СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 червня 2011 року Справа № 5020-5/191-12/239
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Євдокімова І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 22.06.10, товариство з обмеженою відповідальністю "Муромец та Ко. ЛТД";
відповідача: відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі;
відповідача: не з'явився, приватне підприємство "Нива - В.Ш." в особі філії 01;
відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Муромец та Ко. ЛТД" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 17 березня 2011 року у справі № 5020-5/191-12/239
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Муромец та Ко. ЛТД" (пр-т Ген. Острякова, 15, місто Севастополь, 99029)
до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99007)
приватного підприємства "Нива - В.Ш." (вул. Паньківська, 5, місто Київ 1, 01033)
в особі Філії 01 приватного підприємства "Нива - В.Ш." (пров. Заводський, б.33, оф.207, місто Сімферополь, 95022)
товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня та Ко" (пр. Ген. Острякова 15, місто Севастополь, 99029)
про звільнення майна з-під арешту, зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, визнання недійсним договору про передачу на реалізацію майна
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Муромец та Ко.ЛТД” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі, приватного підприємства „Нива –В.Ш.” в особі філії приватного підприємства „Нива –В.Ш.”, товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня та Ко” про звільнення з-під арешту рухомого майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю „Муромец та Ко.Лтд” згідно з договором купівлі –продажу № 30/04 від 30 квітня 2009 року у відповідності до переліку майна, вказаному у додатку № 1 до вказаного договору; зобов’язання відділ Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі також не чинити перешкод у здісненні права власності належним йому майном; визнання недійсним договору № 0110278 від 26 жовтня 2010 року про передачу на реалізацію майна приватному підприємству „Нива –В.Ш.”.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 17 березня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю „Муромец та Ко.Лтд” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишилося те, що спірне майно фактично перейшло у власність товариства з обмеженою відповідальністю „Муромец та Ко.Лтд” від товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня та Ко”, а тому державний виконавець не мав права описувати вказане майно та передавати його на реалізацію.
Апеляційна скарга прийнята до розгляду Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий –суддя Антонова І.В., судді Євдокімов І.В., Котлярова О.Л.
У судове засідання, призначене на 07 червня 2011 року, представники відповідачів не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
31 травня 2010 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі при здійсненні заходів по примусовому виконанню зведеного виконавчого провадження № 31/3-11 проведено опис та арешт майна боржника - товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня та Ко”, про що складені відповідні акти серії АВ № 657906 та АВ № 657907 (а.с. 24-25). Копії актів було вручено директору боржника ОСОБА_2 під розпис.
Описане та арештоване майно боржника відображене у додатках до вказаних актів (а.с. 23-30).
26 січня 2010 року між відділом Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі та спеціалізованою торгівельною організацією філією 01 приватного підприємства „Нива –В.Ш.” укладено договір № 0110278 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.
Відповідно до пункту 1.2 договору філії № 1 приватного підприємства „Нива –В.Ш.” на реалізацію передано майно боржника, арештоване державним виконавцем 31 травня 2010 року при примусовому виконанні судових рішень.
Стверджуючи, що власником арештованого майна на підставі договору купівлі –продажу від 26 січня 2010 року є товариство з обмеженою відповідальністю „Муромец та Ко.Лтд”, товариство звернулось до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Муромец та Ко.Лтд” з огляду на наступне.
Законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України „Про виконавче провадження”.
Відповідно до статті 4 вказаного Закону (в редакції, що діяла на момент складення опису та арешту майна) заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з частиною 1 статті 55 Закону України „Про виконавче провадження” арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що арешт застосовується, крім іншого, також для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.
Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України „Про виконавче провадження” реалізація арештованого майна, за винятком майна, вилученого за законом з обігу та зазначеного в частині восьмій статті 55 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між Державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
Порядок звернення стягнення на майно боржника - юридичної особи визначено статтею 64 Закону України „Про виконавче провадження”.
Статтею 59 вказаного Закону передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
У якості доказу свого права власності на описане та арештоване майно позивач посилається на наявність договору купівлі продажу №30/04 від 30.04.2009 (а.с.16-17), за яким товариство з обмеженою відповідальністю „Добриня та Ко” продало, а товариство з обмеженою відповідальністю „Муромец та Ко.Лтд” купило спірне майно, видаткові накладні №ЛНА-000016 від 03.05.2009, №ЛНА-000017 від 04.05.2009, №ЛНА-000018 від 05.05.2009, №ЛНА-000019 від 06.05.2009 (а.с.18-21) та виписування з банківського рахунку про перерахування коштів на суму вартості придбаного товару в розмірі 22320,07 грн. (а.с.22).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав вважати наявність вказаних документів належними та допустимими доказами у справі.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
В матеріалах справи не містяться докази передання позивачу спірного майна від боржника, навпаки, як правильно встановлено місцевим господарським судом, на момент опису й арешту спірного майна останнє знаходилось в користуванні саме боржника.
Знаходження спірного майна у боржника підтверджується балансовою відомостю станом на 01 листопада 2009 року та оборотно-сальдовою відомістю за жовтень 2009 року по товариству з обмеженою відповідальністю „Добриня та Ко” (а.с.64-73).
Крім того, відповідно до виписування з банківського рахунку позивачем було сплачено боржнику за рахунками № 8, 9, 10, 11 від 06.05.2009, однак в матеріалах справи містяться рахунки-фактури № 8, 9 та 10 від 3, 4, 5 травня 2009 року відповідно (а.с.82-84, 124) і лише один рахунок № 11 від 06.05.2009 на суму 2921,86 грн. (а.с.126), що ставить під сумнів твердження позивача про перерахування товариству з обмеженою відповідальністю „Добриня та Ко” саме за майно, придбане за договором купівлі –продажу від 30 квітня 2009 року.
До того ж, з актів опису та арешту майна, які оспорюються позивачем, не вбачається, що боржник на дату їх складання заперечував проти належності йому спірного майна. Так, вказані акти складені у присутності директора товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня і Ко” ОСОБА_2 та підписані ним без зауважень. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 одночасно є директором товариства з обмеженою відповідальністю „Муромец та Ко.ЛТД” (а.с. 88, 91).
Фактичне залишення майна у користуванні товариства з обмеженою відповідальністю „Добриня та Ко” ставить під сумнів намір сторін шляхом укладення договору купівлі –продажу встановити, змінити або припинити цивільні права та обов'язки, про що зазначено у статті 626 Цивільного кодексу України.
Зазначене свідчить про недоведеність позивачем належності йому на праві власності спірного майна, що є підставою для відмови у позові по всім заявленим позовним вимогам.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Муромец та Ко.Лтд” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 17 березня 2011 року у справі № 5020-5/191-12/239 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді І.В. Євдокімов
О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. товариство з обмеженою відповідальністю "Муромец та Ко. ЛТД" (пр-т Ген. Острякова, 15, місто Севастополь, 99029);
2. Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у місті Севастополі (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99007)
3. приватне підприємство "Нива - В.Ш." (вул. Паньківська, 5, місто Київ 1, 01033)
4. Філія 01 приватного підприємства "Нива - В.Ш." (пров. Заводський, б.33, оф.207, місто Сімферополь, 95022)
5. товариство з обмеженою відповідальністю "Добриня і Ко" (пр. Ген. Острякова 15, місто Севастополь, 99029)