Справа №2-а-4356/11

П О С Т А Н О В А

              І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21.06.2011                                                   

    Суддя Уманського міськрайонного суду  Черкаської області  Ребрина К.Г.  розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області про   визнання  протиправними дій та бездіяльності управління ПФУ в м. Умань щодо донарахування сум підвищення до пенсії дітям війни та стягнення недоотриманої суми,

в с т а н о в и л а:

          ОСОБА_1  звернулася  до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Умань  Черкаської області про поновлення строку для звернення до суду, визнання  протиправними дій та бездіяльності управління ПФУ в м. Умань щодо донарахування сум підвищення до пенсії дітям війни та стягнення недоотриманої суми за період з 01.01.2006 року по лютий 2011 року та проводити нарахування в подальшому, посилаючись на те, що вона належить до соціальної категорії «дитина війни»та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання  підвищення  до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Відповідач, всупереч діючому законодавству, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії, тому просить зобов’язати відповідача зробити перерахунок недоплаченої щомісячної соціальної допомоги.

          Відповідач подав до суду заперечення проти позову  ОСОБА_1, позов не визнав та просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»не передбачений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого належить обчислювати підвищення до пенсії, дане питання законодавчо не врегульоване. Виплата  підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не проводилася через ненадходження коштів із Державного бюджету України на дані виплати.

          ОСОБА_1 народилася  29 листопада 1934 року та належить до категорії «Дитина війни», що підтверджено пенсійним посвідченням № 155370, яке видане  управлінням ПФУ в м.Умань 19.08.2003 року.

  Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону, яким внесено зміни, № 107-VІ (107-17), від 28.12.2007 року, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

  Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008, від 22.05.2008 року, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону України № 107-VІ (107-17), від 28.12.2007 року, визнано неконституційною, а відповідно до попередньої редакції ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.       

          Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

                    Відповідно до ст.150 та ч.2 ст.152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України, які є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не можуть бути  оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Виходячи з вимог ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України відповідач повинен був нараховувати та сплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 22.05.2008 року.

Ч.3 ст.22 Конституції України встановлено, що при прийнятті  нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Згідно ч.ч. 3, 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

          Ст.8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії.

          В частині 2 статті 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що державні  і соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

             Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, встановлено, що рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивачки, яка передбачена ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області, за місцем проживання позивачки, тому Управління ПФ України в м. Умань являється належним відповідачем по даній справі.  

          Ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, надає позивачу право на отримання щомісячно підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а наявність порядку визначення розміру мінімальної пенсії за віком для визначення розмірів пенсій, який визначений в ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та відсутність мінімального розміру пенсії за віком для визначення розміру підвищень дітям війни, надбавок та інших виплат, не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання підвищення до пенсії, яке передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

                    Оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008, від 22.05.2008 року, статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції Закону України № 107-VІ, від 28.12.2007 року, визнано неконституційною, а інший розмір законодавцем не визначено, тому при нарахуванні підвищення до пенсії дітям війни, необхідно застосовувати ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що діяла до визнання КС України змін неконституційними.

          Безпідставні посилання відповідача на невиплату  підвищення до пенсії, в належному розмірі, через відсутність коштів (не надходження коштів з Державного бюджету України), для забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».             

          За таких обставин, позовні вимоги позивачки  про визнання відмови щодо виплати щомісячного підвищення дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, неправомірною, зобов’язання зробити перерахунок недоплаченого підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за шість місяців по день звернення до суду, обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню.

        Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача здійснювати щомісячно нарахування та виплату позивачці державного підвищення, як дитині війни, в майбутньому, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, не підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, при здійсненні ними владних управлінських функцій, таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки, на час розгляду справи, відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.  

         Відповідно до ч.2 ст.99 КАСУ адміністративний позов може бути подано в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше.                 ОСОБА_1  звернулася до суду 08.04.2011 року, але питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду чи надання суду доказів щодо поважності причин пропуску строку, не надала, тому згідно ухвали суду від  20 квітня 2011 року в частині позовних вимог щодо зобов’язання провести перерахунок підвищення до пенсії з  01 січня 2006 року  по 08 жовтня   2010 року залишено без розгляду.      

 На підставі ст.ст. 8, 22, 46, 64, 124, 152 Конституції України; ч.1 ст.1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист  прав людини і основних свобод, від 04 листопада 2000 року, ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  ст.ст. 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», від 18 листопада 2004 року, № 2195-ІV; рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008; керуючись ст.ст. 2, 8, 18, 71, 183-2 КАС України, суддя, -

п о с т а н о в и л а:

Позовні вимоги  ОСОБА_1  задоволити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області щодо відмови зробити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1,  як дитині війни неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м.Умань Черкаської області, здійснити перерахунок  щомісячного підвищення до пенсії  ОСОБА_1, як дитині війни  за період з 08 жовтня   2010 року по  08 квітня  2011 року включно з урахуванням проведених виплат, відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В частині інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня її проголошення або з моменту отримання копії постанови.

Суддя:                                                                               К.Г. Ребрина