ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2011 р.  Справа № 2а/0470/3246/11

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.  

при секретарі судового засіданняТроценко О.О.

за участю представників сторін:

Від позивача:              Тішунін О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж»до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2011р. № 0000352301,-

ВСТАНОВИВ:

22.03.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж»звернулося з адміністративним позовом до Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення –рішення від 03.03.2011р. №0000352301 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 97410,04 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24352,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 02.02.2011р. по 08.02.2011р. Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі було проведено  позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Універсал Електромонтаж»з питань правильності формування валових витрат та податкового кредиту в схемі штучного нарощування валових витрат та податкового кредиту документально оформлених як операції по придбанню товарів (робіт, послуг) від підприємств, в ланцюгу яких спочатку є ТОВ «Елфа Дісплей», ТОВ «Е Восток Україна»та ТОВ «Альянс +»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. За результатами вказаної перевірки податковою інспекцією було складено акт від 17.02.2011р. №168/231/36220486, в якому відображено про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету  у розмірі 97410,04грн. за серпень 2010 року та ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216 ст. 228 ЦК України в частині недодержання  вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання   правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Універсал Електромонтаж», зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями. 03.03.2011р. на підставі вищенаведеного акту податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352301 про сплату  податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі  97410,04 грн.  та штрафних  санкцій –24352,51 грн. Позивач вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки воно не  відповідає діючому законодавству України про оподаткування. У позові позивач зазначає, що між ТОВ «Універсал Електромонтаж»(Замовник) та ТОВ «Альянс+»(Підрядник) були укладені 7 договорів підряду, а саме: договір підряду № 03-06-10 від 02.06.10р. щодо капітального ремонту І розряду з реконструкцією електропостачання; договір підряду № 01-07-10 від 01.07.2010р. на виконання робіт на об’єкті «Винос ВЛ-150кВ із зони розширення відвалу № 2; договір підряду М 02-07-10 від 01.07.10р. на виконання робіт на об’єкті «Технічне забезпечення систем електропостачання (0,4 кВ) дробарних та рудозбагачувальних фабрик на ГЗК ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»; договір підряду № 03-07 від 02.07.10р.  на виконання робіт на об’єкті «ДЦ-1,ДП-6 капітальний ремонт І розряду з реконструкцією електропостачання»; договір підряду № 01-08 від 02.08.10р. щодо виконання робіт на об’єкті «Реконструкція та технічне переоснащення технологічних ділянок № 1 та № 2 дробарних фабрик № 1,2; договір підряду № 02-08 від 02.08.10р. на виконання робіт на об’єкті АЕК «Київенерго»«Реконструкція ТП 10/0,4 кВ з заміною трансформаторів на потужні»; договір підряду № 03-08-10 від 03.08.10р. на виконання робіт на об’єкті «Технічне переоснащення систем електропостачання (0,4 кВ) дробарних та рудозбагачувальних фабрик та ГЗК ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг». При укладенні вказаних договорів  позивачу ТОВ «Альянс+»були надані копія ліцензії, копія свідоцтва про реєстрацію та копія свідоцтва платника ПДВ у зв’язку з чим були укладені вищезазначені договори та на момент перевірки вони є діючими договорами, не оспорювалися, не визнавалися судом нікчемними. Договори, а також усі необхідні додатки, акти виконаних робіт підписані сторонами, роботи виконані в повному обсязі, будь-яких питань відносно правової природи договорів, а також взаємовідносин між сторонами не виникало. За викладеного, позивач зазначає, що у відповідача відсутні докази нікчемності цих  правочинів, визнання недійсними угод укладених позивачем та його контрагентами або анулювання виданих цим підприємством свідоцтв платника податку на додану вартість саме на час господарських відносин із позивачем. При цьому, у позові  позивач вказує на те, що відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», п.1.3, п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. у відповідача відсутні повноваження щодо визнання недійсними даних, зазначених ТОВ «Універсал Електромонтаж»у деклараціях з податку на прибуток та деклараціях з податку на додану вартість, а також по визнанню податковим органом правочинів, укладених  між позивачем та постачальниками і покупцями нікчемними, що найшло своє відображення у висновках акту перевірки, є незаконними і не обґрунтованими, оскільки спростовуються  документами бухгалтерського первинного обліку, які встановлені ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Альянс+» по виконанню робіт. При цьому, підстави для формування податкового кредиту визначалися Законом України «Про  податок на додану вартість»згідно до норм якого законодавець не ставить в залежність формування податкового кредиту покупцем товару від несплати податку або не подання податкової звітності продавцем, оскільки за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є  підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).Так, на думку позивача,  надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту, оскільки податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Представник  позивача в судовому засіданні  вищезазначені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання 17.06.2011р.не з’явилися, причини неявки суд не повідомили,  з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за відсутності представників відповідача не звернулися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками від 03.06.2011р. (а.с.87,88 том 2).

У судових засіданнях 23.05.2011р. та 03.06.2011р. представники відповідача були присутніми в судових засіданнях та проти позову заперечували, у наданих суду письмових запереченнях проти позову заперечують, просять в задоволенні позовних  вимог відмовити посилаючись на те, що податковою інспекцією було отримано від ПМ ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська постанову від 25.01.2011р. по кримінальній справі №99106210 про призначення перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Універсал Електромонтаж»та акт про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Альянс+»з питань правильності дотримання вимог податкового законодавства щодо правильності та обґрунтованості формування податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість за відповідні періоди 2010р., в тому числі по операціях формування податкового кредиту в схемі штучного нарощування, документального оформлення як операції придбання товарів, робіт та послуг по правових відносинах з платниками податків ТОВ «Елфа Дисплей» та ТОВ «Е-Восток Україна» наданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська. В ході перевірки встановлено, що  позивач у серпні 2010р. мав взаємовідносини з підприємством ТОВ «Альянс+»відносно якого відкрито кримінальну справу за ознаками злочину ч.1 ст. 205 КК України, який, в свою чергу, мав взаємовідносини з підприємствами «Елфа Дисплей», ТОВ «Е Восток Україна»м. Київ, які виключені із реєстру платників ПДВ 05.05.2010р. Відповідно до акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська встановлено, що у ТОВ «Альянс+» відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість, оскільки операції ТОВ «Альянс+»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у зв’язку з чим посадові особи ТОВ «Альянс+»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Отже, як зазначає відповідач, правочини відповідно до пп.1,2 ст. 215, пп.5 ст. 203 ЦК України  і в силу ст. 216 ЦК України є нікчемними, в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. За викладеного, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Альянс+»здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов’язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. В даному випадку, відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість. Згідно наданих до перевірки документів встановлено документальне оформлення ТОВ «Універсал Електромонтаж»операцій, що фактично не здійснювались та не мали на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства із ТОВ «Альянс+»з метою заниження об’єкту оподаткування, несплати податків, у зв’язку з чим дії позивача призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. У доповненнях до заперечень щодо застосування  штрафних санкцій  до позивача на підставі ст. 123 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011р., виходячи з норм  ст. 58 Конституції України, враховуючи те, що періодом перевірки був 01.01.2010р. по 31.12.2010р., відповідач зазначає, що правомірно застосував наведену норму законодавства посилаючись на те, що  у разі, коли податковим законодавством, чинним до 01.01.2011р. подія, факт визначались як правопорушення за вчинення якого застосовувалась юридична відповідальність, і в новому законодавчому акті ця подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого також застосовується юридична відповідальність, то у такому випадку застосовується відповідальність, яка є чинною на момент  її застосування.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного  судочинства України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, строки розгляду і вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, те, що відповідач належно повідомлений про час і місце судового розгляду відповідно до вимог ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, наявність в матеріалах справи заперечень на позов відповідача, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності представників відповідача за наявними у справі доказами відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.06.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представників відповідача, які брали участь у судовому засіданні 23.05.2011р. та 03.06.2011р., з’ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм  належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про  необхідність  задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 58 Конституції України  закони та інші  нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми  законів, які діяли на момент виникнення правовідносин, тобто Закон України «Про податок на додану вартість»(чинного в редакції станом на серпень 2010р.), виходячи з того, що спірні правовідносини по податку на додану вартість виникли за червень –серпень 2010р., а також з урахуванням того, що відповідно до  ч. 1 Підрозділу 4 Перехідних положень Податкового кодексу України розділ ІІІ Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року.

У відповідності  до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи –це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88, який наведено вище, встановлено, що первинні документи ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складаня, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість (чинного на момент виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду  складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого  звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом,   спорудженням)   основних   фондів (основних  засобів,  у  тому  числі інших необоротних матеріальних активів  та  незавершених  капітальних  інвестицій  в   необоротні капітальні   активи),  у  тому  числі  при  їх  імпорті,  з  метою подальшого використання  у  виробництві  та/або  поставці  товарів (послуг)   для  оподатковуваних  операцій  у  межах  господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового  кредиту  виникає  незалежно від  того,  чи  такі  товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних    операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,  а також  від  того,  чи  здійснював  платник податку оподатковувані   операції   протягом   такого   звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися  в  операціях,  які не є об'єктом оподаткування згідно  зі  статтею  3   цього   Закону   або   звільняються   від оподаткування  згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до  складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні  фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість ( чинного  станом на момент виникнення спірних правовідносин), якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Так, у ході судового розгляду справи судом встановлено, що  у період з 02.02.2011р. по 08.02.2011р. Південною міжрайонною  державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі було проведено  позапланову виїзну  документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж»з питань правильності формування валових витрат та податкового кредиту в схемі штучного нарощування валових витрат та податкового кредиту документально оформлених як операції по придбанню товарів (робіт, послуг) від підприємств, в ланцюгу яких спочатку є ТОВ «Елфра Дісплей», ТОВ «Є Восток Україна»та ТОВ «Альянс +»за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами зазначеної перевірки  податковою інспекцією було складено акт від 17.02.2011р. №168/231/36220486 за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями. В результаті  занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету  у розмірі  97410,04грн. за серпень 2010 року (а.с.13-63 том 1).

Також в акті перевірки  міститься посилання і на те, що ТОВ «Універсал Електромонтаж»не доведено цільове використання монтажних робіт, виконаних ТОВ «Альянс+», а саме: до перевірки не надано документи, які свідчать про використання вищевказаних робіт в господарській діяльності ТОВ «Універсал Електромонтаж», яка направлена на отримання прибутку. На підставі проведеного аналізу документів наданих до перевірки позивачем за червень-серпень 2010р. податковою інспекцією встановлено, що отримані від ТОВ «Альянс+»послуги позивачем в перевіряємому періоді не споживались в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, не використовувалися в подальшому в оподатковуваних операціях, у зв’язку з чим зроблено висновок про те, що у позивача відсутній об’єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами –постачальниками у розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», що у свою чергу, свідчить про те, що правочини між ТОВ «Універсал Електромонтаж»та ТОВ «Альянс+»укладені без мети настання реальних наслідків, а отже вказує на те, що правочини відповідно до пп.1,2 ст. 215, п.п.5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю. У зв’язку з наведеним, податкова інспекція у своєму акті прийшла до висновку про те, що і договори підряду від 02.08.2010р. № 01-08; від 02.08.2010р. № 02-08; від 03.08.2010р. №03-08-10 на виконання ремонтних робіт, які були укладені між позивачем та ТОВ «Альянс+»відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п.1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю, оскільки відсутні як база, так і об’єкт оподаткування податком на додану вартість(а.с.61-62 том 1).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 03.03.2011р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352301 за яким позивачеві  збільшено суму грошового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 97410,04 грн. згідно Закону України «Про податок на додану вартість»та   відповідно до п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України застосовані штрафні (фінансові) санкції в  сумі 24352,51 грн.(а.с. 64-65, том 1).

Як вбачається із наданих суду документів, між  ТОВ «Універсал Електромонтаж»(Замовник) та  ТОВ «Альянс+» (Виконавець)  у період з червня по серпень 2010р. були укладені сім  договорів підряду, а саме:  договір підряду № 03-06-10 від 02.06.10р.; договір підряду № 01-07-10 від 01.07.10р.;  договір підряду № 02-07-10 від 01.07.10р.; договір підряду № 03-07 від 02.07.10р., договір підряду № 01-08 від 02.08.10р.; договір підряду № 02-08 від 02.08.10р.; договір підряду № 03-08-10 від 03.08.10р. (а.с.67-70, 180-183, 194-197 том 1, а.с.14-17, 26-29, 36-39, 45-48 том 2).

Факт виконання робіт за вищевказаними договорами підряду ТОВ «Альянс+»підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме:  актами приймання виконаних робіт за серпень 2010р.  № 17-08/1, 18-08/1, відомістю ресурсів до актів приймання за серпень 2010р., розрахунком № 1-2, приймально-здавальним актом на передачу основних матеріалів, конструкцій, деталей ТОВ «Універсал Електромонтаж», актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010р. № 19-08/1,, відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2, приймально-здавальним актом, актом приймання виконаних будівельних робіт № 16-08/1, відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2, актом приймання виконаних будівельних робіт № 20-08/1, розрахунком № 102, приймально-здавальним актом, актом приймання виконаних будівельних робіт № 21-08/1, відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2, приймально-здавальним актом, актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2010р., розрахунком № 1-2, приймально-здавальним актом, актом приймання виконаних  будівельних робіт № 23-08/1 за серпень 2010р., актом № 24-08/1, відомістю ресурсів, розрахунок № 1-2, актом № 25-08/1, відомістю ресурсів, приймально-здавальним актом, актом № 26-08/1, відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2,приймально-здавальним актом, актом № 27-08/1, відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2, актом № 28-08/1, відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2, приймально-здавальним актом, реєстром Ф-2 за серпень 2010р., рахунком на оплату від 23.08.2010р., податковою накладною від 23.08.2010р. № 08232532, довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2010р., актом № 09-08/1 на приймання виконаних будівельних робіт, відомістю ресурсів, розрахунком № 1-2, приймально-здавальним актом, рахунком на оплату від 23.08.2010р., податковою накладною від 23.08.2010р. № 08232531, довідкою про вартість виконаних робіт за серпень 2010р. за договором № 03-08-10, актом № 15-08 від 08.10р.  приймання виконаних підрядних робіт, актом № 14-08/СП від 08.10р., відомістю матеріалів, рахунком на оплату від 20.08.2010р., податковою накладною від 20.08.2010р. № 0820253, платіжними дорученнями від 30.11.2010р. №  1215, № 1208 від 26.11.2010р., № 1189 від 23.11.2010р., № 1129 від 28.10.2010р., № 1088 від 12.10.2010р. та іншими платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи та свідчать про оплату позивачем послуг за вказаними договорами підряду на користь ТОВ «Альянс+», де у складі сплаченої суми позивачем сплачувалося у тому числі і ПДВ 20%. Також правомірність та можливість проведення виконання робіт за вказаними договорами підряду ТОВ «Альянс+»підтверджується і копією свідоцтва платника податку  на додану вартість останнього № 100099035 від 18.02.2008р., копією ліцензії та копією переліку робіт до ліцензії АВ № 479283 до яких віднесено і будівельні та монтажні роботи    (а.с.71- 213, 244-247 том 1, а.с.18-85 том 2).

Отже,  вище досліджені судом первинні бухгалтерські документи свідчать про фактичне отримання позивачем послуг у  червні-серпні 2010р. від ТОВ «Альянс+», що відображено було позивачем в  актах виконаних робіт, довідках про вартість виконаних робіт, які наведені вище, здійснено за ними оплату  на користь ТОВ «Альянс+» за виконані роботи по договорах підряду. При цьому, як вбачається з досліджених судом  платіжних документів, видно, що позивачем у складі  сплаченої суми вартості виконаних робіт сплачено в тому числі і ПДВ в розмірі 20%.

Зазначені первинні бухгалтерські документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є належними доказами виконання господарської операції та не визивають у суду сумнівів щодо їх недостовірності.

Виходячи з вищенаведених досліджених судом документів, не заслуговують на увагу доводи відповідача відносно того, що отримані  від ТОВ «Альянс+»послуги  у перевіряємому періоді позивачем не споживались в процесі вчиненні певної дії або здійснення певної діяльності та не використовувались в подальшому в оподатковуваних операціях, оскільки такі твердження не підтверджені жодними належними доказами  та відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(чинного станом на серпень 2010р.) право на нарахування податкового  кредиту  виникає  у позивача незалежно від  того,  чи  такі  товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних    операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) щодо заниження суми податкового кредиту з ПДВ за серпень 2010р.  в акті перевірки  є протиправними.

Відповідно до ст.19 Конституції України  органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені функції  податкових органів, а саме: державні  податкові інспекції в районах, містах без районного поділу,  районах  у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні  податкові  інспекції  виконують  такі  функції:  здійснюють   контроль  за  своєчасністю,  достовірністю, повнотою  нарахування  та  сплати  податків  та  зборів; забезпечують  облік  платників  податків,  інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження  цих  податків, платежів,  а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання  платниками  податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів,  пов'язаних  з  обчисленням податків,  інших платежів,  а також перевіряють достовірність  цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів; забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових   санкцій,   передбачених   цим   Законом та іншими законодавчими    актами    України    за   порушення   податкового законодавства, а  також  стягнення  адміністративних  штрафів   за порушення  податкового законодавства,  допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; аналізують  причини  і  оцінюють  дані  про факти порушень податкового законодавства;  проводять  перевірки  фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України;  за   дорученням  спеціальних  підрозділів  по  боротьбі  з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та  достовірності  документів,  пов'язаних з обчисленням і сплатою податків,   інших   платежів  в  порядку,  встановленому  законом; подають   до  судів  позови  до  підприємств,  установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход  держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках  -  коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також  про  стягнення  заборгованості  перед бюджетом і державними цільовими  фондами  за  рахунок  їх майна;  звертаються  до  суду в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 20 Податкового кодексу України податковим органам надано право, а саме : запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності  нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого  законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на  органи державної податкової  служби.  Письмові  повідомлення  про  такі запрошення надсилаються в порядку,  встановленому статтею 42 цього Кодексу,  не  пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами,  в яких зазначаються підстави запрошення, дата  і  час,  на  які  запрошується платник податків (представник платника податків);  під час проведення  виїзних  перевірок  отримувати  у платників податків (представників  платників  податків)  копії документів  (засвідчені  підписом  платника  податків   або   його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль  за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників   податків   (крім Національного  банку  України)  в   порядку,   встановленому   цим Кодексом; вимагати  від платників податків,  що перевіряються в ході  перевірок,  проведення   інвентаризації   основних   фондів, товарно-матеріальних   цінностей,  коштів,  у  тому  числі  зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків  (його  посадових  осіб  або осіб,   які   здійснюють  готівкові  розрахунки  та/або  проводять діяльність,  що підлягає  ліцензуванню  та/або  патентуванню)  від проведення  інвентаризації  основних фондів,  товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки),  передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів,  їх  копій  (за  умови  наявності  таких документів)  застосовуються  заходи,  передбачені статтею 94 цього Кодексу; для   здійснення   функцій,   визначених   податковим законодавством,  отримувати  безоплатно від платників податків,  у тому числі  благодійних  та  інших  неприбуткових  організацій,  у порядку,  визначеному  цим Кодексом,  інформацію,  довідки,  копії документів  (засвідчені  підписом  платника  податків   або   його посадовою   особою   та  скріплені  печаткою  (за  наявності)  про фінансово-господарську  діяльність,  отримувані  доходи,   видатки платників податків та іншу інформацію,  пов'язану з обчисленням та сплатою  податків,   дотриманням   вимог   іншого   законодавства, здійснення   контролю   за  яким  покладено  на  органи  державної податкової служби,  а також фінансову та статистичну звітність,  в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом; під  час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені  підписом  платника податків  або  його  посадовою особою та скріплені печаткою),  які свідчать  про  порушення  податкового  та  іншого   законодавства, контроль  за  дотриманням  якого  покладено  на  органи  державної податкової  служби,  та  отримувати  їх  у  платників  податків  у порядку, встановленому цим Кодексом;  під  час  проведення  перевірок вивчати та перевіряти первинні документи,  які  використовуються  в  бухгалтерському  та податковому   обліку,   інші   регістри,   фінансову,  статистичну звітність,  пов'язані з обчисленням і сплатою податків та  зборів, виконанням  вимог  іншого  законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З аналізу  вищенаведених норм  чинного законодавства  України, вбачається, що відповідачу відповідно до  покладених на нього функцій та  повноважень  не надано право щодо  встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених  суб’єктами господарювання при перевірці  їх господарської діяльності.

Однак, податковою інспекцією,  з перевищенням своїх повноважень,  у акті перевірки від 17.02.2011р. зроблено висновок про те, що правочини  за серпень 2010р. від 02.08.2010р. №01-08; від 02.08.2010р. №02-08; від 03.08.2010р. №03-08-10 на виконання ремонтних робіт  укладені між позивачем та ТОВ «Альянс+» відповідно до п.п.1,2 ст. 215, п.п.5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України  не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з їх недійсністю.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній частині судового рішення.

Пленум Верховного Суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є:

          1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

  2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу —землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі  щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Отже, договори на виконання ремонтних робіт не віднесені до переліку тих правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, тобто такі, що порушують публічний порядок.

Акт перевірки від 17.02.2011р. не тільки не містить посилань про  вину позивача, яка виразилася в намірі позивача порушити публічний порядок, а й не доводить умислу  ТОВ «Універсал Електромонтаж»на порушення публічного порядку, не містить посилання і  на те, в чому таке порушення полягає.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов’язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктивності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідач, зробивши висновок у акті від 17.02.2011р. про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів підряду, його позиція про те, що ці правочини  очевидно суперечить інтересам держави, не підкріплені належними доказами, а саме: рішеннями суду про визнання їх такими або вироком суду відносно  посадових осіб позивача, який би свідчив про наявність умислу у діях  посадових осіб позивача на порушення публічного порядку.

При цьому, у ході судового розгляду справи з пояснень  як  представника позивача, так і  представників відповідачів встановлено, що податковий орган  після проведення відповідної перевірки та маючи сумнів у реальності виконання сторонами  вищевказаних договорів підряду до  органів податкової міліції з відповідними службовими документами не зверталися, кримінальної справи щодо посадових осіб позивача не порушувалося.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судове рішення про визнання правочину недійсним (нікчемним), який  укладено  між позивачем та   ТОВ «Альянс+», відсутнє. Не надано суду також і  вироку відносно посадових осіб  як ТОВ «Альянс+», так і посадових осіб позивача.

Також, слід зазначити, що акт перевірки  фактично не містить посилань на відсутність документів  бухгалтерського обліку та порушення саме позивачем будь-яких норм чинного податкового законодавства України. Зі змісту акту перевірки вбачається, що в ньому дано оцінку господарської діяльності ТОВ «Е-Восток-Україна», ТОВ «Елфра Дисплей»у яких були  встановлені правовідносини з ТОВ «Альянс+», однак, як встановлено в судовому засіданні позивач не мав будь-яких договірних зобов’язань з вказаними підприємствами. Що стосується договірних відносин позивача з ТОВ «Альянс+», то зазначені взаємовідносини підтверджуються первинними вищезазначеними бухгалтерськими документами щодо виконання робіт за договорами підряду, оплатою проведеною позивачем за них на користь ТОВ «Альянс+»у складі якої позивачем було сплачено в тому числі і ПДВ в розмірі 20%.

          Крім того, відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного станом на червень - серпень 2010року та статей 1, 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", чинного станом на червень - серпень 2010р., ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов’язки іншого платника податків.

Також  відповідачем безпідставно були застосовані до позивача і штрафні санкції  за порушення, яке  нібито було вчинено позивачем у червні - серпні 2010р.на підставі п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України  (а.с.64, 65 том 1), оскільки  норми  Податкового кодексу України набрали законної сили з 01.01.2011р. та можуть бути застосовані до порушень, встановлених лише з 01.01.2011р.

Крім того,  суд виходить із того, що відповідно до ч.5, ч. 7  підрозділу 10 Інших перехідних положень Податкового кодексу України встановлено, що у  зв'язку  з  набранням  чинності  цим  Кодексом  штрафні  санкції,  які можуть  бути  накладені  на  платників  податків  за порушення    нормативних   актів   Кабінету   Міністрів   України, центрального податкового органу,  положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватися до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. Штрафні  санкції за порушення податкового законодавства за  період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються  у  розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження  рішень,  дій  чи  бездіяльності  суб'єктів  владних  повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України  встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а  ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у ході судового розгляду справи не доведено правомірність та законність своїх висновків щодо нікчемності правочинів, викладених в акті перевірки від 17.02.2011р. з урахуванням наданих відповідачу повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, оскільки податкові органи  правом на встановлення нікчемності правочинів не наділені.

Також, відповідачем не надано доказів  вини  позивача або умислу на порушення публічного порядку, відсутній і причинний зв'язок між винними діями позивача та заподіяними державі збитками, оскільки вина та умисел посадових осіб позивача може бути доведена лише у кримінальному порядку шляхом порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Представники відповідача в судовому засіданні вказали на те, що не зверталися до правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача. Також, суду не надано і доказів того, що станом на червень - серпень 2010р. ТОВ «Альянс+»не мало права  на складання  податкових накладних чи відносно нього було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, навпаки, матеріали справи  свідчать про наявність усіх підстав здійснення господарської операції ТОВ «Альянс+» на виконання будівельних робіт за  договорами підряду (а.с.242-247).

Отже, позивачем правомірно було віднесено до податкового кредиту податкові накладні по взаємовідносинах з ТОВ «Альянс+»на основі наявних договорів підряду, які не визнані недійсними (нікчемними) у встановленому законодавством порядку та на основі наявних  первинних бухгалтерських документів, які  відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», досліджені судом та наявні у справі.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є: верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та Законів України.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

За викладеного, суд дійшов висновку, що  висновки  відповідача, зазначені у акті перевірки від 17.02.2011р. щодо нікчемності правочинів є  протиправними та такими, що прийняті за межами наданих відповідачу повноважень та  не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до  ч. 2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Виходячи з того, що висновки відповідача, зазначені в акті  від 17.02.2011р. є протиправними, то позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 03.03.2011р. №0000352301 про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 97410,04 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24352,51 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що позивачем при  подачі позову до суду понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у сумі 3 грн. 40 коп., що підтверджується квитанцією №7 від 18.03.2011р. (а.с.12), а відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже,  судові витрати, понесені позивачем та підтверджені  вищенаведеними належними доказами  підлягають стягненню з Державного бюджету  України на користь позивача у розмірі 3 грн. 40 коп.

 Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж» до Південної міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Кривому Розі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2011р. № 0000352301 – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 березня 2011р. №0000352301  про сплату податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 97410,04 грн. та штрафних санкцій у розмірі 24352,51 грн. винесене  Південною МДПІ у м. Кривому Розі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал Електромонтаж» (50005, м. Кривий Ріг, вул. Ферганська, 4, код ЄДРПОУ 32632940) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три грн. 40 коп).  

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд  шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені  статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений   22.06.2011р.

Суддя                       

С.О. Конєва