Справа №2-567/11

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 11 липня 2011 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

 головуючого – судді                          Семенюк Л.А.

 при секретарі                                Унгурян Т.В.

 за участю адвоката (ів)                      ОСОБА_1              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Татарбунари Одеської області цивільну справу по позовом ОСОБА_2 до Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку,                      

                        В С Т А Н О В И В:

    ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить визнати за ним право власності на земельну ділянку, посилаючись на наступні обставини.

    ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дивізія Татарбунарського району Одеської області померла — ОСОБА_3. Після її смерті на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району залишилась земельна ділянка площею 9,05 га, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД за № 028539 від 27.08.2004 року. Ще за життя, а саме 13.11.2009 року, спадкодавець зробила заповіт на дану земельну ділянку на ім'я позивача. При зверненні до нотаріуса, останньому було відмовлено частково в отриманні свідоцтва про право на спадок по заповіту на вказану нерухомість у зв’язку з тим, що він не надав в нотаріальну контору оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я спадкодавця, який було втрачено спадкодавцем, а на померлого дублікат Державного акту не видається. Про втрату Державного акту серії ОД за № 028539 на ім'я спадкодавця була опублікована об'ява в газеті “Татарбунарський вісник”. Оскільки, позивач ОСОБА_2 не пропустив строк на прийняття спадщини, так як частково прийняв спадок, розпоряджається земельною ділянкою, отримує від неї прибуток, тому вважає, що має право на звернення до суду з вказаним позовом про визнання за ним права власності на вищезазначену земельну ділянку, надаючи суду докази того, що спадкова земельна ділянка дійсно належала померлій, а він не відмовився від спадку в установлений законом строк.

   Представник позивача в судове засідання не з'явився, але направив до суду заяву про слухання справи у його відсутність, підтримуючи позовні вимоги в повному обсязі.

  Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву, в якій визнав позовні вимоги, просив розглянути справу у його відсутність.

 Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

  Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 01.07.2010 року (а.с.6) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дивізія Татарбунарського району Одеської області.

  Копією заповіту від 13.11.2009 року (а.с.7) підтверджується, що позивач є спадкоємцем по заповіту  на все майно спадкодавця ОСОБА_3

  Копією Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД №028539 (а.с.8) підтверджується, що ОСОБА_3 передається у приватну власність земельна ділянка площею 9,05 га, розташована на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

  Як видно з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.06.2011 року ( а.с.9 ), позивач ОСОБА_2  є спадкоємцем грошового внеску, який знаходиться в  Дивізійській ощадній касі №6790/030 по рахунку НОМЕР_2, та автомобіля ВАЗ 2121, з державним номерним знаком НОМЕР_3, що належали померлій ОСОБА_3

 З листа нотаріуса ( а.с.12 ) видно, що позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину по заповіту у зв’язку з тим, що останній не надав оригінал Державного акту на землю.

 Із №46 газети “Татарбунарський вісник”(а.с.13) від 18.06.2011 года видно, що в графі “втрачені” міститься об'ява, де вказано, що Державний акт на право приватної власності на землю ОД за № 028539 на ім'я ОСОБА_3 вважати недійсним.   

  Довідкою, виданою відділом Держкомзему у   Татарбунарському районі Одеської області за №2269 від 14.10.2010 року (а.с.23) підтверджується, що земельна ділянка загальною площею 9,05 га, яка розташована за адресою: Дивізійська сільська рада Одеської області (за межами населених пунктів), дійсно знаходиться у власності гр. ОСОБА_3, що засвідчено Державним актом на право приватної власності на  землю серії ОД № 028539.

  Із копії витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки за №2268  від 14.10.2010 року (а.с.24) вбачається, що вартість земельної ділянки загальною площею 9,05 га, розташованої на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району, власником якої є ОСОБА_3, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД №028539, складає 167353,10 гривен.

  Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків /спадщини/ від фізичної особи, яка померла /спадкодавця/, до інших осіб /спадкоємців/.

 Частина перша статті 1223 ЦК України передбачає право на спадкування осіб, визначених у заповіті.

 Згідно ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України.

 В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позивач по справі є спадкоємцем по заповіту після смерті ОСОБА_3, але отримати свідоцтво про право на спадщину по заповіту в установленому законом порядку на земельну ділянку він не має змоги, оскільки відсутній оригінал Державного акту, який втрачений за життя спадкодавцем.

 Враховуючи, що спадкова земельна ділянка дійсно належала спадкодавцю ОСОБА_3 на праві приватної власності, про що свідчить копія Державного акту, витяг з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивач не відмовився від спадку в установлений законом строк, частково прийняв спадщину, суд вважає, що за ОСОБА_2 повинно бути визнано право власності на земельну ділянку розміром 9,05 гектар, розташовану на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, що належала ОСОБА_3 згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ОД №028539.   

          Керуючись ст.ст. 58,59,60,213,215 ЦПК України, ст. ст. 1216,1218,1219,1223,1233,1234,1268  ЦК України, суд                      

                           В И Р І Ш И В:          

   Позовні вимоги ОСОБА_2 до Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.

  Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 9,05 гектара на території Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, засвідчену Державним актом на право приватної власності на землю серії  ОД № 028539, виданим Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 27 серпня 2004 року на ім’я ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

  Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  апеляційного суду Одеської області через Татарбунарський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

   Суддя                                         Семенюк