Справа № 2-214/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

23   червня 2011 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої -  судді Кравчук Т.С.,

при секретарі   -  Лахматової С.В.,

розглянувши|розгледівши| у відкритому|відчиненому| судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «ЧМП»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,  за затримку розрахунку та недорахунку при звільненні, відшкодування моральної та фізичної шкоди, завданої  ушкодженням здоров’я,  -

ВСТАНОВИВ:

          16.09.2009 року   позивач ОСОБА_1   звернувся до суду з позовом  до Державної судноплавної компанії «Чорноморське  морське пароплавство»  (далі по тексту –ДСК «ЧМП»), яким просить суд  поновити  його на роботі провідним інженером-енергетиком у ДСК «ЧМП»,  стягнути з ДСК «ЧМП»на його користь  заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 6840,90 гривень, стягнути з ДСК «ЧМП»на його користь недораховану  заробітну плату за шість днів  у сумі 954,54 гривень, стягнути з ДСК «ЧМП»на його користь середній заробіток за  затримку розрахунку при звільнені  у сумі 3181,80 гривень, стягнути з ДСК «ЧМП»на його користь моральну шкоду  у сумі 20350575,00  гривень. Позивач посилається на те, що з 12.05.2009 року працював   в ДСК «ЧМП»провідним  інженером-енергетиком  й 06.08.2009 року  його було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України за  прогул без поважних причин на підставі наказу №145-Л від 06.08.2009 року.

            Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що в ДСК «ЧМП»проробив  приблизно три місяці, отримав заробітну плату лише після спливу 2,5 місяців,  звернувшись до керівництва з вимогою  провести з ним розрахунок, йому запропонували звільнитися за власним бажанням, а у випадку відмови –звільнять за своєю ініціативою. Позивач зазначив, що  в порушення п.3.ст.29 КЗпП України йому не надали окремого місця для праці, а тому він змушений був  вирішувати це питання самостійно й працювати  у себе  дома, так як обладнання  відповідача  (комп’ютер, принтер)  було шкідливе для здоров’я, а дома у нього був безпечний рідкокристалічний монітор. Згідно ст.29  КЗпП України  його не попередили про робочий час,  не ознайомили з  посадовою інструкцією й крім того, не врахували необхідність вирішення питань зі сторонніми організаціями (Одесаобленерго, РЕСами, Держенергонагляд, тощо), а тому  треба було  на свій розсуд планувати робочий час й з поважних причин не знаходитися на робочому місці.

           Позивач вважає, що його звільнили незаконно, не погодили його звільнення з профспілковою організацією, він  повинен  бути поновлений  на  роботі  з виплатою йому суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі  6840,90 гривень. Крім того,   відповідач не розрахувався з ним  за 6 днів праці з 1 серпня по 6 серпня 2009 року й заборгованість складає  954,54 гривень. При  звільненні 06.08.2009 року  його про це не повідомили, з наказом про звільнення не ознайомили, трудову книжку отримав лише 17.08.2009 року, а розрахунок –26.08.2009 року, а тому відповідно до ст.117  КЗпП України відповідач повинен виплатити йому  середній  заробіток  за весь час затримки по день фактичного розрахунку: за 20 днів - 3181,80 гривень.

             Позивач зазначив, що  несвоєчасна виплата заробітної плати й конфліктна ситуація  щодо його звільнення  спричинила йому моральну шкоду, так як порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків, відсутність коштів  погіршила стосунки в сім’ї та  друзями, знайомими, неможливість сплати кредиту,  й все це привело до його лікування в психіатричній лікарні ООПНД.  Позивач  навів   розрахунок суми моральної шкоди у розмірі  20350575,00  гривень, яку просить стягнути з ДСК «ЧМП»на свою користь.

          У судовому засіданні   ОСОБА_1   підтримав позовні  вимоги, просить їх задовольнити  з підстав зазначених у позові та  пояснень, що надавалися у судових засіданнях та письмово на  заперечення  відповідача проти позову.  Позивач неодноразово уточнював позовні вимоги стосовно розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку  з дати звільнення  по день розгляду справи.  

Ухвалою суду від 05.10.2010 року  до участі у справі  була  залучена Чорноморська транспортна прокуратура, яка надала до суду заяву про вступ до справи на стороні відповідача ДСК «ЧМП».

Представники  ДСК «ЧМП»та Чорноморської транспортної прокуратури позов не  визнали,  просять у позові відмовити, надали суду письмові та усні заперечення проти позову й пояснили, що  режим робочого часу  в  ДСК «ЧМП» та Правила внутрішнього трудового розпорядку були  доведені до ОСОБА_1 при прийняття його на роботу й крім того, ці документи для загального ознайомлення розміщені  на дошці біля відділу  кадрів  ДСК «ЧМП».  Крім того, надомний режим роботи з позивачем не оговорювався та не встановлювався з причин відсутності   такого режиму роботи в ДСК «ЧМП»взагалі.

Представники  ДСК «ЧМП»та Чорноморської транспортної прокуратури зазначили, що з  03 серпня  2009 року по 06 серпня 2009 року ОСОБА_1  не з’явився на роботі, що було зафіксовано в табелі обліку робочого часу електрогосподарства служби технічної експлуатації ДСК «ЧМП» за серпень 2009 рік, й документів, що можуть підтвердити поважність причин відсутності на роботі  позивач  до ДСК «ЧМП»,  не надав.  Факт відсутності позивача на роботі підтверджено пояснювальною запискою  начальника служби технічної експлуатації ДСК «ЧМП»,  відповідними  актами про його відсутність на робочому місці від 03.09.2009 року,  від 04.09.2009 року, від 05.09.2009 року,  від 06.09.2009 року. На прохання  відповідача надати письмові пояснення щодо причини  його знаходження в прогулі, позивач відмовився. Представник  ДСК «ЧМП»вважає, що звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин  є законним та обґрунтованим, порядок накладення дисциплінарного стягнення було дотримано, так як  ОСОБА_1  не був членом  профспілки   ДСК «ЧМП»- згоди профспілки на його звільнення  не вимагалося.

Крім того, представники відповідача вважають безпідставними вимоги позивача  щодо стягнення  заробітної плати з 01 серпня  2009 року по 06 серпня 2009 року включно  в сумі   954,54 гривень, так як 01,02  серпня   2009 року –це були вихідні дні, які не підлягають оплаті,  03-06  серпня 2009 року позивач не працював, був у прогулі,  а тому  заробітна плата йому не нараховувалася.  Щодо несвоєчасного вручення позивачу трудової книжки,  представник  ДСК «ЧМП» пояснив, що  запрошення телефоном  (06.08.2009 року) та телеграмою  (07.08.2009 року) з прохання отримати трудову книжку  ОСОБА_1 проігнорував, про що було складено відповідні акти, а тому вважає,  що  позивачу про звільнення було відомо 06.08.2009 року,   в той же час з позовом до суду він звернувся 16.09.2009 року, пропустивши місячний строк  для звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволені позову.

Суд, вивчивши матеріли справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, вважає|лічить|, що позовні вимоги ОСОБА_1  не підлягають задоволенню з наступних підстав.

         Судом встановлено, що  12.05.2009 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу провідним інженером-енергетиком дільниці електрогосподарства служби технічної експлуатації ДСК «ЧМП»згідно наказу №85- Л від 12.05.2009 року.       

          Суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 на те, що йому  відповідно до  статті 29 КЗпП України не було роз’яснено  умови праці, Правила внутрішнього трудового розпорядку в ДСК «ЧМП», режим роботи, тощо, так як  з матеріалів справи вбачається що позивач з  12.05.2009 року по 01.08.2009 року  виконував трудові обов’язки, отримував за це заробітну плату, а відтак  погодився  й виконував  умови   праці  відповідача.  При цьому  будь-яких вимог з цього приводу до адміністрації ДСК «ЧМП» ОСОБА_1  до свого звільнення  не  висував.  

           Судом з’ясовано, чого не заперечує і сам позивач, що 03.09.2009 року, 04.09.2009 року,  05.09.2009 року та 06.09.2009 року  на робочому місці він був відсутній. Даний факт підтверджується табелем обліку робочого часу електрогосподарства служби технічної експлуатації ДСК «ЧМП» за серпень 2009 рік,   актами від 03.09.2009 року,  від 04.09.2009 року, від 05.09.2009 року,  від 06.09.2009 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 був  відсутнім на робочому місці, на прохання по телефону з’явитися на роботу  відмовився, на  телефонні дзвінки по робочому мобільному телефону не відповідав.

           Згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України власник може розірвати трудовий договір з працівником у разі вчинення ним прогулу без поважних причин.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 9 від 06.11.92 року (з наступними змінами й доповненнями) «Про практику розгляду судами трудових спорів»зазначає, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (п.24).

              Позивач ОСОБА_1 всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,   не надав суду  жодного доказу причин  та  їх  поважності нез’явлення на роботі.   Навпаки  пояснив суду, що самостійно та на свій розсуд  визначив для себе режим робочого часу, під час  робочого часу  знаходився  дома, з 03.09.2009 року по 06.09.2009 року включно був відсутнім на робочому місці.

            З огляду на викладене  суд дійшов висновку, що позивач  порушив  трудову дисципліну, а саме вчинив прогул без поважних причин, тому притягнення його до дисциплінарної відповідальності  шляхом звільнення за наказом   №145-Л  від 06.08.2009 року є правомірним.

   Відповідно до ст.148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.  

          Суд вважає що відповідачем було накладено дисциплінарне стягнення на ОСОБА_1 з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку, а саме в межах встановленого строку й при цьому згоди профспілкової організації на його звільнення не вимагалося, так як він не є членом  профспілки   ДСК «ЧМП», що підтверджується  листом  профспілкового комітету ДСК ЧМП №015 від 27.08.2010 року.     

            З огляду на вищезазначене дії відповідача по звільненню ОСОБА_1 є правомірними, підстав поновлення позивача на посаді  не має, а відтак не підлягають  задоволенню  й вимоги щодо стягнення  з ДСК «ЧМП» заробітної плати  за час вимушеного прогулу   та  моральної шкоди.  

            Відповідно до   ч.1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.   

     Натомість суд вважає безпідставними позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення  з ДСК «ЧМП»на його користь середнього  заробітку за  затримку розрахунку при звільнені  у сумі 3181,80 гривень, так як  в суді знайшло підтвердження ухилення позивача від прибуття до ДСК «ЧМП»для отримання трудової книжки та розрахунку, з причин чого 17.08.2009 року відповідач  відправив ОСОБА_1 розрахунок по заробітній платі  у розмірі 6 386,15 гривень поштовим переказом.   

   Керуючись ст.ст. 40, 47, 148,149 КЗпП України, ст.ст. 10, 58, 60, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної судноплавної компанії «ЧМП» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,  за затримку розрахунку та недорахунку при звільненні, відшкодування моральної та фізичної шкоди, завданої  ушкодженням здоров’я  -  відмовити.

             Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  

Суддя

23.06.2011