УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22-а-20770/11 Головуючий у І інстанції
Категорія – 10.3.1 ( 1V ) Філатов К.Б.
Доповідач Карнаух В.В..
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.,
суддів – Карнаух В.В., Ляховської І.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу на постанову Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 02 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу, третя особа Міністерство праці та соціальної політики України про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу (надалі – УПФУ) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни». В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що їй, як дитині війни, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 2007 – 2009 роки відповідачем не виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у зв’язку із чим просить суд: відновити пропущений строк для звернення до суду , зобов’язати УПФУ нарахувати та виплатити на її користь недоплачену , як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за 2007-2009 роки в сумі 3088,90 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 02 грудня 2009 року позов ОСОБА_2. задоволено.
Визнано неправомірними дії УПФУ щодо відмови в перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2007 року по квітень 2009 року включно в сумі 3088,90 грн.
В апеляційній скарзі УПФУ просить постанову суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішенням Конституційного Суду України дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції; неможливість застосування відповідачем до спірних правовідносин показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та правомірність дії зазначеного показника відносно виплати допомоги особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідності до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» ; не врахування судом першої інстанції пропуску позивачем строку звернення до суду із позовом за захистом своїх прав.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту протиправної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з січня 2007 року по квітень 2009 року включно, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії позивача у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.
Колегія суддів не може повністю погодитися із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-IV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а починаючи з 09 липня 2007 року діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії позивачу, а з 22 травня 2008 року по теперішній час здійснює підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12. 2009 року, приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди неправомірною.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» .
У зв’язку з чим, доводи апеляційної скарги щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, є безпідставними, оскільки зазначена Постанова суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Визначаючи конкретний розмір щомісячної державної соціальної допомоги й зобов’язуючи відповідача виплатити його на користь позивача, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши що у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Нарахування позивачу такої допомоги є компетенцією Управління пенсійного фонду і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такої допомоги.
З викладеного вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не розраховувати суму й зазначати її в резолютивній частині ухваленого судового рішення.
Вирішуючи питання про поновлення позивачу ОСОБА_2 пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд першої інстанції, посилаючись на те, що позивач дізналась про порушення свого права лише в 2009 році, вважав строк звернення до суду не пропущеним, проте колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду.
Відповідно до ст. 99 КАС України, в діючій на той час редакції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, ст. 100 КАС України в діючій на той час редакції, передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом 12.08.2009 року (а.с. 4), тобто з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України відносно її вимог про визнання незаконними рішення та стягнення недоплаченої надбавки за 2007 рік та до 12 серпня 2008 року.
Поважних причин пропуску строку звернення до суду за захистом порушених прав позивач не надала, а відповідач в запереченнях на позов просив застосувати наслідки такого пропуску (а.с. 20).
Однак суд першої інстанції не врахував вищенаведеного й не застосував положень ст.ст. 99, 100 КАС України, дійшовши помилкового висновку про те, що позивач має право на задоволення позову в цій частині.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до УПФУ про стягнення на користь позивача конкретної суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 3088,90 грн. та зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_2. щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2007 року по 11 серпня 2008 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови , відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.
В іншій частині постанова суду не оскаржена.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 02 грудня 2009 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу, третя особа Міністерство праці та соціальної політики України про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання здійснити перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2007 року по 11 серпня 2008 року в сумі 3088,90 грн.- скасувати, прийняти нову постанову. В задоволенні цих позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: