Справа № 2-1612/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М      У  К  Р  А  Ї  Н  И

15 квітня 2011  року                              Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді                                        Кудрявцевої Т.О.

                       при секретарі                                        Балковій Ю.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 36 Бабушкінського району м. Дніпропетровська,  треті особи –опікунська рада  виконавчого комітету Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради, орган опіки та піклування Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради, про вселення, встановлення порядку користування житловим приміщенням, визначення часток, зобов»язання виконати певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, до ОСОБА_1, третя особа –Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 36 Бабушкінського району м. Дніпропетровська, про визначення порядку користування житловим приміщенням, -

                                                               В С Т А Н О В И В:

               Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вона є співвласником трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1. Зазначена квартира складається з: трьох кімнат - однієї окремої двох суміжних, кухні, балкону, лоджії та інших підсобних приміщень, загальною площею 66 кв.м. Вона зі своєю донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, займає ізольовану кімнату, розміром 11,2 кв.м. з балконом. Відповідачка ОСОБА_3 зі своїм недієздатним сином ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, користується відповідно ізольованою кімнатою, площею 10,5 кв.м., та кімнатою, площею 17,2 кв.м. На кожного з співвласників припадає 22 кв.м. від ідеальної частки житлової площі квартири. Після народження доньки ОСОБА_2 між нею та ОСОБА_3 виникли конфлікти щодо порядку користування житловими кімнатами. Відповідачка неодноразово здійснювала на неї психологічний тиск з метою звільнення спільної сумісної квартири, перешкоджає їй з дитиною користуватися квартирою, змінила замок на вхідних дверях, ігнорує її житлові інтереси та інтереси їх доньки. Вона позбавлена можливості доступу до квартири, вимушена проживати на квартирі, яку знімає. Кімната, на яку вона претендує та якою фактично користувалась від дня свого народження, відповідає її ідеальній частці у праві спільної сумісної власності і не змінює частки кожного з співвласників.  Позивачка ОСОБА_1 просить вселити  її з донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в квартиру АДРЕСА_1;  встановити порядок користування вказаною квартирою, виділивши їй з донькою в користування кімнату, площею 11,2 кв.м., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виділити в користування дві житлові кімнати, площею 10,5 кв.м. та 17,2 кв.м.,  коридор,   кухню,  вбиральню, ванну кімнату, підсобні приміщення  залишити в спільному користуванні співвласників квартири; визнати рівними частки у праві спільної сумісної власності квартири, тобто  кожному по 1/3 частини; зобов»язати  КЖЕП №36 відкрити окремий рахунок по сплаті комунальних послуг за користування наданими їй з дитиною послугами.

ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічним позовом, в якому просила визначити порядок користування житловим  приміщенням в квартирі  АДРЕСА_1, виділивши в користування  ОСОБА_1 житлову  кімнату №5, площею 10,5 кв.м., а їй  та ОСОБА_4 виділити в користування житлові кімнати, площею 11,2 кв.м. та площею 17,2 кв.м., решту приміщень залишити у спільному  користуванні сторін. В обґрунтування своїх вимог посилалася  на те, що  вона, її донька ОСОБА_1 та син ОСОБА_4 є співвласниками зазначеної квартири, в якій вони зареєстровані та в якій також зареєстрована донька ОСОБА_1 –ОСОБА_2 ЇЇ син є інвалідом І групи з дитинства і хворіє на ДЦП. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не проживають в квартирі без поважних причин. 11.08.2007 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 і з цього часу стала мешкати за його місцем проживання, а саме за адресою АДРЕСА_2. З жовтня 2008 року їх шлюб був розірваний. В березні 2009 року ОСОБА_1 стала проживати у спірній квартирі, її донька ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і також мешкала за вказаною адресою. Вона ніколи не перешкоджала позивачці в користуванні спірною квартирою та не примушувала її звільнити житлову площу. ОСОБА_1 за власним бажанням 04.05.2009 року переїхала проживати до свого батька ОСОБА_6, який мешкає за адресою АДРЕСА_3. ОСОБА_1 має ключі від квартири, вільний доступ до неї і право користування спірним приміщенням. Проте вона вважає, що встановити зазначений ОСОБА_1 порядок користування квартирою неможливо, оскільки мешкати разом із сином ОСОБА_4, який є лежачим хворим в кімнаті, площею 10,5 кв.м., вона не може, а кімната, площею 17,2 кв.м., яку ОСОБА_1 також просить виділити їй в користування, є прохідною кімнатою до кімнати, площею 11,2 кв.м., яку просить собі виділити позивачка.  Вона не може проживати в прохідній кімнаті через яку постійно і цілодобово буде проходити ОСОБА_1 і бігати дитина, оскільки вона людина похилого віку і цілодобово доглядає хворого сина і тому потребує належного відпочинку.  

               В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник, посилаючись на обставини,  викладені в позові, позовні вимоги підтримали, уточнили, що просять усунути перешкоди в користуванні позивачкою своєю власністю шляхом її вселення з донькою в квартиру, визначити частки співвласників у праві спільної сумісної власності квартирою, в зв»язку з чим просили припинити право спільної сумісної власності на неї співвласників, встановити порядок користування спірною  квартирою, виділивши ОСОБА_1 з донькою в користування кімнату, площею 11,2 кв.м., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виділити в користування дві житлові кімнати, площею 10,5 кв.м. та 17,2 кв.м.,  інші приміщення квартири залишити в спільному користуванні, зобов»язати  КЖЕП №36 укласти з ОСОБА_1 окремий рахунок по сплаті комунальних послуг за користування кімнатою площею 11,2 кв.м.  Позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 не визнали.

              В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги ОСОБА_1 визнали частково - позовні вимоги про вселення ОСОБА_1 з донькою до спірної квартири не визнали, проте не заперечували проти задоволення позовних вимог про визначення часток у праві спільної сумісної власності співвласників квартири та припинення в зв»язку з цим права спільної сумісної власності співвласників. Заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 проти визначення порядку користування квартирою, позовні вимоги ОСОБА_3 стосовно визначення порядку користування квартирою підтримали та вважали за необхідне  укласти в зв»язку з цим окремі договори найму на користування житловими кімнатами в квартирі, а саме - з ОСОБА_1 на користування   кімнатою, площею  10,5 кв.м., а з  нею та в інтересах ОСОБА_4 на користування житловими кімнатами, площею 11,2 кв.м. та  площею 17,2 кв.м. Крім того, ОСОБА_3 пояснила, що вона ОСОБА_1 з квартири не виганяла, вона 04.05.2010 року добровільно виїхала з дитиною з квартири до батька, згодом забрала речі.  

            Представник КЖЕП-36 в судове засідання не з»явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, суду наданий лист з проханням розглянути справи у відсутності представника.

            Представник опікунської ради виконавчого комітету Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради в судовому засіданні вважав обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 та вважав за необхідне виділити в їх  користування житлові кімнати в квартирі, площею 11,2 кв.м. та 17,2 кв.м.

           Представник органу опіки та піклування Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради в судовому засіданні вважав доцільним виділити в користування ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2 окрему житлову кімнату, площею 10,5 кв.м.

           Вислухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника, ОСОБА_3 та її представника, представників третіх осіб,  свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні  вимоги підлягають частковому задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_3 та в інтересах ОСОБА_4 підлягають задоволенню.

           Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 належить на праві спільної власності квартира АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 13.08.1997 року.

           Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 після реєстрації шлюбу 11.08.2007 року з ОСОБА_5  ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 Згідно до свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_1 03.10.2008 року розірваний.

           У відповідності до технічного паспорту на вказану квартиру, зазначена квартира є трьохкімнатною, має житлову площу 38,90 кв.м., загальну площу 66,00 кв.м., та складається з: житлової  кімнати, площею 10,5 кв.м., житлової кімнати, площею 11,2 кв.м., житлової кімнати, площею 17,2 кв.м., а також кухні, площею 8,1 кв.м., ванної кімнати, площею 2,9 кв.м., вбиральні, площею 1,1 кв.м., коридору, площею 9,9 кв.м., вбудованої шафи, площею 0,6 кв.м.,  балкону та лоджії, площею 4,5 кв.м.

           У вказаній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується довідкою КЖЕП № 36.

           Встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, є інвалідом 1 групи з дитинства безстроково, перебуває на обліку у психіатра, є непрацездатним,  потребує постійного стороннього нагляду, догляду, допомоги.  

           Рішенням виконавчого комітету Бабушкінської районної ради м.Дніпропетровська від 18.02.2005 року встановлена опіка над недієздатним ОСОБА_4 та його опікуном призначена його мати ОСОБА_3, 1960 року народження.

           Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та її матір»ю ОСОБА_3 склалися неприязні відносини. 04.05.2010 року між ними відбулася сварка  і з метою уникнення подальшого скандалу ОСОБА_1 з дитиною залишила зазначену квартиру і тимчасово перебувала за місцем проживання своєї подруги, а потім батька. Проте, коли вона через тиждень разом з донькою хотіла повернутися в квартиру, вона з»ясувала, що замок на дверях квартири замінений, ключі від нього у неї відсутні, в наслідок чого вона з дитиною не мала змоги потрапити в квартиру та була позбавлена можливості проживати в ній.

           Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки  ОСОБА_9 та  ОСОБА_6, батько позивачки, які пояснили, що ОСОБА_1 для уникнення скандалу з матір»ю 04.05.2010 року була вимушена з дитиною тимчасово залишити квартиру, де вони проживали, проте згодом не змогла повернутися в квартиру в зв»язку з тим, що ОСОБА_3 змінила замок на вхідній двері, а їй ключ не надала.   

           Зазначене підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_3, яка пояснила, що замок в квартирі був замінений нею через його поломку, проте ключ він нового замка вона ОСОБА_1 не передавала.

           Відсутність можливості у ОСОБА_1  проживати в спірній  квартирі підтверджується її численними зверненнями до правоохоронних органів.

          У відповідності до ст. 41 Конституції України право приватної власності   набувається в порядку, визначеному законом.

           Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України  власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

           Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

           Таким чином, суд вважає, що вимоги позивачки про усунення перешкод в користуванні нею квартирою шляхом її вселення в неї разом з донькою ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у  спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Відповідно до ч. 3  ст. 372 ЦК України у разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Як пояснили в судовому засіданні сторони, спору між співвласниками квартири з приводу розміру часток в квартирі, належних кожному з них,  у них не має.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що частки співвласників квартири є рівними, тобто ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на праві спільної часткової  власності належить  по 1/3 частки квартири АДРЕСА_1. Крім того, у зв'язку з визначенням частки співвласників, суд вважає необхідним припинити право спільної сумісної власності співвласників на зазначену  квартиру.

            Судом встановлено, що відповідно до порядку, який склався між сторонами, позивачка ОСОБА_1 з донькою  користувалася житловою кімнатою, площею 11,2 кв.м., ОСОБА_3 та ОСОБА_4 користуються прохідною кімнатою, площею  17,2 кв.м., та ізольованою кімнатою, площею 10,5 кв.м., в якій розташоване ліжко ОСОБА_4 та в якій проживає ОСОБА_3, яка здійснює за ним постійний догляд. Всі інші приміщення квартири знаходяться у їх спільному користуванні. Даний порядок користування підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

           Разом з цим,  судом встановлено, що ОСОБА_4 практично не ходить, близько 2 років не був на вулиці, його мати ОСОБА_3 постійно здійснює догляд за ним, щоденно підводить його, самотужки переміщає до кімнати, площею 17,2 кв.м., де він дивиться телевізор, та виводить для прогулянки на лоджію, вихід на яку є з кімнат, площею 17,2 кв.м. та 11,2 кв.м. ОСОБА_4 за станом здоров»я може не спати добу, а потім йому необхідний спокій. Ввійти до кімнати, площею 11,2 кв.м., можна тільки через прохідну кімнату, площею 17,2 кв.м., якими користуються ОСОБА_3 з сином-інвалідом ОСОБА_4  Кімната, площею 10,5 кв.м., є окремою та ізольованою, війти  до неї можливо з коридору квартири, який знаходиться у загальному користуванні співвласників квартири.

          Зазначене підтверджується поясненнями в судовому засіданні позивачки ОСОБА_1, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, а також Актом обстеження матеріально-побутових умов сім»ї № 463 від 01.04.2011 року, складеним  спеціалістами опікунської ради виконавчого комітету Бабушкінської районної у м.Дніпропетровську ради,

          Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов квартири управління-служби у справах дітей Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради, комісія спеціалістів дійшла до висновку, що для дитини ОСОБА_2 та ОСОБА_1 доцільно виділити для проживання кімнату, площею 10,5 кв.м.

          Зважаючи на викладене, з урахуванням інтересів інваліда ОСОБА_4 та дитини ОСОБА_2, а також положень п.3 ст.34, 49 ЖК України, з метою запобігання виникнення конфліктів між сторонами в подальшому щодо порядку користування квартирою, суд вважає за необхідне  визначити порядок користування квартирою  АДРЕСА_1 та виділити в користування  ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ізольовану кімнату, площею 10,5 кв.м., а ОСОБА_3  та ОСОБА_4 виділити в користування житлову кімнату, площею 11,2 кв.м. та житлову кімнату, площею 17,2 кв.м., залишивши в сумісному користуванні сторін місця загального користування – коридор, площею 9,9 кв.м.,  кухню, площею 8,1  кв.м., вбиральню, площею 1,1 кв.м., ванну кімнату, площею  2,9 кв.м., вбудовану шафу,  площею 0,6  кв.м.

           В судовому засіданні ОСОБА_1, наполягаючи на своїх вимогах, пояснила, що у разі виділення їй в користування кімнати площею 11,2 кв.м. вона в подальшому здійснить перепланування квартири і зробить окремий вхід у цю кімнату через кухню. Суд вважає, що зазначені доводи позивачки не можуть бути підставою для задоволення її вимог. Не можуть бути підставою для задоволення вимог  ОСОБА_1 і її доводи про те, що кімната площею 10,5 кв.м. спеціально облаштована для проживання інваліда, оскільки не надано доказів цьому і про доцільність користування та проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 саме в кімнатах площами 17,2 кв.м. та 11,2  кв.м. свідчать акти обстеження, складені опікунською радою та управлінням-службою у справах дітей.  

          Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється  відповідно до договору найму жилого приміщення. Згідно до ст. 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване  жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат.

          Згідно  положень ч.1 ст. 358 ЦК України учасники спільної часткової власності повинні погоджувати один з одним  свою поведінку по володінню, користуванню і розпорядженню  майном, що є їхньою спільною власністю.

          Відповідно  до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов»язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов»язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов»язаннями, пов»язаними із спільним майном.

          Визначаючи вищевказаний порядок користування квартирою, суд вважає за необхідне зобов'язати КЖЕП №36 Бабушкінського району м. Дніпропетровська укласти з ОСОБА_1 договір найму на користування  житловою  кімнатою, площею  10,5 кв.м.,  з  ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 укласти  договір найму на користування житловими кімнатами, площею 11,2 кв.м. та  площею 17,2 кв.м. у  квартирі  АДРЕСА_1.

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-  

В  И  Р  І  Ш  И  В:

          Позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 –задовольнити частково.

          Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4, - задовольнити.

          Вселити ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в квартиру АДРЕСА_1.          

          Визначити, що ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4   на праві спільної часткової власності належить по 1/3 частині квартири  АДРЕСА_1.          

          Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4  на квартиру  АДРЕСА_1.

          Визначити порядок користування квартирою  АДРЕСА_1, виділивши в користування  ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, кімнату, площею 10,5 кв.м., ОСОБА_3  та ОСОБА_4  виділити в користування житлову кімнату, площею 11,2 кв.м. та житлову кімнату, площею 17,2 кв.м., залишивши в сумісному користуванні сторін місця загального користування –коридор, площею 9,9 кв.м.,  кухню, площею 8,1  кв.м., вбиральню, площею 1,1 кв.м., ванну кімнату, площею  2,9 кв.м., вбудовану шафу,  площею 0,6  кв.м.

         Зобов»язати  Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство № 36 Бабушкінського району м. Дніпропетровська укласти з ОСОБА_1 договір найму на користування  житловою  кімнатою, площею  10,5 кв.м.,  з  ОСОБА_3, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 укласти  договір найму на користування житловими кімнатами, площею 11,2 кв.м. та  площею 17,2 кв.м. у  квартирі  АДРЕСА_1.

         В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.  

         Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя                                                                                Т.О. Кудрявцева