донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.09.2006 р. справа №17/196
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Шевкової Т.А. |
суддів | Дзюби О.М., Стойки О.В., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Лопата Л.А. за дов. від 06.08.2006р., Дачковська С.Г. за дов. від 25.11.2005р., Васюткін О.І. за дов. від 17.11.2005р., |
від відповідача: | Лисенко О.В. за дов. від 02.01.2006р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 19.07.2006 року |
по справі | №17/196 (суддя Татенко В.М.) |
за позовом | Державного підприємства "Донецька залізниця" м.Донецьк |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика "Узлівська" м.Горлівка |
про | стягнення 9890грн. 64коп. |
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м.Горлівка Донецької області 9890грн.64коп. збору за зберігання вантажу.
Господарський суд Донецької області рішенням від 19.07.2006р. по справі №17/196 у задоволенні позовних вимог відмовив.
Своє рішення господарський суд мотивував тим, що позивач належними доказами не довів того, що вагони з вантажем були затримані на коліях станції призначення саме з вини відповідача, надані в підтвердження позовних вимог акти загальної форми не визнав належними доказами, які підтверджують вину відповідача у затримці вагонів з причин, які залежали від нього.
Господарський суд визнав, що надані позивачем акти про затримку вагонів не містять вказівок про конкретний час початку та закінчення затримки вагонів, також суд вважає, що позивачем невірно визначений час при розрахунку збору за зберігання вантажу, а саме розрахунок здійснений залізницею з часу отримання станцією Микитівка відповідного наказу про затримання до часу фактичного відправлення вагонів зі станції, що вважає порушенням абз.2,5 п.8 Правил зберігання вантажів, які затверджені Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000р. за №644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 866/5087.
Крім того, господарський суд визнав, що жодна з норм Статуту не надає права залізниці нараховувати та стягувати збір за зберігання вантажів у вагонах, затриманих на підходах до станції призначення, п.8 Правил зберігання вантажів, внесений до цих Правил наказом Мінтрансу від 31.01.2004р. №54 не відповідає вимогам Статуту, у зв’язку з чим з урахуванням приписів ч.2 ст.4 ГПК України при прийнятті судом рішення взагалі застосовуватися не може.
Державне підприємство “Донецька залізниця” м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2006р. у справі №17/196 скасувати, позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.
Заявник скарги вважає, що господарським судом при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, а саме, ст.3 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст.ст.6, 36, 46 Статуту залізниць України, п.п.5, 8 Правил зберігання вантажів, рішення суду винесене з порушенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору.
Заявник скарги вважає акти загальної форми належними доказами, підтверджуючими факт затримки вантажу на підходах до станції призначення.
Залізниця вважає розрахунок збору здійсненим правильно у відповідності до п.8 Правил зберігання вантажів, після закінчення терміну безоплатного зберігання.
Представник ДП “Донецька залізниця” вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м.Горлівка Донецької області просить рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2006р. у справі №17/196 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст.28-29 Закону України “Про судоустрій” та ст.101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду не відповідає вищевказаним вимогам і є таким, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Між ДП “Донецька залізниця” та ТОВ “ЦЗФ “Вузлівська” 23.09.2002р. був укладений договір №1/19 на подавання та забирання вагонів на залізничну під’їзну колію, яка належить залізниці при станції Трудова Донецької залізниці.
Відповідно до п.п.4, 5, 6 договору подача вагонів передбачалась на під’їзну колію локомотивами залізниці з розстановкою вагонів по фронтам навантаження та вивантаження із визначенням максимальної кількості вагонів, яка може одночасно здаватися залізницею та зараховуватися в користування відповідачу. Подача вагонів повинна здійснюватися за повідомленням, переданим не пізніше ніж за дві години до подачі.
Пунктом 9 даного договору визначений обов’язок відповідача здійснювати залізниці оплату за користування вагонами і контейнерами згідно Правил користування вагонами і контейнерами, а також сплачувати інші збори і плати, які повинні вноситися залізницею подекадно.
Крім того, пунктом 13 договору встановлено, що з усіх питань, які не передбачені цим договором сторони керуються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та іншими нормативно-правовими актами.
Між сторонами 29.11.2005р. було укладено договір №26005 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно пункту 2.1 даного договору відповідач зобов’язувався пред’являти залізниці місячне плани перевезень, заявки на подачу вагонів та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним, або прибувають на його адресу, пунктом 2.3 договору передбачено обов’язок відповідача здійснювати оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги.
У зв’язку з зайнятістю фронту вивантаження у вантажоодержувача ТОВ “ЦЗФ “Узлівська” 07.01.2006р. о 15год.00хв. на коліях станції Трудова накопичилось 238 вагонів з вантажем, які надійшли на адресу ТОВ “ЦЗФ “Узлівська”.
Через неможливість прийняття відповідачем вагонів з вантажем та відсутністю технічної можливості накопичування вагонів на станції призначення Трудова залізницею у відповідності до п.9 Правил користування вагонами і контейнерами видані накази №29 від 08.01.2006р. та №32 від 09.01.2006р. про затримку вагонів з вантажем, які надійшли на адресу відповідача, на підходах до станції Трудова - на станції Микитівка Донецької залізниці.
Актами загальної форми ГУ-23а №№30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, які складені працівниками станції Микитівка підтверджується факт затримки 32 вагонів з вантажем.
Актами загальної форми №№123, 127 від 09.01.2006р., №№135,137 від 10.01.2006р., №№ 154, 155 від 11.01.2006р., № 168, 169, 178, 186 від 12.01.2006р., № 187, 188, 189, 198, 199, 200 від 13.01.2006р., №№ 201, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 216 від 14.01.2006р., №№219, 220 від 15.01.2006р. підтверджено факт зайнятості під’їзних колій станції Трудова, в зв’язку з чим вагони, які надходили на адресу відповідача не могли бути подані на дані колії станції призначення Трудова.
В зв’язку з затримкою вагонів з вантажем та зберіганням їх на коліях станції Микитівка залізницею за накопичувальною карткою №170142 нарахований збір за зберігання вантажу у сумі 9890грн.64коп. (з урахуванням податку на додану вартість), дана картка підписана представником відповідача із застереженням, відповідач від оплати нарахованої суми збору за зберігання вантажу відмовився.
Предметом спору є стягнення збору за зберігання вантажу, якій нарахований залізницею у зв’язку з затримкою 32 вагонів на станції Микитівка з причин які залежали від відповідача, а саме зайнятістю фронтів навантаження-вивантаження.
Згідно умов договору про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надання залізницею послуг від 29.11.2005р. №26005 передбачено надання залізницею відповідачу послуг на станції Трудова Донецької залізниці.
В пункті 6 договору про подачу та забирання вагонів №1/19 на залізничній під’їзній колії, яка належить залізниці при станції Трудова Донецької залізниці від 23.09.2002р. сторони визначили максимальну кількість вагонів, які одночасно однією партією здаються залізницею та зараховуються в користування відповідачу.
Згідно умов договору №1/19 від 23.09.2002р. на подавання та забирання вагонів та Техніко-Розпорядчого акту станції Трудова форми ДУ-41 для здійснення маневрової під’їзної роботи по обслуговуванню відповідача використовуються колії № 1, 3, 6 із місткістю 119 вагонів.
Із даних довідки зайнятості колій станції Трудова вагонами, які прибули на адресу ТОВ “ЦЗФ “Узлівська”, яка складена на підставі станційних графіків на момент отримання наказів із залізниці вбачається те, що у залізниці не малось технічної можливості накопичення вагонів на станції Трудова, а саме 08.01.2006р. знаходилось 179 вагонів при вместимості колій 119; 09.01.2006р. знаходилось 122 вагони.
Ці обставини підтверджені наданими документами –витягом з книги закріплення вагонів гальмовими башмаками, довідкою фактичної зайнятості колій станції Трудова, актами загальної форми про зайнятість фронтів вивантаження.
Внаслідок даних причин вагони, які прибували на станцію Микитівка для подачі їх на станцію Трудова на адресу відповідача не могли бути подані у зв’язку із зайнятістю під’їзних колій ТОВ “ЦЗФ “Вузлівська”.
Станцією Микитівка службі перевезень Донецької залізниці були направлені повідомлення №№1-11 про неможливість відправляти вагони відповідачу через зайнятість приймально-відправочних колій станції Трудова.
В зв’язку з неприйманням вагонів ТОВ ЦЗФ “Узлівська” состави призначенням станція Трудова були затримані на станції Микитівка на підходах до станції Трудова згідно наказів №29 від 08.01.2006р., №32 від 09.01.2006р.
Факти затримки вагонів підтверджено актами про затримку вагонів, акти містять відмітку про направлення повідомлення про передачу наказу про затримку вагонів.
В матеріалах справи знаходяться телефонограми станції Микитівка про повідомлення станції Трудова щодо затримки вагонів, які слідують на адресу відповідача (а.с. №№66-83).
При наявності даних обставин, слід визнати, що затримка вагонів оформлена актами форми ГУ-23, в яких визначений час затримки, факт зайнятості фронтів вивантаження ТОВ “ЦЗФ “Вузлівська” підтверджений актами загальної форми станції Трудова, які складені у відповідності до вимог п.8 Правил зберігання вантажів, п.3 Правил складання актів, а дії залізниці по затримці вагонів відповідали вимогам п.п.9,10 Правил користування вагонами і контейнерами.
На підставі наведеного, висновок господарського суду про недоведеність факту затримки вагонів наданими документами і оформлення затримки вагонів з порушенням вимог Правил зберігання, Правил користування вагонами і контейнерами та Правил складання актів є помилковим.
У відповідності зі статтею 3 Закону України “Про залізничний транспорт” законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України “Про транспорт”, цього Закону, Статуту залізниць України та інших актів законодавства України.
Згідно статті 46 Статуту залізниць України одержувач зобов’язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби, за зберігання вантажу на станції призначення понад встановлений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно ч.1 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України Правила перевезення конкретизують передбачені Статутом положення, які регламентують участь та обов’язки сторін у процесі перевезення вантажів.
Відповідно до п.5 Правил зберігання вантажів, (які затверджені Наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. за № 644) якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статут залізниць України, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно п.8 вищевказаних Правил збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо). При цьому термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами залізниці з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача- з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при затримці –з моменту затримки.
На підставі наведеного колегія суддів вважає, що позивачем обґрунтовано згідно Правил з моменту початку затримки обчислюється термін безоплатного зберігання вантажу, після закінчення цього терміну –сплачується збір за зберігання.
Відповідно п.9 Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені Наказом Міністерства транспорту №113 від 25.02.199р., про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ.
Відповідно п. 10 Правил користування вагонами і контейнерами облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.
Оскільки затримка вантажу на підходах до станції призначення оформлена залізницею документами, складеними у відповідності до вимог п.п.9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, в яких обумовлені причини затримки вагонів з вини вантажовласника, відповідача по справі, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що наданими доказами підтверджений факт затримки вагонів з причин, які залежали від відповідача, нарахування збору за зберігання вантажу здійснено у відповідності до п.8 Правил зберігання вантажів, п.п.2.1, 2.3, 2.5, 2.6, 2.8 Розділу 2 Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу України від 15.11.1999р. №551, Розпорядження Укрзалізниці від 05.04.2005р. №ЦЗМ-10/736, тому позовні вимоги по стягненню збору за зберігання вантажу у сумі 9890грн.64коп. (з ПДВ) визнаються доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючі вищенаведене колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, про те, що рішення господарського суду від 19.07.2006р. про відмову у задоволенні позову про стягнення збору за зберігання вантажу у сумі 9890грн.64коп. не відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та прийнято з порушенням статті 129 Статуту залізниць України, п.п.5, 8 Правил зберігання вантажів, п.п.9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, тому підлягає скасуванню, позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м.Горлівка Донецької області 9890грн.64коп. –задоволенню, апеляційна скарга Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2006р. справі № 17/196 задовольнити.
Рішення господарського суду Донецької області від 19.07.2006р. у справі № 17/196 скасувати.
Позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м.Горлівка Донецької області 9890грн.64коп. збору за зберігання вантажу задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м.Горлівка Донецької області на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” м.Донецьк 9890грн.64коп. збору за зберігання вантажу, 102грн.00коп. суми державного мита, сплаченого при звернені з позовною заявою, 118грн.00коп. суми оплати інформаційно-технічних витрат по забезпеченню судового процесу, 51грн.00коп. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
Господарському суду відповідно до статті 117 Господарського процесуального кодексу України видати наказ, якій відповідає вимогам до виконавчого документу, встановленим Законом України “Про виконавче провадження”.
Головуючий Шевкова Т.А.
Судді: Дзюба О.М.
Стойка О.В.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС