Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області у складі:
Головуючого судді: Демянчук С.В.
суддів: Василевича В.С., Шимківа С.С.
при секретарі: Приходько Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2011 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Першої Державної нотаріальної контори, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови у вчиненні нотаріальної дії, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити нотаріальну дію та позовом ОСОБА_1 до Першої Державної нотаріальної контори, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови у вчиненні нотаріальних дії, скасування постанови, зобов"язання вчинити нотаріальну дію.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Першої Державної нотаріальної контори, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови у вчиненні нотаріальної дії, скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити нотаріальну дію відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Першої Державної нотаріальної контори, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови у вчиненні нотаріальних дій, скасування постанови, зобов"язання вчинити нотаріальну дію відмовлено у зв'язку з їх безпідставністю.
Справа № 22-1247/2011 Головуючий в 1 інстанції: Ореховська К.Е.
Доповідач: Демянчук С.В.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали апеляційні скарги. Вважають, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, тобто таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи та через невідповідність висновків суду
обставинам справи.
Вказують, що суд першої інстанції взагалі не дав ніякої оцінки діям нотаріуса, який в супереч нормі ч. 1 ст. 1257 ЦК України прийшов до висновку, що заповіт їхнього батька є нікчемним. Адже такий висновок нотаріуса щодо заповіту суттєво змінює частки спадкоємців у праві на спадщину.
Зазначають, що також судом не застосовано норми ст. 56 Закону України "Про нотаріат". Проте нотаріус, обґрунтовуючи нікчемність заповіту, в даному випадку послався на підзаконний акт, яким є Інструкція, а суд визнав це правомірним.
Крім того, всупереч вимогам ч. 1 ст. 212 ЦПК України, суд всебічно, повно і об'єктивно не дослідив наявні у справі докази, на які вони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, не дав їм оцінку, що призвело до неправильного встановлення обставин справи.
Просили скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким визнати дії Першої Рівненської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії про видачу їм свідоцтва про право на спадщину за заповітом протиправними.
Перша Державна нотаріальна контора подала заперечення на апеляційну скаргу в якому вказують на безпідставність доводів апеляційних скарг та законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 підтримали апеляційні скарги в повному обсязі.
ОСОБА_3, ОСОБА_4, апеляційну скаргу не визнали. Вважають рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, тому просили апеляційну скаргу відхилити.
Представник Першої Державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчить розписка про отримання судової повістки. Від Першої Державної нотаріальної контори надійшла заява про розгляд справи в їх відсутність. За зазначених обставин, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у їх відсутність.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що 18 березня 2010 року державним нотаріусом Першої Рівненської нотаріальної контори ОСОБА_6, за результатами розгляду заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом було винесено постанови про відмову у вчинені нотаріальних дій з тих підстав, що нотаріусу не подано ряд документів, а саме: документ, яким підтверджується місце відкриття спадщини (довідка ЖЕКу або будинкову книгу), документів, які підтверджують право власності на спадкове майно (договір дарування, державний акт на право власності на земельну ділянку), витяги уповноважених органів про оцінку спадкового майна, та наявність обмежень чи обтяжень земельної ділянки.
Відмовляючи за безпідставністю в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Першої Державної нотаріальної контори про визнання протиправними відмови у вчиненні нотаріальних дій в вищезазначеній частині оспорюваної постанови та скасування в зазначеній частині постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій та зобов'язання вчинити нотаріальні дії, - суд першої інстанції виходив зі встановлених обставин того, що в матеріалах спадкової справи № 304/08 відсутні документи, які необхідні для вчинення оскарженої нотаріальної дії, та відсутність яких зазначена в оскаржуваних постановах.
Щодо даного висновку, суд першої інстанції навів відповідні мотиви і докази, з якими погоджується і апеляційна інстанція, оскільки вони узгоджуються з положеннями ст.ст. 42, 49, 69 Закону України "Про нотаріат".
Відповідно до ст.42 Закону України "Про нотаріат", нотаріальні дії вчиняються після їх оплати та в день подачі всіх необхідних документів.
Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності; в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов,язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, допустимих, належних та переконливих доказів, які б спростовували зазначені висновки суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду не надали.
Позивачки не заперечували, що необхідних документів нотаріусу не надавали, та не зверталися до неї з заявами про витребування документів, які з тих чи інших підстав не можуть бути ними надан,.посилаючись в апеляційній скарзі на обов"язок нотаріуса витребувати необхідні документи. Відсутні і докази оплати нотаріальних дій.
Окрім того, після усунення зазначених недоліків, позивачки вправі повторно звернутися до державного нотаріуса для видачі відповідних свідоцтв.
За встановлених обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржувані постанови в вищезазначеній їх частині про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за заявами позивачок, є законними, оскільки дії державного нотаріуса Першої Рівненської державної нотаріальної є такими, що відповідають та не суперечать ст.ст. 5, 44, 49, 69 Закону України "Про нотаріат".
Поскільки доводи апеляційної скарги висновків суду про законність дій нотаріуса при відмові у вчиненні нотаріальних дій з вищезазначених підстав не спростовують, та, враховуючи, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив дійсні обставини справи, з'ясував характер взаємовідносин сторін, постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення в вищезазначеній його частині.
Разом з цим, колегія суддів вважає, що обгрунтованими є доводи апеляційних скарг про незаконнісь оскаржуваних постанов нотаріуса в їх частині, де державний нотаріус посилається на відмову у вчиненні нотаріальних дій в зв"язку з нікчемністю заповіту.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, суд першої інстанції вказаних вимог закону належним чином не виконав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Першої Державної нотаріальної контори про визнання протиправною відмови у вчиненні нотаріальної дії з підстав , що заповіт, на підставі якого має видаватися свідоцтво про право на спадщину за заповітом, є нікчемним, суд першої інстанції з цього приводу жодних висновків не зробив, проте, визнав в повному обсязі відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій незаконною.
З такими висновками погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що відмова нотаріуса зроблена в оспорюваних постановах про відмову у вчинені нотаріальних дій з підстав нікчемності заповіту є незаконною.
Так, відмовляючи у вчиненні нотаріальних дій, державний нотаріус в 4 абзацах постанови зазначила, що вивчивши детально заповіт ОСОБА_8., вона прийшла до думки, що він є нікчемним, оскільки згідно ч. 1 ст. 1257 ЦК України, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, оскільки має бути складений у письмовій формі з зазначенням місця та часу його складання. У спірному заповіті відсутні вказівки про час його складання. Оскільки в заповіті міститься фраза " без права продажу", тому посадова особа виконавчого комітету не перевірила належним чином чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству, не викликало суперечок чи неясностей після відкриття спадщини. В заповіті особі , яка його складала, роз"яснені права заповідачеві за нормами ЦК, який на той час втратив свою дію. Також нотаріус вказала, що посвідчувальний напис посадовою особою виконано з порушенням відповідної форми.
Проте, такий висновок нотаріуса не грунтується на вимогах закону.
Відповідно до положень ст. 1257 ЦК України, якою врегульовано недійсність заповіту, передбачається, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини.
У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Зазначені нотаріусом підстави нікчемності заповіту відповідно до ч.1 ст. 1257 ЦК України не свідчать про його нікчемність, оскільки заповіт складений особою правомірно та з додержанням письмової форми.
Інші ж обставини можуть свідчити про його недійсність, що може бути встановлено лише судом.
За встановалених обставин рішення в зазначеній частині підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення вимог.
На підставі наведеного, керуючись ст. 1269 ЦК України, ст.ст. 307, 308,309 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 березня 2011 року частково скасувати.
Визнати частково протиправною відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1, та скасувати постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18 березня 2010 року, а саме абзаців 4 в частині посилань державного нотаріуса про нікчемність заповіту посвідченого від імені ОСОБА_8 Тайкурською сільською радою 28 вересня 2004 року за реєстровим номером 104, зареєстрованим у спадковому реєстрі за № 37439703 на ім"я ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
В решті рішення залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий суддя: Демянчук С.В.
Судді : Василевич В.С.
Шимків С.С.