Справа № 2-468/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.03.2011  року

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді  Мички Б.Р.

            при секретарі  Диді М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права на повагу до гідності та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому з уточненнями просить стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. В обґрунтування позову покликається на те, що 03 червня 2009 року під час розгляду справи в Залізничному районному суду м.Львова  відповідачем завдано їй моральної шкоди, яка полягає в тому, що відповідач в присутності інших осіб заявляла, що позивач, її дочка та внучка є психічно хворими людьми, «дурні», перебували на лікуванні в психіатричній лікарні, що не відповідає дійсності. Вказує на те, що даний факт підтверджується присутніми свідками та технічним аудіозаписом судового засідання. Стверджує, що такі дії відповідача є наклепом та завдають їй та членам її сім’ї важкого душевного болю. Вважає, що відповідач по відношенню до позивача та членів її сім’ї неодноразово вчиняє хуліганські дії, за які належним чином не понесла кримінальної відповідальності. Крім цього, покликається на те, що відповідач в присутності свідків, зазначених у позові, погрожувала їй та членам її сім’ї вбивством, яке сприймається ними як реальне, з огляду на тривалість системних злочинів відповідача проти них. Зважаючи на те, що відповідач принизила їх честь та гідність, спричинила душевний біль, почуття приниження та нервового напруження, просить позов задоволити.

В судовому всіданні позивач позов підтримала та просить його задоволити. Крім наведеного в позові, доповнила тим, що відповідач принижувала її честь та гідність в приміщенні апеляційного суду Львівської області.

          Відповідач в судовому засідання проти заявленого позову заперечила та просить в задоволенні такого відмовити. Крім цього, надала суду письмові заперечення, в яких зокрема покликається на те, що в неї відсутні докази лікування позивача чи членів її сім’ї в психіатричних закладах, однак про необхідність їх лікування лікарі підтвердили лише усно, повідомивши при цьому, що не можуть забрати ОСОБА_1 в лікарню, оскільки така на обліку не перебуває. Ствердила, що позивач з членами її сім’ї завжди самі створювали конфлікти, ображали її та провокували на зворотні дії. Більше того, через названі причини, вона змушена була змінити адресу свого проживання.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до переконання, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з  позовом  про захист її гідності та честі.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред’явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Судом встановлено, що між сторонами існують неприязні відносини, починаючи з 2001 року вони неодноразово зверталися з різних причин зі скаргами, заявами одне на одного в правоохоронні органи та до суду.

Судом також встановлено, що відповідач неодноразово в приміщенні судів, в тому числі і в судових засіданнях, ображала позивача та членів її сім’ї. Зокрема, відповідач говорила, що «..вони хворі люди..», «..шизофреніки..», «..вони дурні та лікувалися..», «..ОСОБА_1 поцарапала санітара психлікарні..», «..вони всі психічно хворі..».

У п.18 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ зазначено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідач в судовому засіданні жодних доказі, які б вказували на психічні захворювання чи перебування на лікуванні у психіатричних закладах позивача та членів її сім’ї суду не надала.

Натомість позивач надала суду довідку Львівського міського психоневрологічного диспансеру від 21.07.2003 року, згідно якої її дочка ОСОБА_4 на огляді в диспансері не перебуває, при огляді розладів психіки не виявлено (а.с.78); медичну довідку про проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 01.08.2008 року, згідно якої в ОСОБА_4 психіатричних протипоказань для провадження роботи в дошкільному закладі немає (а.с.79); лист Львівської обласної державної клінічної психіатричної лікарні від 06.10.2004 року, згідно якого позивач в даному закладі на лікуванні не перебуває та за архівними даними в списках не числиться (а.с.80).

Факт завдання відповідачем позивачу моральної шкоди, приниження її честі та гідності, що виражалось в образах позивача та членів її сім’ї, підтверджується технічним аудіозаписом судового засідання 03 червня 2009 року в Залізничному районному суді м.Львова по справі №4-29/09 за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які були вільними слухачами у вказаному судовому засіданні та були присутніми, коли відповідач ображала позивача в приміщенні апеляційного суду Львівської області 22 грудня 2008 року та в приміщенні Сихівського районного суду м.Львова.

Виходячи з вищевикладеного та аналізуючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку, що неправомірними діями відповідачки позивачці була завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні її честі та гідності у результаті поширення неправдивих відомостей про психічні захворювання та перебуванні на лікуванні у психіатричних закладах позивача та членів її сім’ї. З врахуванням характеру неправомірних діянь відповідачки, тривалості конфлікту між сторонами та виходячи із загальних засад розумності та справедливості суд вважає, що з відповідача слід стягнути завдану позивачу моральну шкоду розмірі 500 грн., що відповідає її дійсному розміру.

Щодо стягнення завданої позивачу моральної шкоди внаслідок погроз відповідача їй та членам її сім’ї вбивством, то в задоволенні такої слід відмовити, оскільки факт такого діяння підлягає доведенню в порядку кримінального процесу. У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України позивачем доказів щодо притягнення відповідачки до кримінальної відповідальності за погрозу вбивством суду не представлено.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача в користь позивача підлягають до стягнення 25 грн. судового збору та 20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

На підставі ст.ст. 3, 11, 15, 16, 23, 297 Цивільного кодексу України та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист права на повагу до гідності та відшкодування моральної шкоди     з а д о в о л и т и    ч а с т к о в о.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 грн. судового збору та 20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий