донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

  

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.09.2006 р.                                                                                     справа №7/98а

 

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Кондратьєвої  С.І.

 

суддів

Калантай  М.В., Старовойтової  Г.Я.,  Судова колегія змінена Розпорядженням  заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від  25.09.06р.

 

 

при секретареві судового засідання

Черторижських К.І.

 

 

за участю представників сторін:

 

від позивача:

ОСОБА_2 - по Дов. б/н від 20.09.06р. ОСОБА_1 - паспорт НОМЕР_2,

 

від відповідача:

Хасанова С.А. - по Дов. б/н від 05.07.06р. Шевченко І.П. - по Дов. б/н від 05.07.06р.,

 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної податкової інспекції у  м.Сніжне

 

 

на постанову  господарського суду

Донецької області

 

 

від	18.07.2006 року

 

 

по справі

№7/98а ( суддя Малашкевич С.А.)

 

 

за позовом

Приватного підприємця ОСОБА_1  м.Сніжне ( далі ПП ОСОБА_1)

 

до	Державної податкової інспекції у м.Сніжне ( далі - ДПІ)

 

про	скасування рішення про застосування фінансових санкцій  НОМЕР_1  на суму 3400грн.00коп.

 

В С Т А Н О В И В:

 

В травні 2006року  ПП ОСОБА_1  м.Сніжне  звернулася до господарського суду Донецької області з позовом до  Торезької об”єднаної Державної податкової інспекції про скасування  рішення ОДПІ  НОМЕР_1  про застосування фінансових санкцій на суму 3400грн.00коп з урахуванням уточнень поданих в порядку ст.51 Кодексу адміністративного судочинства України  заявою від 01.06.06р.

В обґрунтування  позову робиться посилання  на  відсутність і недоведеність відповідачем наявності порушень з боку  позивача  Закону України “Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” від 19.12.95р. №481/95-ВР (далі -Закон України  №481/95-ВР від 19.12.95р.), недоведеність порушень матеріалами перевірки, так як  перевіряючи ми особами податкового органу не був встановлений факт реалізації спиртних напоїв та тютюнових виробів, на спростування висновків перевіряючих постановою Сніжнянського міського суду Донецької області, яка набула законної сили.

В запереченнях на позов, відповідач посилається на те, що  застосування оспорюваним рішенням штрафних санкцій  за встановлені перевіркою порушення  Закону України  №481/95-ВР від 19.12.95р

18.07.06р. від відповідача надійшла заява НОМЕР_3 про заміну сторони у справі, зокрема, відповідача правонаступником -ДПІ у м.Сніжне в порядку ст..55 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на  наказ Державної податкової адміністрації у Донецькій області від 24.01.06р. №20 „Про реорганізацію державних податкових інспекцій у Донецькій області”, яка судом задоволена.

Постановою господарського суду Донецької області від  18.07.06р. у справі №7/98а, ухваленою суддею  Малашкевичем С.А.,  позовні вимоги ПП ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі. Скасовано рішення ДПІ  НОМЕР_1  про застосування до приватного підприємця штрафних санкцій у розмірі 3400 грн. 00коп. та зазначено, що є правонаступником Торезької об”єднаної Державної податкової інспекції.

Постанова суду вмотивована посиланням на ст..ст.71,72 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: що відповідачем недоведений  факт покупки у позивача  горілчаних та тютюнових виробів, про які йдеться в акті перевірки,  за порушення відображені в акті перевірки постановою Сніжнянського міського суду Донецької області по справі  № 3-1270/05 від 08.04.05р. було закрито провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, у зв”язку із не доведеністю факту правопорушення.

Не погоджуючись з  прийнятим судовим актом ДПІ звернулась до  Донецького апеляційного господарського суду  з апеляційною скаргою, у якій ставиться питання про скасування  постанови господарського суду Донецької області від 18.07.2006року у справі №7/98а з посиланням на порушення  господарським судом норм матеріального права, а також невірно  наданій юридичній оцінці обставинам справи. Зазначає, що  висновок суду про те, що акт перевірки, акт опису алкогольних напоїв від 18.02.06р. складений і підписаний лише перевіряючи, а позивачем або його представником не підписаний є невірним, оскільки в акті зазначено, що перевірка проводилась в присутності продавця ОСОБА_3, яка згідно акту від 18.02.05р. відмовилася від підписання матеріалів перевірки та надала письмові пояснення, у яких підтвердила встановлені порушення. ДПІ акт перевірки був надісланий для ознайомлення ПП ОСОБА_1, яка  даний факт не заперечує. Також, вважає, що посилання суду про відсутність підпису покупця в акті перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу є безпідставними, так як форма акта не передбачає підпису покупця, податкове повідомлення-рішення НОМЕР_4   про застосування у відповідності до п.1 ст.17 Закону України „Про РРО...” фінансових санкцій за проведення розрахункової операції без застосування  реєстратора розрахункових операцій  приватним підприємцем не оскаржено, ПП ОСОБА_1 вже має узгоджені, але не сплачені суми податкових зобов”язань в розмірі 3455грн.00коп., яка присуджена до стягнення постановою господарського суду Донецької області від 25.01.06р. по справі №37/14.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач зазначив, що факт закупки підакцизних товарів не був доведений, отже  постанова господарського суду від 18.07.06р. у справі №7/98а ухвалена  з додержанням норм матеріального права, судом вірно дана юридична оцінка обставин справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні повноважні представники сторін висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.

Заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи  та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом  норм матеріального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип змагальності судового процесу, положень ст..ст.2,3,6 Закону України „Про судоустрій” суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів усім су”єктам правовідносин незалежно і неупереджено.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України ( частина 2 статті 1 цього Кодексу). Позивач звернувся до господарського суду з позовом за захистом свого права у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, визначив предмет та підстави позову відповідно до статті 105 цього Кодексу.

Кодекс адміністративного судочинства України відповідно до  п.6 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу,  набув чинності  з 01.09.05р., на момент пред'явлення позову у даній справі був чинним.

01.11.05р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України „ №2953-ІУ від 06.10.05р., яким пункти 6 та 7 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України ( далі -КАСУ)  були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружного адміністративного суду, адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України, вирішуються господарським судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. 

Згідно до ст.71 КАСУ кожна  сторона  повинна  довести  ті обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що  ПП ОСОБА_1  зареєстрована як  суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа  виконавчим комітетом  Сніжнянської міської Ради Донецької області 20 серпня 2003 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію (арк. справи 54), ідентифікаційний номер НОМЕР_5,  перебуває на обліку як платник податків у Торезькій об'єднаній Державній податковій інспекції з НОМЕР_6.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Торезької ОДПІ  на підставі посвідчень на проведення перевірки НОМЕР_7  проведена перевірка щодо  контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу магазину, розташованому за адресою:АДРЕСА_1, який належить підприємцю ОСОБА_1   ДПІ  були встановлені  порушення п.1 ст.3 Закону України „Про РРО...”,  в частині проведення розрахункової операції на суму покупки 11 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, ст..15 Закону України  №481/95-ВР від 19.12.95р. в частині роздрібної торгівлі тютюновими виробами -1 пачки сигарет "Отаман" вартістю 1 грн. 10 коп. без наявності у місці торгівлі ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та в частині роздрібної торгівлі алкогольними напоями -1 пляшки горілки „Вдала Пшенична” вартістю  9 грн. 90 коп. без наявності у місці торгівлі ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Відповідно до висновків до акту перевірки позивачем та  статті 17 Закону України №481/95-ВР від 19.12.95р. рішенням НОМЕР_5  року до відповідача були застосовані: за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії у місці торгівлі фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (код платежу НОМЕР_8), за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії у місці торгівлі фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. (код платежу НОМЕР_8)  та згідно до статті 17 Закону України “Про РРО...” податковим повідомленням-рішенням  НОМЕР_4  до відповідача за проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій були застосовані фінансові санкції у розмірі 55 грн. (код платежуНОМЕР_9). Усього загальна сума заборгованості відповідача по зазначеним фінансовим (штрафним) санкціям склала 3455 грн., яка стягнута  з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1  на користь Державного бюджету України за постановою господарського суду Донецької області від 25.01.06р. по справі №37/14.

Задовольняючи  позов у справі №37/14 від 25.01.06р. господарський суд виходив з того, що ДПІ мав повноваження на застосування до суб»єкта підприємницької діяльності фінансових (штрафних) санкцій та звернення з позовом до суду, доведеності факту порушень за актом перевірки, а рішення на підставі якого заявлено позов у встановленому законом порядку недійсним не визнано.

За предметом спору за наведеною справою позивач оспорює рішення НОМЕР_5, просить його скасувати, посилаючись на відсутність і недоведеність відповідачем наявності порушення з боку позивача Закону України № 481/95-ВР. При цьому позивач вказує як  на недоведеність порушень матеріалами перевірки,  так і   на спростування висновків перевіряючих постановою Сніжнянського міського суду  Донецької області, яка набула законної сили.

Суд першої інстанції погодився з доводами позивача, про те , колегія суддів апеляційної інстанції таку точку зору не поділяє з врахуванням наступного.

Обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності здійснювати торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами при наявності у місці торгівлі ліцензії визначений статтею 15  Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 року зі змінами та доповненнями станом на 1 січня 2005 року та пунктами 51 та 52 статті 9 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” № 1775-ІІІ від 1 червня 2000 року.

         Відповідно до вимог статті 17  Закону України № 481/95-ВР від 19.12.1995 року до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів: у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень; у разі роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності ліцензій, - 200 % вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Згідно з частиною другої статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, та в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно  пункту 4 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Державна податкова адміністрація України здійснює контроль за додержанням  встановленого порядку розрахунків із споживачами з використанням  контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів  готівки в касах і її використання для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб»єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, других спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності.

Відповідно до ст..11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 09.12.90р. №509-ХІІ органи державної податкової служби вправі здійснювати перевірки на підприємствах, в установах, організаціях,  незалежно від форм власності, та у громадян, в тому числі  громадян -суб'єктів підприємницької діяльності.

Пунктом 7 ст.11 Закону встановлено, що органи державної податкової служби мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Також при оцінці доказів судом не взято до уваги той факт, що ПП  ОСОБА_1 не оскаржила у термін, встановлений діючим законодавством, податкове повідомлення-рішення НОМЕР_4 про застосування у відповідності до п.1 ст.17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”  із змінами та доповненнями НОМЕР_10   фінансової санкції у сумі 55грн.00коп. за проведення розрахункової операції на суму 11грн.00коп. без застосування реєстратора розрахункових операцій, що є свідченням того, що підприємець його не заперечує. Тому,  посилання суду на відсутній підпис покупця ОСОБА_4  в акті є безпідставним, так як  до матеріалів справи надані пояснення гр.ОСОБА_4 -покупця, який також підтверджує вищевикладені порушення. Пояснення покупцем підписані та вказана дата підписання, а також адрес, де мешкає громадянин.

Висновок суду попередньої інстанції про те, що акт перевірки, акт від  18.02.05р. опису алкогольних напоїв, що знаходяться на реалізації, складені з порушенням встановленого порядку, підписані лише перевіряючи ми, позивачем або його представником ці документи не підписані, є невірним.

З матеріалів справи вбачається, що  перевірка проводилась в присутності продавця відповідача ОСОБА_3, яка згідно до акту від 18.02.05р. відмовилася від підписання матеріалів перевірки та надала  письмові пояснення, у яких підтвердила встановлені порушення.

Наведені обставини  доводять факт  відсутності доказів, які б спростували наявні у матеріалах справи результати перевірки позивача. Судовою колегією враховується, що в установленому законом порядку цей акт не було оскаржено, тому суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведеності обставин, що мають значення по справі.

Перевірка позивача була проведена працівниками органів державної податкової служби в межах повноважень податкових органів та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, отже, і проведена перевірка, і її процесуально закріплені результати, є легітимними.

Перевірка проведена в присутності особи, яка здійснювала продаж товарів споживачам, що не суперечить п.54 Порядку заняття торговельною діяльністю і правил торгового обслуговування населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 108 (далі Порядок). Перевіркою встановлено роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності відповідних ліцензій, що порушує вимоги частини шостої ст.15 Закону України №481/95-ВР; продаж сигарет поштучно, що суперечить вимогам ст.15-3 Закону №481/95-ВР ; супровідні документи на наявні в реалізації товари не були надані; невидача розрахункових документів споживачам за куплений товар.

Суд апеляційної інстанції не може погодитись із твердженням позивача, з якими погодився господарський суд попередньої інстанції, оскільки СПД не мав ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, його доводи стосовно відсутності такої продукції в магазині спростовуються актом опису від 18.02.05р. про наявність алкогольних напоїв в магазині де проводилась перевірка, та наданими поясненнями продавця щодо реалізації зазначеного товару. Відтак відповідач обґрунтовано застосував до позивача штрафні санкції відповідно до статті 17 Закону України  від 19.12.1995року № 481/95-ВР за роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензії у розмірі 3400 грн..

Порушення встановленого порядку реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів у магазині, який належить підприємцю  ОСОБА_1 є підставою для притягнення останньої до встановленої законом відповідальності незалежно від того, якою конкретною особою  здійснювалась реалізація товарів.

Здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами підтверджуються матеріалами перевірки, наявними у продажі товарами, які пропонувалися споживачам, належність яких не оспорював позивач як у позовній заяві так і у судовому засіданні

ДПІ  перевірявся саме визначений законом порядок здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у визначенні ст.1 Закону України  №481/95-ВР, а не реалізація товару. До акту перевірки, складеного відповідно до положень п.54 Порядку, заперечень від позивача не надійшло. Факти порушення законодавства підтверджуються матеріалами перевірок.

Судом належної оцінки наведеним обставинам не дано, як зазначалось вище ним не дана належна оцінка встановленим актами перевірок порушенням, які є підставою для застосування фінансових санкцій.

Що стосується того, що обов'язок доведення того чи мали місця порушення покладається на відповідача, то колегія суддів звертає увагу  на те, що приписами процесуального законодавства на суди покладено обов'язок щодо повного і всебічного розгляду справи.

Оскільки позивач здійснював реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів і даний факт підтверджується матеріалами справи, то позивач зобов”язаний був придбати ліцензію.

Як встановлено попередньою судовою інстанцією по справі №37/14 від 25.01.06р., позивачем  також порушено норми  ст.15 Закону України  №481/95-ВР від 19.12.95р.

Відповідно до зазначеної статті роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб”єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензії.

Твердження позивача про те, що він не згоден з фактом здійснення торгівлі в його магазині  алкогольними напоями та тютюновими виробами  не приймається судовою колегією до уваги, так як продавець  ОСОБА_3 підтвердила факт продажу  однієї пляшки  водки  „Вдала” по  ціні 9грн.90коп. за одну пляшку, 1 почку  цигарок „Отаман” по ціні 1грн.10коп. за пачку, на загальну суму 11грн.00коп. Розрахунковий рахунок не видавала.

Виходячи із результатів акту перевірки наведених норм Закону не вірним є  висновок господарського суду про не доведеність порушень зазначених норм закону.

Судження висновку суду загальної юрисдикції, які викладені у постанові Сніжнянського місцевого суду Донецької області по справі №3-1270/05, яким було закрито провадження по адміністративній справі про притягнення ПП  ОСОБА_1  о адміністративної відповідальності не були обов”язковими для господарського суду.

Судовий акт суду загальної юрисдикції згідно зі ч.1 ст.72 Кодекс адміністративного судочинства України є обов”язковим для  господарського суду щодо фактів ( обставин), які встановлені і мають значення для вирішення спору.

Рішення місцевого суду не звільняло господарський суд від встановлення наявності та доведеності факту порушень через низку наданих  доказів..

Юридичним наслідком закриття провадження з адміністративної справи є вирішення питання щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення та під- ставність притягнення до адміністративної відповідальності.

Саме цей факт не тягнув за собою недійсність оспорюваного акту податкового органу. У рішенні господарського суду відсутні обставини, встановлені на підтвердження доводів позивача, або спростування висновків контролюючого органу.

Отже висновок суду про незаконність рішення контролюючого органу помилково ґрунтується на обставинах, які не мають  правового значення для справи. Він є наслідком порушення судом вимог процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Порушення судом попередньої інстанції частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, як таке, що призвело до прийняття неправильного судового рішення у справі, в силу   статті  202 Кодексу є підставою для його скасування.

Саме по собі оскаржуване рішення ДПІ не є таким, що не відповідає чинному законодавству щодо порядку виявлення, фіксування порушень, повноважень щодо прийняття  рішення, та застосування  Закону України  №481/95-ВР від 19.12.95р.

Постанова господарського суду не ґрунтується на вимогах закону, підлягає скасуванню, а позовні вимоги -відхиленню.

Керуючись ст.ст.160,167,195,198,202,205,207, п.6,п.7 розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія  Донецького апеляційного господарського суду,   

                                                         П О С Т А Н О В И Л А:  

Апеляційну скаргу  Державної податкової інспекції у м.Сніжне на постанову господарського  суду   Донецької області  від 18.07.2006року  у справі №7/98а  задовольнити.                        

Постанову господарського суду Донецької області від 18.07.2006року у справі №7/98ам  скасувати.

    У позові приватному підприємцю  ОСОБА_1  м.Сніжне до Державної податкової інспекції у м.Сніжне про скасування рішення  НОМЕР_1  про застосування фінансових санкцій на суму 3400грн.00коп відмовити.                                    Головуючий:          С.І.  Кондратьєва

 

Судді:           М.В.  Калантай

 

          Г.Я.  Старовойтова

 

        

адруковано 6екз.

позивачу-1

відповідачу-1

в спарву -1

ДАГС-2

ГСДО-1