Справа № 11-186/11 01.06.2011 01.06.2011 14.07.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-186-2011 р. Головуючий суду 1 інстанції
Категорія: ст. 128 Закутський В.І.
КК України Доповідач апеляційного суду
Погорєлова Г.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
1 червня 2011 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів: Гребенюк В І., Маркової Т.О.
при секретарях Шаткову В.М., Простякову Є.О., Пінчуку О.І.
за участю прокурорів Іванова А.О., Кириленка Є.В., Максимишина О.Л.
засудженого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
представника потерпілої ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляціями засудженого ОСОБА_4, його захисника ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2011 р., яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Воронівка Вознесенського району Миколаївської області, приватного підприємця, раніше не судимого
засуджено за ст. 128 КК України до громадських робіт на строк 150 годин.
Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_6 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним в необережному заподіянні ОСОБА_6 тілесного ушкодження середньої тяжкості за таких обставин.
05.04.2009 р., приблизно о 22 год., в м. Вознесенську Миколаївської області, біля будинку АДРЕСА_1 революції, на ґрунті неприязних особистих відносин між ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_9 відбулася бійка, під час якої ОСОБА_4, з метою відтягування ОСОБА_6 від ОСОБА_9, схопив та утримував кістю своєю правої руки за лікоть лівої руки ОСОБА_6, чим необережно заподіяв їй тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я у виді часткового розриву зв’язок лівого ключично-акроміального сполучення з частковим розривом зв’язково-капсульного апарату, ушкодження зв’язок лівого ліктьового суглобу.
В апеляціях засуджений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 просять вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, закрити справу за відсутністю складу злочину в діянні ОСОБА_4 та наводять однакові доводи.
Посилаються на вимоги ст.ст. 22, 23 КПК України, на показання ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в судовому засіданні, на вирок Вознесенського міськрайонного суду від 29.06.2010 р., яким засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 за ст. 125 ч. 2 КК України за вчинення протиправних дій у відношенні ОСОБА_9 У зв’язку з цим стверджують, що ОСОБА_4 захищав ОСОБА_9, тримаючи ОСОБА_6 за руку, але руку не викручував і по голові не бив.
З цього приводу посилаються:
- на показання свідка ОСОБА_9, згідно з якими її били ОСОБА_8 і ОСОБА_6, а ОСОБА_4 з метою її захисту схопив їх обох за руки та утримував їх, доки вона не відійшла на безпечну відстань (а.с. 9, 152, 195-196);
- на аналогічні показання свідка ОСОБА_10, який також вказав, що схопивши за руки ОСОБА_8 і ОСОБА_6, ОСОБА_4 руку ОСОБА_6 не викручував, а навпаки вона намагалася звільнитися від захвату ОСОБА_4 та продовжити побиття ОСОБА_9 (а.с. 200);
- на аналогічні показання свідка ОСОБА_11 (а.с.197);
- на показання свідка ОСОБА_8, яка не бачила, щоб ОСОБА_4 бив по голові ОСОБА_6 і викручував її руку (а.с. 205-206).
- на показання судово-медичного експерта ОСОБА_12, згідно з якими ОСОБА_4 не міг заподіяти тілесних ушкоджень ОСОБА_6, якщо він лише тримав її за руки та що ОСОБА_6 могла їх отримати, якщо вона виривалася від ОСОБА_4
- на протокол відтворення обстановки та обставин події, згідно з яким ОСОБА_4 лише правою рукою тримав ОСОБА_6 за ліву руку, але її руку не викручував і не бив ОСОБА_6 по голові.
Апелянти наводять положення ст. 27 Конституції України щодо права кожної людини захищати життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань, положення ст. 36 КК України щодо необхідної оборони, роз’яснення п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 р. № 7 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи».
Також звертають увагу на те, що із заявою до Вознесенського РВ УМВС ОСОБА_6 звернулася 09.04.2009 р. (а.с.8), а її судово-медичне обстеження проведено на підставі направлення від 06.04.2009 р., що на думку апелянтів ставить під сумніви факт заподіяння їй тілесних ушкоджень 05.04.2009 р.
Зазначають і те, що представник потерпілої ОСОБА_6 – ОСОБА_7 не входить до адвокатського об’єднання, не допущена до участі у справі відповідною постановою, тому не мала права приймати участь у справі. Посилаються також на безпідставне відхилення судом клопотання захисника ОСОБА_5 про призначення комісійної судово-медичної експертизи.
В запереченнях на апеляцію потерпіла ОСОБА_6 та її представник ОСОБА_7 просять апеляцію засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення. Посилаються на судові рішення з приводу цивільних справ, сторонами в яких є ОСОБА_4 і ОСОБА_8 Стверджують, що ОСОБА_4 спровокував бійку 05.04.2009 р. з метою перешкодити ОСОБА_8 зайти в спірну квартиру та що відсутні докази того, що бійку розпочала ОСОБА_6
Зазначають, що ОСОБА_8 і ОСОБА_6 за заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_9 засуджені за ст. 125 КК України до покарання у виді 150 годин громадських робіт, що кримінальні справи у відношенні ОСОБА_4 за заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та у відношенні ОСОБА_9 за заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_8 за ст. 125 ч.2 КК України розглядаються судом.
У зв’язку з викладеним, вважають що бійка, яка відбулася 05.04.2009 р. була взаємною. Посилаються, що 05.04.2009 р. під час бійки заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_6 і ОСОБА_8, легкі тілесні ушкодження ОСОБА_9, а ОСОБА_4 тілесні ушкодження не заподіяні. Тому вважають, що ОСОБА_4 не перебував в стані необхідної оборони і його дії не були спрямовані на захист життя людини від протиправних посягань.
Стверджують, що судово-медичний експерт ОСОБА_12 в судовому засіданні свої письмові висновки підтвердив та вказав, що потерпіла ОСОБА_6 не могла самостійно заподіяти собі тілесні ушкодження та що показання експерта апелянтами перекручені. Зазначають, що клопотання захисника ОСОБА_5 про призначення комісійної судово-медичної експертизи було судом відхилено як передчасно заявлене та що після допиту судово-медичного експерта ОСОБА_12 повторно клопотання заявлено не було.
Вважають, що доводи апелянтів суперечать матеріалам кримінальної справи.
Звертають увагу, що ОСОБА_7 є іншим фахівцем в галузі права і має право представляти інтереси потерпілої ОСОБА_6
Водночас заперечення містять ряд тверджень стосовно суті вироку, які з огляду на процесуальне призначення заперечень, не наводяться.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на підтримку апеляцій, заперечення потерпілої ОСОБА_6 та її представника ОСОБА_7 на обидві апеляції, думку прокурора, який вважав за необхідне скасувати вирок, а справу направити на додаткове розслідування у зв’язку з неконкретністю пред’явленого ОСОБА_4 обвинувачення, провівши частково судове слідство, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з постанови від 26.06.2009 р. про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого, в її описовій частині зазначено, що 05.04.2009 р., приблизно о 22 год., в м. Вознесенську Миколаївської області, біля будинку АДРЕСА_1 революції, на ґрунті неприязних особистих відносин між ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_9 відбулася бійка, під час якої ОСОБА_4, з метою відтягування ОСОБА_6 від ОСОБА_9, схопив та утримував кістю своєю правої руки за лікоть лівої руки ОСОБА_6, чим необережно заподіяв їй тілесне ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я у виді часткового розриву зв’язок лівого ключично-акроміального сполучення з частковим розривом зв’язково-капсульного апарату, ушкодження зв’язок лівого ліктьового суглобу (а.с.73).
Дії ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковані за ст. 128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Таке ж формулювання обвинувачення ОСОБА_4 визнано судом доведеним і зазначено в мотивувальній частині вироку.
Проте, поза увагою органів досудового слідства та суду 1 інстанції залишилось те, що в формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 фактично відсутнє зазначення механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_6, оскільки лише утримання її лівої руки за лікоть не пояснює утворення виявлених у неї тілесних ушкоджень не лише в області утримання, а й в інших місцях на лівій руці, зокрема, травми зв’язкового апарату плечового суглобу.
Крім того, в обвинувальному висновку та у вироку суду міститься посилання на висновки судово-медичної експертизи лише стосовно характеру виявлених тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_6 та ступеню їх тяжкості. При цьому, також поза увагою залишені висновки судово-медичної експертизи стосовно наявності у потерпілої ОСОБА_6 травми в області кінцевої фаланги 1 пальця та стосовно механізму утворення тілесних ушкоджень, згідно з якими утворення тілесних ушкоджень в області її лівої руки не виключається від викручування рукою її лівої руки (акт № 333 від 22.05.2009 р., а.с.34).
Згідно з висновками проведеної в апеляційному суді комісійної судово-медичної експертизи, у потерпілої ОСОБА_6 в медичних документах зафіксовані клінічно обґрунтовані тілесні ушкодження: внутрішньо суглобний перелом основи нігтьової фаланги 1 пальця лівої кисті, частковий розрив зв’язкового апарату лівого плечового суглобу, з розвитком посттравматичного ускладнення, ушкодження зв’язок лівого ліктьового суглобу. Після виникнення зазначених тілесних ушкоджень одужання при звичайному розвитку настає не раніше 3-х тижнів, тому тілесні ушкодження відносяться до категорії середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я. Виникнення цих ушкоджень не виключається в строк 05.04.2009 р., о 22 год.
Розташування ушкоджень на одній (лівій) руці, сочетаний характер травми – перелом нігтьової фаланги 1 пальця, травма зв’язкового апарату ліктьового та плечового суглобів – може свідчити про єдиний механізм та одночасність їх утворення. Характер ушкоджень укладається в картину форсованого викручування руки потерпілої, захопленої в області її лівої кісті.
Зазначені тілесні ушкодження могли виникнути за обставин, вказаних потерпілої в апеляційному суді та на відтворенні з нею обстановки і обставин події, а саме при викручуванні її лівої руки, захопленої за кість. Виключається
можливість їх виникнення за обставин, вказаних ОСОБА_4 в апеляційному суді та на відтворенні з ним обстановки і обставин події, оскільки без викручування лівої руки, захопленої за передпліччя, неможливо утворення травми зв’язкового апарату ліктьового та плечового суглобів, тим більше неможливо виникнення перелому основи кінцевої фаланги 1 пальця (акт № 59-к від 24.05.2011 р.).
Наведене свідчить, що органи досудового слідства, в порушення вимог ст. 132 КПК України, не зазначили в постанові про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 128 КК України, які безпосередньо пов’язані зі способом його вчинення, а саме стосовно механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілої ОСОБА_6, не давши при цьому належної оцінки зібраним у справі доказам з цього приводу та не вказавши усіх наслідків діяння.
При цьому, зазначення в постанові про притягнення ОСОБА_4 як обвинуваченого такої обставини, що під час бійки ОСОБА_4 утримував ОСОБА_6 рукою за лікоть її лівої руки, суперечить матеріалам кримінальної справи, оскільки ані засуджений, ані потерпіла в ході досудового слідства, а потім і в судових засіданнях суду 1 інстанції і в апеляційному суді про таку обставину показань не давали. Засуджений ОСОБА_4 стверджував, що утримував ОСОБА_6 за ліву руку в області передпліччя. Потерпіла ОСОБА_6 стверджувала, що він її утримував за ліву руку в області кисті. Вказана обставина являється істотною, оскільки також пов’язана зі способом заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6
Крім того, відповідно до ст. 25 КК України необережність поділяється на 2 види: злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Кваліфікуючи дії ОСОБА_4 за ст. 128 КК України як необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження, органи досудового слідства в зазначеній постанові не вказали обставини стосовно виду необережності, який пов’язаний з психічним ставленням особи до вчинюваної дії. Ці обставини стосуються суб’єктивної сторони злочину, а тому підлягають зазначенню в постанові про притягнення як обвинуваченого. Вказавши у вироку, що в діях ОСОБА_4 мала місце необережність у виді злочинної самовпевненості, суд висловив думку з приводу обставини, яка не була зазначена в формулюванні обвинувачення ОСОБА_4 Крім того, висновки суду в цій частині не відповідають положенням ч. 2 ст. 25 КК України, з якими закон пов’язує поняття «злочинної самовпевненості».
Згідно з роз’ясненнями, які містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. № 8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб постанова про притягнення як обвинуваченого була конкретною за змістом. Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132 і 142 КПК України може бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
У зв’язку з тим, що ОСОБА_4 пред’явлено неконкретне обвинувачення, в якому відсутнє посилання як на ознаки об’єктивної сторони злочину (способу вчинення злочину), так і на ознаки суб’єктивної сторони злочину (виду необережності), органами досудового слідства допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, яке полягало в порушенні права обвинуваченого ОСОБА_4 на захист, який відповідно до п.1 ч.1 ст. 142 КПК України має право знати, в чому його обвинувачують.
Оскільки неконкретність обвинувачення стосується сутності інкримінованого ОСОБА_4 злочину, органами досудового слідства допущена така неправильність досудового слідства, яка не може бути усунена ані в стадії судового розгляду справи судом 1 інстанції, ані в апеляційному суді.
З цієї ж причини апеляційний суд позбавлений можливості надати оцінку й доводам обох апелянтів стосовно суті прийнятого судом рішення у справі.
З урахуванням викладеного, на підставі ч.1 ст. 370 КПК України, у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, вирок суду 1 інстанції підлягає скасуванню, а кримінальна справа – направленню на додаткове розслідування, під час якого необхідно на підставі зібраних у справі доказів, у разі доведеності вини ОСОБА_4, пред’явити йому конкретне обвинувачення за відповідною статтею Кримінального кодексу України, з зазначенням усіх необхідних ознак об’єктивної та суб’єктивної сторін злочину та усіх його наслідків.
У зв’язку із скасуванням вироку із процесуальних підстав апеляції засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 січня 2011 р. у відношенні ОСОБА_4 скасувати, а кримінальну справу направити на додаткове розслідування Вознесенському міжрайонному прокурору Миколаївської області для усунення неправильності досудового слідства, зазначеної в мотивувальній частині даної ухвали.
Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити підписку про невиїзд.
Головуюча:
Судді :