Справа № 2-65/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2011 року                                                                       Турійський районний суд

                                                                                          Волинської області

в складі:   головуючого-судді                                                                        Шмідта С.А.

                при секретарі                                                                                  Веремчук Л.Ю.,

з участю позивача                                                                                      ОСОБА_1,

               представника відповідача                                                         Голюка О.М.,

               представника третьої особи на стороні відповідача,

               яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору      ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1  до Селецької сільської ради Турійського району Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, –ОСОБА_7, про скасування рішення сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Селецької сільської ради Турійського району Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, –ОСОБА_7, про скасування рішень Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 6/6 від 31 березня 1994 року та № 29 від 22 грудня 2010 року, а також про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011009200015. Позивачі мотивують свій позов тим, що рішенням Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 6/6 від 31 березня 1994 року третій особі на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме ОСОБА_7 було передано у приватну власність земельну ділянку розміром  0.25 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованих у АДРЕСА_1. На підставі цього рішення ОСОБА_7 було видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. З огляду на цей державний акт рішенням Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 29 від 22 грудня 2010 року за ОСОБА_7 було оформлено право власності на вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами. Позивачі зазначають, що на момент винесення відповідачем рішення № 6/6 від 31 березня 1994 року у житловому будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1, крім ОСОБА_7, проживав її син ОСОБА_8, і саме йому у 1976 році було виділено вищевказану земельну ділянку та грошову позику для будівництва цього будинку, та саме він збудував цей будинок у 1976 році, але права власності на нього не оформив. Оскільки ОСОБА_8 помер у 2007 році, а після його смерті лишилися спадкоємці його майна за законом, а саме його дружина ОСОБА_4 та його діти ОСОБА_5,          ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які є позивачами у справі, то позивачі вважають, що вищевказаним рішенням відповідача порушено їх майнові права, як спадкоємців           ОСОБА_8, на земельну ділянку та житловий будинок. Крім того, позивачі вважають, що рішення сільської ради про оформлення за ОСОБА_7 права власності на житловий будинок винесено органом, не наділеним повноваженнями щодо оформлення права власності, а тому просять вищевказані рішення та державний акт скасувати як незаконні.

Відповідачем - Селецькою сільською радою Турійського району Волинської області подано заперечення на цей позов, в якому зазначено, що її рішення за № 6/6 від 31 березня 1994 року про передачу ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки, яка знаходиться у АДРЕСА_1, відповідає законодавству, чинному на момент ухвалення цього рішення, тому що на цій земельній ділянці знаходився житловий будинок, в якому проживали батьки ОСОБА_7 та який був подарований їй у 1991 році. Відповідач також вказує на те, що ОСОБА_8 не оскаржував цього рішення, а рішення про виділення йому земельної ділянки під забудову у 1976 році виносилося зборами уповноважених членів колгоспу та не було затверджене відповідним органом місцевого самоврядування, а тому воно не є легітимним. Оскільки вищевказане рішення Селецької сільської ради, а також і рішення виконкому Селецької сільської ради № 29 від 22 грудня 2010 року виносилися відповідачем в межах наданих йому повноважень та відповідають чинному законодавству, Селецька сільська рада Турійського району Волинської області просить у задоволенні вищевказаного позову позивачам відмовити.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, –ОСОБА_7 подала суду відзив на вищевказаний позов, у якому зазначено, що у АДРЕСА_1 з 1947 року проживала її матір ОСОБА_9, яка свій житловий будинок, який знаходиться за цією адресою,  подарувала їй у 1991 році. Цей житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, яку ОСОБА_7 та її матір використовували для його обслуговування. У 1976 році на цій земельній ділянці за цією ж адресою ОСОБА_7 збудувала новий будинок, а у 1994 році звернулася до Селецької сільської ради із заявою про передачу їй цієї земельної ділянки у приватну власність. Рішенням сільської ради № 6/6 від 31 березня 1994 року цю заяву було задоволено, а рішенням виконкому сільської ради № 29 від 22 грудня 2010 року їй було оформлено приватну власність на збудований нею житловий будинок, який вона утримує та обслуговує по цей час.  Третя особа стверджує, що вищевказані рішення та державний акт є законними, а тому просить у задоволенні вищевказаного позову позивачам відмовити.

У судовому засіданні представники відповідача - Селецької сільської ради Турійського району Волинської області Дейнека С.В. та Голюк О.М. позову не визнали та пояснили суду, що вищевказані рішення сільської ради виносилися відповідно до норм чинного законодавства України, підстав для їх скасування немає, а тому просили у задоволенні позову відмовити.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, –ОСОБА_7 в судове засідання не з"явилася, однак скерувала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 у судовому засіданні позову не визнав та пояснив суду, що у 1993 році його матір ОСОБА_7 отримала у подарунок житловий будинок, який знаходиться у АДРЕСА_1. Цей будинок належав матері ОСОБА_7 –ОСОБА_9, який було збудовано у 1947 році після переселення сім"ї ОСОБА_9 з хутора до с.Селець. Представник третьої особи ствердив, що у цьому будинку проживали батьки ОСОБА_7, вона сама та її діти –він, його сестра ОСОБА_11 та його брат ОСОБА_8 Коли його сестра вирішила вийти заміж, виникла потреба будівництва нового будинку, який було збудовано у 1976 році на земельній ділянці, якою сім"я користувалася для обслуговування старого будинку поряд з цим будинком.    ОСОБА_3 ствердив, що головою домогосподарства у той час була його матір ОСОБА_7, вона придбала фінський будинок, купувала інші будівельні матеріали, розраховувалася за роботу з робітниками, які монтували цей будинок. Представник третьої особи пояснив, що всі члени сім"ї, в тому числі і він, його сестра та брат, які вже були повнолітніми, брали участь у будівництві та по мірі своїх можливостей вкладали у будівництво власні кошти. ОСОБА_3 визнав, що спочатку його матір хотіла будуватися в іншому місці у тому ж населеному пункті та отримала у сільській раді відповідний дозвіл на виділення земельної ділянки під забудову, але передумала та збудувала будинок поблизу будинку своїх батьків. Той факт, що земельну ділянку під забудову будинку, збудованого його сім"єю у 1976 році, було виділено його братові ОСОБА_8, представник третьої особи заперечує, тому що про це ніхто не знав та немає відповідного рішення сільської ради. Коли у 1994 році проводилася приватизація земельних ділянок, його матір ОСОБА_7 звернулась до сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, а його брат     ОСОБА_8 –про приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Після винесення Селецькою сільською радою відповідного рішення          ОСОБА_8 не мав наміру його змінити та не оскаржував цього рішення до своєї смерті. На підставі цього рішення у 2010 році ОСОБА_7 виробила державний акт на право власності на земельну ділянку, а в грудні цього року виконком сільської ради вирішив оформити за ОСОБА_7 право приватної власності на житловий будинок, який розташований на цій земельній ділянці. Так як вищевказані рішення було винесено відповідно до норм чинного законодавства, представник третьої особи вважає їх правомірними та просить у позові відмовити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав повністю та пояснив суду, що у квітні 1976 року його батькові ОСОБА_8 рішенням зборів уповноважених членів колгоспу було виділено земельну ділянку під забудову житлового будинку в АДРЕСА_1 Позивач ствердив, що цей будинок було збудовано його батьком у 1976 році у АДРЕСА_1, при цьому у шлюбі батько не перебував. ОСОБА_1 пояснив, що в березні 1976 року його баба        ОСОБА_7 отримала дозвіл на будівництво житлового будинку не за вищевказаною адресою, а в іншому місці у с.Селець Турійського району поблизу домоволодіння ОСОБА_2. Отже, на думку позивача, Селецька сільська рада 31 березня 1994 року винесла незаконне рішення про передачу ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки для обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1, тому що у 1976 році цю земельну ділянку було виділено його покійному батькові, який проживав у цьому будинку разом з матір"ю та із своєю сім"єю до своєї смерті. Позивач ствердив, що на підставі цього незаконного рішення у 2010 році ОСОБА_7 було видано державний акт на право власності на вищевказану земельну ділянку, який, на його думку, з огляду на це є незаконним. Позивач вважає, що рішення Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 29 від 22 грудня 2010 року є теж незаконним, так як воно виносилося без достатніх правових підстав. Так як вищевказаним рішення сільської ради та державним актом на право власності на земельну ділянку порушено його майнові права, як спадкоємця його батька ОСОБА_8, позивач ОСОБА_1 просить вищевказані рішення та державний акт скасувати як незаконні.

Позивач ОСОБА_5 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала повністю та дала суду пояснення, аналогічні поясненням позивача ОСОБА_1 Крім того, позивач пояснила, що вона сама зверталася до Селецької сільської ради Турійського району Волинської області із проханням про оформлення права власності на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1, і в якому вона проживає, але їй у задоволенні цієї заяви було відмовлено. З наведених вище підстав позивач ОСОБА_5 просить вищевказані рішення Селецької сільської ради та державний акт скасувати як незаконні.

Позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в судове засідання не з"явилися, однак звернулись до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.

Суд, заслухавши пояснення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5, представників відповідача, представника третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що у задоволенні пред"явленого позивачами позову слід відмовити.

Відповідно до ст.393 ЦК України правовий акт індивідуальної дії органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника або іншої особи, визнається незаконним та скасовується.

    Відповідно до п.4 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового  акта  органу  державної влади,  органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

          Як вбачається з матеріалів справи (а.с.18, 31-34), позивачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1 є спадкоємцями за законом на майно ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

          Як вбачається з архівного витягу з протоколу зборів уповноважених членів колгоспу "Здобуток Жовтня" с.Селець Турійського району № 2 від 13 квітня 1976 року (а.с.12), збори уповноважених членів колгоспу " Здобуток Жовтня" с.Селець Турійського району 13 квітня 1976 року прийняли рішення про виділення ОСОБА_8 земельної ділянки під забудову житлового будинку в с.Селець згідно плану села (назва вулиці, номер та площа земельної ділянки в документі не зазначені).

Судом встановлено, що рішенням Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 6/6 від 31 березня 1994 року (а.с.136) ОСОБА_7 було передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0.25 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Відповідно до ст.17 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року № 561-XII передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу. Відповідно до ст.67 цього Кодексу розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах - 0,25 гектара.

          Відповідно до п.5 Постанови Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року N 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" рішення про надання і вилучення земельних  ділянок,  прийняті до  15  березня  1991  року  відповідними  органами  в  межах   їх компетенції, але не виконані на час  введення  Земельного  Кодексу Української РСР в дію, підлягають виконанню  відповідно  до  вимог Кодексу.

 Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ствердили, що у 1947 році з хутору на те місце, де зараз АДРЕСА_1, було переселено сім"ю ОСОБА_12, які встановили там житловий будинок, хлів та колодязь. Для обслуговування цього будинку сім"я користувалася земельною ділянкою в розмірі приблизно 0.50 –0.60 га. У цьому будинку з 1961 року разом з ними почала проживати їх дочка ОСОБА_7 та її діти –ОСОБА_11, ОСОБА_8 та ОСОБА_3   У 1975 році батько ОСОБА_7 дозволив їй побудувати свій будинок на цій земельній ділянці поблизу його будинку, погодивши це із правлінням колгоспу та сільською радою. Будівництво цього будинку організовувала ОСОБА_7, вона придбала щитовий будинок, шифер, лісоматеріали, участь у цьому будівництві приймала вся сім"я. У 1976 році цей будинок було збудовано. На земельній ділянці, виділеній ОСОБА_7 правлінням колгоспу та сільською радою в іншому місці у с.Селець поблизу ОСОБА_2, сім"я ОСОБА_7 вирішила не будуватись. У 1993 році матір ОСОБА_7 ОСОБА_9 подарувала їй свій житловий будинок, який розташований поблизу новозбудованого будинку по АДРЕСА_1, а у 1994 році Селецька сільська рада своїм рішенням передала        ОСОБА_7 у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, який знаходиться за вищевказаною адресою.

Як вбачається з договору дарування, посвідченого 01 вересня 1993 року Селецькою сільською радою Турійського району Волинської області (а.с.134, 135), 01 вересня 1993 року ОСОБА_9 подарувала ОСОБА_7 житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1

З довідок, виданих Клюською сільською радою Турійського району Волинської області № 44 від 04 квітня 20121 року (а.с.262) та № 41 від 29 березня 2011 року (а.с.263) вбачається, що станом на 31 грудня 1990 року ОСОБА_9 та ОСОБА_7 проживали в АДРЕСА_1, при чому за ОСОБА_9 рахувалися житловий будинок, хлів та земельна ділянка розміром 0.50 га, а за ОСОБА_7 –земельна ділянка розміром 0.35 га.

Як вбачається із заяв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ім"я Селецької сільської ради народних депутатів Турійського району Волинської області від 27 лютого 1994 року (а.с.260, 261), ОСОБА_7 просила передати їй у приватну власність земельну ділянку розміром 0.25 га для обслуговування житлового будинку, а ОСОБА_8 –0.35 га для ведення особистого підсобного господарства. Рішенням Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 6/6 від 31 березня 1994 року (а.с.258-259) вищевказані заяви було задоволено.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 показали суду, що у 1976 році ОСОБА_8 отримав у колгоспі "Здобуток Жовтня" Турійського району Волинської області позику для будівництва житлового будинку. Крім того, свідок ОСОБА_14 показав, що рішенням зборів колгоспу було виділено ОСОБА_8 земельну ділянку для будівництва житлового будинку, а сам свідок перевозив для ОСОБА_8 щитовий будинок до місця його встановлення, а саме до місця проживання останнього у АДРЕСА_1, АДРЕСА_1.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що на момент винесення рішення Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 6/6 від 31 березня 1994 року   ОСОБА_7 правомірно користувалась земельною ділянкою, необхідною їй для обслуговування житлових будинків, розташованих у АДРЕСА_1, один з яких вона збудувала, а інший отримала як подарунок. Суд вважає також, що ОСОБА_8 не заперечував стосовно винесення цього рішення, тому що він сам не звертався до сільської ради із заявою про передачу саме йому у приватну власність цієї земельної ділянки та не оскаржував вищевказаного рішення. Суд не приймає до уваги доводів позивачів про те, що ОСОБА_8 було виділено земельну ділянку для будівництва житлового будинку саме за вищевказаною адресою, тому що факт виділення цієї земельної ділянки за цією адресою не підтверджується ні показами свідків, ні наданими сторонами письмовими доказами, ні витребуваним та оглянутим в судовому засіданні генеральним планом с.Селець Турійського району за 1978 рік.

Таким чином суд не знаходить правових підстав для визнання рішення Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 6/6 від 31 березня 1994 року незаконним та відмовляє позивачам у задоволенні їх позову у цій частині позовних вимог.

Як вбачається з державного акту на право власності на земельну ділянку, підписаного головою Селецької сільської ради та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011009200015 (а.с.10), ОСОБА_7 є власником земельної ділянки площею 0.25 га, яка розтащована у АДРЕСА_1. Вказаний державний акт було видано 27 серпня 2010 року на підставі рішення Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 6/6 від 31 березня 1994 року.

Оскільки неправомірності винесення відповідачем вищевказаного рішення позивачами не доведено, то суд не вбачає підстав для скасування державного акту, виданого на підставі цього рішення, та відмовляє позивачам у задоволенні їх позову у цій частині позовних вимог.

Як вбачається з рішення виконавчого комітету Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 29 від 22 грудня 2010 року (а.с.11), цим рішенням виконком Селецької сільської ради Турійського району Волинської області вирішив оформити право приватної власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_7. Підставою для винесення цього рішення є заява ОСОБА_7, запис у по господарській книзі (особовий рахунок № НОМЕР_1) та державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 892778, реєстраційний номер 011009200015 від 27 серпня 2010 року.

          З інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 3795 від 07 квітня 2011 року, виданої комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" (а.с.120), вбачається, що на підставі свідоцтва про право власності, виданого згідно вищевказаного рішення, 30 грудня 2010 року до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_7 на житловий будинок, який заходиться в АДРЕСА_1.

          Відповідно до п.8.1 Наказу Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою  про  оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об'єкти нерухомого майна за  наявності документа, що посвідчує   право  на  земельну  ділянку,  та  документа,  що відповідно  до   вимог   законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Отже, судом встановлено, що рішення виконавчого комітету Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 29 від 22 грудня 2010 року про оформлення за ОСОБА_7 права власності на житловий будинок було винесене органом місцевого самоврядування, до компетенції якого належить оформлення права власності не нерухоме майно відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки будь-яких інших доказів недотримання таких вимог при винесення цього рішення позивачами суду не надано, суд не вбачає правових підстав для визнання його незаконним та відмовляє позивачам у задоволенні їх позову у цій частині позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.30 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.17 Земельного кодексу Української РСР від 18 грудня 1990 року N 562-XII, Постановою Верховної Ради України від 18 грудня 1990 року N 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР", наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002 року "Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, ст.ст.10, 11, 60, ст.ст.212–215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1  до Селецької сільської ради Турійського району Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, –ОСОБА_7, про скасування рішення Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 6/6 від 31 березня 1994 року відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1  до Селецької сільської ради Турійського району Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, –ОСОБА_7, про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Селецькою сільською радою Турійського району Волинської області 27 серпня 2010 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 011009200015,  відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1  до Селецької сільської ради Турійського району Волинської області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, –ОСОБА_7, про скасування рішення Селецької сільської ради Турійського району Волинської області № 29 від 22 грудня 2010 року відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий