СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 червня 2011 року Справа № 5002-21/997-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Євдокімова І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 26.04.11, відкрите акціонерне товариство "Термоізоляція";
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 1199 від 23.03.11, Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації";
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Термоізоляція" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чонгова С.І.) від 28 квітня 2011 року у справі № 5002-21/997-2011
за позовом відкритого акціонерного товариства "Термоізоляція" (пров. Університетський, 1, місто Харків, 61003)
до Кримського республіканського підприємства "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Ген. Петрова, 37, місто Керч, 98300)
про стягнення 293135,01 грн.
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство „Термоізоляція” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Кримського республіканського підприємства „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” про стягнення збитків у розмірі 293135,01 грн., у тому числі 100000,00 –реальні збитки та 193135,02 –упущена вигода.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство „Термоізоляція” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, ненадання місцевим господарським судом належної правової оцінки неправомірним діям відповідача по своєчасній реєстрації права власності на нерухоме майно призвело до прийняття необґрунтованого рішення про відмову у позові.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Рішенням господарського суду Харківської області від 14 липня 2003 року у справі № 35/397-03, з урахуванням ухвали від 11 березня 2005 року про роз’яснення резолютивної частини рішення, за відкритим акціонерним товариством «Термоізоляція»визнано право власності, зокрема, на 6-кімнатний будинок інвентар ний номер 846, розташований за адресою: м. Керч, п. Ельтіген, вул. Г. Петрової, 65 (а.с. 10-13).
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2009 року у справі № 2-21/1619-2009 Кримське республіканське підприємство «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації»зобов'язано зареєструвати за відкритим акціонерним товариством «Термоізоляція» право власності на 6-кімнатний літній будинок інвентар ний номер 846 (літер «Ч»), розташований за адресою: АР Крим, м. Керч, п. Ельтіген, вул. Г. Петрової, 65 (а.с. 14-20).
19 травня 2010 року позивач звернувся до Кримського республіканського підприємства „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” з заявою про реєстрацію права власності на вказаний об'єкт нерухомості (а.с. 21).
Рішенням реєстратора Кримського республіканського підприємства „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” від 02 червня 2010 року у реєстрації права власності на вказаний об’єкт позивачу було відмовлено з огляду на те, що згідно з Реєстром прав власності на об’єкти нерухомості право власності на даний об’єкт вже зареєстровано за іншою особою, та жодним з рішень судів державна реєстрація права власності за даною особою не скасована.
22 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Опціон” (покупець) та відкритим акціонерним товариством „Термоізоляція” (продавець) у нотаріальному порядку укладено попередній договір, відповідно до умов якого сторони беруть на себе зобов’язання протягом трьох календарних тижнів з дня підписання сторонами договору, але не пізніше 30 липня 2010 року укласти договір купівлі –продажу нерухомого майна, а саме –нежитлової будівлі (6-ти кімнатний літній будинок) інвентарний № 846 (літ. „Ч”), який розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Керч, п. Ельтіген, вул. Г. Петрової, буд. № 65 (а.с. 22).
Відповідно до пункту 5 вказаного договору у разі неукладення основного договору в термін до 13 липня 2010 року у зв’язку із відмовою будь –якої із сторін договору інша сторона вправі вимагати припинення дії попереднього договору та стягнення збитків, спричинених простроченням в укладенні основного договору або його неукладенням, включаючи упущену вигоду, та сплати неустойки у розмірі 50% від суми договору, яка складає 100000,00 грн.
22 липня 2010 року за вих. № 65 товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Опціон” відкритому акціонерному товариству „Термоізоляція” скеровано претензію про сплату неустойки у розмірі 100000,00 грн. у зв’язку з невиконанням умов попереднього договору від 22 червня 2010 року (а.с. 25).
Платіжним дорученням № 3017 від 28 липня 2010 року відкритим акціонерним товариством „Термоізоляція” товариству з обмеженою відповідальністю „Компанія „Опціон” сплачено 100000,00 грн. (а.с. 26).
Стверджуючи, що невиконання умов попереднього договору від 22 червня 2010 року відбулося з причин відмови у реєстрації Кримським республіканським підприємством „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” права власності за відкритим акціонерним товариством „Термоізоляція” на об’єкт нерухомості, позивач звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з відповідача збитків в загальній сумі 293135,01, з яких 100000,00 грн. –неустойка, сплачена контрагенту за попереднім договором, 193135,00 грн. –упущена вигода у вигляді неотримання плати за майно, яке передбачалося на продаж.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства „Термоізоляція” з огляду на наступне.
Правовою підставою стягнення з відповідача збитків позивач обрав статтю 22 Цивільного кодексу України та статті 224, 225 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Загальне поняття "збитки", відповідно до даної праової норми, складається із двох складових. По-перше, це так звана "реальна шкода", під якою розуміються дві групи витрат: витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, тобто фактичні витрати, які вже зроблені особою та витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
По-друге, поняття "збитки" включає в себе так звану упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. В даному випадку мова йдеться не про реальні втрати особи, які вона зробила або зробить, а про ті доходи, які вона недоотримає внаслідок порушення її цивільного права.
В якості підстав для стягнення збитків позивач вказує на несвоєчасну реєстрацію Кримським республіканським підприємством „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” за ним права власності на об’єкт нерухомості, що спричинило необхідність сплати контрагенту за попереднім договором неустойки та неукладення в подальшому договору купівлі –продажу і неотримання у зв’язку з цим плати за майно.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
За змістом даної правової норми підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої статтею 1166 Цивільного кодексу України.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення шкоди у вигляді реальних збитків та упущеної вигоди, предметом доказування у справі є наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення з боку Кримського республіканського підприємства „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” .
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, обов’язок щодо доведення наявності складу цивільного правопорушення, наявність всіх елементів якого є обов’язковою передумовою деліктної відповідальності, покладений на позивача.
Як зазначалося вище, рішення про відмову у реєстрації права відкритого акціонерного товариства „Термоізодяція” на нерухоме майно було прийняте державним реєстратором Кримського республіканського підприємства „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” 02 червня 2010 року.
Таким чином, на дату укладення між товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Опціон” та відкритим акціонерним товариством „Термоізоляція” попереднього договору - 22 червня 2010 року позивач був обізнаний про відмову в реєстрації права власності на майно, що виключало укладення реального договору купівлі –продажу в майбутньому.
Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є пуб лічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави ві дмови в ній встановлюються законом.
Відмова відповідача в реєстрації права власності у судовому порядку позивачем не оскаржувалась.
Статтею 42 Господарського кодексу України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, як правильно зазначено місцевим господарським судом, позивач уклав попередній договір на власний ризик за ві дсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що у даному випадку відсутня наявність всіх умов, передбачених статтею 1166 Цивільного кодексу України, за яких завдані збитки підлягають відшкодуванню, що є підставою для відмови у позові.
Посилання позивача в якості підстав позову на статті 224 та 225 Господарського кодексу України є неспроможними, оскільки згідно зі статтею 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Кримське республіканське підприємство „Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” не є учасником відносин у сфері господарювання, а тому застосування до нього міри відповідальності за правопорушення у вказаній сфері є неправомірним.
Таким чином, оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства „Термоізоляція” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2011 року у справі № 5002-21/997-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді І.В. Євдокімов
О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. відкрите акціонерне товариство "Термоізоляція" (пров. Університетський, 1, місто Харків,61003)
2. Кримське республіканське підприємство "Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" (вул. Ген. Петрова, 37, місто Керч, 98300)