СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 червня 2011 року Справа № 5020-12/148-5/017-10/282
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Проценко О.І.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
прокурор: Шульга Антон Миколайович, прокурор міста Севастополя;
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 1664 від 18.08.10, Міністерство оборони Російської Федерації в особі 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації ;
відповідач: ОСОБА_3, НОМЕР_1 від 11.08.98, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
третьої особи: ОСОБА_4, довіреність № 104 від 25.01.11, Фонд державного майна України;
третьої особи: ОСОБА_5, довіреність № б/н від 07.02.11, Державний комітет України по земельних ресурсах;
третьої особи: не з'явився, Севастопольська міська рада;
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Юріна О.М.) від 10 березня 2011 року у справі № 5020-12/148-5/017-10/282
за позовом Міністерства оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, 119160; вул. Совєтська, 4 місто Севастополь, військова частина 62764-Ю)
в особі 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (пр. Ген. Острякова, 6, місто Севастополь,99007)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 99802)
треті особи: Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, місто Київ 133, 01133)
Державний комітет України по земельних ресурсах (вул. Народного Ополчення, 3, місто Київ 151, 03151)
Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
за участю прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99000)
про поновлення порушеного права землекористувача шляхом повернення земельної ділянки, спонукання припинення порушення та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 13221,96 грн.
ВСТАНОВИВ:
Міністерство оборони Російської Федерації в особі 1997 відділу Морської інженерної служби звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, треті особи –Севастопольська міська державна адміністрація, Фонд державного майна України, Управління земельних ресурсів України про визнання відсутності у відповідача права на забудову земельної ділянки, розташованої на території 44 спортивного клубу флоту за адресою: АДРЕСА_2 (закусочна „Прибой”); зобов’язання відповідача припинити порушення права користування Чорноморським флотом Російської Федерації орендованою у України вказаною земельною ділянкою.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 04 квітня 2008 року позовну заяву Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1997 відділу Морської інженерної служби направлено за підсудністю до господарського суду міста Севастополя (а.с. 3-4 том 1).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18 квітня 2008 року позовна заява Міністерства оборони Російської Федерації в особі 1997 відділу Морської інженерної служби прийнята до розгляду.
У ході розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги та остаточно заявою від 17 грудня 2008 року просив суд поновити порушені права землекористувача шляхом повернення Чорноморському флоту фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 земельної ділянки площею 118,3 кв.м, розташованої на території 44 спортивного клубу за адресою: місто Севастополь, майд. Нахімова, 2; зобов’язати відповідача припинити порушення права користування Чорноморським флотом Міністерства оборони Російської Федерації орендованою у України вказаною земельною ділянкою; стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 13221,96 грн. (а.с. 98-102 том 1).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13 квітня 2009 року у справі № 5020-12/148-5/017 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 135-140 том 1).
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30 липня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи залучено Севастопольську міську раду (а.с. 29-31 том 3).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 червня 2010 року рішення господарського суду міста Севастополя від 13 квітня 2009 року залишено без змін (а.с. 156-165 том 3).
Постановою Вищого господарського суду України від 29 вересня 2010 року рішення господарського суду міста Севастополя від 13 квітня 2009 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 червня 2010 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (а.с. 185-187 том 3).
У ході нового розгляду справи ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13 грудня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Фонд державного майна України (а.с. 32-34 том 4).
Заявою від 14 лютого 2011 року прокурор міста Севастополя повідомив господарський суд міста Севастополя про вступ до справи (а.с. 134-135 том 4).
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 18 лютого 2011 року до участі у справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Державний комітет України із земельних ресурсів (а.с. 85-87 том 5).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року у справі № 5020-12/148-5/017-10/282 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції, Міністерство оборони Російської Федерації звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що перелік способів захисту прав і інтересів, передбачений частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України, не є вичерпаним.
Так, пунктом 2 частини 2 статті 16 Господарського кодексу України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим законом або договором. Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що суб’єкт господарювання може захистити свої права та законні інтереси іншими способами, передбаченими законом.
Оцінюючи правильність обраного позивачем способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, господарський суд міста Севастополя, на думку Міністерства оборони Російської Федерації, повинен був звернутись до других, крім названих кодексів, актів законодавства.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Котлярова О.Л., Проценко О.І.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міністерство оборони Російської Федерації є юридичної особою, що зареєстрована в Російській Федерації (а.с. 11 том 2).
04 листопада 2005 року введено в дію Положення про 1997 ВМІС, яке в ЄДРПО України в якості юридичної особи не значиться (а.с. 53-56 том 2).
На підставі Угод між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту та про взаємні розрахунки, пов'язані з розділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, які підписано 28 травня 1997 року, ратифіковані Україною 24 березня 1999 року та набрали чинності 12 липня 1999 року, Чорноморський флот Російської Федерації має право використовувати об’єкти Чорноморського флоту в місті Севастополі, у тому числі використовувати спільно спортивний об’єкт - 44 спортивний клуб Чорноморського флоту (№236 військового містечка), що розташований за адресою: майд. Нахімова, 1 на 1,56 га землі, та Українська Сторона передає Російській Стороні в оренду земельні ділянки і розміщені на них об'єкти берегової інфраструктури, зазначені відповідно в додатках №2 і №3 та картах №1 і №2.
З 01 травня 2000 року до 31 грудня 2005 року відповідач (який з 09 вересня 1999 року є суб’єктом підприємницької діяльності (а.с. 12 том 2) на підставі договору з 44 спортивним клубом Чорноморського флоту Російської Федерації (який на той час був юридичною особою (а.с. 50 том 2), на даний час не є юридичною особою, в ЄДРПО України не значиться (а.с. 52, 51 том 2) та погодженням з командуючим Чорноморського флоту Російської Федерації (а.с. 21, 22 том 1, а.с. 57 том 2) мав в оренді майданчик загальною площею 52,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 для використання під будівництво пункту громадського харчування. Розмір орендної плати становив 4,00 грн. за 1 кв.м загальної площі без врахування податку на додану вартість (а.с. 23-35 том 1).
31 жовтня 2005 року листом вих. №367/1 44 спортивний клуб повідомив орендаря, що вказаний договір оренди на 2006 рік продовжуватись не буде і до 31 грудня 2005 року необхідно передати орендований майданчик 1997 відділенню морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації за актом приймання-передачі (а.с. 21 том 1).
14 серпня 2006 року рішенням господарського суду міста Севастополя у справі №20-11/138 за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 визнано право власності на об’єкт нерухомого майна - закусочну "Прибой" загальною площею 95 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з наступних будівель: літ. "А" площею за внутрішніми обмірами - 28,2 кв.м, за зовнішніми обмірами - 36,3 кв.м; літ. "Б" площею за внутрішніми обмірами - 18,9 кв.м., за зовнішніми обмірами - 23,2 кв.м; навіс літ. "а" площею 35,5 кв.м. Вказане рішення набрало законної сили (а.с. 1-2 т. 3).
02 вересня 2006 року на підставі вказаного рішення господарського суду комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна" закусочна "Прибой" на праві приватної власності зареєстрована за фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3, про що зроблено запис в реєстровій книзі 16нж, сторінка 100 під реєстровим №3719 (а.с. 10 том 2).
Крім того, рішенням господарського суду міста Севастополя від 16 січня 2007 року у справі №20-5/074-7/232 за позовом Міністерства оборони Російської Федерації до фізичної особи –підприємцем ОСОБА_3 про визнання закінченим строку дії договору оренди землі, визнання незаконним користування асфальтованою площадкою, усунення перешкод в користуванні приміщенням, усунення перешкод в користуванні майном та повернення майна встановлено, що фізична особа –підприємець ОСОБА_3 є власником закусочної "Прибой" загальною площею 95 кв.м; у позові відмовлено через те, що відповідач є власником закусочної, та позивачем обраний спосіб захисту, що не передбачений законом (а.с. 17-19 том 3). Рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 04 лютого 2008 року у справі №20-11/156-5/354-11/377-7/509 за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до Міністерства оборони Російської Федерації в особі 44 спортивного клубу про усунення перешкод в користуванні закусочною встановлено, що позивач є власником закусочної площею 95 кв.м, а відповідач самовільно збудував в несучій стіні (що належить позивачу) вихід з приміщення сауни та воріт човнової станції, на підставі чого позов було задоволено (а.с. 20-22 т. 3). Рішення в апеляційному та касаційному порядку не оскаржено.
В матеріалах справи міститься директива Генерального штабу ВМФ від 18.12.2009 №730/1/3022, відповідно до якої 44 спортивний клуб (флоту) з 09.02.2010 переформовано у 175 центр морської і фізичної підготовки (лист від 10.12.2010 №52/1/1147 (а.с.28 том 4).
Як вбачається з листа вих. № №3/6213 від 28.12.2010 Севастопольської міської філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», право власності чи користування на спірну земельну ділянку станом на 25.12.2010 не зареєстровані (а.с.40 том 4).
Листом від 06 січня 2011 року №8-9-1/49 Головне управління держкомзему у м.Севастополі повідомило, що у нього відсутня інформація про спірну земельну ділянку (а.с. 47 том 4).
З листа Фонду державного майна України у поясненнях від 20.01.2011 №10-25-795 (а.с.87-88 т.4) вбачається, що постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2006 №246 «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації нерухомого майна, що використовується Чорноморським флотом Російської Федерації на території України», а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання інвентаризації земель, Держкомзему доручалося проведення земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок, на яких розміщені об’єкти нерухомого майна, зокрема, спірний об’єкт. Проте станом на 20.01.2011 до Фонду державного майна України не надходили матеріали щодо проведення земельно-кадастрової інвентаризації зазначеної земельної ділянки, а також щодо оформлення державного акту на право постійного користування нею.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №555-р «Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР», на Фонд державного майна України покладено функції з управління державним майном, зазначеним у додатках 2 і 3 до Угоди між Україною та Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997, та майном, яке не включено до цих додатків, але фактично використовується Чорноморським флотом Російської Федерації.
Пунктом 7 цього розпорядження Державному земельному комітету України, Фонду державного майна України доручалося здійснити заходи щодо проведення державної реєстрації речових прав, надання Фонду державного майна України в постійне користування земельних ділянок, на яких розміщені об’єкти, які використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації, та оформлення державних актів на право постійного користування ними.
Докази виконання вказаними органами розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №555-р «Про управління державним майном, яке використовував Чорноморський флот колишнього СРСР»матеріали справи не містять.
Спір у справі виник з приводу побудування на орендованому майданчику об’єкта нерухомості, право власності на який зареєстровано за відповідачем.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони Російської Федерації з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»виходячи з положень статей 8, 124 Конституції України, статей 26, 30, 87 - 90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143 - 146, 149, 151, 153 - 158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України, глав 27, 33, 34 Цивільного кодексу України, статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема:
- з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками;
- про право громадян на земельну частку (пай) при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, використання при цьому земельних ділянок із меліоративними системами;
- про розподіл несільськогосподарських угідь при ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ, організацій;
- про визнання недійсною відмови у розгляді заяв громадян про безоплатну передачу у власність (приватизацію) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського й особистого селянського господарства, садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, дачного будинку та індивідуального гаража;
- про визнання недійсною відмови в наданні у постійне користування земельних ділянок юридичним особам;
- про визнання незаконною відмови у продажу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності громадянам і юридичним особам, які мають право на набуття цих ділянок у власність, а також іноземним державам;
- про вирішення спорів, пов'язаних з орендою землі;
- про встановлення та припинення дії земельних сервітутів;
- про примусове припинення права на земельну ділянку з передбачених ЗК України підстав;
- про недійсність відмови у розгляді заяви про погодження місця розташування об'єкта, щодо якого порушується питання про вилучення (викуп) земельної ділянки;
- про вирішення спорів щодо проведення розвідувальних робіт на землях, що перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб;
- про вирішення майнових спорів, пов'язаних із земельними відносинами, в тому числі про відшкодування власникам і землекористувачам збитків, заподіяних вилученням (викупом) визначених угідь, обмеженням їхніх прав або порушенням земельного законодавства;
- про відшкодування витрат сільсько- та лісогосподарського виробництва;
- про визнання недійсними угод купівлі-продажу, дарування, застави, обміну, ренти земельних ділянок, договорів довічного утримання, за якими набувачеві передаються у власність земельні ділянки, укладених із порушенням встановленого законом порядку;
- про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки чи про звільнення земельної ділянки особою, що займає її без належних на те підстав;
- про вирішення спорів щодо користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови, сервітутів;
- про вирішення земельного спору, що відповідно до визначеної Земельним кодексом компетенції розглядався органом місцевого самоврядування чи органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, з рішенням якого одна зі сторін у земельному спорі не погоджується.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки, як правильно зазначено місцевим господарським судом, здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Способами захисту цивільних прав та інтересів згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Способи захисту права власності та інших речових прав встановлені положеннями глави 30 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що такий спосіб захисту цивільного права та інтересу як поновлення порушеного права землекористувача шляхом повернення земельної ділянки, спонукання припинити порушення права користування орендованою земельною ділянкою шляхом знесення за рахунок відповідача самовільно збудованої будівлі Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України не передбачений, а також не передбачений іншими чинними законами України.
Таким чином, колегія суддів погоджується з господарським судом міста Севастополя у тому, що позивачем невірно обраний спосіб захисту свого права (майнового інтересу), що не відповідає вимогам діючого законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи позивач не скористався правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, та не змінив предмет позову.
У свою чергу, невірно обраний спосіб захисту права та інтересу є підставою для відмови в задоволенні позову.
Аналогічна позиція викладена в п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році01-8/344 від 11.04.2005 р. (зі змінами станом на 27.02.2009), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.
Верховний Суд України у постанові від 13.07.2004 у справі № 10/732 виклав правову позицію, згідно з якою суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.
Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог за наявності про це клопотання заінтересованої сторони, однак не змінювати такі вимоги на власний розсуд чи спонукати сторону до їх уточнення.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 13 221,96 грн. заборгованості з орендної плати за договором оренди майданчика від 01.05.2000 за період з 01.01.2006 по 31.10.2008, оскільки, як зазначалося вище, цей договір припинив дію з 31 грудня 2005 року у зв’язку з закінченням його строку, що не заперечується сторонами, тобто починаючи з 01.01.2006 орендні правовідносини між сторонами припинилися, тому з цього моменту правові підстави сплачувати (стягувати) орендну плату відпали.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони Російської Федерації залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 10 березня 2011 року залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.І. Проценко
О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. Міністерство оборони Російської Федерації (вул. Знаменка, 19, місто Москва, 119160; вул. Советська, 4 місто Севастополь, військова частина 62764-Ю);
2. 1997 відділення морської інженерної служби Чорноморського флоту Російської Федерації (пр. Ген. Острякова, 6, місто Севастополь,99007)
3. фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 99802);
4. Фонд державного майна України (вул. Кутузова, 18/9, місто Київ 133, 01133)
5. Державний комітет України по земельних ресурсах (вул. Народного Ополчення, 3, місто Київ 151, 03151)
6. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, місто Севастополь, 99011)
7. прокуратура міста Севастополя (вул. Павліченко, 1, місто Севастополь, 99000)