2 - 76 -08

Р І Ш Е Н Н Я

І М  Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

  15 січня 2008 року                                      Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі головуючого - судді Пархети А.В.

при секретарі -   Приходченко Н.П.

адвоката - ОСОБА_1

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умані цивільну справу за позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою спільного користування,  зустрічним позовом ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Уманської міської ради, треті осіби на стороні позивачів - ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю та визнання частково недійсним рішення Уманської міської ради № 3-56/24 від 05.07.2002 року та поділ земельної ділянки,

В С Т А НОВ И В  :

   Позивачі звернулися до суду з позовом до  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою спільного користування. Свої доводи обгрунтовують наступним : ОСОБА_2 являється власником  квартири АДРЕСА_1 і земельної ділянки площею 0,0681га, з яких 0,0430га -  для обслуговування житлового будинку, 0,0251 га - для ведення особистого селянського господарства, в т.ч. спільного користування 0,0017 га. з відповідачем по справі ОСОБА_4, з якою конфліктів по питанню користування спільною земельною ділянкою не виникало. Однак співмешканець відповідачки - ОСОБА_5 створює перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою, добровільно їх усувати не хоче, а тому вони вимушені звернутися з позовом до суду.

   Позивач по зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_2 і Уманської міської ради про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, виданого на ім'я відповідача по справі, визнання частково недійсним рішення Уманської міської Ради від 05.07.2002 року  стосовно передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 та поділ земельної ділянки. Свої доводи обгрунтовує : вона з неповнолітньою донькою Тетяною  являється власником 14/100 частини будинковолодіння АДРЕСА_1. З основного позову їй стало відомо, що ОСОБА_2 у 2002 році приватизував частину земельної ділянки, яка була закріплена за їх будинком і йому у власність виділена на підставі рішення Уманської міської ради 430 кв.м. для обслуговування житлового будинку і 251кв.м. - для ведення особистого селянського господарства, в тому числі 17кв.м. у спільне користування з нею. На підставі даного рішення відповідачу  виданий Державний акт на право приватної власності на землю. Вищезазначені документи не відповідають нормам діючого законодавства і повинні бути скасовані, так як при підписанні  акту узгодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 за неї усі дані писав сам. На той час власниками частини будинковолодіння були ОСОБА_9 і ОСОБА_10, які взагалі не були поставлені до відома про узгодження меж земельної ділянки і актів узгодження вони взагалі не підписували. Згідно рішення ради і Державного акту на землю ОСОБА_2 передано  у власність земельну ділянку більшим розміром, ніж повинно бути згідно його частки власності будинковолодіння. Більше того, згідно Державного акту на землю

будинковолодіння АДРЕСА_2. Її сусідкою являється ОСОБА_11.  Межі земельної ділянки по даний час не узгоджені, а  тому тривалий час вона не мала змоги  приватизувати земельну ділянку. Починаючи з літа 2006 року ОСОБА_11  почала пред'являти їй претензії стосовно межі, самовільно почала встановлювати межеві знаки. Нею 4.08.2006 року до виконавчого комітету Ладижинської сільської ради подана заява про встановлення порушеної межі, так як згідно ДБН 360-92 відстань до стіни будинку повинна бути не менша 1м. для обслуговування будинку. По її заяві була створена комісія виконкому сільської ради яка дала сесії сільської ради рекомендації про затвердження розташування лінії розмежування присадибних земельних ділянок сторін по справі у трьох варіантах. Свого погодження меж суміжних земельних ділянок вона не давала, однак донькою ОСОБА_11 був організований обмір земельних ділянок і по акту були передані сусідці межові знаки. У цей-же час в.о. голови Ладижинської сільської ради Гандзюк Н.Ф. виготовила акт погодження меж землеволодіння ОСОБА_11, датований 25.09.1996 року, вписавши її прізвище як землекористувача, хоча ним вона стала лише у 2001 році. При цьому на даному акті біля її прізвища поставила свій підпис. Отримавши копію даного акту нею була написана скарга голові райдержадміністрації про підробку акту. Після цього Гандзюк Н.Ф. виготовила інший акт, датований 25.09.2006 року. В акті вказала, що ОСОБА_12 відмовилась підписати даний акт у зв'язку з неприязне ними стосунками, які не пов'язані з питанням узгодження межі земельної ділянки. Даний акт не відповідає дійсності, так як неприязні стосунку  виникли якраз на підставі узгодження меж земельних ділянок. На підставі сфальсифікованого акту погодження меж землеволодіння   рішенням 7-ї позачергової сесії сільської ради 5 скликання від 24.11.2006 року вирішено провести розмежування присадибних земельних ділянок ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на відстані 0.6м. від несучої стіни з західної сторони житлового будинку по всій довжині житлового будинку. При цьому рекомендації комісії виконкому сільської ради враховані взагалі не бути стосовно інших варіантів розмежування присадибних ділянок. На засідання сесії вона не запрошувалась і присутня не була. При даному розмежуванні земельних ділянок обслуговувати стіну житлового  будинку вона позбавлена можливості, так як не зрозуміло, як попасти на вказані 0,6м. На підставі незаконного рішення сесії  сільської ради Уманський районний відділ земельних ресурсів виготовив та видав Державний акт на право власності на

- 2 -

земельну ділянку ОСОБА_11 від 23.03.07р., який також являється незаконним, так як відстань між рогом будинку та парканом третьої особи 5см. з кожного боку, що суперечить будь-яким нормам добросусідства. Вважає дані рішення сесії і Державний акт недійсними і просить їх скасувати як незаконні.

   У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представники позивача просили позов задовольнити, заперечують проти права земельного сервітуту.

   Представник Ладижинської сільської ради Коваль Т.В. позов не визнала і пояснила, що  при розгляді 7-ю позачерговою сесією 5 скликання 24.11.2006 року питання про розмежування земельних ділянок між сторонами по справі порушення норм земельного законодавства допущено не було, рішення прийнято правильно. ОСОБА_12 на засіданні сесії присутня не була. Державний акт на право власності на землю також вірний, так як згідно нього  ОСОБА_11.  виділено у власність навіть меншу площу землі, ніж вказано у кадастровій книзі.

  Представник Уманського районного відділу земельних ресурсів Бондар О.В. позов не визнала і пояснила, що Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий на підставі відповідних документів і є законним. 

   Представник третьої особи ОСОБА_13 позов не визнала і пояснила,, що її мати добросовісно, відкрито і безперервно користується даною земельною ділянкою на протязі 50 років. Рішенням сільської ради від 26.12.1992 року передано безкоштовно у приватну власність матері 0,16га. земельної ділянки. Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.03.07р. у власності ОСОБА_11 знаходиться 0,1532 га земельної ділянки, що навіть менше ніж потрібно, а тому просить у позові відмовити.

    Свідок ОСОБА_14 - начальник земельно-кадастрового бюро пояснив, що бюро виготовлявся Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_11 До уваги брався акт погодження меж земельної ділянки. Думка ОСОБА_12  при цьому не враховувалась.

   Вислухавши пояснення позивача, її представників, представників відповідачів, представника третьої особи, свідка, вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне :  рішенням виконавчого комітету Ладижинської сільської ради від 4.08.06р. створено комісію для обстеження присадибних ділянок сторін по справі    і по результатах роботи на розгляд сільської ради виноситься три варіанти рішення про затвердження розташування лінії розмежування присадибних земельних ділянок. Відповідними структурними підрозділами 25.09.1996 і 25.09.2006 року виготовлені акти погодження меж землеволодіння ОСОБА_11. На другому акті написано від руки секретарем сільської ради Гандзюк Н.Ф. про те, що ОСОБА_12  відмовилася підписати акт узгодження меж землеволодіння в зв'язку з неприязними стосунками, однак вони не пов'язані з питанням узгодження межі земельної ділянки. У судовому засіданні достовірно встановлено  протилежне.  На підставі акту погодження  меж землеволодіння і акту комісії рішенням сьомої позачергової сесії Ладижинської сільської ради 5 скликання № 7-5/У від 24.11.2006 року проведено розмежування присадибних земельних ділянок сторін по справі на відстані 0,6м. від несучої стінки з західної сторони житлового будинку по всій довжині житлового будинку. При цьому не був врахований п. 3.25 ДБН 360-92..  На засіданні даної сесії позивач була відсутня. На підставі рішення сесії 23.03.2007 року ОСОБА_11. видається Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 647477.

   Згідно вимог ст. 159 Земельного кодексу України земельні спори розглядаються органами місцевого самоврядування,   … за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін … розгляд спору переноситься. Дані вимоги сесією виконані не були.

   Таким чином, при вирішенні спірного питання 7-ю позачерговою сесією Ладижинської сільської ради були допущені суттєві порушення норм діючого законодавства, що у свою чергу призвели до видачі Державного акту, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 103,106,158,159 ЗК України,  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року ''Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ '', керуючись ст.ст. 10, 11,  209, 213 - 215 ЦПК України, суд ,

                                                                   ВИРІШИВ  : 

 Визнати недійсним та скасувати рішення сьомої позачергової сесії Ладижинської сільської ради 5

- 3 -

скликання № 7-5/У від 24.11.2006 року в частині проведення розмежування присадибних земельних

ділянок ОСОБА_11 та ОСОБА_12.

   Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_11. серії ЯГ № 647477 від 23.03.2007 року.

   Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

   Рішення складено власноручно.

   Головуючий                          А.Пархета.