АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Чернівці «07»червня 2011р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                             Підгорна  С.  П.

суддів                                         Кифлюка В.Ф., Дембіцької О.О.                        

за участю прокурора                 Іліки Д.Г.

та адвоката                                 ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого на вирок Шевченківського районного суду  міста Чернівців  від  23 березня 2011 року,  -

В С Т А Н О В И Л А  :       

         Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1   неодружений, працюючий водієм таксі «СВД автоекспрес»,   судимий  Кельменецьким районним судом  Чернівецької області 01 лютого 2005 року за ст. 190 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 700 гривень;  цим же  судом  19 травня 2005 року за ст.ст. 190 ч.2, 71 КК України на два роки позбавлення волі та  штрафу в розмірі 700 гривень;  Шевченківським  районним судом  міста Чернівців  28 листопада 2007 року за ст. 190 ч.2, 71 КК України на один рік шість місяців позбавлення волі;   Новоселицьким районним судом Чернівецької області  05 серпня 2009 року за ст.186 ч.1 КК України на два роки позбавлення волі, звільнений 30 липня 2010 року умовно- достроково, -

визнаний винним у скоєнні злочинів, передбачених   за  ст.ст. 342 ч.2,  345ч.2,  15-393 ч.2  КК України.            На підставі ст. 6  п.8  КПК України  кримінальна справа  відносно  ОСОБА_3  закрити  у  зв’язку  з  його смертю.  

Згідно вироку ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 25 вересня 2010 року приблизно о 17 годині 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння,  

Справа № 11-288 /2011 р.                     Головуючий у І інстанції:  Волошин С.О.

Категорія:  ст. 342 ч.2, 345ч.2,

                   15-393 ч.2   КК України                               Доповідач:   Підгорна С.П.  

вчинив опір працівникам ВРЕВ ДАІ у місті Чернівцях ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які  під час виконання ними службових обов’язків зупинили автомобіль «ЗАЗ-Део»з номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 і запропонували ОСОБА_3 пройти медичне  обстеження на предмет вживання алкоголю.  ОСОБА_3 намагався втекти від працівників правоохоронного органу, а коли його наздогнали, відштовхував потерпілого ОСОБА_5,  смикав за формений одяг, вчинив активний фізичний опір, в процесі якого наніс удари руками та ногами по ногах потерпілого, заподіявши ОСОБА_5 легкі тілесні ушкодження.

          26 вересня 2010 року приблизно о 16 годині ОСОБА_3, якого працівники міліції як затриману особу за підозрою у вчиненні злочину  конвоювали до  ізолятора тимчасового тримання, біля травмпункту  лікарні швидкої медичної допомоги по вулиці Фастівській міста Чернівців, усвідомлюючи, що він є затриманим та тікає з-під варти,  умисно сильно відштовхнув двері  службового автомобіля та працівника міліції ОСОБА_7 і почав втікати в напрямку територій госпіталю для інвалідів ВВВ, ігнорував накази конвоїра ОСОБА_7 зупинитися та попереджувальні постріли останнього, після чого у чагарнику накинувся на ОСОБА_7, який його наздогнав,  схопив руками за пістолет і  формений одяг, став виривати табельну зброю,  намагався звалити з ніг потерпілого та наніс  ОСОБА_7 удар наручниками, які були одягнуті на руки спереду,  в ділянку правого ока,  спричинивши легке тілесне ушкодження.

          В ході боротьби між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за зброю пістолет вистрілив,  куля влучила ОСОБА_3 в шию, заподіявши тяжке тілесне ушкодження та смерть ОСОБА_3

          В апеляціях захисник  ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_1  просять вирок районного суду скасувати,  ОСОБА_3 виправдати  за ст.ст. 342 ч.2, 345ч.2 КК України  за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, а за ст. ст.15, 393 ч.2 КК України  виправдати  за відсутністю в його діях  складу злочину, так як ОСОБА_3  не перебував під вартою, відносно нього не обирався запобіжний захід,  а був тільки затриманий в порядку ст.115 КПК України.  Апелянти посилаються на те, що в порушення кримінально-процесуального закону  працівники міліції після затримання ОСОБА_3 не повідомили керівництво про скоєний злочин, на місце скоєння злочину не викликали слідчо-оперативну групу та по результатах своєї роботи не склали протокол адміністративного затримання та протокол  огляду місця події. Вважають, що суд не дав належну оцінку  діям працівників міліції з приводу правомірності використання  та застосування наручників та вогнепальної зброї  щодо ОСОБА_3, а також  його перевезення  до наркологічного диспансеру та травмпункту. Вбачають, що  в діях  працівників правоохоронних  органів з  приводу  застосування зброї  є самовільне та необережне  поводження,  що спричинило смерть  людини.

          Заслухавши доповідача, апелянтів, які  підтримали доводи поданих  апеляцій,  прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, судова колегія вважає,  що  апеляції  підлягають частковому  задоволенню.

          Обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні опору  працівникові правоохоронного органу ОСОБА_5 під час виконання ним службових обов’язків та умисне заподіяння йому легких тілесних ушкоджень  повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених судом першої інстанції доказів  і  діям  ОСОБА_3 дана правильна юридична оцінка.

          Як вбачається з показань потерпілого ОСОБА_5,  25 вересня 2010 року приблизно о 16 годині він разом з  працівниками ДАІ  ОСОБА_4 та ОСОБА_6 зупинили легковий автомобіль таксі «Део Ланос»під керуванням ОСОБА_3 на вулиці Сторожинецькій міста Чернівців, ОСОБА_4 запідозрив, що водій таксі перебуває в стані алкогольного сп’яніння  і вони запропонували ОСОБА_3 пройти медичне освідчення на стан сп’яніння, від чого останній відмовився,  вискочив  зі службового автомобіля та почав тікати в поле. Коли він, ОСОБА_5,  наздогнав ОСОБА_3, той   став поводитися неадекватно, вчинив опір, наносив йому удари ногами. Потім під’їхав інший автомобіль  з працівниками ДАІ, ОСОБА_3 поводився агресивно і йому одягли наручники, після чого доставили його на медичне освідчення. Свої показання потерпілий підтвердив при проведенні відтворення обстановки та обставин події (том 1 а.с. 55-61).

          Аналогічні показання  в суді дали свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6, підтвердили, що ОСОБА_3 вчиняв активний опір ОСОБА_5, порвав на ньому формену сорочку.

          З показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 видно, що у вересні 2010 року під час несення служби вони на службовому автомобілі ДАІ під’їхали на допомогу екіпажу працівників ДАІ на вулицю Сторожинецьку, побачили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 тримали ОСОБА_3, який вів себе дуже агресивно, лаявся, виривався, розірвав формену сорочку працівника міліції, ОСОБА_3 одягли наручники, після чого повезли для проходження освідчення на алкоголь.

          З показань свідка ОСОБА_10 видно, що 25 вересня  2010 року приблизно о 17 годині до неї в наркодиспансер привезли працівники міліції ОСОБА_3, який поводився неадекватно, був збуджений, нецензурно лаявся, погрожував працівникам міліції, відмовився від медичного обстеження,  визнав вживання ним алкоголю,  але заперечував, що був за кермом.

          З показань свідка ОСОБА_11, видно, що він як генеральний директор ТОВ «СВД Автоексперс»спілкувався  25 вересня 2010 року з ОСОБА_3, який був нетверезим, поводився агресивно, говорив, що хоче втекти від працівників ДАІ.

          З  показань свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на досудовому слідстві видно, що 25 вересня 2010 року вони на автомобілі під керуванням ОСОБА_3 приїхали на вулицю Сторожинецьку міста Чернівців, де їх зупинили працівники міліції, засуджений вийшов з автомобіля, показав документи і сів в салон службового автомобіля працівників ДАІ, потім ОСОБА_3 почав тікати від працівників міліції в бік якогось саду, його наздогнали, ОСОБА_3 виривався, ображав працівника міліції нецензурними словами, відштовхнув його від себе,  поводився агресивно, повалив міліціонера на землю. Потім приїхала ще одна автомашина з працівниками ДАІ, на ОСОБА_3 наділи наручники.

          Районним судом дана правильна критична оцінка показанням цих свідків в судовому засіданні, які змінили свої показання в суді, оскільки вони перебували з засудженим у дружніх стосунках та намагались в суді виправдати протиправну поведінку ОСОБА_3  25 вересня 2010 року.

          Згідно висновку судово-медичної експертизи (том 1 а.с.50) у потерпілого ОСОБА_5 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді саден обох верхніх кінцівок та лівої ноги.

          Відповідно до протоколу огляду форменого  одягу потерпілого ОСОБА_5 (том 1 а.с.96-98) встановлено пошкодження форменої сорочки.

          Дії ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ст.ст.342 ч.2 та 345 ч.2 КК України.

          Посилання апелянтів на  недотримання  вимог закону при затриманні ОСОБА_3 25 вересня 2010 року є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що на підставі рапортів  працівників міліції ОСОБА_4,  ОСОБА_5 та ОСОБА_6, їх пояснень та акту судово-медичного дослідження  ОСОБА_5 слідчим прокуратури  26 вересня 2010 року була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.345 ч.2  та 342 ч.2 КК України (том 1 а.с. 1). По факту відмови ОСОБА_3 від проходження медичного огляду на стан сп’яніння  був складений протокол про адміністративне правопорушення (том 1 а.с. 43). Підстав для складання протоколу адміністративного затримання ОСОБА_3  не було, оскільки він був затриманий в порядку ст.115 КПК України за підозрою у вчиненні кримінально-караного злочину (том 1 а.с. 119).

          Відповідно до вимог ст.ст. 6 ч.1 п.8, 248  та 282 КПК України у випадках, коли за наслідком судового розгляду справи щодо обвинуваченого, який помер,  обвинувачення не було спростоване, суд зобов’язаний справу щодо померлого закрити на підставі  п.8 ч.1 ст.6 КПК України. Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постановлення районним судом вироку щодо померлого ОСОБА_3  не відповідає вимогам закону, а тому вважає необхідним вирок суду від 23 березня 2011 року відносно ОСОБА_3 скасувати.

          Судова колегія вважає, що районний суд прийшов до передчасного висновку про наявність доказів вчинення ОСОБА_3 опору на насильства  відносно працівника міліції ОСОБА_7 26 вересня 2010 року. Як вбачається з матеріалів  справи,  кримінальна справа по факту загибелі ОСОБА_3 26 вересня 2010 року не порушувалась  і розслідування обставин його смерті  в  результаті  застосування працівником міліції табельної зброї не проводилось. Судова колегія вважає, що неможливо дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_3 під час його конвоювання  працівниками міліції 26 вересня 2010 року та втечу від працівників міліції без належного розслідування обставин смерті останнього та прийняття відповідного процесуального  рішення.  А тому судова колегія вважає необхідним виділити в окреме провадження епізоди обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні опору та насильства щодо працівника правоохоронного органу ОСОБА_7  26 вересня 2010 року  та направити справу в цій частині для проведення додаткового розслідування.

          Разом з тим, судова колегія вважає необхідним закрити провадження у справі в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ст..15-393 ч.2 КК України у зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину, оскільки  ОСОБА_3 не був суб’єктом такого злочину,  26 вересня 2010 року він був  затриманий в порядку ст.115 КПК України і не  перебував у попередньому ув’язненні,  навіть не був поміщений в ізолятор тимчасового тримання.  Відповідно до диспозиції ст.393 КК України кримінальній відповідальності за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти підлягає особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув’язненні. Такою, що утримується під вартою, вважається особа з моменту оголошення йому постанови суду про обрання  запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

          На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 374, 376 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, –

У Х В А Л И Л А :

          Апеляції   ОСОБА_2 та  адвоката  ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Вирок Шевченківського районного суду  міста Чернівців від 23 березня 2011 року щодо   ОСОБА_3  скасувати.

          Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 за ст.15-393 ч.2 КК України закрити за відсутністю у його діях складу злочину.

          Виділити в окреме провадження епізоди обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні опору на заподіянні насильства щодо працівника правоохоронного органу ОСОБА_7  26 вересня 2010 року  і справу в цій частині направити прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування.

          Кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_3 за ст.ст. 342 ч.2, 345 ч.2 КК України про вчинення опору та насильства відносно працівника правоохоронного органу ОСОБА_5 25 вересня 2010 року закрити на підставі п.8 ч.1 ст.6 КПК України у зв’язку зі смертю.

         Головуючий                                                                        С.П.Підгорна

          Судді                                                                                     В.Ф.Кифлюк

                                                                                                          О.О.Дембіцька