ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.07.11 Справа № 17/83пн/2011
За позовом Луганської міської ради, м. Луганськ
до Ленінського відділу державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ
3-я особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Міське комунальне підприємство Бюро технічної інвентаризації м. Луганська, м. Луганськ
про звільнення майна з-під арешту
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача –ОСОБА_1, довіреність №01/03-30./5238/0/2-10 від 05.11.2010;
від відповідача –ОСОБА_2, довіреність № б/н від 04.01.2011;
від 3-ї особи –не прибув;
в с т а н о в и в:
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про звільнення з-під арешту нежитлового окремо розташованого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та скасування заборони щодо взяття на облік, реєстрації прав власності будь-яких фізичних та юридичних осіб, внесення будь-яких змін до Реєстру прав власності, а також вчинення дій по підготовці довідок та інших документів для відчуження і оформлення зазначеного майна.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
в с т а н о в и в:
Ухвалами Ленінського районного суду м. Луганська від 13.06.2008 та 01.08.2008 МКП БТІ було заборонено вчиняти дії з інвентаризації, взяття на облік, реєстрації прав власності будь-яких фізичних та юридичних осіб на нежитловий окремо розташований будинок АДРЕСА_1, а також вчиняти дії по підготовці довідок та інших документів для відчуження вищезазначеного майна, заборонені будь які дії на відчуження і оформлення права власності (додаток 1).
Згідно наданої відповіді від 03.11.2010 Голови Ленінського районного суду м. Луганська на заяву Управління комунальним майном Луганської міської ради про скасування заходів забезпечення позову було встановлено, що суддею Ленінського районного суду м. Луганська Тарановою О.П. 13.06.2008 винесено ухвалу по справі № Т-268, якою в забезпечення позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших до Управління комунальним майном Луганської міської ради накладено арешт на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а також заборонено МКП БТІ вчиняти дії з інвентаризації, взяття на облік, реєстрації прав власності будь-яких фізичних та юридичних осіб, зняття з реєстрації, внесення будь-яких змін до Реєстру прав власності на нерухоме майно - нежитловий окремо розташований будинок АДРЕСА_1.
01.08.2008 ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська з метою усунення технічної помилки при винесенні вищевказаної ухвали її резолютивну частину викладено в новій редакції згідно до якої накладено арешт на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, окрім приміщення № 2 з літерою Б-1, яка належить на праві власності ТОВ «Фабрика Труд».
Крім того, у вищевказаній відповіді зазначено, що відповідно до Алфавітного покажчику у цивільних справах Ленінського районного суду м. Луганська за 2008-2009 р. позовна заява ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших до Управління комунальним майном Луганської міської ради про визнання права власності, не перебувала. Тобто, вищевказана цивільна справа в межах якої були винесені оскаржувані ухвали про забезпечення позову від 13.06.2008 та 01.08.2008 не була зареєстрована в Ленінському районному суді м. Луганська та взагалі не існувала.
Однак, постановою державного виконавця від 24.06.2008 №15-438 було накладено арешт на майно Управління комунальним майном Луганської міської ради на майно за адресою: АДРЕСА_1.
В подальшому, Управління комунальним майном Луганської міської ради направило до апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу Ленінського районного суду м. Луганська від 01.08.2008. Проте, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу без розгляду та запропонував звернутися заінтересованій особі з позовом про звільнення майна з під арешту.
У зв’язку з зазначеним, позивач і звернувся з позовними вимогами, що є предметом спору, до суду.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.
Як встановлено частинами 1-2 статті 60 Закону України «Про виконавче провадження»(далі –Закон), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Аналогічну правову позицію викладено у абзаці третьому пункту шістнадцятого Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", а саме вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
Згідно п.5 Роз’яснення Вищого господарського суду України № 04-5/365 від 28.03.2002, відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів Державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 1212 ГПК.
З наведеного вбачається, що позивачу слід було заявити свої вимоги шляхом звернення до компетентного суду з відповідним позовом до боржника та стягувача, в інтересах якого вчинені відповідні дії, а не до органів державної виконавчої служби. Отже, позивач неправильно визначив склад і процесуальне становище учасників судового процесу.
У зв’язку з тим, що арешт було накладено в забезпечення позову фізичних осіб, суд не може їх залучити в якості других відповідачів, оскільки змінюється склад учасників процесу, і справа повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства.
З огляду на зазначене, позивачу слід звертатись з вимогою про звільнення спірного майна з-під арешту до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
Щодо вимоги про скасування заборони щодо взяття на облік, реєстрації прав власності будь-яких фізичних та юридичних осіб, внесення будь-яких змін до Реєстру прав власності, а також вчинення дій по підготовці довідок та інших документів для відчуження і оформлення нежитлового окремо розташованого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, то дані вимоги є по суті вимогами про скасування заходів забезпечення позову, що застосовані ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 13.06.2008 у справі Т-268.
Оскільки скасування заходів забезпечення цивільного позову здійснюється відповідно до умов Цивільного процесуального кодексу України (далі –ЦПК).
Зокрема, згідно частини 3 статті 154 ЦПК, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів (ч. 4 ст. 154 ЦПК).
Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову (ч. 5 ст. 154 ЦПК).
Таким чином, позивачу, у разі незгоди з заходами забезпечення позову, слід звертатись до суду, який забезпечив позов з заявою про їх скасування.
У зв’язку з викладеним, вимоги про скасування заборони щодо взяття на облік, реєстрації прав власності будь-яких фізичних та юридичних осіб, внесення будь-яких змін до Реєстру прав власності, а також вчинення дій по підготовці довідок та інших документів для відчуження і оформлення нежитлового окремо розташованого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, не підлягають розгляду в господарському суді, а тому провадження у справі слід припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
За вказаних обставин, у задоволенні вимоги позивача за позовом щодо звільнення майна з-під арешту слід відмовити, з віднесенням судових витрат в частині відмови від позову на позивача, в решті вимог провадження у справі слід припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Відповідно до п.3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів “Про державне мито” позивачу слід повернути із Державного бюджету України державне мито у сумі 42,50 грн., сплачене за платіжним дорученням № 350 від 05.05.2011 та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених за платіжним дорученням № 349 від 05.05.2011, оригінали яких знаходиться в матеріалах даної справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, п.1 ч.1 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити частково.
2. Припинити провадження у справі щодо вимог про скасування заборони щодо взяття на облік, реєстрації прав власності будь-яких фізичних та юридичних осіб, внесення будь-яких змін до Реєстру прав власності, а також вчинення дій по підготовці довідок та інших документів для відчуження і оформлення нежитлового окремо розташованого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Повернути Луганській міській раді, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 14, ідентифікаційний код 26070794, державне мито у сумі 42,50 грн., сплачене за платіжним дорученням № 350 від 05.05.2011 та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачених за платіжним дорученням № 349 від 05.05.2011.
Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 11.07.2011.
Суддя О.С. Фонова