Справа №  2-214/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  05.07.2011 року                                                                                                 м. Маріуполь                                                                                              

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

                                  головуючого –судді  Дзюба М.В.

                                 при секретарі  -  Петрухіной Т.Л..

з участю позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Український страховий стандарт»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом, в якому первісно просив стягнути з відповідача ОСОБА_4 на його користь майнову шкоду, завдану внаслідок пошкодження його автомобіля, в сумі 170 678,99 гривень, додаткові витрати в розмірі 3 340 гривень, у відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень, судові витрати та витрати на правову допомогу в сумі 3 000 гривень.

          Під час судового розгляду справи позивач двічі уточнював позовні вимоги, в останній редакції позовних вимог (заяві від 21.02.2011 року) просив суд  стягнути на його користь з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в солідарному порядку у відшкодування матеріальної шкоди 146 188,99 гривень, додаткові витрати 3 340 гривень, витрати на правову допомогу в сумі 3 000 гривень; стягнути на його користь з відповідача ПАТ «Український страховий стандарт»у відшкодування матеріальної шкоди 24 490 гривень, моральної шкоди –1 275 гривень; а також стягнути з ОСОБА_4 на його користь у відшкодування моральної шкоди 18 725 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги,  просив суд його позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позову зазначив, що 29.01.2010 року він рухався на належному йому автомобілі «Ніссан-Інфініті»по вул..Червонофлотській в м.Маріуполі, в напрямку мікрорайону «Черемушки»,  зі швидкістю біля 40 кмгодину, по правій смузі. В районі автобази порту на його смугу руху раптово виїхав автомобіль «Форд»під керуванням відповідача ОСОБА_4, який рухався раніше в зустрічному напрямку, та скоїв зіткнення з його автомобілем на його смузі руху. Хоча він після виявлення небезпеки одразу вжив заходи до гальмування та повної зупинки авто, однак не зміг уникнути зіткнення. Моральну шкоду оцінює в 20 000 гривень, обґрунтовуючи її тим, що було суттєво пошкоджено належний йому дороговартісний автомобіль,  під час аварії він пережив стрес, через що в нього підвищився артеріальний тиск, після цієї події він побоюється сідати за кермо, а також тим, що відповідач вже тривалий час не вживає жодних заходів по відшкодуванню йому заподіяних йому  матеріальних збитків.

Відповідач ОСОБА_4 проти позову заперечував, зазначивши, що він рухався по вул..Червонофлотській   в напрямку від мікрорайону «Черемушки»в бік перехрестя з вулицею Бахчиванджи, зі швидкістю біля 40 кмгодину, в правій смузі. В районі автобази порту на дорожньому полотні на межі правої та лівої смуги була яма, в яку він попав заднім колесом, внаслідок чого автомобіль винесло на зустрічну смугу руху. Після цього біля краю проїзної частини зустрічної смуги руху автомобіль зупинився, після чого в нього в’їхав автомобіль «Ніссан-Інфініті», який рухався в правій смузі свого напрямку руху. Автомобілем він керував на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 на його ім’я.  В подальшому відповідач в судове засідання не з’явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, а тому суд закінчив розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_2 проти позову заперечувала, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що автомобіль, хоча і належить їй на праві власності та зареєстрований у МРЕВ на її ім’я, однак використовувався він відповідачем ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченої довіреності.

Представник відповідача ПАТ «Український страховий стандарт»до суду не з’явився, надавши письмові пояснення по справі та просив розглянути справу за його відсутності. В поясненнях посилався на те, що  подія, яка відбулась 29.01.2010 року в м.Маріуполі за участю забезпеченого автомобіля під керуванням ОСОБА_4, є страховим випадком відповідно до ст..6 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до п.9.2 статті 9 цього закону,  обов’язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого, розмір франшизи 510 гривень. Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності був укладений за 1 типом, тому транспортний засіб міг експлуатуватись будь-якою особою на законних підставах.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, однак такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

          Так, судом встановлено, що  29 січня 2010 року, об 11 годині 30 хвилин, на вулиці Червонофлотській в м.Маріуполі, сталась дорожньо-транспортна подія за участю водія ОСОБА_4, який керував на підставі довіреності автомобілем «Форд Скорпіо»держномер НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_2, та водія ОСОБА_1, який керував належним йому на праві власності автомобілем  «Ніссан Інфініті»держномер НОМЕР_1. Внаслідок зіткнення, обидва автомобілі отримали механічні ушкодження.

Відповідно до ст..1187 ч.2 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідних правових підставах володіє транспортним засобом.

          За п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, спричинена внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, спричинена одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.  

Автомобіль «Форд Скорпіо»держномер  НОМЕР_3 на праві власності належить ОСОБА_2 на підставі  свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_4. (а.с.68). Даний автомобіль експлуатувався відповідачем ОСОБА_4 на підставі довіреності від 06.05.2009 року, посвідченої нотаріусом Другої маріупольської держнотконтори ОСОБА_5 (рр №3-435) (а.с.66).

          Автомобіль «Ніссан Інфініті» держномер НОМЕР_1 належить ОСОБА_1  на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 (а.с.34).

          Вирішуючи питання про винну особу та доведення її вини, суд, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, прийшов до висновку про те, що в даному конкретному випадку –дорожньо-транспортній події, яка мала місце 29.01.2010 року на вул..Червонофлотській в м.Маріуполі, мала місце вина відповідача ОСОБА_4 та його дії знаходяться в прямому причинному зв‘язку із настанням цієї події. Це підтверджується постановою Приморського районного суду м.Маріуполя від 31.08.2010 року (а.с.43) та висновком  судової авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи від 24.05.2011 року, за висновками якої в діях водія ОСОБА_4 є порушення п.12.1 ПДР України, які знаходяться у прямому причинному зв’язку із настанням ДТП, та виконуючи ці вимоги він мав технічну можливість забігти зіткненню; водій ОСОБА_1 не мав технічної можливості запобігти зіткненню та його пояснення в частині того, що автомобіль «Форд»виїхав на його смугу руху у стані заносу, з технічної точки зору не викликають у експертів сумніву.

          Пояснення відповідача ОСОБА_4 в частині того, що на проїзній частині була вибоїна,в яку він заїхав, через що автомобіль винесло на зустрічну смугу, суд до уваги не приймає, оскільки по-перше, наявність пошкодження на проїзній частині належним чином перед судом не доведено, під час події її не зафіксовано у відповідних документах (протоколі огляду) та не має на фотокартках з місця події, а надані фотокартки (а.с.112-113) були зроблені значно пізніше; по-друге зафіксоване на фотокартці (а.с.112) місце розташування вибоїни знаходиться саме перпендикулярно місцю зіткнення, а тому безпідставними суд вважає ствердження ОСОБА_4 в тій частині, що після попадання колесом у вибоїну автомобіль винесло на зустрічну смугу, оскільки в подальшому в  даному випадку рух автомобіля в строго перпендикулярному напрямку під кутом 90 градусів не можливий; по-третє, виконуючи вимоги п.12.1 ПДР України ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти зіткненню.

Розмір заподіяної позивачеві внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підтверджений звітом № 073 від 20.02.2010 року та складає  170 678,99 гривень. Також до матеріальної шкоди відносяться витрати по проведенню такого дослідження в сумі 900 гривень  (500 грн + 400 грн) , витрати на оплату евакуатора  в розмірі 300 гривень та витрати в сумі 2140 гривень на користь СТО «Баварія Сервіс»за розборку автомобіля для його огляду, які підтверджені відповідними квитанціями. (а.с.13-40).

Таким  сума матеріальної шкоди, заподіяної позивачеві внаслідок ДТП, всього складає 174 078, 99 гривень.

Згідно ст..22.1 Закону України «Про обов’язкове  страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні  страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров’ю, майну.

          Як слід з полісу ВС \ 9123978 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів від 28.12.2009 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника транспортного засобу –автомобіля «Форд Скорпіо» держномер НОМЕР_3, застрахована в АСТ «АІС-Поліс»(в даний час –ПАТ «Український страховий стандарт», за 1 типом. Обов’язковий ліміт за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 25500 гривень на одного потерпілого.

          Страховий випадок з участю забезпеченого договором транспортного засобу стався 29 січня 2010 року.

          Таким чином, оскільки договір страхування був укладений за 1 типом, ОСОБА_4 керував забезпеченим автомобілем на законних підставах, то суд приходить до висновку про те, що в даному випадку обов’язок відшкодувати заподіяну внаслідок ДТП пряму матеріальну шкоду має нести відповідач ПАТ «Український страховий стандарт»в межах страхового ліміту відповідальності : в частині матеріальної шкоди –в сумі 24 990 гривень, моральної шкоди –в межах 5% від 51 000 гривень –тобто в розмірі 1275 гривень. Решта суми заподіяної позивачеві матеріальної шкоди підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4, та в частині позовних вимог про стягнення шкоди в солідарному порядку з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 суд відмовляє через їх безпідставність.

Стосовно позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд виходив з наступного.

Згідно ст..23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: в фізичному болю та стражданнях, які особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я; душевних стражданнях внаслідок протиправної поведінки відносно її, членів родини або інших близьких родичів; душевних стражданнях внаслідок втрати або пошкодження її майна;  приниженні честі та гідності особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За ст..1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її спричинила, за наявності її вини.

          Щодо позовних вимог в частині стягнення заподіяної моральної шкоди, то суд враховує наведені позивачем доводи щодо тих негативних наслідків, які спричинені неправомірними діями відповідача, зміну звичного образу життя та моральних страждань позивача, враховуючи самі обставини та механізм ДТП, моральні страждання, які ОСОБА_1 зазнав у зв‘язку із пошкодженням його автомобіля, однак вважає заявлений розмір відшкодування (20 000 гривень) завищеним та знижує його до розумних меж, стягуючи на користь позивача у відшкодування моральної шкоди в сумі 3000 гривень з страховика –1275 гривень, а решту –1725 гривень –з ОСОБА_4.

          В частині вимог про стягнення витрат на оплату правової допомоги суд відмовляє у їх задоволенні через недоведеність, оскільки по-перше, суду не надано доказів сплати позивачем таких витрат; по-друге, позивачем не надано суду визначення вартості кожної наданої послуги за цим договором і кількості витраченого часу, а тому суд позбавлений можливості перевірити обґрунтованість таких витрат на відповідність вимогам Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 року, за додатком до якої якщо компенсація сплачується іншою стороною, то її граничний розмір повинен не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

          Таким чином, прийшовши до висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд розподіляє судові витрати наступним чином. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 1708,50 гривень та витрати на ІТЗ 120 гривень. Пропорційно відсотку задоволених позовних вимог : ОСОБА_4 –85,64% від загальної суми, а ПАТ «УСС»- 14,36%,  стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_4 підлягає  судовий збір 1463,16 гривень та витрати на ІТЗ 102,77 гривень, з ПАТ «Український страховий стандарт»-  судовий збір 245,34 гривень та витрати на ІТЗ в сумі 17,23 гривень.

          На підставі викладеного, керуючись ст..ст.10, 58-60, 212-215 ЦПК України, ст..23, 1166, 1167, 1187,  1192 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд

В И Р І Ш И В:

Позов  ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український страховий стандарт»на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної події 24 990 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто) гривень, моральної шкоди -  1 275 гривень, судові витрати – судовий збір 245,34 гривень та витрати на ІТЗ в сумі 17,23 гривень.

Стягнути з ОСОБА_4  на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 149 088 (сто сорок дев’ять тисяч вісімдесят вісім) гривень 99 копійок, моральної шкоди 1 725 (одна тисяча сімсот двадцять п’ять) гривень, судових витрат –судовий збір 1463,16 гривень та витрати на ІТЗ 102,77 гривень.   

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі  протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:                                                                                          Дзюба   М.  В.