донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
19.09.2006 р. справа №17/259
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Колядко Т.М. |
суддів | Волкова Р.В., Гуреєва Ю.М., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Команов В.В. за довір. № 09/85 від 06.01.2006року, |
від відповідача 1: від позивача 2: третя особа | Філатов В.О. за довір. № Н-01/873 від 10.04.2006року - ДП "Донецька залізниця" м. Донецьк не з"явився - ДП "Азов-ресурси" ДП "Ресурси" МВСУ м. Маріуполь, не з"явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 19.06.2006 року |
по справі | №17/259 |
за позовом | відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Ілліча" м. Маріуполь |
до третя особа | 1. державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк 2. дочірнього підприємства "Азов-ресурси" державного підприємства "Ресурси" Міністерства внутрішніх справ України м. Маріуполь приватного підприємства "Ліга" м. Красний Луч |
про | стягнення вартості нестачі в сумі 3870,62 грн |
Господарський суд Донецької області (суддя Зубченко І.В.) рішенням від 19.06.2006року задовольнив позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" м. Маріуполь (далі - ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча") до державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк (далі - залізниця) та дочірнього підприємства "Азов-ресурси" державного підприємства "Ресурси" Міністерства внутрішніх справ України м. Маріуполь (далі - ДП "Азов-ресурси" ДП "Ресурси" МВСУ) про стягнення вартості нестачі в сумі 3870,62 грн. за рахунок залізниці.
Судове рішення обгрунтовано доведеністю позовних вимог.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач 1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення суду від 19.06.2006року просить скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 24, 111"а" Статуту залізниць України та ст.ст. 32, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач 2 та третя особа у судове засідання не з"явилися, хоча були належним чином повідомленні про час та місце судового засідання. Судова колегія вважає, що їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.
Позивач рішення суду від 19.06.2006року вважає законним та обгрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
При розгляді справи ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2006року в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України за своєї ініціативи залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - вантажовідправника - приватне підприємство "Ліга" м. Красний Луч (а.с. 184).
Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Донецької області від 27.07.2005року у справі № 17/259 позовні вимоги було задоволено за рахунок постачальника товару. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.11.2005року це рішення суду від 27.07.2005року було скасовано, а позов задоволено за рахунок залізниці
Постановою Вищого господарського суду від 05.04.2006року попередні рішення судів були скасовані та переданні на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача 1, судова колегія встановила наступне.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з належного відповідача збитків, що виникли внаслідок незберігання вантажу при перевезенні в розмірі 3870,62 грн., посилаючись на те, що по прибуттю на станцію призначення потяга була проведена перевірка ваги вантажу з представниками відповідача 1, та встановлена нестача вантажу в кількості 11 800 кг.
Заявою від 27.07.2005року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з належного відповідача збитки від нестачі продукції у розмірі 3870,62 грн. Позов заявлено до постачальника та перевізника.
Як свідчать матеріали справи, 27.12.2004року між ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" м. Маріуполь (покупець) та дочірнім підприємством "Азов-ресурси" державного підприємства "Ресурси" МВСУ м. Маріуполь (постачальник) був укладений договір поставки вугілля № 10032, згідно якого постачальник зобов"язується постачати, а покупець прийняти та оплатити товар (а.с. 10-12). Умови поставки визначено в п.5.2 договору - СРТ склад покупця з відшкодуванням покупцем залізничного тарифу за виставленими рахунками.
Згідно з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС в редакції 2000року (далі - "Правила ІНКОТЕРМС"), термін CPT (фракт/перевезення оплачено до") означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково для цього, продавець зобов"язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь які інши витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.
Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України, до відносин поставки, не врегульованих ГК України, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.
Згідно з ч. 2 ст. 664 ЦК України, у випадку, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Відповідно до ч. 1 ст 193 Господарського кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За таких умов зобов"язання постачальника - ДП "Азов-ресурси" вважається виконаним в момент здачі товару перевізнику, тобто залізниці.
Відповідно до п. 23 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою КМ України від 06.04.1998р. № 457 та розділу 2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 факт вручення перевізнику товару підтверджується, зокрема, квитанцією, в якій зазначаються дані про вантаж, в т.ч. його масу.
Таким чином, квитанція перевізника, в якій зазначено масу вантажу є належним підтвердженням факту виконання відповідачем зобов'язання за договором.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 ГК України та ч. 2. ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Так, зокрема, на відносини з перевезення залізничним транспортом вантажів навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування поширюється положення Статуту залізниць України (п. 3).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 03.04.2005року за залізничною накладною № 51458006 у піввагоні № 62521512 на адресу ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" був поставлений вантаж - вугілля антрацит марки "АМ". Відправником за накладною № 51458006 є ПП "Ліга" м. Красний Луч (а.с. 14).
Згідно з ч. 3 ст. 909 ЦК України та ч. 2 ст. 307 ГК України, складення транспортної накладної підтверджує факт укладення договору перевезення вантажу між перевізником та вантажовідправником відповідно до якого перевізник зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі вантажоодержувачу, а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Отже, уклавши договір перевезення, його сторони погодились на здійснення перевезення відповідно до положень Статуту залізниць України.
Відповідно до п. 105 Статуту залізниць України, залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Поставлена продукція була оплачена позивачем згідно рахунку-фактури № СФ-000052 від 04.04.2005року у повному обсязі (а.с. 15).
При видачі вантажу на вимогу одержувача на станції призначення Маріуполь сорт Донецької залізниці за участю повноважних представників залізниці та позивача була проведена перевірка маси вантажу у вагоні.
За результатами перевірки вагону з вантажем була встановлена недостача вантажу проти даних, зазначених у залізничній накладній № 51458006, у кількості 11800 кг, про що складено комерційний акт № БК 453371/87 від 03.04.2005року.
В зазначеному комерційному акті також визначено, що вантаж вугілля „АМ” надійшов навалом, вагон № 63521512 надійшов до станції призначення у комерційному та технічному відношенні справний, люки та двері у вагоні справні та закриті, завантаження в вагоні рівномірне, нижче рівня бортів на 50 см, виїмок за заглиблень немає, вантаж не маркірований; переваження здійснювалося на 150-тонних вагонних вагах станції Сартана-2 з повною зупинкою вагону у присутності прийомоздатчіків вантажу та вагаря заводу.
За розрахунком позивача вартість недостачі з врахуванням природної втрати, граничного розходження визначення маси нетто, залізничного тарифу та ПДВ складає 3839,62 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо правової оцінки комерційного акту від 03.04.2005р. та висновку, що такі обставини, що завантаження в вагоні під час прийому вантажу було рівномірним, виїмок та заглиблень немає, не можуть бути покладені у підставу звільнення перевізника від відповідальності в порядку ст. 111 Статуту залізниць України.
Відповідно до накладної № 51458006 (а.с. 14) залізниця прийняла до перевезення 69 тис. кг вантажу (вугілля антрацит АМ). Оскільки перевізник не скористався правом перевірки маси вантажу, наданим ст. 24 Статуту залізниць, то маса вантажу, що указана в транспортній накладній є такою, що прийнята до перевезення. Доказів неправильності або неточності відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, суду не надано, тому підстави для відповідальностіостаннього, передбачені п.24 Статут залізниць України, відсутні.
Згідно статті 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Згідно статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу –у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Аналогічні правила містить ст. 924 ЦК України, що регулює відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідальність за нестачу вантажу має нести перевізник, тобто перший відповідач по справі.
Втим судом не враховано, що згідно позовної заяви вартість нестачі вугілля складає 3839,62 грн., а 31,0 грн. - сума тарифу (провізної плати), яка не є надмірно сплаченою, оскільки згідно Тарифної схеми №1 розділу 4 Тарифного керівництва № 1 плата за перевезення визначається за масу вантажу у вагоні, але не менш мінімальної норми маси, встановленої для відповідних вантажів. Провізна плата за перевезення вантажу повинна бути стягнута у сумі 825грн.00коп. визначено обгрунтовано. Тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу державного підприємства "Донецька залізниця" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.06.2006р. змінити частково.
Абзац другий резолютивної частини викласти в наступній редакції: "Стягнути з Донецької залізниці (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПОУ 01074957) на користь Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” (87504, м. Маріуполь, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 00191129) збитки від недостачі продукції в сумі 3839 грн. 62 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити".
Головуючий Колядко Т.М.
Судді: Волков Р.В.
Гуреєв Ю.М.
Надруковано: 7 прим.
1 у справу
3 сторонам
1 3-й особі
1 ДАГС
1 ГСДО