ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 р. Справа № 2а/0470/3008/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від позивача
Від відповідача Комбаров О.Ю., Сухоребрий А.А.
Москаленко Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комінцентр-Сервіс ЛТД»про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна у розмірі 224302 грн. 13 коп., -
ВСТАНОВИВ:
16.03.2011р. Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комінцентр-Сервіс ЛТД»та просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків –Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Комінцентр-Сервіс ЛТД»у розмірі 224 302 грн. 13 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що станом на 28.02.2011р. відповідач має заборгованість у сумі 224 302 грн. 13 коп., а саме: 27122,37 грн. –заборгованість з податку на прибуток;1727,60 грн. заборгованість з податку юридичних осіб-власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів основного платежу (та 5,17 грн. –несплаченої пені); 193 422,17 грн. –заборгованість з земельного податку основного платежу ( та 2024,82 грн. –несплаченої пені). Зазначені податки відповідачем декларувались самостійно у деклараціях за результатами його господарської діяльності за період з 2009-2010р.р. На виконання Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на час виникнення податкового боргу) податковим керуючим було складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 09.10.2009р. № 17127/10/24-034 (транспортних засобів) ТОВФ «Комінцентр-Сервіс ЛТД». Вищенаведене майно зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 23.04.2009р. Також, податковим керуючим було складено акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 12.02.2010р. № 019/10/24-046 (адміністративно-виробнича будівля та земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 155А)- ТОВФ «Комінцентр-Сервіс ЛТД». Вказане майно зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 15.02.10р. З метою погашення податкового боргу, відповідачу податковою інспекцією направлялись перша податкова вимога від 05.03.2009р. № 1/595 та 09.04.09р. була сформована друга податкова вимога № 2/865, які були направлені відповідачеві та отримані представником підприємства. Однак на протязі 2009-2011рр. підприємством ніколи податковий борг повністю не був погашений, а законодавством не передбачено формування податкових вимог на новостворений податковий борг у зв’язку з чим позивач на підставі ч.2, 3 п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України просить надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача на вимогу суду письмових заперечень на позов не надав, у судовому засіданні проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні посилаючись на те, що підприємством вчиняються заходи щодо погашення податкового боргу, а саме: 01.02.2011р. підприємством надано до податкової інспекції графік погашення заборгованості, яка виникла до 01.01.2011р. по податку на землю в сумі 173478 грн. 36 коп. та у березні 2011р.- травні 2011р. підприємством частково здійснювались платежі до бюджету з податку на прибуток та з податку на землю, що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями. При цьому, представник відповідача зазначає, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду наявна справа № 2а/6870/10/0470 за позовом податкової інспекції до відповідача про стягнення податкового боргу несплаченого за 2009-2010р.р. Рішення судом у даній справі ще не прийнято.
У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про зупинення провадження у цій справі до набранням законної сили рішення у вищенаведеній справі на підставі ч.1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 20.06.2011р. у цій справі в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у цій справі до набранням законної сили у адміністративній справі № 2а/6870/10/0470 відмовлено, оскільки зазначені справи не пов’язані між собою предметом спору.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, які беруть участь у судовому засіданні, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України норми якого встановлюють перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, обов’язки та права платників податків та зборів, визначають компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 та Закон України «Про систему оподаткування»втратили чинність.
Проте, виходячи з норм ст. 58 Конституції України відповідно до якої закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до даних правовідносин щодо наслідків несплати податкового боргу, який виник до набрання чинності Податковим кодексом України, в даному випадку, слід застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 та Закону України «Про систему оподаткування», які були чинними на момент виникнення цих правовідносин.
Згідно до ст.ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законодавством, неухильно додержуватись Конституції та законів України.
Стаття 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181 ( який був чинним на момент виникнення податкового боргу) передбачала, що на платників податків – юридичних осіб, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що мають статус суб’єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких, згідно із законами України покладено обов’язок утримувати та (або) сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню, штрафні санкції.
Податковий борг (недоїмка) –податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня на суму такого податкового зобов’язання ( п.1.3 ст. 1 Закону України № 2181).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Комінцентр-Сервіс ЛТД»зареєстрована виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 14.02.1991р. та згідно статутних документів 23.07.1993р. здійснено перереєстрацію відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єкта підприємницької діяльності-юридичної особи від 23.05.1997р., а також довідкою про включення в ЄДРПОУ № 4449 від 27.04.2000р.(а.с.7-12).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВФ «Концентр-Сервіс ЛТД»має заборгованість у сумі 224 302,13 грн., а саме:
-27122,37 грн. –заборгованість з податку на прибуток за узгодженою декларацією № 186558 за 2010р. з терміном сплати до 19.02.2011р.;
- 1727,60 грн. –заборгованість з податку юридичних осіб-власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів основного платежу ( та 5,17 грн. –несплаченої пені) згідно розрахунку № 1178 від 27.01.2009р. з терміном сплати до 14.04.2009р.;
- 193422,17 грн. –заборгованість з земельного податку основного платежу (та 2024,82 грн. –несплаченої пені) згідно розрахунку № 1177 від 27.01.2009р. з терміном сплати до 02.03.2009р.
Тобто, як вбачається з вищенаведених даних податковий борг у відповідача виник за 2009-2010р.р. з датами виникнення податкового боргу - з 03.03.2009р., з 15.04.2009р., з податку на прибуток за 2010р. – з 20.02.2011р.
Наявність у відповідача заборгованості підтверджена наявними в матеріалах справи розрахунками та податковими деклараціями (а.с.16-19).
Податкові зобов’язання є узгодженими, оскільки самостійно визначені відповідачем у податкових деклараціях та розрахунках відповідно до п.5.1 п.п.5.4.1 п.5.4 ст. 5 Закону України № 2181.
З метою погашення податкового боргу, на виконання п.п.6.2.3 п.6.2 ст. 6 положень Закону № 2181 податковою інспекцією 05.03.2009р. було сформовано першу податкову вимогу № 1/595, яка була направлена поштою з повідомленням про вручення. 09.04.2009р. була сформована друга податкова вимога № 2/865, яка була отримана представником підприємства(а.с.13-14).
19.05.2009р. ДПІ винесено рішення № 001529 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу(а.с.15).
У подальшому, у зв’язку з не сплатою відповідачем боргу за сформованими податковими вимогами, податковою інспекцією на підставі ст. 8 Закону України № 2181 податковим керуючим 09.10.2009р. та 12.02.2010р. були складені акти опису активів, на які поширюється право податкової застави, а саме: на транспорті засоби відповідача, а також адміністративно-виробничу будівлю та земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 155А (а.с.20, 23-24).
Вищенаведене рухоме та нерухоме майно було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 23.04.2009р. та 15.02.2010р. відповідно ( а.с.21-22, 25-26).
Відповідно до п.3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Пунктами 95.1, 95.2, 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р. визначено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності –шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платників податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою державної податкової інспекції. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюються центральним органом державної податкової служби.
Проаналізувавши зміст наведеної правової норми, яка регулює порядок надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, суд приходить до висновку, що вказані дії можуть бути проведені лише за чітким дотриманням податковим органом послідовності виконання вимог п.п.95.1, п.95,2, п.95.3 статті 95 Податкового кодексу України, а саме: право на звернення до суду про надання дозволу на погашення всієї суми заборгованості може бути реалізовано податковим органом за наявності рішення суду про стягнення заборгованості за вказаною сумою податкового боргу, яке уже знаходилось на виконанні у податковому органі, однак за відсутності коштів на рахунках боржника було повернуто податковому органу без виконання.
Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, станом на 20.06.2011р. у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду знаходиться справа № 2а/6870/10/0470 за позовом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до ТОВФ «Комінцентр-Сервіс ЛТД»про стягнення податкового боргу несплаченого за 2009-2010р. Рішення у зазначеній справі судом не прийнято та не набрало законної сили, податковому органу для виконання відповідно до вимог ст. 95 Податкового кодексу України не направлялось.
При цьому, слід зазначити, що положення Податкового кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, застосовуються до платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за датою введення в дію Податкового кодексу України, оскільки відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом приймається до уваги те, що податковий борг у відповідача виник у 2009-2010р. коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181, який встановлював більш сприятливі умови стягнення податкового боргу, зокрема, направлення першої та другої податкової вимоги та відсутність такої норми як надання дозволу судом на погашення всієї суми боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
Відтак, враховуючи конституційний принцип незворотності дії закону в часі (крім імперативно визначених законом випадків), суд приходить до висновку про безпідставність застосування Державною податковою інспекцією законодавчого акту, який погіршує становище платника податків, до правовідносин, які виникли ще до набрання ним чинності, а саме: надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу, який виник у 2009-2010р.р. за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, встановлений Податковим кодексом України, який набрав чинності лише з 01.01.2011р.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
З урахуванням наведеного, судом не можуть бути прийняті до уваги доводи та докази позивача про відсутність коштів на рахунках відповідача,оскільки право на стягнення коштів з рахунків відповідача за рішенням суду не було реалізовано позивачем згідно до вимог ст. 95 Податкового кодексу України, а надані відповідачем копії платіжних доручень свідчать про часткову сплату ним податкового боргу за 2010р. у період з березня по травень 2011р., що фактично спростовує доводи відповідача про відсутність грошових коштів на рахунках відповідача.
Позивачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність застосування до правовідносин щодо погашення податкового боргу, який виник у відповідача у 2009-2010р. у спосіб обраний позивачем відповідно до положень Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р.
Отже, з урахуванням вищевикладеного, слід в задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити.
При цьому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат судом, суд виходить із того, що позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комінцентр-Сервіс ЛТД» про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна у розмірі 224302 грн. 13 коп. – відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 25.06.2011р.
Суддя
С.О. Конєва