ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.11 Справа № 17/76пд/2011.
За позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області
до Церкви Євангельських Християн Баптистів, м. Лисичанськ Луганської області
про розірвання договору про спільну діяльність
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про розірвання договору про спільну діяльність від 06.09.2010, укладеного між Церквою Євангельських Християн Баптистів та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1.
Відповідач витребувані судом документи не надав, явку повноважних та компетентних представників у судові засідання 14.06.2011, 23.06.2011 та 11.07.2011 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п. 19)… дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затв. наказом ВГСУ від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місце-знаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.
Про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
в с т а н о в и в:
Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач у справі), як Стороною-2 та Церквою Євангельських Християн Баптистів (відповідач у справі), як Стороною-1 був укладений договір про спільну діяльність від 06.09.2010 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого, сторони зобов'язалися шляхом об’єднання своїх зусиль та майна, знань, навичок та вмінь, а також репутації спільно діяти з метою задоволення релігійних потреб віруючих Євангельського Баптистського віросповідання, їх духовного зростання.
Згідно пункту 2 Договору, однією з цілей спільної діяльності є спільне користування будівлею церкви та приналежними спорудами, які забезпечують виконання Статутних завдань Сторін і знаходиться за адресою м. Лисичанськ, вул. Ленінградська, 97 та належить Стороні-1 на праві власності, загальною площею 924 кв.м.
Пунктом 3 Договору встановлено, що для досягнення цілей, визначених цим
Договором, Сторона-1 передає Стороні-2 у користування будівлю церкви та приналежні споруди, які належать їй на праві власності, і знаходиться за адресою м. Лисичанськ, вул. Ленінградська, 97.
Пунктом 4 Договору передбачено, що для досягнення цілей, визначених цим Договором, Сторона-2 здійснює організацію духовно-повчальних, біблійних та інших зібрань у церкві, проведення проповідей Євангелія, вивчення Біблії, богослужінь, релігійних обрядів та церемоній в приміщенні церкви.
На виконання умов Договору відповідач передав у спільне користування позивачу будівлю церкви та приналежні споруди, що знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Ленінградська, 97, загальною площею 924 м2, які забезпечили досягнення мети Договору.
06.09.2010 був складений відповідний акт прийому-передачі будівлі церкви та приналежних споруд, що знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Ленінградська, 97, загальною площею 924 м2, за яким відповідач передав позивачу у спільне користування вказане майно (а.с.7).
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що листом від 01.03.2011 звернувся до відповідача з вимогою надати всі правовстановлюючі документи, які підтверджують, що відповідач є законним власником нерухомого майна - будівлі церкви та приналежні споруди загальною площею 924 кв.м., що розташована за адресою: м. Лисичанськ, вул. Ленінградська, 97, однак, відповідачем відповіді на лист надав, що, на думку позивача, створило обґрунтовані сумніви стосовно наявності у відповідача права власності на вищевказане нерухоме майно - будівлю церкви та приналежні споруди.
Виникнення вказаних сумнівів позивач вважає істотною зміною обставин, якими він, керувався під час укладення Договору, що згідно з положеннями ст.652 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору.
На підставі вищевикладеного та з огляду на незгоду Відповідача достроково розірвати спірний договір про спільну діяльність позивач звернувся до суду з позовом про його примусове розірвання.
Відповідач у жодне судове засідання не прибув, доводів позивача, вказаних у позовній заяві, не оспорив.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 ГК України, де, зокрема, зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Положеннями статті 188 Господарського кодексу України регламентовано наступний порядок зміни та розривання господарських договорів: сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Позивачем до матеріалів справи надано лист від 01.03.2011, згідно якого він вимагає від відповідача надання правовстановлюючих документів на будівлю церкви та приналежні споруди, що розташована за адресою: м. Лисичанськ, вул. Ленінградська, 97. У разі ненадання таких документів, позивач повідомляє про намір звернутись до суду з вимогою про дострокове розірвання Договору.
Проте, на вимогу суду позивачем не надано належних доказів звернення до відповідача про розірвання Договору, оскільки до вказаного листа не надано доказів його надсилання чи вручення відповідачу, а також вказаний лист не містить власне пропозиції про розірвання Договору.
Позивач наполягає на розірванні Договору посилаючись на положення ст. 652 Цивільного кодексу України.
Норми статті 652 Цивільного кодексу України, що регламентує зміну або розірвання договору у зв’язку з істотною зміною обставин, передбачають, зокрема, наступне:
1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний , а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У суду відсутні правові підстави розірвання договору на підставі вказаної норми, оскільки у спірній ситуації відсутні одночасно всі умови, визначені в наведеній статті.
Як було встановлено при розгляді справи, будівля церкви та приналежні споруди загальною площею 924 кв.м., що розташована за адресою: м. Лисичанськ, вул. Ленінградська, 97, належить на праві власності відповідачу, яке зареєстровано за ним на підставі договору купівлі-продажу від 27.08.1999.
Вказана інформація на запит суду була надана Лисичанським КП «Бюро технічної інвентаризації»листом № 225 від 04.07.2011 (а.с.29).
Таким чином, відсутні фактичні обставини та нормативно визначені підстави розірвання Договору, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити повністю, з віднесенням судових витрат на позивача згідно зі ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 15.07.2011.
Суддя О.С. Фонова