донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.09.2006 р. справа №2/133пд
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Волкова Р.В. |
суддів | Запорощенка М.Д., Старовойтової Г.Я., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Іванченко В.А. - старший державний податковий інспектор, довір. № 1535/10/10-113-1 від 20.09.2006р. Будига В.П. - старший державний податковий інспектор, довір. № 1532/10/10-113-1 від 20.09.2006р., |
від відповідача-1: від відповідача-2: | Ковальова Л.В. - заст. директора, довір. № 496 від 17.08.2006р. Головін А.В. - заст. директора, довір. № 495 від 17.08.2006р. не з'явився, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Макіївка Донецької області |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 15.06.2006 року |
по справі | №2/133пд |
за позовом | Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Макіївка Донецької області |
до | 1) приватного виробничого підприємства "Гірник-95", м. Макіівка Донецької області 2) товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ЛТД", м. Донецьк |
про | визнання повністю недійсними господарських зобов'язань на загальну суму 1123871,00 грн., здійснених на підставі угоди № 25-0479и/68-04 від 30.03.2004р. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.06.2006 року по справі № 2/133пд відмовлено в позові Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції м. Макіївка до приватного виробничого підприємства „Гірник-95”, м. Макіївка (далі відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю „Фенікс ЛДТ”, м. Донецьк (далі відповідач-2) про визнання повністю недійсними господарських зобов’язань на загальну суму 1123871,00 грн., здійснених на підставі угоди № 25-0479и/68-04 від 30 березня 2004 року.
Позивач не погодився з рішенням господарського суду та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу на новий розгляд. Вважає, що справа підлягає направленню на новий розгляд, оскільки в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судом не встановлені всі обставини по даній справі та не надана можливість виконати в повному обсязі вимоги ухвали господарського суду Донецької області від 07.06.2006р. в частині надання актів перевірок ТОВ „Фенікс-ЛТД", проведених ДШ у Ворошиловському районі м. Донецька, з метою встановлення в судовому процесі обставин щодо стану виконання ТОВ „Фенікс-ЛТД" конституційного обов'язку сплачувати податки, встановлені законом, за результатами господарської діяльності в цілому та конкретної цивільно-правової угоди. Відсутність спірного договору в акті перевірки пояснює тим, що відповідачем-2 не надано на перевірку спірний договір та первинні бугалтерські документи, що підтверджує його виконання, не відобразив таку операцію в бугалтерському та податковому обліку та не сплатив податки з цієї операції, що, на думку позивача, підтверджує умисел останнього на вчинення господарського зобов’язання по спіронму договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Вказує також на те, що гр. Попов Р.В., виконуючи функції директора ТОВ „Фенікс ЛТД” не мав наміру здійснювати статутну діяльність та визнав себе повністю винним.
12.06.2006 року скаржник звернувся до суду з клопотанням долучити в якості доказу до матеріалів справи № 2/133пд копію акту перевірки № 56-23-112-32516859 від 09.03.2005р. Клопотання судом розглянуто та відхилено за необгрунтованістю. По –перше, позивач не був позбавлений можливості надати вказаний акт суду при розгляді справи в першій інстанції, а по –друге, зазначений акт не містить будь-якої інформації, яка могла стати підставою для визнання недійсними господарських зобов’язань здійснених відповідно до угоди № 25-0479и/68-04 від 30.03.2004р.
13.09.2006 року заявник скарги звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження по справі до закінчення процесу реорганізації та вступу до справи законного представника –Макіївської ОДПІ. Клопотання судом розглянуто та відхилено.
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до положень ст.ст. 81(1), 99 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи представників позивача та відповідача-1, судова колегія встановила наступне.
Між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено договір № 25-0479и/68-04 від 30.03.2004р., згідно якого відповідач-2 взяв на себе обов’язок поставити товари та матеріали, а відповідач-1 згідно вказаного договору –прийняти та оплатити поставлений товар відповідно до заявок і специфікацій (арк. справи 17-24).
Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 того ж Кодексу господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
В даному випадку підставою виникнення зобов’язання став спірний договір.
Фактичне виконання умов договору здійснено шляхом проведення 14 господарських операцій в період з 02.04.2004р. по 20.12.2004р. В цей період згідно умов договору відповідач-2 передав, а відповідач-1 прийняв та оплатив товар на загальну суму 1123870,80 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи первинними бугалтерськими документами (арк. 25-84).
Як вбачається з доданих до матеріалів справи документів, сторонами договір виконано відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України.
Разом з тим, позивач просить визнати недійсними господарські зобов’язання здійснені відповідно до угоди № 25-0479и/68-04 від 30.03.2004р. на підставі ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України та стягнути з першого відповідача по справі на користь держави все отримане за господарськими зобов’язаннями на загальну суму 1123871,00 грн. При цьому як на доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при здійсненні господарських зобов'язань він посилається на вирок по кримінальній справі Куйбишевського районного суду м. Донецька від 30.12.2005р. (арк. справи 104-117). Як вбачається з вищевказаного документу особи, які зареєстрували статут відповідача-2 по справі, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс ЛТД" не мали наміру здійснювати його статутну діяльність.
Зі змісту вироку районного суду вбачається, що в період приблизно з листопада 2004 року по травень 2005 року підприємство використовувалося для переведення безготівкових коштів в готівкові за певним механізмом (арк. справи 105).
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
З доданої до матеріалів справи копії вироку (арк. справи 104-117) не вбачається, що такі дії мали місце саме по спірним господарським зобов'язанням, здійсненим на підставі договору від 30 березня 2004 року між відповідачами по справі. Спірна угода взагалі не була предметом розгляду кримінальної справи.
А притягнення директора відповідача-2 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України не може бути доказом наявності мети суб'єкта господарювання на укладання всіх угод та виконання всіх господарських зобов'язань з метою суперечною інтересам держави та суспільства.
Сама по собі угода про продаж товару також не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу та не було законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Макіївка на рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2006р. по справі № 2/133пд - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 15.06.2006р. по справі № 2/133пд за позовом Гірницької міжрайонної державної податкової інспекції, м. Макіївка до приватного виробничого підприємства "Гірник-95", м. Макіівка та товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс-ЛТД", м. Донецьк про визнання повністю недійсними господарських зобов'язань на загальну суму 1123871,00 грн., здійснених на підставі угоди № 25-0479и/68-04 від 30.03.2004р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.
Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.
Головуючий Волков Р.В.
Судді: Запорощенко М.Д.
Старовойтова Г.Я.
Надруковано: 5 прим.
1- позивачу
2- відповідачу
1-у справу
1- ДАГС