АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 1438 / 2007р. Головуючий у 1 інстанції: Баранов В.І.
Суддя-доповідач: Онищенко Е.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 17 " травня 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Белки В.Ю.,
Суддів: Полякова О.З.,
Онищенка Е.А.
При секретарі: Винник І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від "09" лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку „Вікторія", про визнання права власності на 1\2 частину квартири, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2006 року ОСОБА_2. звернулась до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи його тим, що 18.09.1987 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, від якого сторони мають дитину - сина ОСОБА_3. 12.03.1991 року шлюб було розірвано.
В "період шлюбу на спільні кошти було придбано двокімнатну- кооперативну квартиру АДРЕСА_1. Зазначена квартира була зареєстрована у Мелітопольському МБТІ на ім'я відповідача.
Оскільки після розірвання шлюбу до теперішнього часу позивач зареєстрована та проживає в спірній квартирі, з відповідачем виникли суперечки стосовно права володіння та користування вказаною квартирою, просила суд визнати за нею право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати за сплаті судового збору в розмірі 119 грн. 63 коп. та витрати з інформаційно - технічного розгляду цивільних справ.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого
2007 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2. районний суд виходив з того, що спірна квартира, яка придбана за рахунок спільних коштів сторін, набутих у період шлюбу згідно зі ст. 60 Сімейного Кодексу України належить їм на праві спільної сумісної власності , а тому у відповідності зі ст. 70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна є рівним.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи , що сторони перебували в шлюбі з вересня 1987 року по 12 березня 1991 року. Відповідно до копії обмінного ордера №419 від 05.10.1989 року, виданого ОСОБА_1. , двокімнатна спірна квартира АДРЕСА_1 надана в порядку обміну йому та його родині : ОСОБА_2., ОСОБА_4, ОСОБА_3 в обмін на трьохкімнатну квартиру по АДРЕСА_2.
За квитанцією від 02.10.1989 року ОСОБА_1. внесений пайовий внесок у ЖБК № 2 у сумі 3840 грн.
З огляду наведеного судова колегія вважає, що районний суд прийшов до правильного висновку з урахуванням положень ст. 146 ЖК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.09.1987 року за № 9 «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» про те, що спірна кооперативна квартира по вул. Вакуленчука була надана родині ОСОБА_1. за обміном не на його особисте майно, а на державну трикімнатну квартиру , де мешкали і були прописані позивачка з двома дітьми.
Відповідно до ст. 64 ЖК України ОСОБА_1. як і ОСОБА_2. та інші члени сім'ї користувалися рівними з наймачем правами та обов'язками, а також нарівні з ним мали право на приватизацію житла.
Крім того районним судом правильно зазначено, що спірна квартира придбана за рахунок пайового внеску, отриманого від колишніх членів кооперативу Студенцових та внесеного в кооператив ОСОБА_1. паю , у період шлюбу з позивачкою.
За таких обставин районним судом вірно вирішено спір і визначено, що вимоги ОСОБА_2. про розподіл мана та визнання за нею права власності на 1/2 частину квартири не суперечить діючому сімейному законодавству.
Посилання апеляційної скарги на те, що районний суд не правильно застосував
положення закону , щодо пропуску позивачкою трирічного строку звернення до суду є не
обгрунтованими, оскільки районним судом правильно вирішено, що позивачкою про
порушення свого права зі сторони ОСОБА_1. стало відомо тільки в липні 2006 року. До
цього часу вона мала ключі від квартири, де знаходилося її майно і періодично
користувалася жилим приміщенням. Зазначене свідчить про те, що після розірвання шлюбу
позивачка не відмовлялася від своїх прав на спільне сумісне майно, а відповідач до липня
2006 року не перешкоджав їй у цьому.
Таким чином вищезазначені та інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2007 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців.