СПРАВА №2-1506/2007

ЗАОЧНЕ       РІШЕННЯ ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

17 липня 2007 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Горчакової О. І., за участю секретаря - Перестороніної О. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області цивільну справу за позовною заявою Акціонерної компанії «Харківобленерго» у особі начальника Лозівського районного відділення енергозбуту АК «Харківобленерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення оплати за договором купівлі-продажу отриманої товарної продукції та судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду 26 червня 2007 року з позовом до відповідачів про стягнення оплати за договором купівлі-продажу отриманої товарної продукції та судових витрат, посилаючись на те, що згідно відкритого особистого рахунку за № НОМЕР_1 на підставі договору про користування електричною енергією, побутовий абонент ОСОБА_1зі своєю родиною використовували електроенергію для власних побутових потреб за адресою: АДРЕСА_1. Однак, станом на 16 червня 2007 року заборгованість по сплаті за використану електричну енергію склала 262 гр. 97 коп. У відповідності з пунктами 19 та 20 «Правил користування електричною енергією для населення» і пунктів 1 та 11 Договору про користування відповідачі були зобов'язані щомісячно проводити оплату за використану ними електроенергію не пізніше 10 числа наступного місяця, або в термін, вказаний у платіжному документі Лозівського РВЕ АК «Харківобленерго». Від відповідачів не надходило заяв про складання графіку щодо погашення заборгованості або відстрочки встановленого терміну сплати за використану електроенергію. Довідки, що підтверджують неплатоспроможність відповідачів, не надавались. На вищезазначену суму відповідачам було заявлено претензію у вигляді рахунку, яка залишилась без задоволення. Стаття 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначає повноваження органів державного управління у галузі встановлення і застосування цін (тарифів). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. за № 1548 та у відповідності до статей 12, 17 Закону України «Про електроенергетику», забезпечення проведення цінової та тарифної політики в електроенергетиці відноситься до компетенції Національної комісії регулювання енергетики (НКРЕ) України. Відповідачі, відповідно до статті 1 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року № 575/97-ВР, є споживачами енергії, що використовують її для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю. У зв'язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду і просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2на користь «Харківобленерго»: заборгованість за використану електроенергію в сумі 262 грн. 97 коп.; витрати по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у судах у сумі 30 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 51 грн. 00 коп..

2

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, прохав задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання судових повісток, заперечень на позов вони не надали.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1уклала з позивачем 12 лютого 2006 року Договір № НОМЕР_1 про користування електричною енергією (а.с. 9-10). Згідно п. 28 Договору - він укладений на три роки, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не висловила наміру внести до нього зміни або доповнення. Пунктом 18 Договору передбачено: «У разі заборгованості, що існує на час укладення договору, сторони погоджують графік її погашення за умови обов'язкової оплати поточних платежів. Заборгованість станом на 12.01.06 відсутня» (а. с. 9-12).

Представник позивача надав до суду довідку про розрахунки за спожиту електроенергію абонента № НОМЕР_1 ОСОБА_1 яка мешкає за адресою АДРЕСА_1. Згідно цієї довідки станом на 16.06.2007 заборгованість становить 262 грн. 97 коп. (а.с. 6, 7-8).

Інших доказів, які б свідчили про договірні зобов'язання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2перед позивачем, останнім до суду не надано.

Суд з'ясував у представника позивача, що відповідачам не було направлене повідомлення про відключення електроенергії за заборгованість; не направлялась і претензія або повідомлення про заборгованість; що відповідач ОСОБА_2не перебував і не перебуває у договірних відносинах про користування електроенергією з позивачем.

Згідно довідки абоненту (а.с. 7), наданої позивачем, від 16.06.2007, поточний борг абонента ОСОБА_1 складає 262, 97 грн.; з цієї довідки вбачається, що 20.12.2006 року абонент відключений від електроенергії і споживання електроенергії з цього періоду відсутнє.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що договір на користування електричною енергією, відповідно до його умов, позивач уклав з ОСОБА_1 Зазначене вказує на те, що відповідно до абзацу другого ч. 1 Правил користування електричною енергією для населення (далі по тексту - Правила), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 - правила обов'язкові для виконання всіма споживачами і енергопостачальниками незалежно від форми власності. Пунктом 3 Правил визначено, що споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником. Споживачем по договору користування електричною енергією, з одного боку, є саме ОСОБА_1. Посилання позивача на сумісне користування електричною енергією, а значить - обов'язок нести солідарну відповідальність по відшкодуванню заборгованості на користь АК «Харківобленерго», є необгрунтованим.

В силу ч.І ст. 626 ЦК України: «1.Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.». Статтею 629 ЦК України передбачено: «1. Договір є обов'язковим для виконання сторонами».

В силу статті 714 ЦК України: «1. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати   другій   стороні   (споживачеві,   абонентові)   енергетичні   та   інші   ресурси,

3

передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

2.  До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір

поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

3.   Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору

постачання енергетичними та іншими ресурсами».

Зазначене вказує на те, що фактично договірні відносини існують між позивачем та ОСОБА_1, саме ці сторони взяли на себе права і обов'язки.

Посилання представника позивача на довідку з місця проживання про відомості зареєстрованих у АДРЕСА_1(а. с. 5), як на доказ сумісного користування електроенергією і на обов'язок, згідно ст. 64, ст. 67, ст. 68 ЖК України, солідарно нести відповідальність по відшкодуванню заборгованості на користь позивача не є безспірними і не мають правового значення для справи, бо не містять відомостей про договірні взаємовідносини позивача та відповідача ОСОБА_2

Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості в солідарному порядку тобто - субсидіарної відповідальності згідно зі ст. 619 ЦК України, а саме з відповідача ОСОБА_2 Відповідач ОСОБА_1 має право на зворотну вимогу (регрес) - звернення з позовом до фактичних користувачів електричною енергією, коли такі будуть встановлені.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом установлено, що позивач поніс судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 51 грн. (а.с.1) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ судами у розмірі ЗО грн. (а.с. 2). Понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 213-215, 209, 212, 218, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 541, 543, 611, 623, 714 ЦК України, ст.27 Закону України „Про електроенергетику", суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерної компанії «Харківобленерго» у особі начальника Лозівського районного відділення енергозбуту АК «Харківобленерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2про стягнення оплати за договором купівлі-продажу отриманої товарної продукції та судових витрат -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АК «Харківобленерго» заборгованість за використану електричну енергію в сумі 262 грн. 97 коп. (двісті шістдесят дві грн. 97 коп.), стягнену суму перерахувати на розрахунковий рахунок № 260323012307 у філії ХОУ ВАТ «ДОБУ», МФО 351823, код ЄДРПОУ 00131954.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.(тридцять гривень) та перерахувати на розрахунковий рахунок №260056047 в ХОД «Райффайзен Банк Аваль» м.Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 00131954.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерної компанії „Харківобленерго" витрати по справі (державного мита) судового збору в сумі 51 грн. (п'ятдесят одна гривеня) та перерахувати на розрахунковий рахунок №260056047 в ХОД «Райффайзен Банк Аваль» м.Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 00131954.

4

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.