Номер провадження 2-о/754/595/24

Справа № 754/16113/24

У Х В А Л А

Іменем України

15 листопада 2024 року м.Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В., перевіривши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

УСТАНОВИВ:

До суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України звернулась ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Лещенко Ю.В.

Установлено, що заява не відповідає вимогам ст. 175, 317, 318 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті впливає на їх права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Стаття 318 ЦПК України, визначає, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

У порушення п. 8, 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, не вказано зазначення щодо наявності у заявника або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви; підтвердження заявника про те, що ним не подано іншої заяви до іншого суду з тих самих підстав.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Ці документи додаються до другого примірника актового запису про смерть.

Відповідно до Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106-о), затвердженої Наказом МОЗ України від 8 серпня 2006 року №545, для забезпечення реєстрації смерті в органах реєстрації актів цивільного стану видається лікарське свідоцтво про смерть.

Перший примірник лікарського свідоцтва про смерть видається родичам померлого чи іншим особам, які зобов`язалися поховати померлого, другий примірник лікарського свідоцтва про смерть залишається в закладі охорони здоров`я. Видача трупа без лікарського свідоцтва про смерть забороняється.

Одночасно при видачі лікарського свідоцтва про смерть лікар заповнює довідку про причини смерті в одному примірнику і видає родичам померлого чи іншим особам для поховання. Номери довідки про причину смерті і лікарського свідоцтва про смерть мають бути ідентичними. Довідка завіряється круглою печаткою закладу.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції щодо заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть (форма N 106-о), лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і записів у медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результату розтину.

Разом з тим, заявником до заяви про встановлення факту смерті не додано лікарського свідоцтва про смерть (форма № 106/о) із зазначенням причини смерті та не додана довідка про причини смерті.

Крім того згідно із п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, втрати документів, необхідних для отримання компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

При цьому, заявником не надано до суду доказів місця проживання, перебування за вказаним в заяві адресом, або довідку тимчасово переміщеної особи, або інших доказів на підтвердження вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Враховуючи вказане вище, заявнику необхідно усунути недоліки заяви, шляхом подання до суду зазначених вище доказів.

Залишення заяви без руху із зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.

Викладене вище дає підстави для висновку, що заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись вимогами статей 94, 185, 317, 353 ЦПК України, -

П О С Т А Н О И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - залишити без руху.

Надати заявнику строк для усунення недоліків терміном п`ять днів з моменту отримання копії ухвали суду. На виконання ухвали суду заявнику подати відповідну заяву через канцелярію суду, або направити засобами поштового зв`язку протягом визначеного строку.

У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.11.2024.

Суддя В. В. Бабко