СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
14 червня 2011 року Справа № 5002-32/337-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Євдокімова І.В.,
Котлярової О.Л.,
за участю представників сторін:
відповідача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 12.05.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Максимум";
прокурор: не з'явився, Сакський міжрайонний прокурор;
позивача: не з'явився, Штормівська сільська рада;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Барсукова А.М.) від 07 квітня 2011 року у справі № 5002-32/337-2011
за позовом Сакського міжрайонного прокурора (вул. Леніна, 34, місто Саки, 96500)
в інтересах держави в особі Штормівської сільської ради (вул. Леніна, 1, с. Штормове, Сакський район Автономної Республіки Крим, 96550)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" (вул. Анголенко, 22, місто Запоріжжя, 69063)
про розірвання договору оренди земельної ділянки, спонукання до повернення земельної ділянки та стягнення 11155,31 грн.
ВСТАНОВИВ:
Сакський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Штормівської сільської ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2007 року, укладеного між Штормівською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум”; стягнення заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 8186,26 грн. та пені у розмірі 2969,5 грн., та зобов’язання відповідача повернути вказану земельну ділянку орендодавцю.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2011 року позов задоволено частково; з товариства з обмеженою відповідальністю "Максимум" на користь Штормівської сільської ради стягнуто 197,16 грн. пені; розірвано договір оренди землі, укладений 01 березня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Максимум" та Штормівською сільською радою, зареєстрований у Сакському міському відділі Кримського філіалу державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 040701500005 від 13 березня 2007 року; товариство з обмеженою відповідальністю "Максимус" зобов'язано повернути Штормівській сільській раді земельну ділянку площею 0,319 га, кадастровий № 01:243:888:00:03:001:0513, яка розташована в межах населеного пункту в центральній частині села Поповка по вул. Рибалко на відстані 270 метрів від урізу води Чорного моря на території Штормівської сільської ради; в частині стягнення 8186,26 грн. провадження у справі припинено; в іншій частині позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Максимум" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 07 квітня 2011 року скасувати, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної скарги, поза увагою місцевого господарського суду залишились вимоги статті 188 Господарського кодексу України, щодо обов’язкового направлення орендодавцем орендарю на розгляд пропозиції про дострокове розірвання договору оренди.
Апеляційна скарга прийнята до провадження Севастопольського апеляційного господарського суду колегією суддів у складі: головуючий - суддя Антонова І.В., судді Котлярова О.Л., Євдокімов І.В.
У судове засідання, призначене на 14 червня 2011 року, прокурор та представник позивача не з’явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
01 березня 2007 року між Штормівською сільською радою (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (орендар) укладено договір оренди землі (а.с. 7-9).
Відповідно до пунктів 1, 2 договору орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,3019 га для будівництва та обслуговування комплексу спортивного готелю з комплексом спортивної та реабілітаційної медицини, яка знаходиться на землях, не переданих у власність або постійне користування, в межах населеного пункту в центральній частині села Поповка по вул. Рибалко на відстані 270 метрів від урізу води Чорного моря на території Штормівської сільської ради, кадастровий номер ділянки 01:243:888:00:03:001:0513.
Згідно з пунктом 8 договір укладено на 20 років.
Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1732,00 грн. на рік за перші 2 роки оренди та 4330,00 грн. на останні роки оренди.
Відповідно до пункту 11 договору оренди орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за звітним.
Згідно з пунктом 38 дія договору припиняється, зокрема, шляхом його розірвання за рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.
13 березня 2007 року договір зареєстровано у Сакському відділі Кримського філіалу державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Державному комітеті України по земельних ресурсах за № 040701500005.
01 березня 2007 року між сторонами договору оренди підписано акт приймання –передачі орендованої земельної ділянки (а.с. 14-зворот).
Стверджуючи, що орендар несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує орендну плату, Сакський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Штормівської селищної ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” з огляду на наступне.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.
Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України „Про оренду землі” оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 вказаного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України „Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до частини 2 статті 21 вказаного Закону розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди
Частиною 1 статті 32 Закону України „Про оренду землі” передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору.
Як зазначалося вище, пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1732,00 грн. на рік за перші 2 роки оренди та 4330,00 грн. на останні роки оренди, а відповідно до пункту 11 договору оренди орендна плата вноситься щомісячно до 15 числа місяця, що слідує за звітним.
Проте зобов’язання зі сплати орендної плати відповідачем виконувалися неналежним чином, внаслідок чого за ним за період з 2008 року по 01 жовтня 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 8186,26 грн.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічне правове положення міститься у статті 526 Цивільного кодексу України.
Виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, які свідчать про наявність заборгованості з орендних платежів, а також ту обставину, що зазначена умова спірного договору є істотною, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що невиконання зобов’язання щодо сплати орендної плати суттєвим порушення умов договору, одним із наслідків якого є розірвання договору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо розірвання договору оренди від 01 березня 2007 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” та Штормівською сільською радою підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 34 Закону України „Про оренду землі” у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Таким чином, наведене свідчить про обгрунтованість позовних вимог прокурора щодо зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” повернути Штормівській сільській раді орендовану земельну ділянку.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме –з квитанцій № 68 та № 24 від 31 січня 2011 року та 04 березня 2011 року в процесі розгляду справи заборгованість перед Штормівською сільською радою з орендної плати за договором від 01 березня 2007 року відповідачем сплачена в повному обсязі (а.с. 43-33).
Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 8186,26 грн. підлягає припиненню.
Відповідно до частини 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
На підставі статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 120% річних залікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу (або його частин) або на день його погашення від несплаченої суми.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, здійснений судом першої інстанції, вважає його обґрунтованим, у зв’язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 197,16 грн.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про недотримання позивачем вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо надіслання відповідачу пропозиції про розірвання договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду, зокрема, в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору.
Згідно з пунктом 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду N 01-08/12 від 15 січня 2010 року „Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)” недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання оспорюваного договору. При цьому Верховний Суд зазначив таке. Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 N 50/101-08).
Таким чином, оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07 квітня 2011 року у справі № 5002-32/337-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді І.В. Євдокімов
О.Л. Котлярова
Розсилка:
1. Сакський міжрайонний прокурор (вул. Леніна, 34, місто Саки, 96500);
2. Штормівська сільська рада (вул. Леніна, 1, с. Штормове, Сакський район Автономної Республіки Крим, 96550);
3. товариство з обмеженою відповідальністю "Максимум" (вул. Анголенко, 22, місто Запоріжжя, 69063)