Справа № 2-173/11

                                                                                                                 Справа №2-350/2011р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                                м. Донецьк

24.06.2011 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

                                    Головуючий                   - суддя Іванова А.П.,

                                    при секретарі                 - Молчанові К.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко»до ОСОБА_3, треті особи –Донецька товарна біржа, ОСОБА_4 Ананьєвич про визнання біржового  контракту № 011-Н від 14.02.1997 року недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

               Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи –Донецька товарна біржа, ОСОБА_4 Ананьєвич про визнання біржового  контракту № 011-Н від 14.02.1997 року недійсним, посилаючись на наступні обставини: 24.06.2009 р. Калінінським райсудом м.Донецька було винесене заочне рішення по справі № 2-808/09 за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1. Вказане заочне рішення було скасоване за заявою позивача, у зв'язку з чим справа розглядалась Калінінським районним судом повторно. По результатам розгляду справи Калінінський райсуд м.Донецька задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3 у повному обсязі. 13.10.2010 р. Апеляційним судом Донецької області рішення Калінінського райсуду м.Донецька було скасовано, у позові ОСОБА_3 було відмовлено. Отримавши це заочне рішення, позивач дізнався про те, що 14 лютого 1997 року, між ним та ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»було укладено договір купівлі продажу квартири, за яким позивач передав у власність відповідачу квартиру АДРЕСА_2. Вказана угода була посвідчена Донецькою товарною біржею 14.02.1997 р. за біржовим контрактом № 011-Н. Вважають, що перебіг строків позовної давності починається з дати отримання рішення суду, оскільки з нього позивач дізнався про порушення своїх прав. Оскільки біржовий контракт було укладено 14.02.1997 р., на правовідносини сторін розповсюджується Цивільний кодекс України в редакції 1963 року. Вважають, що при підписані договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 були порушені численні норми права:

1. З боку позивача біржовий контракт був підписаний -ОСОБА_4 за довіреністю, виданою ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко», з боку покупця - ОСОБА_3, а також посвідчений підписом уповноваженого представника Донецької товарної Біржі - ОСОБА_5

Відповідно до ст. 48 ЦК України недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Відповідно до ст.63 цього Кодексу угода, укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки для особи, яку представляють, лише в разі подальшого схвалення угоди цією особою.

Вважають, що біржовий контракт від 14.02.1997 р. № 011-Н є недійсним за ст.ст. 48, 63 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 р.) з наступних підстав:

по-перше, угода (біржовий контракт від 14.02.1997 р. № 011-Н) була укладена з порушенням Закону України «Про товарну біржу». Так, відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу»,   «Біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку   виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути  надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби   безпеки, внутрішніх справ та аудиторським організаціям у випадках,   передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам».

Так, відповідно до ч.1 ст.8 Закону України «Про товарну біржу», «Членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів визначається статутом товарної біржі».

Відповідно до ст.16 Закону України «Про товарну біржу», «Брокери є фізичними особами, зареєстрованими на біржі відповідно до її статуту, обов'язки яких полягають у виконанні доручень членів біржі, яких вони представляють, щодо здійснення біржових операцій шляхом підшукування контрактів і поданні здійснюваних ними операцій для реєстрації на біржі. Кількість брокерів кожної товарної біржі визначається біржовим комітетом (радою біржі). Брокери вправі пересвідчитися в наявності та якості запропонованого товару, а також у платоспроможності покупця, пропонувати альтернативні умови контрактів та здійснювати будь-які інші дії, що не суперечать інтересам клієнтів. Брокерам забороняється розголошувати комерційні таємниці щодо здійснюваних за їх участю біржових операцій клієнтів, одночасно обслуговувати двох або більше клієнтів, інтереси яких суперечать».

З тексту біржового контракту № 011-Н від 14.02.1997 р. вбачається, що:

-  з боку ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»він був підписаний - громадянином ОСОБА_4 на підставі довіреності;

- з боку покупця - громадянином ОСОБА_3;

-  з боку третьої особи «Донецької товарної біржі»посвідчений підписом уповноваженого представника Донецької товарної Біржи — ОСОБА_5

        ТОВ «Маркетинг, ЛТД КО»не є членом або брокером «Донецької товарної біржі». Так само ОСОБА_4 та ОСОБА_3В не є членами або брокерами «Донецької товарної біржі».

         Те, що сторони за біржовим контрактом не є членами або брокерами біржі свідчить про те, що договір було укладено з порушенням Закону України «Про товарну біржу», що тягне за собою наслідки, передбачені ст.48 ЦК України (1963 р.).

2. Біржовий контракт № 011-Н від 14.02.1997 р. було підписано представником ТОВ «Маркетинрг, ЛТД Ко»з перевищенням повноважень.

Так, за змістом та обсягом повноважень, довіреність, яка була видана представнику ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко» - ОСОБА_4 не містить переліку повноважень для підписання біржового контракту. За текстом довіреності, яка була видана вказаній особі, йому було надано повноваження лише на здійснення усіх нотаріальних дій, пов'язаних з переоформленням документів на квартири №18 та №54 по вул.Калужський, буд.№28 м.Донецька.

Виходячи з фактичних обставин вбачається, що при укладенні від імені позивача ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»біржового контракту ОСОБА_4 діяв з перевищенням наданих йому повноважень оскільки йому не було за довіреністю надано право укладати угоди на товарній біржі. Будь яких нотаріальних дій, пов'язаних з переоформленням документів на спірну квартиру, ОСОБА_4 не вчиняв. Вважають, що укладання угоди на товарній біржі ніяким чином не відноситься до переліку нотаріальних дій, передбачених Законом України «Про нотаріат», а є засобом укладання угод відповідно до Закону України «Про товарну біржу». Таким чином, оскільки ОСОБА_4 уклав від імені відповідача біржовий контракт № 011-Н від 14.02.1997 р. з перевищенням повноважень, та оскільки відповідач в подальшому таку угоду не схвалив, вказаний договір відповідно до вимог ст. ст. 48, 63 ЦК України (1963 р.) є недійсним.

3.  З боку «Донецької товарної біржі»спірний договір підписано не належним чином та не уповноваженою особою.

Біржовий контракт № 011-Н від 14.02.1997 р. збоку Донецької товарної біржі підписав не генеральний директор Донецької товарної біржі ОСОБА_5, а головний бухгалтер ОСОБА_6 на підставі наказу. Вважають, що наказ не є документом, яким підтверджуються повноваження на укладання угод. Так, повноваження на підписання угод може бути засвідчено лише довіреністю, а не наказом або іншим документом; по-друге, за текстом наказу № 18 від 01.07.1995 р., ОСОБА_6, має право підписувати лише документи по оформленню біржових угод, а не самі біржові угоди, що є різними по суті документами. Крім цього, на наказі Донецької товарної біржі №18 від 01.07.1995 р. відсутня печатка, що визиває сумніви щодо того, що цей документ було винесено дійсно у 1995 році.

4.  Документи на підставі яких був оформлений договір купівлі продажу квартири №18 у житловому будинку по вул.Калузькій у м.Донецьку є підробленими:

1.  Довіреність від 14.02.1997 р., яка була надана ОСОБА_4 для підписання біржового контракту, директором ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»ОСОБА_7 не підписувалась, а підписана невстановленою особою, що дає підстави застосувати до біржового контракту № 011-Н від 14.02.1997 р. ст.ст. 48, 63 ЦК України (1963 р.), оскільки ОСОБА_4 в такому випадку підписав від імені ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»біржовий контракт не маючи на це повноважень.

2.  Протокол № 24 загальних зборів учасників ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»від 15.12.1996 р. ОСОБА_8 не підписував, підпис поставлено невідомою особою.

3. Наказ № 105 від 18.01.1997 р. про оформлення договорів купівлі продажу квартири №18 у житловому будинку по вул.Калузькій у м.Донецьку, виконуючим обов’язки директора ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»ОСОБА_9 не підписувався, а був підписаний невідомою особою.

Вважають, що біржовий контракт № 011-Н від 14.02.1997р. було укладено з порушенням норм Закону України «Про товарну біржу», а також з порушенням норм Цивільного кодексу України (1963 р.), у зв'язку з чим біржовий контракт № 011-Н від 14.02.1997 р. є недійсним на підставі ст.ст. 48, 63 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року). Просили поновити строк позовної давності для звернення з позовом, визнати недійсним біржовий контракт №011-Н від 14.02.1997 р., укладений між ТОВ «Маретинг, ЛТД Ко»в особі ОСОБА_4 Ананьєвичем та ОСОБА_3 та стягнути з відповідача понесені судові витрати.

            Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні просили у задоволені  позову позивачу відмовити.

 У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, діючий на підставі довіреності, пояснив, що відповідно до ухвали Калінінського районного суду м.Донецька від 24.11.2010р. відповідач надає свої заперечення на позовну заяву,  а також виконує вимогу  суду    про   обов’язкове   повідомлення  про всі відомі їм рішення судів, що стосуються предмету спору, а також про всі відомі їм незавершені судові провадження, що стосуються предмету спору. Так, саме ОСОБА_3  16 березня 2009 року звернувся з позовом до ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3. 22 липня 2010 року Калінінським райсудом  м.Донецька по справі №2-258/10 було прийняте рішення, відповідно до якого позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру. Не погоджуючись з рішенням суду ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»подали апеляційну скаргу. 13 жовтня 2010 року  Апеляційний суд  Донецької області, скасовуючи рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 22.07.2010р., зазначив, що біржовий контракт №011-Н від 14.02.1997р.  був зареєстрований в БТІ м.Донецька та відомості щодо нового власника були внесені до технічного паспорту на квартиру. Таким чином, вказаний біржовий контракт на купівлю-продаж квартири є правоустановчим документом на квартиру, згідно з яким ОСОБА_3 є власником спірної квартири. Оскільки вказаний договір є правоустановчим документом на квартиру, то визнавати за ОСОБА_3 право власності на цю квартиру, немає необхідності. Вважають вимоги  позовної заяви необґрунтованими та протиправними, у зв’язку з чим не можуть бути задоволені судом виходячи також з наступного:

1. На початку 1997 року ОСОБА_3 звернувся на Донецьку товарну біржу з метою купівлі квартири, у зв’язку з чим декілька тижнів оплачував місце брокера на Донецькій товарній біржі та мав можливість ознайомлюватися з різними пропозиціями, що надходили на продаж і йому було запропоновано ознайомитись з одним із варіантів –квартирою №18 будинку №28 по вулиці Калузькій у місті Донецьку. Після виїзду до вказаної квартири та її огляду з представниками Донецької товарної біржі та ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко», він вирішив її придбати. 14 лютого 1997 року на Донецькій товарній біржі було підписано біржовий контракт №011-Н, відповідно до якого Продавець –ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко» в особі представника за довіреністю ОСОБА_4 продав, а Покупець –ОСОБА_3  придбав квартиру АДРЕСА_4, за участю повноважної особи від Донецької товарної біржі.  При цьому  ОСОБА_3 отримав квитанцію до прибуткового касового ордеру, яка видана Донецькою товарною біржею. 18 лютого 1997 року ОСОБА_3 отримав  реєстраційне посвідчення Донецького міського БТІ  (реєстраційна книга 55Д.К (208) під реєстровим №61787 від 18.02.1997р. 24 липня 1997 року  було укладено Договір про участь на обслуговування будинку та при будинкової території  між ОСОБА_3 та  ЖЕУ №6 м.Донецька.             

2. Для законного здійснення продажу квартири ОСОБА_3 на Донецькій товарній біржі, ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»були надані наступні документи:

1)          довіреність на ім’я ОСОБА_4 від 14.07.1997р., видана ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»;

2)          наказ по ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»№ 105 від 18.01.97р. про продаж квартири АДРЕСА_5;

3)          протокол №24 від 15.12.1996р. зборів засновників ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»про ухвалення рішення про продаж квартири;

4)          довідку про відсутність арешту за №1571 від 10.02.97р., видана Першою Донецькою Держнотконторою;

5)          довідка-характеристика з БТІ №1681 від 24.01.97р.;

6)          технічний паспорт реєстровий № 1д / к (в) виданий БТІ 20.06.96р.;

свідоцтво про право власності: Рішення Донецької міськради № 50 від 14.05.96 року та зареєстроване в БТІ в р.кн. № 1д / к (в) за №5791.

3.  Біржовий контракт  №011-Н від 14.02.1997р. це угода купівлі-продажу квартири, яка була зареєстрована на Донецькій товарній біржі та відповідно до норм діючого законодавства на той час не потребувала обов’язкового нотаріального посвідчення. Така угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі  та  подальшої реєстрації  у  БТІ м.Донецька.

Крім цього,  біржовий контракт  №011-Н від 14.02.1997р. зареєстровано на Донецькій товарній біржі у «Журналі реєстрації біржових контрактів по нерухомості –за 1997 рік».

4.          Не виникає сумніву також той факт, що таке майно як квартира вибула з розпорядження ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»не без здійсненої оплати ОСОБА_3, так як у біржовому контракті № 011-Н від 14.02.1997р., у  п.2.1. зазначено, що Продавець і Покупець свідчать, що до моменту укладення Контракту розрахунки між ними зроблені повністю. Покупець здійснив оплату Продавцю за квартиру у сумі 19907 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру, Покупцем також оплачено біржовий збір у сумі  50,00 грн., оплачено держмито у сумі 995,37 грн. та оплачено брокерське місто у сумі 3,00 грн.

5.          Після продажу квартири Продавцем - ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»   Покупцю –ОСОБА_3 14 лютого 1997р., від посадових осіб ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»не надходило заяв або позовних заяв  про визнання угоди недійсною. Крім цього, ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»не звертався до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальної справи, щодо незаконного вибуття із власності ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»квартири  АДРЕСА_4.

6.          Також ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»не звертався до Донецької товарної біржі або ОСОБА_4 з заявами або позовними заявами про визнання угоди не дійсною. Представником Донецької товарної біржі був надан повний пакет документів щодо здійсненої угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4.

7.          Вказана квартира не значиться на балансі ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко». Посадові особи ТОВ  «Маркетинг ЛТД Ко»заздалегідь  знають, що після продажу квартири АДРЕСА_6,  вона вибула як основні засоби балансу підприємства, а отримані кошти (вартість квартири) кореспондуються на рахунках по бухгалтерському обліку діяльності ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко». Жодного доказу  наявності  на  балансі   квартиру  у   ТОВ   «Маркетинг ЛТД Ко» не  надано.  

8.          ОСОБА_3 також розумів, що Донецька товарна біржа зареєстрована в державний органах, мала право здійснювати операції купівлі-продажу нерухомості, у тому числі і квартир. Тому ОСОБА_3 звернувся на Донецьку товарну біржу з метою придбання квартири, оплачував брокерське місце, зробив розрахунок з продавцем ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»та здійснив необхідні обов’язкові платежі при покупці квартири на біржі.

Зазначена угода проведена і зареєстрована співробітниками Донецької товарної біржі відповідно до норм законодавства, що діяли на той період часу.

Таким чином, ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»безпідставно та протиправно оспорює право власності ОСОБА_3 на квартиру, яка на законних підставах купувалася за участю ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»на Донецькій товарній біржі 14 лютого 1997р.,  відповідно до біржового контракту № 011-Н.

А тому такі дії ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»вважаються як нагода отримати оплату за вказану квартиру вдруге, що є неприпустимим та буде незаконним. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити та прийняти ухвалу про  закриття провадження у справі.

           Представник 3-ї особи - Донецької товарної біржі ОСОБА_10, діючий на підставі довіреності, позов не визнав, пояснив в судовому засіданні та в письмових поясненнях, що біржовий контракт був укладений  законно, на підставі діючого на той момент законодавства. Біржовий контракт № 011-Н від 14.02.1997р., по якому ОСОБА_11 придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7, був укладений і зареєстрований на Донецькій товарній біржі в журналі реєстрації угод під номером 011-Н. При укладенні угоди представниками позивача були надані всі необхідні правовстановлюючі документи. Підпис у графі «повноважний представник біржі»була поставлена не генеральним директором ОСОБА_5, а головним бухгалтером Донецької товарної біржі ОСОБА_6, який діяв на підставі наказу №18 від 01.07.1995 року. На підставі даного наказу на головного бухгалтера було покладене право підпису документів по оформленню біржових угод. У відповідності зі ст. 257 ЦК України строк позовної давності встановлюється тривалістю в три роки, біржовий контракт № 011-Н був укладений 14.02.1997 року, а позов поданий 19.10.2010 року. Позовна давність - це строк, у границях якого особа може звернутися в суд з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦКУ). Закінчення строку позовної давності по вимогах про визнання угод недійсними обчислюється з моменту здійснення угоди. Т.ч., позивач без поважних причин пропустив строк позовної давності. Просив у позові відмовити.

            3-я особа - ОСОБА_4 позов не визнав, пояснив в судовому засіданні, що він є засновником підприємства позивача, дійсно у 1997р. перед відрядженням його на біржу для ухвалення угоди підписи ОСОБА_7 та ОСОБА_12 здійснювались у його присутності, тому він поставив свій підпис при укладенні угоди, укладеною з обоюдної згоди ОСОБА_7 та ОСОБА_3, подробиць угоди вже не пам’ятає за давністю часу. В той же час реєструвалось АТ «Київська Русь», в підготовки документів та реєстрації він аналогічно приймав участь. Просив у позові відмовити.

            Відповідно письмових пояснень ОСОБА_4 з боку ОСОБА_7 він відчував тиск, пропозицію відмовитися від свого підпису в оскарженій угоді.  

            Суд, вислухавши сторони, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_12, дослідивши  матеріали справи у їх сукупності, вважає, що позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко»до ОСОБА_3, треті особи –Донецька товарна біржа, ОСОБА_4 Ананьєвич про визнання біржового  контракту № 011-Н від 14.02.1997 року недійсним не підлягає задоволенню по  наступних підставах.

        14.02.1997 року між позов  ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»та ОСОБА_3 було укладено біржовий контракт № 011-Н (договір купівлі-продажу) відповідно до умов якого продавець продав, а покупець придбав квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_8.

          Право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 у КП «БТІ м. Донецька»18.02.1997 року у реєстровій книзі №55Д.К (208) за реєстровим номером 61787.

         Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) яка діяла на момент укладання угоди, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній  угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за  угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі —відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

        Згідно ст.227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча би однією стороною є громадянин.

          Як встановлено в судовому засіданні, згідно з діючим на той момент законодавством, до 05.10.2000 року була можлива купівля нерухомості та укладання договорів на біржі, з наступною реєстрацією в БТІ. Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу»№ 1956-Х11 від 10.12.1991 року правочини, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається здійсненою з моменту її реєстрації на біржі. У Донецьку товарну біржу позивачем були надані наступні документи: довіреність на ім’я ОСОБА_4 від 14.07.1997р., видана ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»; наказ по ТОВ «Маркетинг, ЛТД Ко»№ 105 від 18.01.97р. про продаж квартири АДРЕСА_5; протокол №24 від 15.12.1996р. зборів засновників ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»про ухвалення рішення про продаж квартири; довідку про відсутність арешту за №1571 від 10.02.97р., видана Першою Донецькою Держнотконторою; довідка-характеристика з БТІ №1681 від 24.01.97р.; технічний паспорт реєстровий № 1д / к (в) виданий БТІ 20.06.96р.; свідоцтво про право власності: Рішення Донецької міськради № 50 від 14.05.96 року та зареєстроване в БТІ в р.кн. № 1д / к (в) за №5791 і дані обставини сторонами в судовому засіданні не оспорювались і цей факт підтверджений п.1.5 Біржового контракту.              

     Пояснення свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_12 в судовому засіданні щодо не підписання ними довіреності та наказу при відчуженні квартири за адресою: АДРЕСА_8, суд не приймає до уваги у зв’язку з вбачаємою зацікавленістю членів –засновників однієї фірми та однієї родини.

              В судовому засіданні встановлено, що після продажу квартири Продавцем - ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»Покупцю –ОСОБА_3 14 лютого 1997р., від посадових осіб ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»не надходило заяв або позовних заяв  про визнання угоди недійсною. Крім цього, ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»не звертався до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальної справи щодо незаконного вибуття із власності ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»квартири  АДРЕСА_4.

Також ТОВ «Маркетинг ЛТД Ко»не звертався до Донецької товарної біржі або ОСОБА_4 з заявами або позовними заявами про визнання угоди не дійсною. Представником Донецької товарної біржі був наданий повний пакет документів щодо здійсненої угоди купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4.

            В судовому засіданні позивачем не надано жодного доказу  наявності  на  балансі   квартири АДРЕСА_6 у ТОВ   «Маркетинг ЛТД Ко» не  надано, не надано відомостей, коли вона вибула як основні засоби балансу підприємства.

            Також ОСОБА_3 оплачував місце брокеру на Донецькій товарній біржі. Біржовий контракт підписаний власноручно ОСОБА_4 на підставі доручення та ОСОБА_3, яким всі вимоги щодо купівлі-продажу квартири були виконані, гроші за квартиру сплачені, що підтверджується і п.2.1 Біржового контракту, реєстраційне посвідчення БТІ м.Донецька отримано 18.02.1997р., протягом 13 років він сплачував комунальні платежі за квартиру та був в неї зареєстрований. Тому згідно ст.48  ЦК УРСР, суд визнає цю угоду дійсною, при цьому відмовляючи у позові Товариству з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко».

           13 жовтня 2010 року  Апеляційний суд  Донецької області, скасовуючи рішення Калінінського районного суду м.Донецька від 22.07.2010р., зазначив, що біржовий контракт №011-Н від 14.02.1997р. був зареєстрований в БТІ м.Донецька та відомості щодо нового власника були внесені до технічного паспорту на квартиру. Таким чином, вказаний біржовий контракт на купівлю-продаж квартири є правоустановчим документом на квартиру, згідно з яким ОСОБА_3 є власником спірної квартири. Оскільки вказаний договір є правоустановчим документом на квартиру, то визнавати за ОСОБА_3 право власності на цю квартиру, немає необхідності.

       На підставі ст. 48 ЦК УРСР, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 208-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову  Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетинг, ЛТД Ко»до ОСОБА_3, треті особи: Донецька товарна біржа, ОСОБА_4 Ананьєвич, про визнання біржового  контракту № 011-Н від 14.02.1997 року недійсним - відмовити.

Рішення може  бути оскаржене в апеляційному порядку  до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні на судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання  копії рішення.

Суддя

                                                                                        28.06.2011