СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 червня 2011 року Справа № 5002-4/182-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Євдокімова І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
прокурор: Бучко Роман Васильович, посвідчення № 299 від 28.09.07, прокурор відділу військової прокуратури Військово-Морських Сил України;
відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 282/02-15 від 02.03.11, Піщанівська сільська рада;
третьої особи: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 15.04.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Піщане";
третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 84 від 07.06.11, Центр оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України "Піщане";
позивача: не з'явився, Адміністрація Державної прикордонної служби України;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 01 квітня 2011 року у справі № 5002-4/182-2011
за позовом військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, місто Севастополь, 99011)
в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, місто Київ, 01034)
до Піщанівської сільської ради (вул. Набережна, 3-а, с. Піщане, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98431)
треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Піщане" (вул. Кубанська, 24/2, місто Сімферополь, 95022; вул. Чапаєва 1. кв. 28, с. Віліне, Бахчисарайський район Автономної Республіки Крим)
Центр оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України "Піщане" (вул. Набережна, 3, с. Піщане, Бахчисарайський район, 98431)
про визнання незаконним та скасування рішення
ВСТАНОВИВ:
Військовий прокурор Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Адміністрації державної прикордонної служби України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Піщанівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення Піщанівської сільської ради № 1946 від 28 квітня 2010 року “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “Піщане”в оренду земельної ділянки площею 7,0 га із земель Центру оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України “Піщане”.
Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з Державним актом на право постійного користування землею земельна ділянка, щодо якої було прийнято оспорюване рішення органу місцевого самоврядування, була надана в користування Центру оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України “Піщане”, який є державним підприємством та перебуває у сфері управління Державної прикордонної служби України, а тому згідно зі статтями 74, 75 Господарського кодексу України розпоряджатися об’єктами основних фондів державне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 лютого 2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено товариство з обмеженою відповідальністю “Піщане” та Центр оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України “Піщане” (а. с. 59 том 1).
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2011 року позовні вимоги військового прокурора Військово-Морських Сил України задоволено, визнано незаконним та скасовано рішення Піщанівської сільської ради № 1946 від 28 квітня 2010 року “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю “Піщане” в оренду земельної ділянки площею 7,0 га із земель Центру оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України “Піщане”, вирішено питання про розподіл судових витрат.
При задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що Центр оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України “Піщане” є державним підприємством, а закріплене за ним майно згідно зі Статутом є державною власністю і належить йому на праві господарського відання. Адміністрація Державної прикордонної служби України, якій підпорядкований Центр оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України “Піщане”, власної згоди на вилучення земельної ділянки не надавало.
Суд також дійшов висновку про те, що оскільки на земельній ділянці розташоване державне підприємство, відповідач припустився порушень пункту 12 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України, за яким до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю “Піщане”, яке є третьою особою у справі, звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що земельна ділянка, передана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю “Піщане” на підставі оспорюваного рішення Піщанівської сільської ради, не входить до складу цілісного майнового комплексу Центру оздоровлення та відпочинку “Піщане”. Вказане, на думку товариства з обмеженою відповідальністю „Піщане”, підтверджується тим, що на дату приймання-передачі цілісного майнового комплексу пансіонату „Піщане” з власності Автономної Республіки Крим у державну власність до сфери управління Держкомкордону державні акти землекористування були відсутні, фактична площа ділянок цілісного майнового комплексу уточнена не була, отже, в розумінні статті 126 Земельного кодексу України, до цілісного майнового комплексу Центру оздоровлення та відпочинку “Піщане” та сфери управління Державної прикордонної служби України право постійного користування земельною ділянкою площею 15,4596 га, за рахунок якої товариство з обмеженою відповідальністю “Піщане” згідно з оспорюваним рішенням отримало 7,0 га, передано не було, оскільки на той момент це право в жодної особи ще не виникло.
Також, заявник апеляційної скарги звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що в порядку, передбаченому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 0702.2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445, право власності на цілісний майновий комплекс посвідчено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.12.2006, з якого вбачається, що земельна ділянка, передана товариству з обмеженою відповідальністю “Піщане” в оренду на підставі оспорюваного рішення, до державної власності та складу цілісного майнового комплексу не передавалася, а інших доказів, які б спростовували такий висновок, прокурором в порушення частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.
Заявник апеляційної скарги також твердить, що господарським судом Автономної Республіки Крим не надана належна правова оцінка тому, що Статутом Центру оздоровлення та відпочинку “Піщане” передбачається наявність у підприємства як власного майна, що йому належить, так і майна, переданого йому на праві господарського відання, яке за ним лише закріплено, що відповідає положенням пункту 5.7 Статуту Центру оздоровлення та відпочинку “Піщане”, за яким Центр здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.
Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю „Піщане” вважає, що порядок відчуження закріпленого за Центром майна не розповсюджується на земельну ділянку, яка належить йому на праві постійного користування, отже, земельна ділянка, передана товариству з обмеженою відповідальністю “Піщане” в оренду на підставі оспорюваного рішення, не входить до сфери управління Державної прикордонної служби України.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Євдокімов І.В., Котлярова О.Л.
У судові засідання, які призначалися на 07 червня 2011 року та на 30 червня 2011 року, представник позивача - Адміністрації Державної прикордонної служби України не з’являвся, про час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, причин своєї неявки суду не повідомляв.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Рішенням 44-ої сесії 50-го скликання Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим № 1946 від 28 квітня 2010 року Центру оздоровлення та відпочинку „Піщане” Державної прикордонної служби України припинено право постійного користування земельною ділянкою орієнтовною площею 7,0000 га у зв’язку з добровільною відмовою; вказану земельну ділянку передано до земель запасу населених пунктів Піщанівської сільської ради; товариству з обмеженою відповідальністю „Піщане” дозволено виконати проект землеустрою відносно складання документів, що підтверджують право оренди на вказану земельну ділянку, що розташована в с. Піщане, вул. Набережна, 3 для обслуговування пансіонату (а.с. 22 том 1).
Стверджуючи, що вказане рішення органу місцевого самоврядування суперечить вимогам закону та порушує інтереси держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України, військовий прокурор Військово – Морських Сил України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про визнання його незаконним та скасування.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Піщане” з огляду на наступне.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 191 Цивільного кодексу України підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про передачу цілісного майнового комплексу пансіонату “Піщане” у державну власність” від 25.07.2002 р. № 414-р прийнято пропозицію Держкомкордону, погоджену з Верховною Радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна та Держкомстатом про передачу цілісного майнового комплексу пансіонату "Піщане" (Бахчисарайський район), що належить Автономній Республіці Крим, у державну власність з віднесенням його до сфери управління Держкомкордону (а.с. 17 том 1).
На підставі цього розпорядження було складено акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу пансіонату “Піщане” з власності Автономної Республіки Крим у державну власність до сфери управління Держкомкордону, затверджений Головою Держкомітету –Командувачем Прикордонних військ України 21 жовтня 2002 року (а.с. 18-20 том 1).
З абзацу 2 пункту 3 цього акту вбачається, що на момент приймання-передачі державні акти землекористування були відсутні, фактична площа ділянок не уточнена (т. 1, а. с. 19).
Відповідно до частини 3 статті 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
На підставі наведеного колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що у розумінні статті 126 Земельного кодексу України до цілісного майнового комплексу Центру оздоровлення та відпочинку “Піщане” та сфери управління Державної прикордонної служби України право постійного користування земельною ділянкою площею 15,4596 га, за рахунок якої товариство з обмеженою відповідальністю “Піщане” згідно з оспорюваним рішенням отримало 7,0 га, передано не було, оскільки на той момент це право в жодної особи ще не виникло.
Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України “Про передачу цілісного майнового комплексу пансіонату “Піщане”у державну власність” від 25 липня 2002 року № 414-р цілісний майновий комплекс пансіонату "Піщане" (Бахчисарайський район) було передано у державну власність із власності Автономної Республіки Крим, втім згідно з частиною 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
З наведеного випливає, що питання передачі до сфери управління Держкомкордону земельної ділянки державної або комунальної власності розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.07.2002 р. № 414-р не вирішувалося.
Також, суттєвими визначаються положення ч. 3 ст. 191 Цивільного кодексу України, за якою підприємство як цілісний майновий комплекс є нерухомістю, отже право власності на нього повинно бути посвідчено в порядку, передбаченому Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.01.2003 р. № 6/5) та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за № 157/6445.
Зокрема, в порядку, передбаченому вказаним Тимчасовим положенням, право власності на цілісний майновий комплекс посвідчено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.12.2006 р., згідно з яким цілісний майновий комплекс Центру оздоровлення та відпочинку “Піщане” складається з основних та службових будівель, а саме -
корпусу № 3 літ. А, спального корпусу № 4 літ. Б, спального корпусу № 2 літ. В, спального корпусу № 1 літ. Г, їдальні літ. Д, вставки літ. Е, переходу літ. Ж, канцелярії службової літ. З, їдальні –адмінбудівлі літ. З1, складу літ. И, бару літ. К, контрольно-пропускного пункту літ. Н, теслярської майстерні літ. М, прохідної –КПП літ. Л, складу літ. О, вбиральні літ. П, трансформаторної підстанції літ. Р, складу літ. Ф, складу літ. Х, продтехскладу літ. С, трансформаторної підстанції літ. Щ, насосної станції літ. Э, насосної станції літ. 1И, водонасосної станції літ. Я, комплексної будівлі торговельно-побутового обслуговування літ. 1А, котельні літ. 1Б, складу літ. 1В, душевої -пральні літ. 1Г, їдальні - гратекі літ. 1Д, продскладу літ. 1Е, овочесховища літ. 1Ж, казарми-гуртожитку літ. Т, літнього будиночку літ. Ч, літнього будиночку літ. Ш, літнього будиночку літ. Ц, літнього кіномайданчику літ. 1З, складу літ. У, каналізаційно-насосної станції літ. 1М, водонапірної вежі літ. Ю, навісу літ. 2Л, сараю літ. 1К та споруд (т. 1, а. с. 21).
При цьому, жодна вказівка на земельну ділянку, яка б входила до цілісного майнового комплексу та належала б Бахчисарайській районній державній адміністрації, в свідоцтві відсутня.
З наданого під час апеляційного провадження балансу Центру оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України “Піщане”наявність переданої у користування земельної ділянки не вбачається.
Наведене дає підстави для висновку про те, що земельна ділянка, передана товариству з обмеженою відповідальністю “Піщане” в оренду на підставі оспорюваного рішення, до державної власності та складу цілісного майнового комплексу не передавалася, а інших доказів, які б спростовували такий висновок, матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого головою Державної прикордонної служби України 02.08.2006 р., Центр оздоровлення та відпочинку “Піщане” Державної прикордонної служби України є державним підприємством Державної прикордонної служби України, знаходиться у державній власності і підпорядковується Адміністрації Державної прикордонної служби України (т. 1, а. с. 118).
Згідно з пунктом 5.2 Статуту Центру оздоровлення та відпочинку “Піщане” закріплене за Центром майно є державною власністю і належить йому на праві повного господарського відання (т. 1, а. с. 119).
Пункт 5.5 Статуту передбачає, що відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за Центром, здійснюється виключно на конкурсних засадах у порядку, що визначається Фондом державного майна України. Одержані в результаті відчуження зазначеного майна кошти є державною власністю і спрямовуються виключно на інвестиції (т. 1, а. с. 119).
Зокрема, згідно з пунктом 5.4 Статуту Центр використовує закріплене за ним майно лише за його цільовим та функціональними призначення, веде облік закріпленого майна за ним майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховує його за відповідними службами: продовольчою, квартирно-експлуатаційною, пально-мастильною, речовою та іншими.
Системний аналіз положень Статуту передбачає наявність у Центру оздоровлення та відпочинку “Піщане” як власного майна, що йому належить, так і майна, переданого йому на праві господарського відання, яке за ним лише закріплено.
Такий висновок також узгоджується із положеннями 5.7 Статуту Центру оздоровлення та відпочинку “Піщане”, за яким Центр здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства.
Таким чином, порядок відчуження закріпленого за Центром майна не розповсюджується на земельну ділянку, яка належить йому на праві постійного користування на підставі Державного акту серії І-КМ №003326 від 21 січня 2004 року (а.с. 31-34 том 1).
Такий висновок погоджується з листом Республіканського комітету по земельних ресурсах АР Крим вих. № 7648/10-24-100 від 26 серпня 2010 року, за яким порядок передачі в оренду земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна державної власності, передані в оренду суб’єктам господарювання, в тому числі на конкурсних засадах, законодавчо не врегульований. Крім того, згідно з договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, яке належить до державної власності від 23.04.2010 р. № 1033, майно передано в оренду з метою розміщення турбази товариства з обмеженою відповідальністю “Піщане”, що визначає цільове призначення земельної ділянки. На думку Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, передання в оренду земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю “Піщане” на підставі укладеного договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, яке належить до державної власності, можливо без проведення земельних торгів (а.с. 133 том 1).
Із цим також узгоджуються положення частини 1 статті 796 Цивільного кодексу України, відповідно до яких одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
Також, судова колегія приймає до уваги положення частини 2 статті 796 Цивільного кодексу України, за якою якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 квітня 2010 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Піщане” (орендар) укладено договір № 1033 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно, а саме - будівлю спального корпусу № 3 літ. „А” загальною площею 1016,0 кв.м, будівлю спального корпусу № 4 літ. „Б” загальною площею 2867,1 кв.м, нежитлові приміщення їдальні –адміністрації літ. „З1”, „З2”, „з” загальною площею 1027,4 кв.м, нежитлові приміщення канцелярії –службової літ. „З” загальною площею 318,7 кв.м, будівлю КПП загальною площею 7,3 кв.м, яке розташоване за адресою: Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Піщане, вул. Набережна, 3, що перебуває на балансі державного підприємства „Центр оздоровлення та відпочинку „Піщане” Державної прикордонної служби України” (а.с. 35-37 том 1).
Відповідно до пункту 1.2 договору майно передається з метою розміщення турбази.
Строк дії договору становить 10 років.
Договір посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 1470.
Погоджуючи питання щодо передання вказаного державного майна в оренду листом № 62-11/6 від 27 січня 2010 року, Адміністрація державної прикордонної служби України як орган, до сфери управління якого належить дане майно, усвідомлювала, що для здійснення господарської діяльності під час користування орендованим майном товариству з обмеженою відповідальністю „Піщане” потрібна земельна ділянка, на якій розташоване дане майно.
Таким чином, хоча Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, яке є стороною за договором оренди державного майна від 23 квітня 2010 року, не є власником земельної ділянки, на якій розташоване передане в оренду майно, презюмується, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві, яким є товариство з обмеженою відповідальністю „Піщане”, права користування земельною ділянкою для обслуговування орендованого майна.
Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
При цьому цивільні права та інтереси слід відрізняти від управлінських або контрольних функцій.
Враховуючи надання товариству з обмеженою відповідальністю “Піщане” нерухомого майна, що знаходиться на переданій спірним рішенням земельній ділянці в користування на підставі договору оренди від 23.04.2010 р. № 1033, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Піщанівської сільської ради Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим № 1946 від 28 квітня 2010 року „Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю „Піщане” в оренду земельної ділянки площею 7,0000 га з земель державного підприємства „Центр оздоровлення та відпочинку „Піщане” Державної прикордонної служби України” не суперечить актам цивільного законодавства і не порушує цивільних прав та інтересів держави в особі Адміністрації державної прикордонної служби України як органу, який у відповідності до Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого Указом Президента України № 797/2003 від 04 серпня 2003 року, є спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону та відповідно до покладених на неї завдань виконує управлінські функції (т. 1, а. с. 35-41, 131).
Що стосується посилання військового прокурора при перегляді справи в апеляційному порядку як на підставу задоволення позовних вимог на перебування на земельній ділянці нерухомого майна державної власності та, як наслідок, на необхідність застосування п. 12 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України, а також п. “ж” ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Зокрема, згідно з абз. 1 пункту 3.7 роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997 р. № 02-5/289 (з подальшими змінами та доповненнями) передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.
Як вбачається з абз. 2 п. 3.7 вказаних роз’яснень Вищого арбітражного суду України, зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.
Як зазначалося вище, позовні вимоги військового прокурора мотивовані тим, що згідно зі статтями 74, 75 Господарського кодексу України розпоряджатися об’єктами основних фондів державне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, у даному випадку - Адміністрації Державної прикордонної служби України (т. 1, а. с. 2-5).
Будь - яких інших обставин, якими б обґрунтовувався предмет позову, військовим прокурором не зазначено, заяву про зміну підстав позову в порядку ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України військовий прокурор не подавав, у зв’язку з чим господарські суди як першої, так і апеляційної інстанції позбавлені процесуальної можливості надавати правову оцінку будь-яким іншим обставинам, які не були заявлені у якості підстави позову.
Перелік викладеного свідчить про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та порушення норм матеріального права, що дає підстави суду апеляційної інстанції для скасування прийнятого у справі рішення і відмови у позові.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Піщане" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01 квітня 2011 року у справі № 5002-4/182-2011 скасувати.
Прийняти нове рішення у справі.
У позові відмовити.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді І.В. Євдокімов
О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. Військова прокуратура Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, місто Севастополь, 99011);
2. Адміністрація Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, місто Київ, 01034);
3. Піщанівська сільська рада (вул. Набережна, 3-а, с. Піщане, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим, 98431);
4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Піщане" (вул. Кубанська, 24/2, місто Сімферополь, 95022; вул. Чапаєва, 1 кв. 28, с. Вілене, Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим);
5. Центр оздоровлення та відпочинку Прикордонних військ України "Піщане" (вул. Набережна, 3, с. Піщане, Бахчисарайський район, 98431)