Справа №2-34/11

                                                                     РІШЕННЯ

                                                           ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26.05.2011

                                                                                     АРМЯНСЬКИЙ  МІСЬКИЙ СУД

                                                                                     АВТОНОМНОЇ  РЕСПУБЛІКИ  КРИМ

у складі:       головуючого  судді             ШЕСТАКОВСЬКОЇ  Л.П.

за участю:    секретаря                             УСІКОВОЇ А.А.

                    позивача                               ОСОБА_1

                    представника позивача       ОСОБА_2

                    представника відповідача  ОСОБА_3,

розглянувши у  відкритому  судовому засіданні в залі суду в м. Армянськ АР Крим цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до ОСОБА_4 та до приватного підприємства “Норд” про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

          19.04.2010  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про  захист прав споживача та стягнення  моральної шкоди. Свої вимоги позивачка мотивує тим, що  28.03.2007 року  вона  уклала договір з ПП «Норд»в особі директора ОСОБА_4, відповідно до якого  в строк  до 18.08.2007 року їй повинно бути виготовлено та встановлено кухонні меблі, які мали складатися з 10 модулі, 1 столу,  1 барної стійки - всього   на загальну суму 3500 гривень. Проте умови договору відповідачем ОСОБА_4 були порушені:  19.05.2007 року  він привіз лише каркас меблів.  Після установки каркасу та меблів було виявлено ряд недоліків, а саме  дверцята  кухонних меблів  були з дефектами та не мали товарного вигляду (пошкоджені кути). Після виявлених недоліків позивач одразу ж звернулась до відповідача з вимогою усунути недоліки, після цього  відповідач, враховуючи перелічені нею недоліки товару,  знизив ціну цього товару з 3500 грн. до 3000 грн. і  при цьому пообіцяв, що протягом трьох днів він усуне всі недоліки. Однак відповідач своїх обіцянок не виконав, в зв’язку з чим вона змушена була звернутися до прокуратури м. Армянська. Після такого її звернення до неї прийшов відповідач та  знову сказав, що всі недоліки усуне, та знову ніяких дій з його боку так і не було. На підставі зазначеного позивач просить суд зобов’язати відповідача  виконати зобов`язання за договором та встановити в її квартирі  кухонні меблі відповідно до договору від 28.03.2007 року, а також просить стягнути ОСОБА_4  на її користь моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.                       

          11.04.2011 року позивачка ОСОБА_1 уточнила свої вимоги - просила суд залучити  до участі у справі  в якості співвідповідача  юридичну особу  ПП «Норд», директором якої є фізична особа ОСОБА_4  Ухвалою суду від 16 травня 2011 року  до участі у  цій справі у якості  співвідповідача  приватне підприємство «Норд»було залучене.

          В судовому засіданні позивачка разом із своїм представником позов підтримали  та просять його задовольнити з підстав,  зазначених у позові.

            Відповідач ОСОБА_4 у судові засідання не з`являвся, 16.12.2010 р. подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, лише за участю його представника ОСОБА_3, вказавши при цьому, що позов не визнає (а.с. 21).

            Представник  відповідача ОСОБА_4 –ОСОБА_3 - позовні вимоги також не визнав, та зазначив, що ОСОБА_4,   як фізична особа, не може бути відповідачем  за зазначеним позовом, оскільки він є лише директором ПП «Норд»,  а не  стороною договору від 28.03.2007 року,  і не особистим виконавцем цього договору. Закон України «Про захист прав споживачів»не передбачає можливості звертатися з позовами до керівників підприємств, як фізичних осіб, у разі виготовлення або продажу цими підприємствами неякісного товару або виконання цими підприємствами не якісних послуг.  При цьому ОСОБА_3  02.03.2010 р. звернувся до суду з письмовою заявою  про застосування позовної давності (а.с. 31).  У вказаній заяві він вказує, що вказує, що позов є необґрунтованим  та позовні вимоги не підтверджені  жодним належним та допустимим  доказом, а тому позов належить залишити без задоволення.

        Крім цього, у заяві ОСОБА_3 зазначив, що відповідно до правил ст.ст. 258, 681 ЦК України до вимог у зв`язку з недоліками проданого товару  застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення  недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк,  (строк придатності), то від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку  (строку придатності).  Частиною 3 ст. 680 ЦК України встановлено, що якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`являти вимогу  у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку. Договором, укладеним між сторонами спору, встановлено  гарантійний строк у 12 місяців. Продаж кухні відбувся 19.05.2007 року, що підтверджується вимогою № 018, а значить строк позовної давності закінчився 19.05.2009 року. В межах цього строку позивач жодного разу не звертався до фізичної особи ОСОБА_4 з претензіями про неналежну якість проданого товару або з іншими вимогами про захист прав споживача.  Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі,  є підставою для відмови у позові. На підставі викладеного представник відповідача ОСОБА_4 просить  у позові ОСОБА_1  відмовити.

       Від відповідача ПП «Норд»24.05.2011 р. також надійшла до суду аналогічна заява про застосування  позовної давності, в якій викладені аналогічні підстави та твердження про сплив позовної давності, та про необхідність  відмовити ОСОБА_1  у позові.  ПП «Норд»просив розглянути справу без участі його представника.

      Допитані у суді свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що їх приятелька ОСОБА_1  замовляла та виготовляла кухню, яка на самому початку її не задовольнила, бо виготовили кухню не в той термін, в який обіцяли, виготовили не якісно і на неодноразові звернення ОСОБА_1 недоліки не усунули, лише зменшили ціну кухні порівняно з первісною ціною.

      Заслухавши позивача її представника, представника відповідача,  дослідивши матеріали справи  суд вважає за необхідне позов залишити без задоволення, виходячи з наступного.

       Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.     

       Судовим розглядом встановлено, що 28.03.2007 р. між позивачем ОСОБА_1, як замовником, з однієї сторони, та  між ПП «Норд», ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як виконавцями, з іншої сторони,  було підписано договір без номера та без назви з нечітким та не зрозумілим змістом (а.с. 6).  До того ж два прізвища: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не вказують на сторін договору, як пояснила позивач, а лише вказують на робітників, які мали  виконувати роботу.  Про залучення до участі у справі осіб з вказаними прізвищами позивач не заявляла, навіть не просила допитати їх хоча б у якості свідків.  

      Під час розгляду справи ні позивач, ні її представник так і не змогли пояснити суду  що саме є предметом цього договору і про що цей договір було укладено: чи це договір купівлі-продажу, чи договір підряду, чи договір поставки, чи змішаний договір,  чи інше. –У вказаному договорі відсутні будь-які умови, які створюють його зміст, а саме: відсутні пункти, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,  які є обов`язками відповідно до актів цивільного законодавства (імперативними) хоча б для однієї сторони. Зокрема,  у вказаному договорі немає жодного пункту, який би передбачав хоч які обов`язки відповідача ПП «Норд», або хоч які  обов`язки відповідача ОСОБА_4 Останній взагалі не є стороною наведеного договору.  Досліджуваний договір, містить нерозшифровані підписи двох невизначених осіб. Але при цьому у договорі записано наступне: «тип –кухня, матеріали: ДСП –вільха темна,  столешниця –рубін,   ручки –сатин, фасад –вільха матова»У вказаному договорі є примітка наступного змісту:  «строк до 18.04.2007 року, гарантія один рік, при виході з ладу виробу з вини замовника  претензії не приймаються».    З таким змістом договору позивачка просить суд зобов’язати відповідача виконати зобов’язання  за договором та встановити в її квартирі  кухонні меблі відповідно до договору від 28.03.2007 року. -  В названому ж договорі будь-які зобов`язання, як було вже сказано,  відсутні взагалі, в тому числі і  зобов’язання встановити конкретну кухню у якомусь конкретному приміщенні у певний конкретний строк.

      Розглядаючи справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами було укладено договір побутового підряду, якому було дуже примітивно і дуже невдало надано письмову форму у вигляді  досліджуваного вище договору.

     Відповідно до ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір побутового підряду є публічним договором і до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачі.

    Ст. 866 ЦК України передбачає, що   договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує умови договору.  - В даному випадку, що розглядається, на думку суду, саме  наведений вище договір ( а.с.  6-7) у поєднанні з вимогою № 018 (а.с. 8), відповідно до якої ПП «Норд»передало позивачці виготовлену для неї кухню (комплект кухонних меблів) за 3000 грн., і є підстави вважати, що договір побутового підряду між сторонами укладено було.

      Відмовляючи позивачу у задоволенні позову суд виходить із того, що статтею 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.  

     Суд також вважає за необхідне зазначити, що, як пояснила в суді позивачка, після виявлених недоліків кухні за її вимогою була зменшена вартість  товару, та замість передбачених 3500 гривень, вона сплатила лише 3000 гривень.      

     Частиною 1 статті 8  Закону України «Про захист прав споживачів»передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати:

1) пропорційного зменшення ціни;           

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

     Крім того, частина 3  частина статті 8  Закону України «Про захист прав споживачів»передбачає, що вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. При цьому споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті.

      Таким чином, позивач пред`явила вимогу про зменшення ціни товару і така її вимога була задоволена. В даному випадку пред`явлення інших вимог  із передбачених  частиною першою статті 8   Закону України «Про захист прав споживачів»- цим законом не передбачено. Виходячи з зазначеного позивач вже скористався своїм правом на захист своїх прав споживача, обравши такий спосіб захисту своїх порушених прав, як пропорційне зменшення  ціни.

      Крім того,  відповідно до ст. 256 ЦПК України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою  про захист свого цивільного права або інтересу.

      Згідно із частиною 2 статті 258 ЦК України   позовна давність  в один рік застосовується, зокрема,  до вимог  у зв’язку з недоліками проданого товару (статті 681 цього Кодексу).

      Частиною 1 статті 681 ЦК України передбачено, що до вимог у зв’язку  з недоліками проданого товару застосовується  позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк  (строк придатності), від дня виявлення недоліків  у межах гарантійного строку.            

    Відповідно  до частини 3 статті 680 ЦК України, якщо  на товар встановлено гарантійний строк,  покупець має право пред’являти   вимогу в зв’язку з недоліками товару,   які були виявлені протягом цього строку.

    Таким чином  суд відповідно до  ч.3 статті 267 ЦК України  застосовує позовну давність, оскільки про це заявили  відповідачі, що відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України  сплив позовної давності, про застосування  якої заявлено стороною у спорі, є підставою  для відмови у позові.

    Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивачка жодного разу  з вимогою про усунення недоліків виготовленого для неї та проданого їй товару до відповідача ПП «Норд»не зверталася, а ні  усно а ні письмово, що сама і підтвердила у суді.  

    Крім того, самі недоліки товару, про які вела мову позивач, ніяк і ніким зафіксовані так і не були, починаючи з травня 2007 року і до нині. Про проведення відповідної експертизи товару ніхто із сторін з клопотанням до суду не звертався.  Грунтувати ж судове рішення на припущеннях  забороняється  законом (ч.4 ст. 60 ЦК України).

     Вирішуючи спір щодо вимоги  про відшкодування моральної шкоди,  суд виходить із того, що пунктом 5 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів»для споживача  передбачено право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.  В нашому ж випадку ні у позовній заяві, ні в поясненнях позивача та її представника у суді, ні з наданих ними суду доказів не слідує, що продукція, про яку йде мова у справі, тобто набір кухонних меблів,  є небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією. Інших випадків відшкодування моральної шкоди Законом України  «Про захист прав споживачів»не передбачається.

    На думку суду позов ОСОБА_1 дійсно є необґрунтований і безпідставний, в зв’язку з чим задоволенню не підлягає.  Виходячи з суті спору та обставин справи, особи позивача, суд вважає за необхідне позивача від сплати судових витрат звільнити, прийнявши їх на рахунок держави.           

    Керуючись ст.ст. 256, 258, 267, 680, 681, 865, 866  ЦК України,  ст.ст. 10-11, 57- 60, 213-215, 218  ЦПК України,  ст.ст.  4 п.5, 8 п.п. 1-3 Закону України «Про захист прав споживачів»,   суд  

ВИРІШИВ:

      Позов ОСОБА_1  до ОСОБА_4 та до приватного підприємства “Норд” про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди – залишити без задоволення.

        ОСОБА_1  від сплати судових витрат звільнити.

        Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Армянський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

     Особи, які  брали участь у справі, але не були присутні  у судовому засіданні  під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення

Суддя ____________________________