Справа № 2-1205/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

14 липня 2011 року   Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу  Дніпропетровської області  у складі:

Головуючого - судді Дурасової Ю.В.,

при секретарі –Крутий Ю.В.,

за участю відповідача –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання кредитного договору недійсним, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідач у справі звернувся до суду з зустрічним позовом. Первісний позов залишено без розгляду у зв’язку з неявкою позивача в судове засідання. Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним Кредитний договір № КRР0GІ0000003926  від 11.03.2008 року, укладений між позивачем і відповідачем; зобов’язати відповідача ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»прийняти 2840, 46 грн. від ОСОБА_1; визнати недійсним договір іпотеки договір № КRР0GІ0000003926  від 11.03.2008 року, укладений між позивачем і відповідачем; зобов’язати третю особу приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_3  виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить  ОСОБА_1 на праві приватної власності.

          У судовому засіданні позивач за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав. Суду пояснив, що кредит був наданий в сумі 58000 грн., майже весь борг він погасив, на даний час залишилося 2840 грн. боргу за кредит, які він просить банк прийняти в нього, не згоден з тим, що без його відома банк самовільно підняв проценти за користування кредитом з 15% до 25%. Тому вважає, що договір кредиту та договір іпотеки  необхідно визнати недійсними. Просить зустрічний позов задовольнити.

Представник відповідача за зустрічним позовом в судове засідання не з’явився про час і місце судового засідання повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з’ясувавши обставини справи, дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінивши докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 212 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 1 ЦПК України,  суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

У  судовому засіданні встановлені наступні факти, обставини та правовідносини, які регулюються ЦК України.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло  № С908 від 15.05.1996 року, квартира АДРЕСА_1, належить  ОСОБА_1 на праві приватної власності. Між ОСОБА_1Ф та ЗАТ Комерційний банк «ПриватБанк» укладено договір про іпотечний кредит № КRР0GІ0000003926 від 11.03.2008 року. Згідно вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 58000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних. Відповідно до п. 8.9 вказаного договору, сторони домовилися, що може бути встановлений новий розмір відсоткової ставки за користування кредитом; кредитор може збільшити розмір відсоткової ставки; при збільшенні відсоткової ставки кредитор протягом 14-ти календарних днів з дати збільшення ставки письмово повідомляє позичальника, шляхом направлення поштою відповідного повідомлення. Згідно іпотечного договору № КRР0GІ0000003926 від 11.03.2008 року, іпотекодавець ОСОБА_1 передав іпотеко держателю ЗАТ КБ «Приват Банк» квартиру АДРЕСА_1, що належить  ОСОБА_1 на праві приватної власності, що внесено в Державний реєстр іпотек.  Згідно статутних документів ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», є правонаступником всіх прав та зобов’язань Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання провочину недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін, або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин).

В порядку ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст. 229 ЦК України) такий правочин вважається недійсним. Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, що вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків встановлених законом.

В судовому засіданні не встановлено факту вчинення правочину під впливом помилки, обману, та інших підстав, які б надавали право визнати недійсними пунктів договору кредиту. Договір укладався за власним волевиявленням сторін, без примусу, у встановленій законом формі, з необхідним обсягом повноважень, були спрямовані на реальне настання правових наслідків, сторони усвідомлювали значення своїх дій, тому суд вважає, що у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом необхідно відмовити.

Також суд бере до уваги, що згідно ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що і відбулося при укладенні кредитних договорів та визначені валюти договорів.

Суд також не знайшов підстав для задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом про зобов’язання ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»прийняти від ОСОБА_1 суму в розмірі 2840 грн., у зв’язку з тим, що в судовому засіданні встановлено, що ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк»не здійснює перешкод для прийняття зазначеної суми від ОСОБА_1

У зв’язку з відмовою позивачу у визнанні кредитного договору та договору іпотеки недійсними, суд не знайшов підстав для задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом щодо зобов’язання приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_3  виключити з реєстру іпотеки та заборони відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить  ОСОБА_1 на праві приватної власності.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 15, 16, 203, 215, 229, 230, 627 ЦК України, ст.  8, 10, 11, 60, 81, 88, 208, 212, 214, 215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах позивача зустрічним позовом ОСОБА_1 до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання кредитного договору недійсним –відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу  не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                      Ю.В. Дурасова