Справа №2-131/11

                                                                 РІШЕННЯ

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2011                                            Уманський  міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої - судді  Ребриної К.Г.  

               при секретарі - Стефанюк Н.І.

               з участю представника позивача - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду м.Умані цивільну справу за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, співвідповідачів  ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб: опікунської ради при виконкомі Уманської міської ради, служби у справах дітей Уманської міської ради про визнання договору комісії таким, що відбувся, визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на будинковолодіння,

ВСТАНОВИВ:

             ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, співвідповідачів  ОСОБА_5, ОСОБА_6, третіх осіб: опікунської ради при виконкомі Уманської міської ради, служби у справах дітей Уманської міської ради про визнання договору комісії таким, що відбувся, визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права власності на будинковолодіння, вказавши, що відповідач за позовом є її рідним братом. В травні 1997 року вони проживали однією сім’єю з батьками в с. Колодисте Уманського району. В цей період часу між ними була досягнута домовленість про те, що вони за їхні спільні сімейні кошти придбають для нього квартиру в м. Умані, поскільки він намагався одружуватись.

            Відразу після одруження її брата вони за їхні спільні кошти, як її так і її батьків придбали для її брата однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якій він мешкає і по даний час. Дана квартира була придбана за 20000 грн. Хоча за документами її вартість значно менша.

            В 2000 році вона виїхала на роботу в Республіку Італія, де працює по даний час, тобто на протязі 7 років. На протязі всього періоду роботи вона відкладала зароблені нею кошти, які передавала на зберігання своєму батькові ОСОБА_7

            Станом на травень 2003 року у її батьків належних їй коштів налічувалось на суму 5000 доларів США.

            В квітні 2003 року її брат ОСОБА_3, що є відповідачем за позовом запропонував їй придбати через нього житловий будинок в м. Умані, вартість якого з його слів становила 6000 доларів США. Аби реалізувати свій намір він запропонував їй аби вона надала свій дозвіл на отримання у батька належної їй вищевказаної грошової суми. Відповідно вона погодилась на його пропозицію, але наполягала на тому, аби факт отримання необхідної грошової суми - 6000 доларів США, а також намір придбати безпосередньо для неї  будинку був оформлений документально, шляхом складення розписки. В подальшому, як її брат, так і її батько підтвердили факт складання  вказаного документу.

           В грудні 2003 року вона приїжджала в відпустку на Батьківщину. Підчас спілкування з братом ОСОБА_3 останній повідомив їй, що ним повністю виконані умови договору та придбаний будинок для неї за адресою м. Умань, вул. О.Вишні, 2. Він привіз її до вказаного будинку, в якому прийшли до висновку, що його необхідно відремонтувати, а також облаштувати водо та газопостачанням, а також провести необхідні сантехнічні роботи. За приблизними підрахунками брата вартість всіх необхідних робіт буде коштувати біля 100000 - 120000 грн. Вона погодилась на його пропозицію і запевнила його, що всі необхідні кошти будуть нею надані найближчим часом.

На протязі 3-х останніх років визначена ними  грошова сума була нею передана її батькові для проведення ремонтних робіт. При цьому нею була поставлена вимога, аби факт отримання коштів, розмір грошової суми, кошторис виконаних робіт та їх цільове  використання були оформлені також документально.

В травні 2005 року під час розмови з відповідачем за позовом останній запевнив її в тому, що зробить все залежне від нього аби в належний спосіб оформити куплений за її кошти для неї будинок На даний час вона впевнилась в тому, що надані їй обіцянки не виконані і при цьому робиться все необхідне аби залишити її без житла. За вказаних обставин вона поставлена перед необхідністю звернутись до суду за захистом своїх прав.

Тому просить визнати договір купівлі-продажу будинку № 2 по вул. О.Вишні м.Умані укладений  між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 від 23 травня 2003 року зареєстрованого в реєстрі 3071 частково недійсним, визнати за нею право власності на будинковолодіння, що розташоване за адресою м.Умань вул. О. Вишні, 2, зобов’язати Уманське міське управління земельних ресурсів та Уманську міську раду надати їй у власність відповідну земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства.

16.03.2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про уточнення позовних вимог в якій просить  визнати договір комісії, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 таким, що відбувся, визнати договір купівлі-продажу будинковолодіння, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, що розташований за адресою: м.Умань, вул. О.Вишні, 2, зареєстрованим приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу в реєстрі № 3071 недійсним, визнати за позивачем  за позовом ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння, що розташоване за адресою: м. Умань, вул. О.Вишні, 2.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_8 позов підтримав та пояснив, що  відповідач по справі ОСОБА_3 є його рідним братом і вони всі проживали однією сім’єю в батьківському будинку в с. Колодисте Уманського району Черкаської області. Коли брат вирішив одружуватися, то вони рідні прийшли до згоди, що йому необхідно купити однокімнатну квартиру в м.Умані, де він планував проживати. На той час у батька були кошти, частину їм подарували на весілля, а коли звернулись до сватів по допомогу, то ті сказали, що вони бідні і грошей у них не має.  Тому вони за їхні спільні кошти купили однокімнатну квартиру по вул. Саксаганського, 5 м.Умані, в якій на той час проживав брат з сім’єю. В 2000 році їхня сестра ОСОБА_2 виїхала на роботу в Італію, там працювала, а зароблені кошти передавала на зберігання батькові і уже в 2003 році сума складала 6000 доларів США. Сестра переживала, щоб гроші не пропали, тоді брат запропонував їй, що підшукає для неї будинок на вказану суму, але вона має надати дозвіл на отримання у батька цієї суми. Тому коли, по вул. О.Вишні, 2 брату сподобався будинок, він сказав про це сестрі, яка погодилась на таку пропозицію і коли оформляли будинок в нотаріуса на ім’я брата, то ним і була написана розписка про те, що будинок купляється за кошти сестри ОСОБА_2, а він бере на себе зобов’язання  оформлення будинку на ім’я сестри, але по незрозумілій для них причині брат чомусь оформив вказаний будинок на своє ім’я, тому виходить, що будинок фактично він викрав у сестри і на сьогодні він про це погодився. Уже після придбання будинку брат за кошти сестри проводив воду та газ, робив ремонт, облаштовував його і факт отримання на це коштів також був оформлений документально. В грудні 2003 року сестра приїжджала в відпустку до батьків і подумати не могла, що може статися така афера. В 2007 році сестра дізналася про те, що брат не хоче переоформляти на неї будинок.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позов визнав повністю та підтвердив те, що будинок купувався за кошти сестри і для сестри і ремонтні роботи в будинку проводилися також за кошти сестри, вони в той час з дружиною працювали по черзі і своїх коштів у них не було. Так сталося, що життя заставило поїздити з дружиною по лікарнях, на що необхідні були кошти і їм також допомагала сестра. Перейти жити в будинок сестри було його помилкою. Закінчив ремонт в будинку весною 2007 року і в той момент вони вселилися і стали проживати всією сім’єю.  Приїхавши, сестра поставила вимогу переоформити будинок на неї, але уже потрібна була згода його дружини, тому в перших числах липня місяця 2007 року він написав розписку, що прикладе всі зусилля і переоформить будинок на неї, проте його дружина не захотіла йти до нотаріуса. В будинку вони проживали з початку 2007 року і виїхали осінню 2007 року. Всі кошти в сумі 6000 доларів дала його сестра, гроші привіз батько і вони пішли з ним оформляти будинок до нотаріуса. Він мав мрію викупити цей будинок у сестри, хотів переконати її в тому, що він стільки приклав до нього зусиль та щоб в ньому проживала його сім’я.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що вони з ОСОБА_3 проживали в однокімнатній квартирі по вул. Саксаганського м. Умані, яка була придбана ними за кошти батьків та весільні кошти в 1999 році. В 2000 році у них народилася донька і  так як місця було замало  їхні батьки вирішили що допоможуть їм купити будинок. Вони дали їм по 3000 доларів і в межах 6 тисяч купили будинок. Вони домовилися, що будинок куплять за 5700 доларів і витрати по оформленню документів за їх рахунок. В нотаріальній конторі ОСОБА_3 з своїм батьком оформляли документи, а вона була з донькою на святі в дитячому садочку. 3000 доларів їм дали її батька на її день народження. Протягом 3-х років вони робили в будинку ремонтні роботи. В липні 2007 року вона подала позов до суду про розірвання шлюбу, але ОСОБА_3 вмовив її залишити дану справу без розгляду, взамін пообіцяв оформити договір дарування їхнього будинку на доньку ОСОБА_9. Пройшов час, чоловік не виконував свою обіцянку, тому 09 вересня 2007 року вона сказала йому, що має намір розірвати шлюб та розділити майно, на що ОСОБА_3 відреагував агресивно та наніс їй тілесні ушкодження. В даний час вона проживає з донькою в однокімнатній квартирі, в квартирі ремонт не робить, бо вона оформлена на її чоловіка. Вважає, що будинок такий її, як і його.

Співвідповідачка по справі  ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, в своїй заяві від 23.02.2011 року вказала, що позовні вимоги визнає та просить задоволити, визнати право власності на будинковолодіння по вул. О.Вишні, 2 в м. Умані за позивачем ОСОБА_2, оскільки вказане домоволодіння було придбане для позивача та за її кошти, просила слухати справу у її відсутність.   В зверненні від 11.03.2011 року  вказала, що на суди з’являтись не може, просить врахувати, що вона бачила, як батько ОСОБА_3 привіз гроші до нотаріуса для розрахунку за куплений будинок, тому що вони його всі чекали і з його слів вона почула потім, поки вони знаходились в кабінеті нотаріуса, що це гроші сестри ОСОБА_3 Вважає, що не може мати на судовий процес ніякого впливу, тому в подальшому просить не викликати її «на суди».

Співвідповідач по справі ОСОБА_6 в судове засідання не з’явився, в своїй заяві від 14.04.2011 року вказав, що йому відомо, що ОСОБА_3 23.05.2003 року купив у нього та ОСОБА_5 будинок за адресою вул. О.Вишні, 2 м. Умань. Кошти на купівлю будинку давав батько  ОСОБА_3 Позовні вимоги визнає та просить задоволити. Просить вказану справу слухати в його відсутність.

В судовому засіданні  представник третьої особи - опікунською ради при виконкомі Уманської міської ради начальник служби у справах дітей ОСОБА_10 позов не визнав та пояснив, що він має захищати права і інтереси дитини. Вважає, що батько досить добре знав, що при житті батьків дитина не має права власності на житло, але право користування ним має. На сьогодні батько не позбавлений батьківських прав і донька має право приживати з ним.

В судовому засіданні представник третьої особи - служби у справах дітей Уманської міської ради  ОСОБА_9 позов не визнала та пояснила, що дитина має на проживання та користування житлом, яке по бумагах фактично  належить її батькам, тому вона вважає, що батькам необхідно це питання вирішити мировою угодою, при цьому врахувавши інтереси дитини.

          Вислухавши пояснення  сторін,   дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

          Так,  згідно договору купівлі-продажу від 23.05.2003 року ОСОБА_3 купив будинок по вул. О.Вишні, 2 в м. Умані у ОСОБА_5 ОСОБА_6 за 19870 грн.             

          Згідно державного акту на право власності на землю  ЧР № 036692 від 18.09.2003 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки 0, 1190  га по вул. О.Вишні, 2 м. Умані.

          Згідно розписки від 17.05.2003 року ОСОБА_3 отримав у батька 6000 доларів США для купівлі сестрі, якій належить дана сума, будинку по вул. О. Вишні, 2 м. Умані.

Згідно розписки - розрахунку від 28.10.2006 року складеної на вимогу позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 - на перебудову та капітальний ремонт будинку по вул. О.Вишні, 2 м. Умані придбаного для ОСОБА_2, в період з 2003 по 2006 рік він отримав 5000 доларів США та 8700 євро.

З розписки від 11.07.2007 року написаної ОСОБА_3 слідує, що ним за кошти його сестри ОСОБА_2 і на її користь була придбана хата з земельною ділянкою, яка оформлена на його ім’я. ОСОБА_3 бере зобов’язання оформити даний будинок на ім’я сестри до 21.07.2007 року.

Згідно висновку експерта № 57/Л від 31.03.2008 року - рукописні тексти та підписи від імені ОСОБА_3 на трьох розписках від 17.05.2003 року, 28.10.2006 року та від 11.07.2007 року - виконані ОСОБА_3

Питання давності написання розписок не вирішувалось в зв’язку з відсутністю спеціалістів з допуском до даного виду дослідження.

Згідно листа Міністерства юстиції України від 27.01.2009 року - науково-дослідними установами судових експертиз Мінюсту експертиза, пов’язана із встановленням абсолютної давнини виконання тексту, не проводиться у зв’язку з відсутністю відповідних фахівців і обладнання.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що між позивачкою (комітентом) та відповідачем  ОСОБА_3 (комісіонером)  фактично був укладений договір комісії, тобто ОСОБА_3 зобов’язався за дорученням своєї сестри ОСОБА_2, за її кошти та на її користь придбати будинок по вул. О.Вишні, 2 м. Умані, отримавши за це винагороду в вигляді матеріальної допомоги.

Сторонами договору були досягнуті всі істотні умови договору, тобто визначене майно, яке необхідно придбати на користь ОСОБА_2 та його ціна, що підтверджена, як розпискою, так і поясненнями ОСОБА_3 та іншими дослідженими матеріалами справи.

Майно   набуде комісіонером за рахунок комітента є власністю останнього.

ОСОБА_3 після придбання спірного будинку за кошти ОСОБА_2 в порушення договору, укладеного ним з сестрою, одноособово не склавши звіт за свої дії, вирішив залишити будинок для себе, відповідно не поставивши до відома ні сестру, ні інших членів родини, провів ремонт за кошти ОСОБА_2, маючи намір, як він пояснив, в майбутньому віддати сестрі гроші.

Такі дії ОСОБА_3 привели до того, що його рідня думала, що він проводить ремонт для сестри, рідня ОСОБА_4 що для своєї сім’ї, і відповідно, як встановлено в судовому засіданні, в ремонті спірного будинку приймали участь, як родина ОСОБА_3 так і родина ОСОБА_4

Твердження ОСОБА_4 що задоволенням позову порушується право їх з ОСОБА_3 дочки на житло, суд вважає безпідставним, так як в судовому засіданні встановлено, що 20.04.1999 року ОСОБА_3 придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2.  Як слідує з матеріалів справи  квартира була придбана за 4000 доларів США, з яких: заощадження ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 складали 1200 доларів США, 2800 доларів США - надані батьками ОСОБА_3, тобто малолітня дочка відповідачів по справі забезпечена житлом, в якому і проживає на сьогоднішній день.

Також, як слідує з аналізу доходів відповідачів в період часу з 1999 року по 2006 рік, тобто, з часу купівлі квартири по пров. Саксаганського м. Умані, на яку вони витратили всі свої заощадження, до часу завершення ремонту спірного будинку, суд вважає, що  придбати спірний будинок та зробити в ньому ремонт відповідачі не мали можливості, враховуючи, що за цей час у них народилась дочка, проводилось лікування ОСОБА_4 і необхідність коштів на утримання сім’ї, що підтверджується деклараціями та довідками про доходи відповідачів, дослідженими в судовому засіданні.

Суд також вважає, що ОСОБА_4 не надала достатньо доказів, які підтверджують надання позики на придбання спірного будинку її батьками в сумі 3000 доларів США, хоча участь в його ремонті підтверджена як сторонами по справі, так і свідками  в  матеріалах справи, а відповідно вони можуть звернутись до суду за відшкодуванням витрат на будівництво, тобто, відповідач ОСОБА_4 не довела що спірний будинок придбавався за її кошти.

          Виходячи з вищевикладеного та   керуючись  ст. ст.  1, 4, 41, 42, 47, 60, 63, 86, 151-154, 395-404 ЦК України  ( в редакції 1963 року),  ст.ст. 1, 3, 11, 13, 16, 215, 237, 238, 241, 509, 526, 547, 1011, 1012, 1014, 1017, 1018,  1022  ЦК України,  ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213 - 215 ЦПК України,  суд, -

                                                                ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

           Визнати договір комісії,  укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 таким, що відбувся.

           Визнати договір купівлі-продажу будинковолодіння, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, ОСОБА_6, що розташований за адресою: м.Умань, вул. О.Вишні, 2, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міськрайонного нотаріального округу в реєстрі № 3071 від 23.05.2003 року,   недійним.

          Визнати за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння розташоване в м. Умані по вул. О.Вишні, 2.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через Уманський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                                        К.Г. Ребрина