У Х В А Л А 

І М Е Н Е М    У К Р А  Ї Н И

14 лютого 2008 року                                                                                                місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка З.І.

     суддів Демянчук С.В., Григоренка М.П.

                  з участю секретаря судового засідання Колесової Л.В.,

                                    з участю сторін                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Здолбунівського районного суду від 26 листопада 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Здолбунівського районного суду від 26 листопада 2007 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1. про витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування шкоди задоволено частково: відповідача зобов*язано повернути позивачу воза вартістю 525 грн. та стягнено 1950 грн. у рахунок відшкодування вартості коня.

В поданій на це рішення апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить апеляційний суд його скасувати й ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Свої доводи обгрунтовує тим, що позивач, на його думку, не подав суду достовірних доказів, які б свідчили про те, що він був власником спірних воза і коня, а тому його вимоги є безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом безспірно встановлено, що 20 лютого 2001 року позивач у рахунок належної йому заробітної плати в ПСГП «Злагода» Здолбунівського району придбав коня вагою 200 кг вартістю 500 грн., про свідчить відповідна накладна на а. с. 6, а в гр. ОСОБА_8 - воза вартістю 525 грн. 

Зазначене майно позивач передав у користування матері відповідачаОСОБА_3. та її чоловіку ОСОБА_4., своєму дядькові, що підтверджується довідкою Спасівської сільської ради № 817 від 14.05.2007 р. та показаннями свідків ОСОБА_5. і ОСОБА_6.

Спірні кінь і віз родинами сторін у справі використовувалися та утримувалися спільно.

Після смерті ОСОБА_4. таОСОБА_3. відповідач коня продав ОСОБА_7., своєму сватові.

В суді першої інстанції відповідач позовні вимоги ОСОБА_2. визнав частково і погодився повернути позивачу воза та відшкодувати йому половину вартості проданої кобили в сумі 1000 грн. (а. с. 26 зв.).

Тому з урахуванням цих обставин суд першої інстанції, на переконання апеляційного суду, прийшов до цілком правильного висновку про обґрунтованість заявлених ОСОБА_2позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги його правильності не спростовують.

Позивач з рішенням місцевого суду погодився і в апеляційному порядку його не оскаржив.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Здолбунівського районного суду від 26 листопада 2007 року залишити без зміни.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення  і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: