ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.09.2006 року Справа № 15/13
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Медуниці О.Є.
суддів Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
Секретар судового засідання: Сідорова О.А.
За участю представників сторін:
від позивача Гвоздецька Н.І., головний юрисконсульт,
довіреність № 81 від 25.04.2006;
від відповідача Швецова І.С., юрисконсульт, довіреність № 01-10/13 від 10.01.2006;
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Державної організації Луганської обласної державної телерадіокомпанії
на рішення
господарського суду Луганської області
від 18.07.2006 (підписане 20.07.2006)
по справі №15/13 (суддя Пономаренко Є.Ю.)
за позовом Закритого акціонерного товариства
„Луганська обласна телерадіокомпанія”
до відповідача Державної організації Луганської обласної державної телерадіокомпанії
про стягнення 79510 грн. 56 коп. збитків
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 18.07.2006 по справі №15/13 (суддя Пономаренко Є.Ю.) позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Державної організації Луганської обласної державної телерадіокомпанії (далі – відповідач по справі) на користь Закритого акціонерного товариства „Луганська обласна телерадіокомпанія” (далі – позивач по справі) збитки у сумі 79510 грн. 56 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 795 грн. 11 коп. Та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Луганської області від 18.07.2006 по справі №15/13 відповідач - Державна організація Луганської обласної державної телерадіокомпанії звернулась до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.07.2006 №01-10/495, у якій просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник зазначив, що позивач навмисно не забирав своє майно довгий час, щоб стягнути з нього більшу суму грошей.
Позивач – Закрите акціонерне товариство „Луганська обласна телерадіокомпанія”, м. Луганськ, відзивом №153 від 31.08.2006 з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.
21.09.2006 у судовому засіданні відповідач надав письмові докази повноважень виконуючого обов’язки генерального директора Державної організації Луганської обласної державної телерадіокомпанії Тимошенко М.А., як особи, яка підписала апеляційну скаргу від 28.07.2006 №01-10/495 на рішення господарського суду Луганської області від 18.07.2006 по справі №15/13.
Відповідно до ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 02.08.2006 для розгляду апеляційної скарги Державної організації Луганської обласної державної телерадіокомпанії від 28.07.2006 №01-10/495 на рішення господарського суду Луганської області від 18.07.2006 по справі №15/13 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя – Баннова Т.М., суддя – Бойченко К.І., суддя – Парамонова Т.Ф.
У зв’язку з відпусткою головуючого судді Баннової Т.М. та судді Парамонової Т.Ф. розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 30.08.2006, на підставі ст. 28 Закону України “Про судоустрій України” та ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, головуючого суддю Баннову Т.М. та суддю Парамонову Т.Ф. виключено із складу колегії суддів по розгляду апеляційного подання у справі №15/13 та введено до складу судової колегії головуючого суддю Медуницю О.Є. та суддю Семендяєву І.В.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
05.03.2005 між Державною організацією Луганська обласна державна телерадіокомпанія (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством “Луганська обласна телерадіокомпанія” (Орендар) укладено договір оренди майна №234/04-А (далі – Договір оренди) (а.с.14-20).
Пунктом 2.1 Договору оренди сторони домовилися, що фактичне користування відповідачем майном починається з 01.01.2005.
За актом приймання - передачі від 05.03.2005 на підставі Договору оренди передано орендарю об’єкт оренди – радіотелевізійне обладнання та оргтехніка на суму 139 982 грн. 00 коп. (а.с.18-19).
Сторонами встановлена орендна плата у сумі 6 625 грн. 88 коп., яка повинна була сплачуватися не пізніше 8 числа місяця наступного за звітним (п.п. 3.2, 3.4 Договору оренди).
Розмір орендної плати за Договором оренди встановлено виходячи з розміру амортизаційних відрахувань на майно, що передавалося в оренду (а.с.20).
Рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.21005 по справі №13/335 у задоволенні позову Закритого акціонерного товариства “Луганська обласна телерадіокомпанія” до Державної організації Луганська обласна державна телерадіокомпанія про стягнення боргу за Договором оренди майна №234/04-А від 05.03.2005 відмовлено, оскільки визнано недійсним Договір оренди майна №234/04-А від 05.03.2005 з підстав порушення відповідачем порядку укладення договору передбаченого Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (а.с.12-13).
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України зазначене вище рішення господарського суду Луганської області набрало законної сили.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.05.2006 у справі №13/335 роз’яснено, що рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.2005 Договір оренди №234/04-А від 05.03.2005 визнано недійсним з моменту його укладення (а.с.60).
Оскільки Договір оренди визнано недійсним, відповідач зобов’язаний був повернути орендоване майно негайно, але відповідач безпідставно користувався майном та повернув майно позивачу тільки 08.02.2006 та 27.03.2006 на підставі актів приймання - передачі майна (а.с.77-79).
Тому позивач, виходячи з розміру амортизаційних втрат вартості майна, звернувся до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача коштів за час фактичного користування майном за період з 01.01.2005 по 01.01.2006 у сумі 79510 грн. 56 коп.
Шкода нарахована за період з 01.01.2005 (початок користування майном (див. рішенням господарського суду Луганської області від 05.08.2005 по справі №13/335 а.с.12, п.2.1 Договору оренди) по час повернення за актами приймання – передачі.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов’язана його повернути. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Майновою шкодою є шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи. Така майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (п.1 ст.1166 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, відповідач не довів відсутності його вини у заподіянні шкоди.
Крім того, рішенням господарського суду від 05.08.2005 по справі №13/335 встановлено що відповідачем порушено порядок укладення договору передбаченого Законом України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”. У зв’язку з чим позивач на певний час позбавився майна, не одержав за його користування відповідачем орендної плати та при цьому майно зазнавало амортизаційних втрат.
Апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, про наявність складу правопорушення, а саме: наявність заподіяння шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди - відповідача; причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вини відповідача.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів при цьому можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України).
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст.22 Цивільного кодексу України).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ч. 3 ст.22 Цивільного кодексу України).
Розмір збитків, у вигляді неодержаних прибутків, обраховується позивачем виходячи з ціни, за якою сторони домовлялися орендувати майно, що щомісяця складало 6625 грн. 88 коп. У зв’язку з викладеним, загальна сума позовних вимог за період фактичного користування (12 місяців) складає 79510 грн. 56 коп.
Отже, судова колегія вважає, що збитками можна назвати грошовий вираз майнової шкоди, оскільки з системного аналізу цивільного законодавства слідує, що шкода може відшкодовуватися: у вигляді відшкодування збитків та відшкодування шкоди в натурі.
За викладеним та з урахуванням фактичних обставини справи судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеними всі складові настання відповідальності у вигляді стягнення шкоди (збитків) з відповідача.
Щодо доводів відповідача про навмисне зволікання позивача з поверненням майна, що знаходилося в оренді, судова колегія вважає наступне.
Рішення господарського суду Луганської області у справі №13/335 щодо визнання Договору оренди майна №234/04-А недійсним відбулось 05.08.2005.
Відповідач листом №01-14/493 від 17.08.2005 звернувся до позивача з пропозицією про укладення договору безкоштовної позики на спірне телерадіообладнення.
26.08.2005 позивач листом №27 від 26.08.2005 дав відповідь відповідачу про неможливість укладення такого договору, оскільки він спричинить збитки підприємству, а також просив відповідача направити повноважних представників для перевірки наявності спірного майна у відповідача та підписання актів про його повернення позивачу згідно п.2.4 і ч.6 п.5.1 Договору оренди (а.с.65).
Листом №371 від 08.12.2005 позивач вимагав від відповідача негайно, добровільно повернути із незаконного володіння радіотелевізійне обладнання та відшкодувати плату, за час неправильного користування (з 01.01.2005 по 01.12.2005) (а.с.66).
Аналогічного змісту лист надіслано позивачем відповідачу 04.01.2006 (а.с.67).
Листом №01-10/08 від 05.01.2006 відповідач повідомив позивача про те, що його бездіяльність з виконання рішення суду пов’язана з відшукуванням „на різних рівнях правильного вирішення питання подальшого використання радіотелевізійного обладнання”. Крім того, відповідач зазначив, що розглядає прохання позивача повернути спірне обладнання, як спробу руйнування обласного державного радіоканалу, але готов до повернення майна і планує період роботи комісії з цього питання з 16 по 20 січня 2006 (а.с.68).
Майно не було повернуто і 19.01.2006 позивач листом №12 просить відповідача виконати обіцяне, повернути спірне майно.
Аналізуючи викладені вище обставини судова колегія приходить до висновку, що доводи скаржника про навмисну бездіяльність позивача, який не забирав в нього своє майно є безпідставними.
Навпаки, із змісту перелічених вище листів відповідача, його дій випливає, що у відповідача тривалий час не було наміру повертати майно позивачу, що він відшукував можливість вирішити на різних рівнях „правильно” дане питання.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо наявності вини відповідача та причинного зв’язку між його діями та заподіяною шкодою (збитками) позивачу.
Посилання скаржника на бездіяльність позивача щодо повернення майна до грудня 2005 року також протирічить обставинам та матеріалам справи.
На підставі викладеного судова колегія вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
Таким чином, підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення не вбачається.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника - Державну організацію Луганської обласної державної телерадіокомпанії.
У судовому засіданні за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Державної організації Луганської обласної державної телерадіокомпанії від 28.07.2006 №01-10/495 на рішення господарського суду Луганської області від 18.07.2006 у справі №15/13 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 18.07.2006 у справі №15/13 залишити без змін.
3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя К.І. Бойченко
Суддя І.В. Семендяєва