донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.09.2006 р. справа №20/125
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Шевкової Т.А. |
суддів | Дзюби О.М., Стойки О.В., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Неізвестна О.Ю. за дов. від 04.01.2006р., |
від відповідача: | Ігнатова Н.О. за дов. від 07.11.2005р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 05.07.2006 року |
по справі | №20/125 (суддя Донець О.Є.) |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" м.Донецьк |
до | Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк |
про | стягнення 118771грн. 20коп. |
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк 118771грн.20коп. зайво стягнутих коштів, які знаходились на коді платника залізничного тарифу, за послуги з перевезень порожніх вагонів у період з 08.04.2005р. по 21.05.2005р.
Позивач надав суду клопотання про зменшення суми позовних вимог та просив стягнути з відповідача 110332грн.80коп.
Господарський суд Донецької області рішенням від 05.07.2006р. по справі №20/125 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” м.Донецьк задовольнив у сумі 110332грн.80коп.
Своє рішення господарський суд мотивував безпідставністю списання з коду відповідача, як платника залізничного тарифу, суми 110332грн.80коп., тому посилаючись на ст.1212 ЦК України, задовольнив позов про стягнення на користь позивача вищезазначеної суми.
Крім того, господарським судом при винесенні рішення у справі був застосований загальний строк позовної давності у три роки, якій передбачений ст.257 ЦК України.
Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2006р. у справі №20/125 скасувати, винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заявник скарги вважає, що господарським судом при винесенні рішення були невірно застосовані норми матеріального права щодо позовної давності, а саме: ст.ст.9, 258, 267 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.136 Статуту залізниць України, що призвело до прийняття невірного рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” м.Донецьк з доводами наведеними відповідачем в апеляційній скарзі не погоджується, вважає, що господарським судом обґрунтовано задоволений його позов про стягнення неправомірно списаної суми, тому підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду немає.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст. 9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що дане рішення не відповідає вищевказаним вимогам виходячи з наступного.
Між Донецькою залізницею та ТОВ “Лемтранс” 17.11.2004р. укладено договір №Э–999555 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно до умов цього договору Донецька залізниця здійснювала перевезення вантажів для клієнтів позивача та за переліками списувала з особового рахунку ТОВ “Лемтранс”, як експедитора цих перевезень, передбачені договором та законодавством платежі.
Відповідно п.2.5. договору позивач зобов’язувався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та оплату інших транспортних послуг на умовах цього договору шляхом перерахування коштів в сумах відповідних до обсягу перевезення на рахунки залізниці.
Згідно з п.3.1. договору одержані кошти залізниця зараховувала на особовий рахунок (експедитора) –позивача.
Списання відповідних сум провізної плати за перевезення за заявками позивача на підставі перевізних документів залізницею повинно було проводитись по мірі виконання перевезень (п.3.2. договору).
Додатковою угодою до договору №Э-999555 від 17.11.2004р. сторони домовились що договір набирає чинності 01.12.2004р. та діє до 31.12.2005р.
Додатковою угодою від 17.11.2004р. сторони домовились, що на умовах цього договору здійснюється оплата перевезень у власному (орендованому) рухомому складі позивача.
В період з 08.04.2005р. по 21.05.2005р. згідно з рахунками-переліками Тех.ПД Донецька залізниця списала з позивача суму 583022грн.40коп., яка знаходилась на особовому рахунку платника залізничного тарифу, за послуги з перевезення порожніх вагонів.
Позивач, ТОВ “Лемтранс” м.Донецьк, не погоджуючись із списанням грошових коштів у сумі 110332грн.80коп. звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення зайво списаної суми.
Із наданих в підтвердження позовних вимог копій залізничних накладних вбачається, що позивач зазначений платником провізних платежів.
В процесі здійснення перевезення порожніх вагонів ним була змінена станція призначення та одержувач вантажу, в зв’язку з чим вартість перевезень зменшилась, тому він вважає, що сума 110332грн.80коп. є зайво списаною з його рахунків.
Наданими позивачем в підтвердження своїх позовних вимог документами, а саме: переліками ТехПД, залізничними накладними, актом звірки розрахунків від 23.05.2006р. підтверджений факт перебору провізної плати за перевезення спірних порожніх вагонів у сумі 110332грн.80коп.
Представник відповідача не заперечує проти того факту, що списання провізної плати було здійснено більше на суму 110332грн.80коп.
При наявності даних обставин слід визнати, що сума 110332грн.80коп.є зайво списаною з особистих рахунків позивача за перевезення порожніх вагонів, тому підлягає стягненню з ДП “Донецька залізниця” на користь позивача.
Господарський суд визнав, що сума 110332грн.80коп. є такою, що списана без достатньої правової підстави, визнав її безпідставно набутим майном, яке підлягає поверненню, застосувавши до спірних правовідносин загальний строк позовної давності у три роки, якій передбачений статтею 257 Цивільного Кодексу України.
Дані висновки господарського суду колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає помилковими, враховуючі наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Взаємовідносини сторін щодо здійснення розрахунків по оплаті спірних перевезень врегульовані договором №Э-999555 від 17.11.2004р.
Пунктом 6.1 договору встановлено порядок вирішення спірних питань при виконання умов договору.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що залізниця несе відповідальність перед експедитором за списання сум з його особового рахунку за документами, що не мають відношення до експедитора, згідно з чинним законодавством України. У разі виявлення такого залізниця негайно відновлює неправильно списану суму на особовому рахунку експедитора та відшкодовує понесені експедитором збитки.
Відповідно п.13 Правил переадресування вантажів оплата провізних та інших платежів при переадресуванні може здійснюватись як на станції переадресування так і на станції призначення. Відповідно до п.19 Правил переадресування порожніх власних та орендованих піввагонів і контейнерів провадиться згідно з цими Правилами.
Відповідно до п.7 Правил видачі вантажів вантаж разом з накладною видається на станції призначення одержувачу після внесення ним усіх належних залізниці платежів.
Згідно пункту 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення.
Пунктом 1.3. Правил розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.
Відповідно пункту 1.9. вищевказаних Правил у тих випадках, коли станцією призначення виявлений перебір провізних платежів, останній зараховується в рахунок додаткових платежів, які виникли за даним відправленням при перевезенні. Залишок суми перебору станція призначення вказує в накладній та дорожній відомості над графою "Провізна плата". Виплата сум перебору або зарахування перебору в рахунок майбутніх платежів здійснюється фінансово-економічною службою залізниці після перевірки розміру перебору.
Однак, в порушення умов договору та положень зазначених вище Правил залізницею на станції призначення та фінансово-економічною службою залізниці дані вимоги не були дотримані.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Господарський суд визначив, що провізна плата є надмірно сплаченою, при винесенні рішення у справі застосував загальний строк позовної давності у три роки, якій передбачений ст.257 ЦК України та задовольнив позов.
Колегія суддів вважає висновок господарського суду про те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк позовної давності у три роки помилковим виходячи з наступного.
Цивільний кодексу України є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Господарський суд не звернув увагу на те, що відповідно ч.2 ст.9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Стаття 136 Статуту залізниць України передбачає, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін. Зазначений шестимісячний термін, згідно п. “ж” ч.2 ст.134 Статуту залізниць України, обчислюється з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.
У позивача, якій є стороною за договором перевезення та зазначений в залізничних накладних як платник, право на пред’явлення позову виникло з дня, наступного за датою останнього списання коштів з особистого рахунку позивача. До господарського суду позовна заява була надіслана поза межами встановленого статтями 134, 136 Статуту залізниць України строку для пред’явлення позову до залізниці.
ДП “Донецька залізниця” відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України заявила вимогу щодо застосування строків позовної давності у даній справі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що причини пропуску строку для пред’явлення позову до залізниці є поважними.
Так, ТОВ “Лемтранс” за спірними перевезеннями було платником провізної плати, однак спірні порожні вагони, які є власністю ТОВ “Лемтранс” або орендовані ним, відвантажувались різними підприємствами на адресу різних одержувачів.
Оскільки залізницею були порушені Правила розрахунків за перевезення вантажів та сума зайво списаної провізної плати не була повернена платнику, позивачу по справі, при подачі вагонів станцією призначення не було зроблено дій, зазначених Правилами, що призвело до утруднення перевірки здійснення розрахунків та правильності стягнення провізної плати, слід визнати, що склалися причини, у зв’язку з якими позивачем не були дотримані вимоги ст.136 Статуту залізниць України щодо встановленого шестимісячного строку для заявлення позову до залізниці.
В порушення вимог п.3.5 договору сторони не здійснили звірку розрахунків у встановлені договором строки, акт звірки розрахунків був підписаний 23.05.2006р.
При наявності даних обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду визнає причину пропуску строку для пред’явлення позову до залізниці про повернення зайво списаної провізної плати поважною, а строк –відновленим.
Відповідно п.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Враховуючі наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” м.Донецьк про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк 110332грн.80коп. зайво стягнутих коштів визнаються такими, що підлягають задоволенню за обставинами, які встановлені апеляційною інстанцією.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника скарги.
Керуючись ст.ст.33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 05.07.2006р. по справі № 20/125 скасувати частково.
Визнати причини пропуску строку для пред’явлення позову до залізниці про повернення зайво списаної провізної плати поважними, а пропущений строк відновленим.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” м.Донецьк про стягнення з Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк 110332грн.80коп. зайво стягнутих коштів задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лемтранс” м.Донецьк 110332грн.80коп. зайво стягнутих коштів, 1103грн.32коп. суми державного мита сплаченого при зверненні з позовною заявою, 118грн.00коп. суми інформаційно-технічних витрат по забезпеченню судового процесу.
Господарському суду Донецької області згідно з вимогами статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України “Про виконавче провадження”.
Головуючий Шевкова Т.А.
Судді: Дзюба О.М.
Стойка О.В.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС