Справа № 22Ц - 4324/2007 р. Головуючий у 1-й інстанції Віговський С.І.
Категорія 42 Доповідач в 2-й інстанції Поліщук М.А.
У Х В А Л А
Іменем України.
12 лютого 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - судді Поліщука М.А
суддів - Оношко Г.М., Касьяненко Л.І.
при секретарі - Кобець І.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 21 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
В С Т А Н О В И Л А:
В січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, просив зобов'язати відповідача повернути в користування позивача земельну ділянку площею 0,02га довжиною 24 погонних метра і шириною 9 погонних метрів, розташованої в кінці його земельної ділянки по АДРЕСА_1 та не порушувати межу земельних ділянок, яка повинна знаходитись між їхніми земельними ділянками.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що за ним по АДРЕСА_1 у землекористування для будівництва та обслуговування житлового будинку та під постійний город закріплено земельну ділянку площею 0,16га. За сусіднім землекористувачем ОСОБА_2 закріплено в землекористуванняч земельну ділянку площею 0,12га, проте рішенням Сквирської міської ради від 24.06.2004року відповідачу надано дозвіл на виготовлення технічної документації на отримання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,17га, а весною 2006року відповідач незаконно заволодів належною йому частиною земельної ділянки розміром 0,02га, після чого в його користуванні залишилось замість 0,16га земельна ділянка площею 0,13га.
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 21 травня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд, посилаючись на порушення судом при розгляді справи норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із недоведеності позовних вимог.
Вказані висновки колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам закону.
Згідно із ст.22 Земельного кодексу України( в редакції 1992року) право власності на землю або права користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі ( на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що наказом по радгоспу «Сквирський» від 9.03.1983 року
ОСОБА_1 виділено під забудову житлового будинку 0,06га земельної ділянки в АДРЕСА_2 (на даний час АДРЕСА_1).
Рішенням виконкому Сквирської міської ради від 12.12.1996року ОСОБА_1 надано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 розміром 0,06га для обслуговування житлового будинку і 0,10 га для ведення особистого підсобного господарства, що розміщена по АДРЕСА_3.
Рішенням 16 сесії міської ради 24 скликання від 24.06.2004року ОСОБА_2, який проживає по АДРЕСА_4, надано дозвіл на розробку технічної документації зі складання державного акта на право власності на землю: 0,10га для обслуговування житлового будинку і 0,07 га для ведення особистого селянського господарства.
На час вирішення спору між сторонами видача Державного акту на землю відповідачу призупинена.
ОСОБА_1 земельна ділянка в натурі відповідно до вимог ст.22 Земельного кодексу України( в редакції 1992року), ст. 125 Земельного кодексу України в натурі не відводилась, документ, що посвідчує право власності чи право постійного користування не видавався.
Згідно акту встановлення на місцевості, погодження зовнішньої межі земельної ділянки та перенесення в натуру (а.с.23) в 2005році ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 межі земельної ділянки площею 0,17га встановлено в натурі і ОСОБА_1 погодився із зовнішніми межами земельної ділянки, відведеної відповідачу.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги надану позивачем копію наказу по радгоспу від 28.11.1986 року та відповідну архівну довідку, оскільки зі змісту вказаних документів не вбачається місце розташування наданої позивачу земельної ділянки для городництва площею 0,10га і вони суперечать витягу із земельної кадастрової книги радгоспу «Сквирський» (а.с.36) та рішенню виконкому Сквирської міської ради від 12.12.1996року (ак.с.32), згідно яких надана позивачу земельна ділянка площею 0,10 га розташована по АДРЕСА_3, а не по АДРЕСА_1.
З врахуванням встановлених обставин справи, що ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,10 га по АДРЕСА_1 в установленому законом порядку в натурі не відводилась, а відповідачу земельна ділянка в натурі відведена і позивач зовнішні межі земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_4 погодив, суд прийшов до законного і обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог, що відповідач самовільно заволодів частиною земельної ділянки позивача розміром 0,02га.
Згідно із ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що право позивача по користуванню земельною ділянкою захисту не підлягає, оскільки позовні вимоги в установленому законом порядку недоведені.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги про те, що в рішенні виконкому Сквирської міської ради від 12.12.1996 року помилково зазначено, що земельна ділянка площею 0,10га була виділена ОСОБА_1 по АДРЕСА_3, а насправді по АДРЕСА_1 і за вказаною в рішенні виконкому адресою земельна ділянка виділена ОСОБА_3 є необґрунтованими, оцінені судом першої інстанції як неналежні докази і з вказаними висновками колегія суддів погоджується.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального і процесуального права не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст.303,308,315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Сквирського районного суду Київської області від 21 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді