Справа № 22ц-2340/11
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого судді Шершуна В.В.
суддів П’єнти І.В., Талалай О.І.
при секретарі Лапко Ю.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-2340 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства КБ „Приватбанк” про визнання недійсним правочину.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
08 лютого 2011 позивач звернувся в суд. Він вказував, що 21 серпня 2008 року він уклав з АКБ „Приватбанк” кредитно-заставний договір № НМК0АЕ00000108 згідно якого отримав кредит для придбання автомобіля на суму 33474, 31 доларів США під 17,04% річних, строком до 20 серпня 2013 року.
Позивач вказував, що даний договір порушує законодавство України, оскільки всі платежі в Україні здійснюються в національній валюті, а банк надаючи кредит в іноземній валюті, повинен був мати генеральну і індивідуальну ліцензію для такої діяльності.
Оскільки названі ліцензії у банку були відсутні, позивач просив визнати договір недійсним з підстав порушення ст. ст. 203, 215, 217 ЦК України.
Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березняі 2011 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Він просить скасувати рішення суду і постановити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги. При цьому апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. ОСОБА_1 посилається на те, що спір з банком підпадає під дію Закону України „Про захист прав споживачів” крім того, апелянт вважає, що для надання йому валютного кредиту банк повинен був мати як генеральну, так і індивідуальну ліцензію на такі дії. Таких ліцензій у банка не було, а тому на думку ОСОБА_1 кредитно-заставний договір повинен бути визнаний недійсним, як такий, що суперечить вимогам Закону.
Колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Бориславський В.М. Справа № 22ц-2340
Доповідач - Шершун В.В. Категорія № 27
Так судом правильно встановлено, що 21 серпня 2008 року між апелянтом (ОСОБА_1.) та ПАТ КБ „Приватбанк” укладено кредитно-заставний договір № НМК0АЕ00000108 згідно якого отримав кредит для придбання автомобіля на суму 33474, 31 доларів США під 17,04% річних, строком до 20 серпня 2013 року.
Кошти за даним договором отримані, що сторони не заперечують, як і не оскаржують наявність заборгованості по кредиту у апелянта.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про невідповідність кредитного договору вимогам закону та його вчинення сторонами без відповідного дозволу (ліцензії), а саме щодо недійсності правочину з підстав, передбачених ст.ст. 203 ч. 1, 215 ч. 1, 227 ч. 1 ЦК України.
Так, у відповідності до положень ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
В силу ст. 524 цього Кодексу зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Частиною 3 статті 533 ЦК України передбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно до вимог ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі -Декрет) резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії.
Відповідно до положень ст.ст. 47, 49 цього Закону на підставі відповідної банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та власний ризик, операції з валютними цінностями, надання кредитів.
Операції з валютними цінностями банки вправі здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями згідно до пункту 2 статті 5 Декрету.
З вищевикладеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо термін і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавцем не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті.
Таким чином, операція з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
На час укладення між сторонами кредитного договору АКБ «Форум»здійснював банківську діяльність на підставі банківської ліцензії НБУ і мав письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними ціностями.
Отже банк правомірно видав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті. Цей правочин не суперечить вимогам чинного законодавства, у тому числі положенням Закону України „Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року № 1023-XII.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.
Рішення суду ґрунтується на повному і всебічному досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий /підпис/ Судді /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області В.В. Шершун