Справа № 2-«а»-25/2008 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2008 року м. Першотравенськ
Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого : судді Зайцева В.В.
при секретарі : Фадєєвій Т.Б..
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради про стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В
Позивач ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради в м. Першотравенську про стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії в зв`язку з чим перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (надалі Закон № 796-ХІІ) йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на час виплати. Щорічні виплати на оздоровлення є виплатами гарантованими державою на відновлення втраченого здоров'я особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи.
Відповідач, в супереч вимогам ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, через свою бездіяльність не нарахував йому вчасно сум виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період 2001-2006 років у розмірах, передбачених цим Законом, чим створив заборгованість у розмірі 7068 гривен 30 копійок, тобто: за 2001 рік (140 х5) = 700 гривень; за 2002 рік (165 х 5) = 825 гривень; за 2003 рік (185 х5) =925 гривень; за 2004 рік (237 х 5)= 1185 - 26,70 = 1158,30 гривень, за 2005 рік (332 х 5= 1660 -100) - 1560 гривень; за 2006 рік (400 х 5 - 100) = 1900грн., а всього в сумі 7068,30 гривень, які позивач і прохав суд стягнути на його користь з відповідача.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та прохав суд визнати відмову Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради від виплати на його користь компенсації на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірною. Стягнути з відповідача суму не донарахованої суми щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 7068,30 гривень. Зобов'язати управління в подальшому при нарахуванні суми компенсації на оздоровлення керуватись Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Представник відповідача позов не визнала повністю, надала суду заперечення, в судовому засіданні пояснила, що відповідач не може бути відповідачем по цій справі, тому що є лише структурним підрозділом виконавчого органу місцевого самоврядування - міськвиконкому Першотравенської міської ради і є розпорядником нижчого рівня щодо виплати допомоги особам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, не має своїх коштів та здійснює всі виплати в межах бюджетних асигнувань, які встановлюються для них вищестоящим органом. Окрім того представник відповідача зазначила, що в ст. 62 Закону № 796-ХІІ зазначено, що роз`яснення порядку застосування цього Закону провадиться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов`язковим для виконання всіма органами виконавчої влади будь-якого рівня. Також ст.67 Закону № 796-ХІІ регулює порядок підвищення розміру доплат, пенсій та компенсацій, а саме конкретні їх розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя та зростання мінімальної заробітної плати, а отже конкретні виплати і було встановлено постановою КМУ №836 від 26.07.1996 року. Зміни виплати конкретних сум в подальшому провадились на підставі постанов КМУ №562 12.07.2005 року. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Суд вислухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обґрунтували свої позиції по справі, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що сторони знаходяться в публічно-правових відносинах, які врегульовані КАСУ.
Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим 02 серпня 1994 року, в зв'язку з чим перебуває на обліку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області.
Відповідно до абзацу 4 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
До 2004 року обов'язки по обліку та наданню допомоги учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в м. Першотравенську було покладено на міський виконком, а отже позовні вимоги в частині стягнення щорічної допомоги на оздоровлення до 2004 року є безпідставним, через неналежність відповідача. Органу соціального захисту в м. Першотравенськ було передано функції виконання обов`язків по забезпеченню соціальних виплат на користь учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС місцевим виконавчим комітетом починаючи з 2004 року.
Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Цим законом встановлено розмір такої допомоги як кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати величину на час виплати. З моменту прийняття вищевказаної постанови, встановлені нею розміри щомісячної допомоги на оздоровлення залишались незмінними, в той час як Верховною Радою неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що ні Верховною Радою України, ні Кабінетом Міністрів України за вищезазначений період не приймалось рішень щодо подальшого врегулювання питання виплати та розмірів щорічної допомоги на оздоровлення за Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, в даному випадку підлягають застосуванню саме норми ст. 48 згаданого Закону та норми відповідних Законів України, якими встановлюється розмір мінімальної заробітної плати за час, що сплив після прийняття постанови №836 від 26 липня 1996 року.
Як вбачається зі змісту Законів України :№1766-111 від 01 червня 2000 року; № 2896-111 від 13.12.2001 року;№ 1328 -1У від 25.11.2003 року та № 372-1У від 26 .12.2002 року із змінами внесеними Законом України № 849-1У від 22.05.2003року, що приймались у періоди 2000-2004 років стосовно розмірів заробітної плати за вказані періоди, ними не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, встановлених цими нормативними актами, зокрема, для реалізації положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З моменту прийняття постанови № 836 від 26 липня 1996 року встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишались незмінними, в той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної плати.
При прийнятті Верховною Радою України Законів щодо розміру мінімальної заробітної плати не було зазначено будь-яких обмежень, щодо застосування Закону від 28.02.1991 року № 796-ХІІ. Оскільки ні Верховна Рада, ні КМУ в наступному будь-яких рішень з цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритету Законів над підзаконними актами при вирішенні даного спору суд вважає, що повинно бути застосовано саме ст. 48 Закону №796-ХІІ, а не постанови КМУ.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека є визнаються найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження та забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст.16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України ,подолання наслідків Чорнобильської катастрофи-катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Суд вважає, що дії відповідача по виплаті щорічної допомоги на оздоровлення позивачу за 2003-2005 роки у розмірах, які не відповідають встановленим ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є такими, що порушують конституційні права ОСОБА_1 на здоров'я та належний соціальний захист.
Розмір мінімальної заробітної плати становив: за 2003 рік - 185 гривень; за 2004 рік -237 гривень; за 2005 рік -332 гривні.
Доводи ОСОБА_1 про стягнення на його користь сум оздоровлення за 2006 рік у розмірі 1900 гривень, необґрунтовані, оскільки дію абзацу 4 ч.4 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік, в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати, згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік. Таким чином виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік в розмірі 100 гривен ґрунтується на законі.
Тобто виплати позивачу суми на оздоровлення, з врахуванням часу виплати відповідачем сум передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, повинні були б становити за 2003 рік - 925 гривень, за 2004 рік - 1185 гривень; за 2005 рік -1660 гривень.
На користь позивача в рахунок компенсації на оздоровлення органом соціального захисту було сплачено за 2004 рік - 26,70 гривень (28 березня 2005 року), за 2005 рік - 100,00 гривень (виплачено 18 жовтня 2005 року), за 2006 рік - 100,00 гривень (14 червня 2006 р.), що підтверджується довідкою відповідача.
Сума недоплати за період 2003- 2005 роки склала 3543 гривні 30 копійок ((925грн. + 1185грн. + 1660грн.) - 226.7грн.), яку суд вважає необхідною стягнути на користь позивача.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,16,19 Конституції України, ст. 48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » та керуючись ст.ст. 6-11,69,94,104,59-163 КАС України, суд-
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про стягнення коштів щорічної допомоги на оздоровлення задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення виконкому Першотравенської міської ради Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 3543 (три тисячі п'ятсот сорок три) гривні 30 копійок в рахунок недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2003 -2005 рік, включно.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: