Справа № 2-2464/11/0121
Справа №2-2464/2011 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2011 року м. Феодосія
Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого, судді Микитюк О.А.
при секретарі Касянюк Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди,
встановив:
позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди в розмірі 19964,44 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 квітня 2010 року між відповідачем та ФОП ОСОБА_1 був укладений трудовий договір, у відповідності до якого ОСОБА_2 був прийнятий торговим представником і з яким було укладеного угоду про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Відповідач на підставі накладних від 20 та 28 травня 2010 року та 07 червня 2010 року отримав товар на суму 19964,44 грн., за який протягом 21 дня повинен був внести гроші або повернути товар. У зазначений строк відповідачем ані гроші, ані товар не були повернуті позивачу, у зв,язку з чим, він змушений звернутися до суду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі і просив його задовольнити.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, а саме на суму 9519,28 грн. і суду пояснив, що товар саме на цю суму йому було видано, будь-якого іншого товару він не отримував. У зв,язку з тим, що він не працював, він не мав можливості повернути гроші, а товар перебуває у нього в дома.
Суд вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані суду докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст. 138. КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу. У відповідності до вимог ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення
працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
У відповідності до вимог ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини
підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших
цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.
Судом встановлено, що 22 квітня 2010 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладеного безстроковий трудовий договір, у відповідності до якого ОСОБА_2 прийнятий торговим представником з окладом 744 грн. Також, з ОСОБА_2 22 квітня 2010 року укладено письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Вироком Кировського районного суду від 26 квітня 2011 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.. 191 ч. 1 КК України. Згідно вироку встановлено, що ОСОБА_2 отримав товару на підставі товаро - транспортних накладених на суму 8087,64 грн. та 1431,64 грн., а всього на суму 9519,28 грн. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем.
У відповідності до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Виходячи з вище наведеного, з відповідача підлягають стягненню сума шкоди в розмірі 9519,28 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення шкоди в розмірі 2284,80 грн. за накладною ПДФ 068496 та 8160,00 грн. за накладною № ПДФ-073817, суду на думку суду, вони не підлягають задоволенню, оскільки суду не представлено належних та беззаперечних доказів щодо отримання відповідачем товару на зазначені суми. Посилання на наявність вище зазначених накладних не можуть бути прийняті судом, оскільки зазначені документи не містять підпису відповідача, а містять підпис ОСОБА_4, належним чином не завірені, а отже не має підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.
На підставі ст.. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати в сумі 215,19 грн., а саме 120 грн. витрати на ІТЗ розгляду справи в суді та 95,19 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 10,11,60,61, 88, 212-215 ЦПК України , суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шкоду в сумі 9 519,28 гривень, та судові витрати в сумі 215,19 грн., а всього 9734,47 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Феодосійський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання останньої, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий (підпис) О.А. Микитюк
Копія вірна: суддя- секретар -