Справа № 2-1857/11

РІШЕННЯ

Іменем України

06 червня 2011 року          Тернопільський міськрайонний суд  Тернопільської області в складі:                    

головуючого                                                  Грицака Р.М.                                         

                       за участю секретаря                                        Кунець Н.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, АТ “Страхова група “ТАС” про відшкодування  матеріальної та моральної шкоди та втраченого доходу від підприємницької діяльності, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, АТ “Страхова група “ТАС” про відшкодування  матеріальної шкоди в сумі 8334 грн. 10 коп., моральної шкоди в сумі 5000 грн., 8142 грн.  втраченого доходу від підприємницької діяльності та 2500 грн. витрат на оплату адвоката, посилаючись на те, що внаслідок ДТП, яка мала місце 04 січня 2010 року при переході дороги на пішохідному переході на нього наїхав автомобіль “Шеврове - Авео” під керуванням ОСОБА_2 та він отримав легкі тілесні ушкодження. Однак власником автомобіля джерела підвищеної небезпеки є ОСОБА_3 В результаті лікування ним витрачено кошти в сумі 8334 грн. 10 коп. Крім цього в період лікування ним, як підприємцем втрачено дохід в сумі 8142 грн. Також в результаті отримання тілесних ушкоджень він поніс моральні страждання, які виразились в психологічному дискомфорті, змінили його звичайний спосіб життя, а тому моральну шкоду він оцінює в 5000 грн. Просить стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

          В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та вважають що шкоду повинен відшкодовувати власник транспортного засобу ОСОБА_3

          Відповідач ОСОБА_2 та його представник проти позову заперечили та суду пояснили, що дійсно 04.01.2010 року вказана ДТП мала місце, однак ОСОБА_2 був при виконанні трудових обов’язків, а саме керував автомобілем таксі “Шеврове - Авео”. Крім цього адміністративний матеріал щодо нього за ст. 124 КУпАП Тернопільським міськрайсудом закрито. А тому вважає, що відповідальність повинен нести власник транспортного засобу.

          Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечив та суду пояснив, що водій таксі ОСОБА_2 використовував автомобіль після закінчення робочого часу, тобто незаконно експлуатував службовий транспортний засіб у власних цілях і транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій ОСОБА_2, а тому вважає, що шкоду повинен відшкодовувати ОСОБА_2

          Представник відповідача АТ “Страхова група “ТАС” з приводу заявленого позову заперечив та суду пояснив, що на даний час із заявою про відшкодування страхового випадку по даній ДТП в АТ “Страхова група “ТАС” ніхто не звертався, а тому при зверненні та подачі відповідних документів можливо буде відшкодована шкода потерпілому.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних підстав:

04 січня 2010 року, близько 18 год. 00 хв., по вул. Замковій, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Шевроле-Авео», д.н.з. НОМЕР_1, будучи не уважним, не урахував дорожню обстановку, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на якому перебували пішоходи, не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу, не справився з керуванням та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, який переходив проїзну частину дороги, в межах нерегульованого пішохідного переходу, з права наліво відносно руху автомобіля.

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, забій потиличної ділянки голови та доставлений в ТОККЛ, де йому було надано амбулаторну допомогу.

Відповідно до Акту судово-медичного дослідження № 495 від 16.03.2010 року, за ступенем тяжкості отримані тілесні ушкодження ОСОБА_1 відносяться до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Як вбачається з листа лікаря, який проводив лікування ОСОБА_1 від 25.05.2011 року, що вартість медикаментів та медичних засобів, призначених ОСОБА_1 за період лікування становить 1067 грн. 40 коп.

Призначене лікування та вартість ліків підтверджується виписками з медичної картки стаціонарного хворого та відповідними чеками на придбання.

Крім цього лікарем рекомендовано ОСОБА_1 санаторно-курортне лікування, що підтверджується випискою №1153 з медичної картки стаціонарного хворого.

Згідно квитанції від 06.10.2010 року № 0004578 виданої ТОВ “Санаторій “Поділля”, ОСОБА_1 оплачено вартість санаторно-курортного лікування в сумі 6001 грн. 70 коп.

Також ОСОБА_1 було рекомендовано лікарем проходження комп’ютерної томограми голови та шийного відділу хребта.

Згідно представленого товарного чека № 110 від 11.01.2010 року ОСОБА_4 було проведено оплату за комп’ютерну томограму голови та шийного відділу хребта в сумі 710 грн.

Постановою судді Тернопільського міськрайсуду від 27.01.2010 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП провадженням закрито в зв’язку з відсутністю в його діях складу адмінправопорушення.

ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах з фізичною, яка використовує найману працю ОСОБА_3, що підтверджується трудовим договором між працівником і фізичною особою від 01.11.2009 року, а саме працював водієм таксі.

Вищезазначеним договором, подорожнім листом службового автомобіля № 277 від 04.01.2010 року, підтверджується, що власником джерела підвищеної небезпеки є ОСОБА_3, також вказані обставини не заперечувались представником відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦПК, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, зокрема на праві власності, володіє транспортним засобом, а відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується  винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_3 заперечувався факт відповідальності за заподіяну шкоду, як власника джерела підвищеної небезпеки, оскільки водій ОСОБА_2 незаконно експлуатував службовий транспортний засіб у власних цілях і транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 Однак будь-яких доказів того, що транспортний засіб автомобіль “Шеврове - Авео” вибув із його володіння внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 та останній незаконно експлуатував автомобіль у власних цілях суду не представлено.

Згідно  ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Тому суд вважає, що відповідальність за відшкодування шкоди спричиненої ОСОБА_4 повинен нести власник джерела підвищеної небезпеки, власник транспортного засобу ОСОБА_3

Також сторонами не заперечувався той факт, що із заявою про відшкодування страхового випадку по даній ДТП в АТ “Страхова група “ТАС” ніхто не звертався, а тому позов заявлено до неналежного відповідача.

В судовому засіданні позивачем не представлено будь-яких доказів того, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень та перебуванні на лікуванні ним втрачено доходи від підприємницької діяльності в сумі 8334 грн. 10 коп., оскільки не надано доказів якою безпосередньо професійною діяльністю займається позивач, в чому полягає його робота та ін.

Також не підлягають до задоволення вимоги позивача щодо стягнення затрачених коштів за вартість бензину на проїзд до перебування на лікуванні в сумі 330 грн., яка не підтверджується наданими суду доказами та вартість послуг автостоянки в сумі 120 грн. та платних послуг в сумі 105 грн., оскільки дані суми витрачені для зберігання майна позивача.

Крім цього суд вважає, що внаслідок отримання тілесних ушкоджень, позивачу ОСОБА_4 завдано моральної шкоди, що призвело до душевних страждань, інших втратах психологічного характеру, в зв’язку з чим, на думку суду, позов підлягає до часткового задоволення в частині відшкодування моральної шкоди на суму 1000 грн.

Відповідно до постанови КМ України  від 27 квітня 2006 р. N 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», компенсація витрат, пов’язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, у цивільних справах не повинна перевищувати суму, яка обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Оскільки розмір мінімальної заробітної плати з 01.04.2011 по 30.09.2011 року становить 960 грн., то беручи до уваги участь адвоката у судових засіданнях при розгляді справи, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу підлягають до часткового задоволення в сумі 384 грн. (960 грн. х 1 год. х 40% = 384 грн.).          

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в даному випадку порушені права позивача відповідачем ОСОБА_3, тому позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1, 7778 грн. 40 коп. завданої матеріальної шкоди, 1000 грн. завданої моральної шкоди, 384 грн. витрат на правову допомогу та 15 грн. судових витрат, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.  

          Керуючись ст.ст. 10, 60, 83, 85, 212, 294 ЦПК України ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1, 7778 грн. 40 коп. завданої матеріальної шкоди, 1000 грн. завданої моральної шкоди, 384 грн. витрат на правову допомогу та 15 грн. судових витрат.  

          В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

Стянути з ОСОБА_3 в користь держави судові витрати в сумі 86 грн. 28 коп. та 105 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.  

          Головуючий                                                             Р.М.Грицак