ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
26.09.06 Справа № 16/6
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Кузь В.Л. /головуючий/, Юркевич М.В., Городечна М.І., розглянувши апеляційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»в особі Ужгородської дирекції залізничних перевезень
на рішення Господарського суду Закарпатської області
від 05.04.2006р. у справі № 16/6
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Максавто»(м. Ужгород)
до відповідача-1 державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»в особі Ужгородської дирекції залізничних перевезень
відповідача-2 регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області (м. Ужгород)
про визнання договору оренди дійсним, продовження його дії на п’ять років та зобов’язання відповідача-2 переукласти договір оренди
за зустрічним позовом регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області (м. Ужгород)
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Максавто»(м. Ужгород)
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»в особі Ужгородської дирекції залізничних перевезень
про стягнення заборгованості в сумі 237,63грн. та зобов’язання повернути об’єкт оренди
за участю представників:
від позивача: Добаш П.І.
від відповідачів-1: не з’явився
від відповідача-2: не з’явився
З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, сторони ознайомлені.
Рішенням від 05.04.2006р. у справі №16/6 Господарського суду Закарпатської області (суддя Васьковський О.В.) частково задоволено первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Максавто»(м. Ужгород) до державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»в особі Ужгородської дирекції залізничних перевезень та регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області (м. Ужгород) про визнання договору оренди дійсним, продовження його дії на п’ять років та зобов’язання відповідача-2 переукласти договір оренди та визнано договір оренди №2 від 01.04.2000р. магазину №62 за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи,63 продовженим на п’ять років на тих самих умовах, які були передбачені договором, в решті позовних вимог –відмовлено та припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості за зустрічним позовом регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області (м. Ужгород) до товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Максавто» про стягнення заборгованості в сумі 237,63грн. та зобов’язання повернути об’єкт оренди, в решті вимог по зустрічному позову –відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, державним територіально-галузевим об’єднанням «Львівська залізниця»в особі Ужгородської дирекції залізничних перевезень подано апеляційну скаргу та доповнення до неї, у яких скаржник просить рішення господарського суду Закарпатської області скасувати, з огляду на наступне:
- у листі-попередженні Ужгородської дирекції Львівської залізниці №25/с-18 від 23.02.2005року немає посилання на дострокове розірвання договору оренди, а тільки виявляється намір орендодавця не продовжувати орендні відносини після закінчення строку дії договору;
- враховуючи твердження позивача про те, що договір укладено на строк до 01.04.2005року, скаржник вважає, що вищенаведеним листом заздалегідь попередив орендаря про неможливість продовження договірних відносин;
- на думку скаржника, якщо не буде подано доказів того, що орендодавець уклав чи укладає договір оренди з іншою особою, а натомість буде встановлено, що він має намір використовувати майно для власних потреб, то підстави для задоволення позову про продовження дії договору оренди –відсутні інше.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Закарпатської області підлягає частковому скасуванню, з огляду на наступне:
Як вже було зазначено, однією з позовних вимог (з врахуванням доповнення до позовної заяви –т.1, а.с. 150-151) є визнання дійсним договору оренди магазину №62 за адресою: м. Ужгород, пр. Свободи, 63 №2 від 01.04.2000р., укладеного між Ужгородським державним комерційно-виробничим підприємством «Залізничник», правонаступником якого за даними договірними правовідносинами стало державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця»в особі Ужгородської дирекції залізничних перевезень на підставі наказу Міністерства транспорту та зв’язку України №995 від 11.11.2004року та наказу Укрзалізниці №864-ЦЗ від 16.11.2004року (т. 1, а.с. 180-182), та спільним підприємством «Максавто», правонаступником якого, відповідно до статуту ТзОВ компанія «Максавто»зі змінами та доповненнями, зареєстрованими за №348 від 11.12.1995року (т. 1, а.с. 187-200) є ТзОВ компанія «Максавто».
Місцевим господарським судом відмовлено в задоволенні позову в цій частині з посиланням на те, що вибраний позивачем спосіб захисту не відповідає суті порушеного права та не може використовуватись в якості способу захисту.
Проте, як зазначено вище, позов у цій частині є по своїй суті вимогою про встановлення певного факту, розгляд якої в позовному провадженні в господарських судах не провадиться.
При цьому Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що норма ч. 1 ст. 12 ГПК України містить вичерпний перелік справ, які підвідомчі господарським судам. Зокрема, до них відносяться такі категорії справ: справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов, спорів про встановлення цін на продукцію, а також тарифів на послуги, якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін та інших спорів, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство та справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
А тому, на підставі вищенаведеного, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки справа про визнання договору оренди дійсним не підпадає під жодну з перелічених вище категорій справ, а є за своєю правовою природою справою про встановлення факту, що має юридичне значення, то провадження в цій частині позовних вимог ТзОВ компанії «Максавто»підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, а оскаржуване рішення Господарського суду Закарпатської області в цій частині –відповідно скасуванню.
Що ж стосується вимоги позивача за первісним позовом про визнання договору оренди №2 від 01.04.2000року продовженим на п’ять років на тих самих умовах, які були передбачені в ньому, то Львівський апеляційний господарський суд зазначає наступне:
Відповідно до норми ст. 764 ЦК України якщо наймач користується майном після закінчення строку договору, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Вказана норми містяться, також і в ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та ч. 4 ст. 284 ГК України. Тобто, зазначеною нормою законодавства чітко встановлені часові межі, протягом яких може відбутись юридичний факт –подання заперечення з боку орендодавця стосовно продовження дії договору оренди на наступний період, а саме: встановлено початок перебігу строку, з якого наймодавець має право подати заперечення –день закінчення строку дії договору оренди (ст. 253 ЦК України) та кінець такого строку –відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України). При цьому, враховуючи розбіжність між п.п.11.1 примірників договору оренди №2 від 10.04.2000року, поданих позивачем (т. 1, а.с. 15-16) та відповідачем-2 (т. 1, а.с. 85-86) за первісним позовом, господарський суд Закарпатської області виходив з того, що в обох редакціях п. 11.1 вказаного договору передбачено, що зазначений договір укладений на п’ять років, а тому дата закінчення його дії - 01.04.2005року. У даному випадку, вищевикладене означає, що орендодавець повинен був реалізувати своє волевиявлення щодо небажання продовжувати дію договору оренди від 01.04.2000року на протязі строку, перебіг якого почався 01.04.2005року та закінчився 01.05.2005року.
Разом з цим, місцевим господарським судом встановлена, а господарським судом апеляційної інстанції підтверджується та обставина, що позивачем не було надано доказів надсилання листа відповідачу чи іншим чином виявлення свого небажання продовження дії вказаного договору протягом зазначеного строку.
Виходячи з вищевикладених обставин, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що договір оренди №2 від 01.04.2005року продовжив свою дію на тих самих умовах та на той самий строк, що його було укладено відповідно до вимог закону, а тому, оскаржуване рішення в цій частині позовних вимог слід скасувати, а провадження у справі – припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки відсутній предмет спору.
Стосовно позовної вимоги за зустрічним позовом РВ ФДМУ по Закарпатській області про стягнення з ТзОВ компанії «Максавто»заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 237,63грн., то скаржник не довів належними доказами про їх існування. Окрім того, ні у поданій позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначено, за який саме період нарахована вищенаведена заборгованість. Натомість, в матеріалах справи позивачем за первісним позовом подано копію Розрахунку заборгованості з орендної плати по договору оренди №2 від 01.04.2000року товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Максавто», затвердженого печаткою та підписами заступника начальника відділу оренди та першого заступника начальника РВ ФДМУ по Закарпатській області (т. 1, а.с. 117). Вказаний розрахунок складений відповідачем-2 за період з 10.05.2000 по 13.02.2006роки і відповідно до його результатів сума зайво сплачених коштів за оренду становить 56,61грн.
А тому, відповідно до вищевикладеного, твердження скаржника про те, що за вказаним договором існує заборгованість ТзОВ компанії «Максавто»не є обґрунтованим та суперечить наявним матеріалам справи, у зв’язку з чим місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки на час прийняття рішення сума боргу була погашена за платіжним дорученням №97 від 13.02.06.
Розглядаючи вимогу державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця»в особі Ужгородської дирекції залізничних перевезень, подану в зустрічному позові щодо зобов’язання повернути об’єкт оренди, що є предметом договору оренди №2 від 01.04.2006року, Львівський апеляційний господарський суд зазначає, що у зв’язку з вищевикладеними обставинами вона задоволенню не підлягає, а тому рішення Господарського суду Закарпатської області в цій частині також підлягає залишенню без змін.
На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 80, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 05.04.2006р. у справі №16/6 Господарського суду Закарпатської області –скасувати. Прийняти нове рішення: В частині позовних вимог за первісним позовом про визнання дійсним договору оренди №2 від 01.04.2000року, укладеного між ТзОВ компанією «Максавто»(м. Ужгород) та державним територіально-галузевим об’єднанням «Львівська залізниця»в особі Ужгородської дирекції залізничних перевезень, продовження його дії на п’ять років та зобов’язання відповідача-2 переукласти договір оренди –провадження припинити. В решті - рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Кузь В.Л.
суддя Юркевич М.В.
суддя Городечна М.І.