РІШЕННЯ

      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                                                                                                05.07.2011року                                                                         Справа № 2-96/11

        „05” липня 2011 року                                                                      м.Ясинувата

Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого судді Гаврилюка О.І., при секретарі Шпаковської Ю.В., за участю позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Ковальової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ясинувата цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2010 року позивачка звернулась до суду зі вказаним вище позовом, посилаючись на те, що 03.03.2008 року вона прийнята на роботу на контрактній основі провідником пасажирських вагонів у вагонне депо Донецьк Державного підприємства «Донецька залізниця» (надалі – ДП «Донецька залізниця»). 20.08.2010 р. під час перевірки поїзда № 47/48 сполученням „Донецьк-Севастополь" (начальник поїзду ОСОБА_3) робітниками ЦІК Укрзалізниці в вагоні № 5, який позивачка обслуговувала, було зроблено запис в бланк ЛУ-72 про те, що у її вагоні було 6 (шість) безквиткових пасажирів. Фактично перевірка у вагоні не проводилась, а тому такий висновок є безпідставним. Після прибуття в пункт формування за провіз безквиткових пасажирів з позивачкою було вирішено розірвати контракт та звільнити. 04.09.2010 р. позивачка звільнена з роботи на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, на умовах передбачених контрактом (провіз безквиткових пасажирів). Зі звільненням позивачка не згодна і вважаю, що її звільнення з роботи зроблено необґрунтовано та з порушенням діючого законодавства. За таких обставин позивачка просить поновити її на роботі на посаді провідника пасажирського вагону (у поїздах далекого і місцевого сполучень, фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів) резерву провідників дільниці 1 групи у вагонному депо Донецьк Державного підприємства «Донецька залізниця» з 04.09.2010 року, стягнути з відповідача на її користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення з 04.09.2010 р. по день винесення судом рішення про поновлення на роботі, стягнути з відповідача всі судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що позивача була звільнена з займаної посади відповідно до законодавства.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 03.03.2008 року сторони знаходяться в трудових відносинах. Позивачка працювала в якості провідника пасажирських вагонів у вагонів у вагонне депо Донецьк ДП «Донецька залізниця» на контрактній основі, контракт № 5110 від 03.03.2008 року строком на п'ять років.

Згідно ч.3 ст. 15 Закону України "Про залізничний транспорт" від 4 липня 1996 р (із з змінами та доповненнями та станом на момент виникнення правовідносин), працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 р. № 764 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 630 від 26.04.2003 р.), до вказаної категорії віднесений провідник пасажирського вагону.

Матеріалами справи встановлено, що 04.09.2010 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п.8 ст.36 КЗпП України з підстав, передбачених контрактом.

Згідно  з умовами контракту укладеному між сторонами 03.03.2008 року (п.18) додатковою підставою припинення та розірвання контракту, не передбаченою чинним законодавством, є встановлення факту перевезення безквіткових пасажирів та надлишкової ручної поклажі.

Згідно зі ст.36 п.8 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2010 року під час виконання позивачкою своїх трудових обов’язків, вона знаходилась у вагоні № 5 поїзду Донецьк – Севастополь.

20.08.2010 року біля 03.00 годин ночі на дільниці Мелітополь-Джанкой, дійсно ревізорами ЦІК Укрзалізниці була проведена перевірка, в зв’язку з чим було складено акт, згідно з яким у вагоні № 5, де працювала ОСОБА_1, було виявлено 6 безквіткових пасажирів.

Посадові особи, що складали цей акт, діяли відповідно до Положення про Інспекцію з контролю обслуговування пасажирів на вокзалах та поїздах. Вказаним Положенням передбачено, що працівникам інспекції при проведенні перевірок надаються повноваження з питань виявлення фактів перевезення безквиткових пасажирів.

У судовому засіданні представник відповідача, пояснювала, що при проведенні вказаних перевірок працівники інспекції також користуються Інструкцією про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України, якою передбачено дії працівників при виявленні безквиткових пасажирів, зокрема як це фіксується.

П.П.6.8.1 та 6.82 Вказаної Інструкції передбачений порядок складання актів про результати ревізії поїздів, зокрема, що при виявленні у вагонах далекого сполучення та місцевих поїздах пасажирів, які проїжджають без квитків, особи, які виконують контроль, зобов'язані встановити й викласти у акті обставини безквиткового проїзду, прізвища винних провідників, номери документів, що засвідчують їх особистості, а також, по можливості, прізвища та адреси безквиткових пасажирів. Акт підписують: особи, які контролювали поїзд, начальник поїзда, провідник вагона. До акту додаються пояснювальні записки винних осіб. У випадках відмови від підпису начальника поїзда, провідників та інших осіб, винних у порушеннях, в акті проводиться запис "від підпису відмовився". Цей факт реєструється в рейсовому журналі.

Єдиним доказом, що підтверджує факт перевезення позивачем безквиткових пасажирів, що було підставою для розірвання з ним контракту, є вказаний вище акт, який не відповідає вимогам вказаної вище Інструкції.

Зокрема, в акті відсутні викладені обставини перевезення пасажирів, які проїжджають без квитків, прізвища та адреси безквиткових пасажирів. В акті також відсутні підпис начальника поїзда та провідника, а також запис, що вказані особи "від підпису відмовилися".

Додатком до Інструкції про проведення контрольно-ревізійної роботи на залізничному транспорті України є акт за формою ЛУ-4, а саме акт про фіксування виявлених порушень, із змісту якого вбачається, що такий акт повинен складатися у кожному випадку окремий, зокрема у кожному вагоні, підписуватися крім начальника поїзда ще й провідником з описом виявленого порушення.

Акт від 20 серпня 2010 року складений відносно усього складу поїзду, в ньому фіксувались виявлені порушення у декількох вагонах.

Це свідчить про те, що вказаний акт не є належним чином оформлений і не може бути прийнятий як належний доказ.

Позивачка та її представник у судовому засіданні пояснили, що ніяких безквиткових пасажирів 20 серпня 2010 року в вагоні позивачки не було виявлено, відносно цього у неї не відбирались пояснення, штраф та квитки на будь-яких осіб не виписували, а також їй ніхто не пропонував підписати акт про виявлені порушення.

Такі твердження позивачки нічим не спростовані.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає, що в судовому засіданні не було встановлено факту перевезення позивачкою безквиткових пасажирів, а тому відсутні підстави для розірвання з нею контракту.

Статтею 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Суд вважає, що при поновленні на роботі позивачка повинна  бути поновлена з часу звільнення - 04 вересня 2010 року.

В зв’язку з цим і середній заробіток за час вимушеного прогулу повинен бути стягнутим з відповідача з часу поновлення на роботі. Сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає на час розгляду справи 28304,26 грн. ( 1663 годин х 17,02 грн.)

Наданий представником позивачки розрахунок середнього заробітку на суму 28886,55 грн. є помилковим, оскільки судом зроблено розрахунок на підставі наданих відповідачем документів.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 2935 грн. 95 коп. відповідно до положень ст. 367 ЦПК України.

Щодо позовних вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Позивачкою надані письмові докази, із яких вбачається, що нею згідно договорів з адвокатом ОСОБА_2 внесені гонорари в сумі 2000 грн. та вказана особа приймала участь у судових засіданнях.

Згідно журналів судового засідання адвокат ОСОБА_2 приймав участь в судових засіданнях 27.09.2010 р., 05.11.2010 р., 11.11.2010 р., 30.11.2010 р., 30.05.2011 р., 07.06.2011 р., 09.06.2011 р., 01.07.2011 р., 05.07.2011 р. На інші види правової допомоги позивачка не посилається.

Тому відповідно до постанови КМ України від 27.04.2006 р. № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави та розміру мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України «Про державний бюджет України на 2010 р.», Законом України «Про державний бюджет на 2011 рік» на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. Інші заявлені витрати у розмірі 1000 грн. не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягнення сплачені нею витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а також з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовій збір у розмірі 283 грн. 04 коп.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 36, 235 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 367 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Донецька залізниця» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідника пасажирського вагону (у поїздах далекого і місцевого сполучень фірмових, міжнародних та швидкісних поїздів) у Вагонному депо Донецьк Державного підприємства «Донецька залізниця» з 04 вересня 2010 року.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28304 грн. 26 коп., та витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 2935 грн. 95 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» в дохід держави судовий збір в сумі 283 грн. 04 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційне – технічне забезпечення у розмірі 120 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

    Суддя:   О. І. Гаврилюк