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь, у протоколі про адміністративне правопорушення фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу адміністративного правопорушення, відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про винуватість особи поза розумним сумнівом, тобто не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 184 КУпАП, провадження в адміністративній справі підлягає закриттю з підстав пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 9, 13, 23, 33, 184, 283-285, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , офіційно не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.

Суддя: О.Ю. Брюховецький