ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.06.11 р.                                                                                 Справа № 2/116                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту „УКРРІЧТРАНСПРОЕКТ”, м. Київ  

до відповідача: Комунального підприємства „Міське управління капітального будівництва”, м. Маріуполь

про: стягнення 19107,41грн.

За участю

представників сторін:

від позивача:        ОСОБА_1 – за довір.

від відповідача:   ОСОБА_2. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інститут річкового транспорту „УКРРІЧТРАНСПРОЕТК”, м. Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Міське управління капітального будівництва”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 17985,20грн., індексу інфляції в розмірі 593,51грн., 3% річних в розмірі 85,73грн., пені в розмірі 442,97грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору підряду № 07/04/1288 від 08.02.2007р., акти приймання № 28. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 20, 147, 174, 175, 324 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд ВСТАНОВИВ:

08.02.2007р. між ВАТ „Металургійний комбінат ім.. Ілліча” (Платник), Комунальним підприємством „Міське управління капітального будівництва” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Проектно-вишукувальний і конструкторсько-технологічний інститут „Річтранспроект”, правонаступником якого є позивач (Підрядник) був укладений договір № 07/04/1288.

За цим договором Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робочого проекту „Розчищення русла річки Кальчик у м. Маріуполь. Коригування розчищення на ділянках 9(ПК199-ПК210) і 10 (ПК224-ПК236)”.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що результати виконаних робіт з даного договору оформлюються відповідним актом здачі-приймання виконаних робіт.

Розділом 2 „Ціна і порядок розрахунків за договором” встановлено, що вартість підрядних робіт складає 52836,00грн.

До початку виконання підрядних робіт Платник перераховує Замовникові, а останній перераховує Підрядчикові аванс у розмірі 50% від обсягу коштів бюджетного фінансування.

Остаточний розрахунок за виконані роботи виконується Замовником на підставі підписаних між Замовником і Підрядником актів здачі-приймання виконаних робіт з утриманням авансу й одержання необхідних погоджень і позитивного експертного висновку.

Відповідно до п. 3.1. договору наступного дня після виконання робіт, зазначених у пункті 1.1. даного Договору Підрядчик повідомляє замовника про закінчення робіт. У випадках згоди Замовника на прийом виконаних робіт, між Підрядником і Замовником складається і підписується Акт про приймання робіт, що є з моменту його підписання невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 7.1. договору визначено, що останній набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов’язань.

Як видно з матеріалів справи позивач умови договору виконав належним чином, що підтверджується зокрема, актом № 28 здачі – приймання науково-технічної (проектної) продукції, згідно договору № 07/04/1288 від 08.02.2007р., який підписаний та скріплений печатками сторін без зауважень. В останньому абзаці вказаного акту зазначено „належить перерахувати по акту: 36985,20грн.”.

Всього по договору № 07/04/1288 від 08.02.2007р. відповідачем були виконані роботи на загальну суму 52836,00грн.

За виконані роботи позивачем виставлялися рахунки, а саме:

- № 22 від 08.02.2007р. на суму 15850,80грн.;

- № 24 на суму 19341,90грн.;

- № 25 на суму 17643,30грн.

Відповідач за виконані послуги по договору № 07/04/1288 від 08.02.2007р. розрахувався в сумі 34850,80грн., що підтверджується випискою банку від 07.03.2008р. на суму 19000грн. (оплата за робоч. проект по рахунку № 24 від 25.02.2008р. акт № 28 дог. 07/04/1288 від 08.02.2007р.), банківською випискою від 23.03.2007р. на суму 15850,80грн. (аванс на раб.проект по рах. № 22 від 08.02.2007р. дог. 07.04.1288 від 08.02.2007р.).

Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 17985,20грн., що підтверджено матеріалами справи та спростовано відповідачем.

Проте, вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

За приписами ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі робіт за умов, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника – достроково.   

Загальні умови виконання зобов’язань визначені нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи з матеріалів справи позивачем було належним чином виконання зобов’язання з виконання підрядних робіт у лютому 2008р.

Що стосується виконання відповідачем зобов’язань по оплати виконаних робіт, то такі зобов’язання відповідачем виконані не в повному обсязі, а саме не оплачені виконані роботи в сумі 17985,20грн.

Виходячи з п. 2.4. договору відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок за виконані роботи на підставі підписаного між Замовником та Підрядником актів здачі-приймання виконаних робіт, тобто за виконані позивачем роботи, відповідач у будь-якому разі повинен був розрахуватися у лютому-березні 2008р.

Крім, суд приймає до уваги той факт, що у акті № 28 за лютий 2008р. зазначено – „Належить п5ерерахувати по акту 36985,2грн.” Тобто, така фраза у акті здачі-приймання продукції, розцінюється судом, як вимога про оплату.    

Оскільки відповідачем виконані роботи своєчасно оплачені не були, позивач довідався про порушення його права та про особу, що порушила таке право, саме у лютому – березні 2008р. - строк, з якого починається перебіг строку позовної давності.

Таким чином, для пред’явлення вимог про стягнення заборгованості у сумі 17985,20грн., позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, оскільки, право на відповідний позов виникло у позивача ще у лютому-березні 2008р.   

Із змісту ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність –це встановлений законом строк, у межах якого особа, право якої порушено, може вимагати примусове здійснення або захисту свого цивільного права або інтересу шляхом звернення із позовною заявою до суду.

Нормами ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Із матеріалів справи вбачається, що позов поданий до суду після закінчення строку позовної давності, оскільки позовна заява надійшла до господарського суду Донецької області 28.04.11р., про що свідчить вхідний штамп № 02-38\3941, а право на пред’явлення вимог щодо стягнення боргу у позивача виникло ще у лютому-березні 2008р.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у прозові. Якщо суд вважає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ст. 267 ЦК України).

Посилання позивача на той факт, що останнім не пропущений строк позовної давності, оскільки 17.01.2011р. позивач направив вимогу про сплату заборгованості, а отже початок перебігу строку позовної давності починається з 27.01.2011р. судом до уваги не приймається з огляду на наступне.

Позивачем до матеріалів справи надані рахунки, зокрема № 22 від 08.02.2007р. на суму 15850,80грн., № 24 на суму 19341,90грн. та № 25 на суму 17643,30грн., доказів виставлення таких рахунків позивачем до матеріалів справи не надано.

Однак, як видно з матеріалів справи, а саме виписок банку відповідачем здійснювалася   оплата виконаних у робіт у березні 2007р. та у березні 2008р. з посиланням, саме на виставлені рахунки.

Тобто, за висновками суду позивачем були виставлені рахунку на оплату у будь-якому разі у березні 2008р., то б то у березні 2008р. позивач пред’явив вимогу про оплату виконаних робіт.

З огляду на викладене посилання позивача є безпідставними та судом до уваги не приймаються.    

Таким чином, враховуючи вказані норми закону та оскільки відповідачем до прийняття рішення по справи було зроблено заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давнини, відсутні підставі для задоволення позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 442,97грн., 3% річних в розмірі 85,73грн., індексу інфляції в розмірі 593,51грн., то суд виходить з наступного.

Приписами ст. 266 ЦК України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

З огляду на те, що судом встановлено, що строк для пред’явлення позовної вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 17985,20грн. сплив то й підстави для задоволення вимог щодо стягнення пені в розмірі 442,97грн., 3% річних в розмірі 85,73грн., індексу інфляції в розмірі 593,51грн. відсутні у зв’язку з пропуском строку позовної давності. З приводу зазначеного суд відмовляє у задоволенні вимог, щодо стягнення пені в розмірі 442,97грн., 3% річних в розмірі 85,73грн., індексу інфляції в розмірі 593,51грн.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем пропущено строк позовної давності, то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

                                                    ВИРІШИВ:

          У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Український проектно-вишукувальний та конструкторсько-технологічний інституту річкового транспорту „УКРРІЧТРАНСПРОЕКТ”, м. Київ до Комунального підприємства „Міське управління капітального будівництва”, м. Маріуполь про стягнення заборгованості в розмірі 17985,20грн., індексу інфляції в розмірі 593,51грн., 3% річних в розмірі 85,73грн., пені в розмірі 442,97грн. – відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення.

Суддя                                                               Мартюхіна Н.О.           

Повний текст рішення складно та підписано 25.06.2011р.