Справа № 2а-2514/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 лютого 2011р. Ленінський районний суд м. Луганська у складі:
головуючого –судді Масенко Д.Є.,
при секретарі –Атуовій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІДПС 4 взводу ДПС ДАІ м. Луганська про скасування постанови та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
У березні 2010р. позивач звернувся до суду з позовом в якому просив: встановити відсутність компетенції ІДПС Мануйлова О.І. по складанню протоколу про адміністративне правопорушення; скасувати протокол про адміністративне правопорушення серія ВВ № 181634 від 06.02.2010р.; закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Заявою від 02.06.2010р. позивач змінив позовні вимоги та просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення винесену стосовно нього 06.02.2010р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на ті обставини, що він не порушував вимог ПДР України, а оскаржувана постанова винесена з перевищенням компетенції суб’єкта владних повноважень. Під час винесення постанови не були дотримані вимоги статей 245,276,280 КУпАП, а при розгляді справи не були з’ясовані і доведені обставини, які б свідчили про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення було невірно зазначено марку його транспортного засобу, фіксацію правопорушення здійснено приладом, який не відповідає вимогам законодавства, при складанні протоколу були порушені вимоги наказу МВС № 77 від 26.02.2009р.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав відповідні пояснення.
Представник відповідача проти позову заперечував та зазначив наступне.
Постановою від 06.02.2010р. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.2 КУпАП за порушення п.9.2б ПДР України, яким передбачено обов’язок водія подавати сигнали світловим покажчиком повороту відповідного напрямку. Співробітник ДПС було чітко визначено вказане адміністративне правопорушення та відповідно до вимог ст.ст. 254-256, 283 КУпАП складено протокол. Будь-яких клопотань або додаткових пояснень, при оцінці доказів позивачем, не надавалось. Права позивачу інспектором було роз’яснено.
Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 288 КУпАП постанова іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена у вищестоящій орган, (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міжміський суд, у порядку визначеному КАС України з особливостями, встановленими КУпАП.
На підставі ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження адміністративних актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування знаходження) позивача.
Таким чином порушень територіальної підсудності не встановлено, оскільки позивач мешкає у Ленінському районі м. Луганська.
Як встановлено в судовому засіданні 06.02.2010р. о 12:20г., на перехресті вулиць 7 лінія –Шевченка м. Луганська, працівниками ДПС було виявлено порушення водієм ОСОБА_1, який керував автомобілем ВАЗ 21099 д/н НОМЕР_1, порушення вимог п 9.2 б ПДР України, при повороті ліворуч, на вул. Шевченка, водій не увімкнув світловий покажчик повороту ліворуч.
Зазначене підтверджується відомостями про обставини вчиненого правопорушення, які викладені у протоколі (а.с.4), відображені на відеозаписі (а.с.81) та поясненнями самого позивача, який не оспорював того факту, що дійсно був зупинений інспектором ДПС у зазначеному в протоколі місці та час за порушення вимог п. 9.2б ПДР України.
Згідно зі ст. 122 ч.2 КУпАП передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до оскаржуваної постанови позивача притягнути до відповідальності за порушення пункту 9.2б ПДР України, яким передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На підставі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 80 КАС України речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.
Витребування речових доказів проводиться в порядку, встановленому для витребування письмових доказів.
З системного аналізу зазначених норм права вбачається, що показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису можуть застосовуватись як доказ по справі лише за умови їх використання при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, що у цьому випадку не мало місця, оскільки відповідачем використовувалась власна відеокамера.
Однак, ст. ст. 69,79, 80 КАС України передбачають можливість застосування у якості доказу «речового доказу»яким у цьому випадку і є відеозапис скоєння правопорушення, оглянутий в судовому засіданні.
Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушень законодавства з боку відповідача при складені оскаржуваної постанови.
Посилання позивача на ті обставини, що він не порушував ПДР судом до уваги не приймаються, оскільки ці обставини спростовуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з якого вбачається, що позивач здійснював поворот ліворуч без ввімкненого відповідного покажчика (а.с.81).
Крім цього, не приймаються до уваги посилання позивача на численні порушення при складенні протоколу, оскільки це не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні та спростовується висновком службового розслідування (а.с.68).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19,128 КАС України, ст. ст. 251, 288 КУпАП, ПДР України, суд -
постановив:
В задоволені позову ОСОБА_1 –відмовити за необґрунтованістю.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: