Справа №  2-25/11

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вугледар                                                                                                     20 червня 2011 року

Вугледарський міський суд Донецької області у складі: головуючої судді Биліни Т.І. при секретарі Соколовій Л.М., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянув у відкритому судовому засіданні в  приміщенні суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 імені ОСОБА_4, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області про перерахунок страхових виплат у зв’язку з нещасним випадком на виробництві, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 ім. «ОСОБА_4Ф.»та ВВД ФССНВВ у Волноваському районі Донецької області про перерахунок страхових виплат у зв’язку з нещасним випадком на виробництві.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 24.12.1957 р. по 28.12.1967 р. позивач працював на шахті ім.. «Кона Ф.»треста «Куйбишеввугілля», правонаступником якої стала шахта ім. «ОСОБА_4Ф.». 17.01.1958 р. з ним трапився нещасний випадок на виробництві, а саме працюючи вагонщиком та перестрибуючи через вагони, він травмував собі таз. За наслідками розслідування нещасного випадку його визнано винним в травмуванні на 50% та на 50% підприємство. 14.10.1988 р. йому первинно було встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 20%. Під час повторного огляду МСЕК 01.09.1994 р. йому встановлено -15% стійкої втрати працездатності безстроково. Наказом №1468 від 19.12.1988р. відповідач - шахта ім. «ОСОБА_4Ф.»призначила йому щомісячні виплати по відшкодуванню шкоди у зв’язку з травмою на виробництві в розмірі 46,60 руб., виходячи із середнього заробітку за 12 місяців, що передував визначенню стійкої втрати працездатності та дорівнював 466,04 руб. При проведені розрахунку щомісячної компенсації втраченого заробітку роботодавцем враховано його вину  в нещасному випадку і тому середня заробітна плата була зменшена на 50%. Таким чином, розпочинаючи з грудня 1988р. по березень 2001р. суми відшкодування шкоди на підприємстві розраховувалися із заробітної плати зменшеної на 50%. З моменту передачі справи до ВВД ФССНВВ  відшкодування шкоди було продовжено в раніше призначеному розмірі. Позивач вважає, що зв’язку зі зміною законодавства роботодавець з 01.05.1993р. повинен був здійснювати щомісячні виплати без урахування 50% його вини, і тому в квітні 2010 р. він звернувся до керівництва шахти ім. «Засядька» з проханням провести перерахунок раніше сплачених йому страхових виплат, але йому було відмовлено в цьому. За таких обставин позивач змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав і просив суд зобов’язати шахту ім.«ОСОБА_4Ф.»з 01.05.1992 року по 31.03.2001 року та ВВД ФССНВВ в Волноваському районі Донецької області з 01.08.2008 року по 31.07.2010 року здійснити йому перерахунок та доплату щомісячних страхових виплат.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги та їх обґрунтування, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_2, діючий на підставі угоди, підтримав позовні вимоги свого довірителя, та суду пояснив, що відповідач у відповідності до положень постанови КМУ № 276 від 26.05.1992 року повинен був провести перерахунок раніше призначеної суми відшкодування спричиненої шкоди його довірителю з 01.05.1992 року, дія якої розповсюджувалась  на усіх потерпілих, яким втрату працездатності встановлено до 1992 року. Розрахунки повинні були бути проведені  виходячи із середньомісячного заробітку за відповідною професією, розрядом або посадою, де потерпілий працював до каліцтва за січень-квітень 1992 року, відкоригованого на величину фактичного підвищення тарифних ставок. В наслідок того, що відповідач не здійснив перерахунок відшкодування, особиста справа позивача була в такому ж стані передана до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, де відшкодування втраченого заробітку було продовжено в раніше визначеному розмірі, що суперечить діючому законодавству. Позивач не втратив права на звернення до суду, так як на дані правовідносини позовна давність не розповсюджується.

Представник відповідача, ОСОБА_3 ім.«Засядька», ОСОБА_5, діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, суду пояснила, що позивач ОСОБА_1 дійсно  з 14.10.1957 р. по 28.12.1967 р. знаходився в трудових відносинах з Шахтоуправлінням ім. «Ф.Кона»тресту «Куйбишевввугілля», в наслідок нещасного випадку на виробництві, який стався з позивачем 17.01.1958р., було складено акт за формою Н-1, згідно якого ОСОБА_1, під час руху завантаженого составу, перестрибнув  через вагони, і травмував собі таз. Даний нещасний випадок стався внаслідок грубого порушення позивачем правил безпеки в вугільних шахтах.  Вимоги позивача про здійснення йому перерахунку страхових виплат  відповідно до Правил відшкодування  власником підприємства, установи, організації або уповноваженим на це органом шкоди, спричиненої працівнику ушкодженням здоров’я,  пов’язаним з виконанням  трудових обов’язків від 23.06.1993 р. за №472 та Постанови КМУ від 26.05.1992року №276 «Про заходи щодо виконання Постанови ВР України  від 29.04.1992 року «Про підвищення соціальних гарантій для населення»є необґрунтованими.   Згідно п.11 Правил відшкодування  підприємствами, установами, організаціями шкоди, спричиненої працівникам та службовцям каліцтвом або іншим пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням  ними трудових обов’язків, затверджених  постановою Ради Міністрів РСРС  від 03.07.1984 року №690, для розрахунку розміру відшкодування шкоди береться середньомісячний заробіток за останні 12 календарних  місяців, які передували трудовому каліцтву або настанню втрати працездатності в наслідок даного трудового каліцтва. Пунктом 14 Інструкції  «Про порядок застосування  Правил …», затвердженої  Постановою Державного комітету РСРС по праці та соціальним питанням  від 13.02.1985 року №50/П-2 було передбачено, якщо   трудове каліцтво настало  не тільки по вині підприємства, але і в наслідок грубої необережності потерпілого, розмір відшкодування шкоди повинен був бути зменшеним в залежності від ступеню вини потерпілого. В наслідок зазначеного, згідно  наказу №1468 ОСОБА_1 було призначено   щомісячні виплати відшкодування шкоди згідно довідки «ОСОБА_3 №1», де позивач працював  на момент визначення стійкої працездатності, з урахуванням відсотка втрати працездатності та відсотка його вини у нещасному випадку, та зазначила, що набранням чинності Правилами від 1993 року не скасовано Правила 1984 року.  Оскільки з 06.01.1974р. по 19.10.1993р. позивач перебував в трудових відносинах з ОСОБА_6 «ОСОБА_3 №1», здійснити перерахунок розміру сум щомісячних виплат по Постанові №276  відповідач не мав можливості із-за відсутності інформації стосовно середнього заробітку ОСОБА_1 за січень-квітень 1992 р. та розміру підвищення коефіцієнту тарифних ставок на вищевказаній шахті, за вказаний час. Таким чином, при призначені та перерахунку сум щомісячного відшкодування шкоди ОСОБА_1 зі сторони керівництва шахти, були  відсутні які-небудь порушення законодавства. Просила відмовити в задоволенні позову, так як, відповідно до ст.257 ЦК України, позивачем пропущений 3-х  річний строк позовної давності та ніяких доказів про поважність таких причин пропуску позивачем не надано. Таким чином, вимоги позивача є безпідставними, і тому не можуть бути задоволені.

Представник відповідача, ВВД ФССНВНВ в Волноваському районі Донецької області ОСОБА_7, діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Суду пояснила, що у відділені Фонду знаходиться особова справа позивача, яка була передана з ОСОБА_3 ім. «ОСОБА_4Ф.»Згідно матеріалів особової справи ОСОБА_1 за останнім оглядом МСЕК від 01.09.1994 р.,   встановлено 15% стійкої втрати професійної працездатності, безстроково та визначено розмір відшкодування втраченого заробітку, який  на дату передачі особової справи дорівнював –34,74грн. Починаючи з 1 квітня 2001 року відділення фонду здійснюють виплату та перерахунок страхових виплат у відповідності до норм базового закону. За період з 01.04.2001 р. по теперішній час відділенням проводився перерахунок страхових виплат на коефіцієнти: 1,193; 1,182; 1,152; 1,238; 1,203; 1,183; 1,125; 1,000, і на теперішній час його щомісячна страхова виплата дорівнює - 118,90 грн. При позитивному вирішенні питання щодо збільшення розміру втраченого заробітку станом на 01.04.2001 р.,  відділення матиме змогу та підстави здійснити перерахунок страхових виплат та встановити новий розмір щомісячної страхової виплати за час, що не перевищує три роки, а саме з липня 2008р. по липень 2010р. Крім того, в разі вирішення спору на користь позивача, судові витрати повинна понести ОСОБА_3 ім. «ОСОБА_4Ф.», оскільки саме з вини роботодавця виник даний спір.

З метою отримання базових даних з ОСОБА_3 «ОСОБА_3 №1», на підставі яких здійснено нарахування  відшкодування втраченого заробітку, була оголошена перерва, після закінчення якої представники відповідачів в судове засідання не з’явились по невідомій для суду причині, про час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач та представник позивача не заперечували проти винесення заочного рішення, на підставі наявних доказів в матеріалах справи.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень,  суд вважає, що позов  підлягає  задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що при виконанні трудових обов’язків 17.01.1958 року позивач отримав травму тазу, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві від 17.01.1958 року. Рішенням ВТЕК від 06.09.1990 року позивачу встановлено 20 % стійкої втрати професійної працездатності строком на 2 роки. Рішенням ВТЕК від 14.10.1992 року позивачу встановлено 15 % стійкої втрати професійної працездатності строком на 2 роки. Рішенням ВТЕК від 01.09.1994 року позивачу встановлено 15 % стійкої втрати професійної працездатності безстроково.

(а.с. 10-12)

Згідно довідки підприємства шахта «ОСОБА_3 №1»середній заробіток позивача за 12 місяців в 1987-1988 р. становить 466 (чотириста шістдесят шість) руб. 04 коп. на місяць.

(а.с. 13)

Наказами підприємства шахти ім. А.Ф. Засядько  від 19.12.1988 року № 1468 та від 24.09.1990 року за № 572 про відшкодування шкоди у зв’язку з каліцтвом позивачу призначено відшкодування шкоди в розмірі 46 (сорок шість) руб. 60 коп. Наказом підприємства від 19.03.1992 року № 855 про відшкодування шкоди у зв’язку з каліцтвом позивачу здійснено перерахунок  відшкодування шкоди, яка за період з 01.01.1992 року по 08.09.1992 року стала дорівнювати 221 (двісті двадцять один) руб. 84 коп.  Наказом підприємства від 30.09.1994 року № 1132 про відшкодування шкоди у зв’язку з каліцтвом позивачу нараховане відшкодування  в сумі 121,10руб, яке повинно було йому виплачуватися з 09.09.1994 року, безстроково.

(а.с. 14-17)

Згідно довідок підприємства від 25.04.2002 року № 1294 та №1535 позивачу  за період з 01.04.2001 року по 31.03.2002 року  здійснювалося відшкодування  спричиненої шкоди в розмірі 34,74грн .

(а.с. 18, 19)

Відповідно  постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька від 07.06.2002 року № 3621 позивачу продовжено виплату раніше призначеної щомісячної грошової суми з 01.04.2002 року - безстроково.

                                                                 (а.с.20)

В судовому засіданні встановлено та ніким не спростовано, що позивачу висновком МСЕК від 14 жовтня 1988 року первинно визначено стійку втрату працездатності в розмірі 20%, та наказом по підприємству шахта ім. А.Ф.Засядько №1468 від 19.12.1988 року, у відповідності до Правил відшкодування шкоди №690 від 03.07.1984 року,  призначено відшкодування шкоди в сумі 46,60руб., виходячи з наступного розрахунку:

466,60руб. х 50%(вина потерпілого в нещасному випадку) = 233,02руб.

233,02руб. х 20%(відсоток стійкої втрати працездатності) = 46,69руб.

Відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992 року «Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України «Про підвищення соціальних гарантій для населення» підприємства, установи і організації повинні були     провести з  1   травня   1992р.   перерахування   розмірів відшкодування  шкоди,  заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,  пов'язаного з виконанням трудових   обов'язків,  виходячи  із  середньої  заробітної  плати відповідних  працівників  підприємств,  установ,  організацій   за січень-квітень  1992 р.,  відкоригованого  на величину фактичного підвищення тарифних ставок і посадових окладів.

Згідно доказів наданих позивачем, які не були оскаржені відповідачем, перерахунок відшкодування шкоди у відповідності до вище зазначеної норми проведено не було, позивач, як отримував відшкодування шкоди з урахуванням 50% вини в нещасному випадку так і продовжив її отримувати, незважаючи на відсутність для цього підстав.

При нарахуванні відшкодування втраченого заробітку позивачем була обрана заробітна плата по підприємству ДП Шахтоуправління ОСОБА_3 №1, де він працював на момент визначення стійкої втрати працездатності, в наслідок чого при перерахунку відшкодування втраченого заробітку у відповідності до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992 року «Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України «Про підвищення соціальних гарантій для населення»повинно було бути використано розмір заробітної плати по зазначеному підприємству.  

Згідно довідки, отриманої з ДП Шахтоуправління ОСОБА_3 №1 за №353 від 05.04.2011 року, заробітна плата  ОСОБА_1 дорівнювала:

в січні 1992 року              -    6444,96крб.,

в лютому 1992 року         -    11918,32крб.,

в березні 1992 року          -    13059,48крб.,

в квітні  1992 року           -    11936,07крб., загальна сума дорівнює 43358,83крб.

Однак, враховуючи, що до загальної суми заробітної плати увійшли нарахування, які були визначені на підставі середньої заробітної плати, тобто оплата лікарняного листа, відпустки, а також оплата за час пересування  до місця роботи та назад,  суд може прийняти до уваги наступні розміри заробітної плати, які дорівнювали:

в січні 1992 року              -    5855,84 крб. за 21 вихід на роботу,

в лютому 1992 року         -    7067,93 крб. за 13 виходів на роботу,

в березні 1992 року          -    12274,92 крб. за 22 виходи на роботу,

в квітні  1992 року           -    5560,02 крб. за 10 виходів на роботу.

Разом:                                 -    30758,71крб. за 66   виходів на роботу.  

Вислуга років 28891,77крб. : 12(місяців) х 4(місяця) 9630,59крб.

З урахуванням вище зазначеного перерахування   розмірів відшкодування  шкоди,  заподіяної працівникові внаслідок трудового каліцтва або іншого ушкодження здоров'я,  пов'язаного з виконанням трудових   обов'язків, повинно було здійснено   із  середньої  заробітної  плати яка дорівнює 12912,34крб.( 30758,71крб. + 9630,59крб.) : 66(виходів) х 21,1 = 12912,34крб.

Згідно п.28 „Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993р. №472 з наступними змінами) перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) проводиться у разі:

-     зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого;

-  підвищення розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян в порядку, визначеному законодавством;

-    підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств.

Враховуючи, що тарифні ставки та оклади працівників по  ДП Шахтоуправління ОСОБА_3 №1 підвищувалися,  середня заробітна плата позивача повинна була бути перерахована на відповідні  коефіцієнти, які дорівнювали:

             з 01.11.1992 року   - 2, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 25824,68крб.

              з 01.12.1992 року   - 1,28, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 33055,59крб.

             з 01.04.1993 року - 1,73, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 57186,17крб.

              з 01.07.1993 року   - 1,5, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 85779,26крб.

              з 01.09.1993 року   - 2,9, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 248759,85крб.

              з 01.12.1993 року   - 3,0, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 746279,56крб.

             з 01.07.1994 року   - 2,0, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 1492559,12крб.

             з 01.10.1994 року   - 2,0, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 2985118,24крб.

            з 01.03.1995 року   - 3,2, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 9552378,37крб.

           з 01.10.1995 року   - 1,5, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 14328567,55крб.

           з 01.05.1996 року   - 1,5, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 21492851,33крб.

           з 01.09.1996 року   - 1,6, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 34388562,12крб.

           з 01.11.1999 року   - 1,28, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 44017359,52крб.

           з 01.01.2001 року   - 1,37, зарплата з урахуванням коефіцієнта повинна відповідати: 60303782,58крб.

На підставі вище зазначеного, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача ОСОБА_6 ім. «ОСОБА_4Ф.»здійснити перерахунок розмірів  відшкодування шкоди з 01.05.1992 року по 31.03.2001 року та здійснити доплату страхових виплат з урахуванням різниці виплаченого відшкодування.

З 01 квітня 2001р. набув чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", згідно п.3 Прикінцевих положень якого уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим законом підприємства не відшкодували матеріальної та моральної шкоди, виплачується цими підприємствами, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Особиста справа ОСОБА_1 була передана відповідачем ОСОБА_6 ім. «ОСОБА_4Ф.» до Відділення виконавчої дирекції Фонду в Київському районі м.Донецька, де йому були продовжені страхові виплати з 07.06.2002 року, про що винесено постанову за №3621.                                             (а.с.20)

Згідно п.2 ст. 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 22 лютого 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.   

Згідно частини 2 ст.29 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», розмір відшкодування шкоди позивачу з врахуванням роз'яснень Пленуму Верховного Суду України підлягає перерахуванню з 01 березня наступного року на коефіцієнт росту середньої заробітної плати у галузях національної економіки, тобто з 01 березня 2003р. - на коефіцієнт 1,182, у 2004 році - 1, 152,  у 2005 році - 1, 238,  у 2006 році - 1, 203,  у 2007 році - 1.183, у 2008 році –1,125, у 2009 році -1,000. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Враховуючи, що  до Фонду справу позивача було передано із неправильно розрахованим втраченим заробітком, заборгованість по якому повинно сплатити підприємство, а Відділення Фонду в свою чергу повинно застосувати змінений розмір відшкодування шкоди, відкоригований  на коефіцієнт росту середньої заробітної плати у галузях національної економіки, починаючи з 01 березня 2003р при здійсненні  виплати недоплаченої суми страхового відшкодування за період з 01.08.2008 року по липень 2010 року, включно.

Обмеження термінів страхових виплат за минулий час передбачено ст.40 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», згідно якої виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою,  яка  має  право на одержання виплат,  провадяться за весь
минулий час,  але не більш як за три роки з дня  звернення  за  їх
одержанням, та обґрунтовано в п.22 постанови Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" згідно якого вимоги про перерахунок щомісячних платежів підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Згідно ст.81 ЦПК України та  постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку  оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів»з відповідача слід стягнути  витрати на інформаційно–технічне забезпечення в розмірі 15 грн.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” суд вважає за необхідне стягнути з Державного підприємства «Шахтоуправління «ОСОБА_3 №1»   судовий збір в сумі 51 грн.

На основі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 21 п.3розділу XI Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" , п.п. 22, 23, 24 «Правил відшкодування власником підприємства, організації та установи або уповноваженого ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 з відповідними змінами та доповненнями ,п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992 року «Про заходи щодо виконання Постанови Верховної Ради України «Про підвищення соціальних гарантій для населення», ст..3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”  постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку  оплати витрат з інформаційно –технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів»ст.ст. 60, 79,209, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 ім. «ОСОБА_4Ф.»та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Волноваському районі Донецької області про перерахунок страхових виплат у зв’язку з нещасним випадком на виробництві –задовольнити.

Зобов’язати відповідача шахту ім. «А.Ф.Засядька»здійснити ОСОБА_1 перерахунок розміру відшкодування шкоди з 1 травня 1992 року по 1 квітня 2001 року та здійснити доплату різниці не виплаченого відшкодування за вказаний період.

Зобов’язати відділення  виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області здійснити ОСОБА_1  доплату страхових виплат з 01.08.2008 року по 31.07.2001 року.

Зобов’язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Волноваському районі Донецької області встановити ОСОБА_1 новий розмір щомісячних страхових виплат з 01.08.2010 року та застосовувати його в подальшому.

Стягнути з ОСОБА_3 ім. «ОСОБА_4Ф.»судові витрати: судовий збір на користь держави в сумі 51(п’ятдесят одна)гривня, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 15(п’ятнадцять) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату з цивільних справ Апеляційного суду Донецької області через Вугледарський міський суд протягом 10 днів після проголошення рішення.      

Суддя Вугледарського

міського суду                                                                                       ОСОБА_8