донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
07.08.2006 р. справа №8/96пн
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Стойки О.В. |
суддів | Дзюби О.М., Шевкової Т.А., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Радомська О.В. за довіреністю, |
від відповідача: | не з'явився Лаврова Т.О. за довіреністю Краснов О.В. за довіреністю , |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрінг" м.Донецьк |
на постанову (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 04.07.2006 року |
по справі | №8/96пн |
за позовом | 1)Державного підприємства "Шахтоуправління "Червона Зірка" м. Донецьк |
до | Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" м.Донецьк 2).Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРІНГ" м. Донецьк; 3). Товариства з обмеженою відповідальністю Банку "Фінанси та Кредит" в особі Донецького регіонального управління м.Донецьк |
про | спонукання виконати дії, визнання права повного господарського відання, визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації права власності та обмежень речових прав |
В С Т А Н О В И В:
У травні 2006р. до господарського суду Донецької області звернулось Державне підприємство "Шахтоуправління "Червона Зірка" м. Донецьк (позивач) із позовом до Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька" м. Донецьк (відповідач 1) про зобов»язання відповідача зареєструвати право власності на нежитлове приміщення будинку культури ім. Горького загальною площею 3029,3 кв.м, розташованого за адресою м.Донецьк вул. Будьонівських партизан 7а та видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.
В процесі розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги та просив визнати право повного господарського відання на нежитлове приміщення будинку культури ім. Горького загальною площею 3029,3 кв.м, розташованого за адресою м.Донецьк вул. Будьонівських партизан 7а за позивачем, зобов»язати відповідача зареєструвати право повного господарського відання на зазначене приміщення та видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, визнати недійсним іпотечний договір №11 И/0206 між ТОВ «СПРІНГ»та ТОВ Банк «Фінанси та Кредит»(наступна іпотека) від 27.02.2006р., скасувати державну реєстрацію обмежень речових прав на спірне нерухоме майно, зареєстроване на підставі іпотечного договору №11 И/0206 між ТОВ «СПРІНГ»та ТОВ Банк «Фінанси та Кредит»(наступна іпотека) від 27.02.2006р.
Ухвалою від 09.06.06р. до участі у справі у якості відповідачів було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "СПРІНГ" м. Донецьк (відповідач 2) та Товариство з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та Кредит" в особі Донецького регіонального управління м.Донецьк (відповідач 3).
Рішенням господарського суду Донецької області від 04.07.2006 р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Відповідач 2, не погодившись з прийнятим рішенням суду, подав апеляційну скаргу в якої просить скасувати рішення господарського суду. Свої вимоги заявник мотивував тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, судом не надано оцінки всіх обставин та доказів по справі. Також надав пояснення в яких вважає, що іпотечній договір укладений правомірно, оскільки спірне майно знаходилось у його власності на момент укладання зазначеного договору.
Відповідач 3 підтримав доводи відповідача 2, пояснивши, що він є добросовісним набувачем спірного майна.
Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідач 1 надав до судового засідання клопотання про розгляд справи у його відсутності, яке судовою колегією задоволено.
Відповідач 2 заявив усне клопотання про витребування у відповідача 1 відомостей про реєстрацію за відповідачем 2 права власності на спірне приміщення на момент укладання іпотечного договору, яке судовою колегією не задоволено у зв»язку з недоцільністю, оскільки учасниками процесу цей факт не заперечується. Відповідно до ст. 101 ГПК України подання зазначеного клопотання не обгрунтовано.
Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 08.10.2004р., відповідно до якого позивач передає, а відповідач приймає у власність нежиле приміщення будинку культури ім. Горького, загальною площею 3029,3 кв.м, розташованого за адресою м.Донецьк вул. Будьонівських партизан 7а.
На підставі вказаного Договору за відповідачем 2 відповідачем 1 було зареєстровано право власності 12.10. 04р. за реєстровим номером № 8636 у реєстровій книзі 25в.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.05р. частково скасовано рішення господарського суду від 24.06.05р. по справі №10/51 пд, та визнано недійсним зазначений Договір купівлі-продажу та відповідача 2 зобов»язано повернути позивачу спірне приміщення. Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.06р. зазначена постанова господарського суду залишена без змін.
Між відповідачем 2 та відповідачем 3 був укладений іпотечний договір №11 И/0206 (наступна іпотека) від 27.02.06р. за умовами якого відповідач 2 в забезпечення виконання своїх зобов»язань за Договором про відновлювальну кредитну лінію №19/2006 від 27.02.06р. передає відповідачу 3 будинок палацу культури ім.Горького.
За приписами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Постанова Донецького апеляційного господарського суду від 25.08.05р. набрала законної сили з дня ії прийняття, таким чином, Договір купівлі-продажу є недійсним з моменту його укладання та відповідач 2 з 25.08.05р. не мав права укладати іпотечний договір та передавати спірне приміщення відповідачу 3.
За приписами ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, з моменту визнання судом апеляційної інстанції недійсним Договору купівлі-продажу, спірне приміщення є власністю Верховної Ради України та на праві повного господарського відання належить позивачу.
Відповідно до ст.37, 48 Закону України «Про власність»до права повного господарського відання застосовуються правила про право власності, якщо інше не встановлено законом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності здійснюється судом або третейським судом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, визнавши за позивачем право повного господарського відання за спірним приміщенням.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до вимог ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Позивач є заінтересованою особою у визнанні іпотечного договору недійсним, так як спірне майно знаходиться у нього на праві повного господарського відання. Оскільки на момент укладання спірного іпотечного договору відповідач 2 вже не був власником спірного приміщення, не мав права володіти, користуватися та розпоряджатися спірним приміщенням тому є вірним висновок суду про визнання недійсним іпотечного договору.
Посилання відповідача 2 на Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за № 5033020, як на підтвердження права власності на спірне майно, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки з моменту визнання недійсним вказаного Договору купівлі-продажу у судовому порядку відповідна реєстрація прав власності за відповідачем 2 є безпідставною.
Факт подальшого оскарження постанови апеляційного господарського суду відповідачем 2 також не доводить наявність права власності останнього на спірне приміщення на момент укладання іпотечного договору, оскільки постанова апеляційного господарського суду відповідно до ст. 105 ГПК набирає законної сили з дня ії прийняття.
Доводи скарги про зупинення 18.11.05р. виконавчого провадження №10/51пд від 25.08.05р. до теперішнього часу, також не мають правового значення для обов»язковості вищевказаного рішення суду.
В обгрунтування інших позовних вимог позивач посилається на той факт, що відповідач 1 листом №ф/1331 від 16.05.06р. відмовив йому у проведенні технічної інвентаризації та отриманні витягу з реєстру спірного нерухомого майна на підставі того, що право власності на зазначене приміщення зареєстроване за відповідачем 2, відповідно до Договору купівлі-продажу.
За приписами ст.ст. 17,19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав. Підставою для державної реєстрації прав, які посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Вимоги про спонукання відповідача 1 провести реєстрацію права повного господарського відання позивача на зазначене приміщення та видати витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно Господарським судом також задоволені правомірно, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.
За приписами п. 3.9. «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно»у разі переходу права власності на нерухоме майно, яке вже зареєстроване в Реєстрі прав, реєстратор при реєстрації прав на це майно одночасно скасовує попередній запис щодо права власності на це майно. З огляду на назначені приписи Положення, суд обгрунтовано задовольнив вимоги позивача про скасування за відповідачем 2 права власності на спірне нежиле приміщення.
Отже посилання відповідача 2 на не надання судом першої інстанції при прийнятті оскаржуємого рішення належної оцінки всіх обставин та доказів справи є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2006 року у справі №8/96пн ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на відповідача 2 по справі.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Донецької області від 04.07.2006 року у справі №8/96пн залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПРІНГ" м. Донецьк –без задоволення.
Головуючий Стойка О.В.
Судді: Дзюба О.М.
Шевкова Т.А.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС